Ухвала суду № 37531975, 27.02.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К РА Ї Н И

27 лютого 2014 р. Справа № 815/5270/13-а

Категорія: 10.1 Головуючий в 1 інстанції: Цховребова М. Г

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів-Турецької І.О., Косцової І.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Південної митниці Міндоходів на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2013 року по справі за позовом Котовського міськрайонного центру зайнятості до Південної митниці Міндоходів про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Котовський міськрайонний центр зайнятості звернувся до суду з адміністративним позовом до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, в якому просив стягнути на його користь кошти у розмірі 20583,91грн. до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, посилаючись на те, що відповідач в порушення приписів ч. 4 ст. 35 Закону України від 09.07.2003р. № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному не відшкодував, що і стало підставою звернення позивача до суду.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2013 року адміністративний позов Котовського міськрайонного центру зайнятості - задоволено.

Стягнуто з Південної митниці Міндоходів на користь Котовського міськрайонного центру зайнятості кошти у розмірі 20583,91 грн. до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

В апеляційній скарзі, перший заступник начальника Південної митниці Міндоходів, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2013 року, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 24.04.2013 року Південна митниця Міністерства доходів і зборів України зареєстрована як юридична особа, ідентифікаційний код: 38721632, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21-А, та яка відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів», є правонаступником Південної митниці Державної митної служби.

Наказом Державної митної служби України № 1279-к від 20.06.2012 року припинено перебування ОСОБА_2 на державній службі в митних органах України за порушення Присяги державних службовців, у відповідності до вимог ст. 17, п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 року (а.с.65)

Відповідно до персональної картки № 150312070400011 (а.с.59), 04.07.2012 року ОСОБА_2 звернувся до Котовського міськрайонного центру зайнятості з підстав пошуку роботи, останнє місце роботи: Південна митниця (код ЄДРПОУ 35819019), адреса: 65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21-А; дата звільнення: 21.06.2012 року.

Відповідно до ст. ст. 22, 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" наказом директора Котовського міськрайонного центру зайнятості № НТ120711 від 11.07.2012 року ОСОБА_2 було надано статус безробітного та призначена виплата допомоги по безробіттю.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2013 року, у справі № 1570/4324/2012 прийнято рішення про поновлення ОСОБА_2 на посаді головною інспектора митного поста «Платонове» Південної митниці з 21.06.2012 року, стягнення з Південної митниці на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 21.06.2012 року по день поновлення на роботі.

Наказом Державної митної служби України поновлено ОСОБА_2 на посаді головного інспектора митного поста «Платонове» Південної митниці з 15 березня 2013 року.

Наказом директора Котовського міськрайонного центру зайнятості від 28.03.2013 року № НТ 130328 виплату допомоги по безробіттю припинено та знято з обліку ОСОБА_2 у зв'язку із поновленням безробітного на роботі за рішенням суду відповідно пп. « 2» п. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

За період перебування на обліку в Котовському міськрайоному центрі зайнятості громадянину ОСОБА_2 як безробітному з 11 липня 2012 року по 28 лютого 2013 року йому було нараховано та виплачено матеріальне забезпечення - допомогу по безробіттю на загальну суму 20583,91 грн.

Також судом першої інстанції встановлено, що 26.04.2013 року позивачем виставлено Південній митниці претензію № 1003 (а.с.83) на суму 20583,91 грн., у якій, керуючись п. 1 ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», позивачем запропоновано добровільно перерахувати кошти у сумі 20583,91 грн. на вказаний у претензії розрахунковий рахунок Котовського міськрайонного центру зайнятості. Зазначену претензію Південною митницею отримано 07.05.2013 року (а.с.80)

11.06.2013 року на вищезазначену претензію позивачем отримана відповідь Південної митниці ДМС України від 07.06.2013 року № 11/4.1-13/7205 (а.с.81-82), якою відповідач відмовився перерахувати кошти, посилаючись на знаходження у суді касаційної інстанції справи № 1570/4324/2012 за позовом ОСОБА_2 до Державної митної служби України, Південної митниці ДМС України про поновлення на посаді, а також на те що Південна митниця Міндоходів не є правонаступником Південної митниці Державної митної служби України.

Вирішуючи справу та задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному повинні бути відшкодовані Південною митницею, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Колегія суддів погоджується з вище вказаними висновками суду першої інстанції та вважає, що при винесенні постанови та задоволенні адміністративного позову судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): Законом України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року № 803-ХІІ, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року № 1533-ІП, Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 року за №915/5136 (далі - Порядок № 307), Порядком реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 219 (далі - Порядок № 219).

Відповідно до п. «є» ч. 1 ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення» держава гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні виплату безробітним в установленому порядку допомоги по безробіттю матеріальної допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіттю членам сім'ї, які перебувають на їх утриманні, та інших видів допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про зайнятість населення» відносини зайнятості в Україні регулюються цим Законом та іншими законодавчими актами України, прийнятими відповідно до цього Закону.

Статтею 11 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист у сфері зайнятості згідно із законодавством України про зайнятість. Особи, визнані у встановленому порядку безробітними, мають право на одержання допомоги по безробіттю.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про зайнятість населення» для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про зайнятість населення» держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм таки види компенсацій, зокрема, виплату в установленому порядку допомоги по безробіттю.

Частиною 2 статті 25 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Зокрема, ч. ч. 1, 3, 4 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, зокрема, що право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років, а для осіб, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону, -180 календарних днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та п. 2.1 Порядку №307, застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.

Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; у подальшому - 70 відсотків.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Крім того, пунктом 20 Порядку №219 передбачено, що громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня, зокрема, поновлення безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили. При цьому в картці робиться запис про прийняття на роботу, зазначаються дата та номер наказу. Повернення виплачених безробітному коштів здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Частиною 4 статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що із роботодавця утримується, зокрема, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Отже, висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог Котовського міськрайонного центру зайнятості та стягнення з Південної митниці Міндоходів на користь Котовського міськрайонного центру зайнятості кошти у розмірі 20583,91 грн. до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, колегія суддів вважає обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи та вимогам закону, тому підстав для скасування ухваленого рішення не вбачається.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що Південна митниця Міндоходів не є правонаступником Південної митниці Державної митної служби України колегія суддів не може прийняти, оскільки пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України №229 від 20 березня 2013 року «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» визначено територіальні органи Міністерства доходів і зборів правонаступниками територіальних органів Державної податкової служби та Державної митної служби України, у зв'язку з чим Південна митниця повинна відшкодувати Котовському міськрайонному центру зайнятості суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному ОСОБА_2

Інших доводів, якими б спростовувались висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для відшкодування Південною митницею сум виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному ОСОБА_2, зокрема, доказів підтверджуючих відшкодування відповідачем сум сплаченої допомоги, в апеляційній скарзі не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Південної митниці Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2013 року по справі за позовом Котовського міськрайонного центру зайнятості до Південної митниці Міндоходів про стягнення коштів - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: