Рішення № 37531675, 26.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19308/13 26.02.14

За позовом спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ-1»

до товариства з обмеженою від повільністю «ВОСТОЧНО-ЕВРОПЕЙСКИЙ АЛЬЯНС»

про стягнення 130.285,92 Євро, що еквівалентно 1.415.647,72 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Макарова Н.В. - за довіреністю від 11.11.2013 № б/н;

відповідача: не з'явилися.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

Спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ-1» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою від повільністю «ВОСТОЧНО-ЕВРОПЕЙСКИЙ АЛЬЯНС» про стягнення з останнього 130.285,92 Євро, що в національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову (04.10.2013) складає 1.415.647,72 грн.

Суть спору: позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що останній на підставі укладеного сторонами спору контракту від 24.04.2011 № UA-01 поставив відповідачеві товар загальною вартістю 130.285,92 Євро, проте останній отриманий товар на користь позивача не сплатив.

Таким чином, на підставі викладеного позивачем заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 130.285,92 Євро.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2013 прийнято позовну заяву спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ-1» до розгляду та порушено провадження у справі № 910/19308/13.

Господарський суд міста Києва, ухвалами від 11.11.2013, від 16.12.2013 та від 27.01.2014 зупиняв провадження у справі в порядку, визначеному статтями ч. 1 ст. 79, ст. 125 Господарського процесуального кодексу, та на підставі ст. 5 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності звертався до Арбітражного суду міста Москви із судовим дорученням про вручення відповідачеві - товариству з обмеженою від повільністю «ВОСТОЧНО-ЕВРОПЕЙСКИЙ АЛЬЯНС» повідомлення (виклику) про дату, час і місце розгляду даної справи.

13 лютого 2014 року Господарського суду міста Києва надійшла ухвала Арбітражного суду міста Москви від 24.01.2014 у справі № А40-436/2014, з якої вбачається, що представник відповідача у судове засідання, призначене вказаним судом, не з'явився у зв'язку із чим, судове доручення Господарського суду міста Києва виконано не було.

Крім того, винесені судом ухвали у даній справі надсилалися відповідачеві на його адресу місцезнаходження, яка відповідає відомостям, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб міжрегіональної інспекції Федеральної податкової служби Росії.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, відповідач, у розумінні ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу, повідомлений про дату, час і місце розгляду даної справи належним чином.

Відповідач своїх повноважних представників у судові засідання не направив, обґрунтованих пояснень з даного приводу суду не надав.

Відповідач правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, відзиву на позов від останнього до суду не надійшло. Таким чином, відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Зокрема, ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2014 провадження у справі поновлено та призначено на 26.02.2014.

В судовому засіданні 26.02.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважного представника позивача по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Між спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ-1», яке зареєстровано у відповідності до законодавства Україні, як продавцем, (далі - позивач) та товариством з обмеженою від повільністю «ВОСТОЧНО-ЕВРОПЕЙСКИЙ АЛЬЯНС», яке зареєстровано за законодавством Російської Федерації, як покупцем, (далі - відповідач) укладено контракт від 24 квітня 2011 № UA-01 (далі - Контракт)/

Згідно предмету Контракту позивач продає, а відповідач покупає готове взуття (далі - товар) на умовах FCA-Киев, Україна, до ціни якої входить вартість упаковки та маркування, у відповідності та за цінами, вказаних у рахунка-фактурах та специфікаціях, які слідують разом із товаром, і є невід'ємними частинами Контракту (п. 1.1 Контракту).

28 грудня 2012 року сторони Контракту уклали до нього Додаткову угоду № 4, якою дію Контракту продовжили до 31.12.2013, включно.

15 лютого 2013 року сторонами спору укладено до Контракту Додаткову угоду № 5, у відповідності до п. 2 якої сторони визначили, що ціни на товар встановлюються у Євро і зазначаються у рахунках-фактурах та специфікаціях, які слідують разом із товаром. Також у п. 3 Додаткової угоди № 5 передбачено, що оплата здійснюється у Євро банківським переказом на рахунок позивача. Оплата здійснюється після відвантаження товару, перед відвантаженням наступної партії товару, але не пізніше 30 (тридцяти) днів від дати відвантаження товару. У разі якщо наступне відвантаження товару не відбудеться, то оплата за відвантажений товар здійснюється на протязі 30 (тридцяти) днів від дати відвантаження товару, але не пізніше 90 (дев'яносто) днів після дати отримання товару. Під датою відвантаження розуміється дата митної печатки на експортній декларації. Під датою оплати розуміється дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Сторони підписали і скріпили відбитками їх печаток специфікацію від 13.05.2013 № 2 до Контракту, загальна вартість товару передбаченого нею складає 130.285,92 Євро.

13 травня 2013 року позивачем виставлено відповідачеві рахунок-фактуру № 2 на оплату товару в сумі 130.285,92 Євро.

Так, позивач 21 травня 2013 року, на підставі специфікації від 13.05.2013 № 2 до Контракту та рахунку-фактури від 13.05.2013 № 2, здійснив поставку товару загальною вартістю 130.285,92 Євро, що підтверджується митною декларацією від 21.05.2013 № 100270000/2013/563444, засвідчена копія якої міститься у справі.

Таким чином, з урахуванням умов Контракту, визначених п. 3 Додаткової угоди № 5 від 15.02.2013, оплата товару повинна бути здійснена відповідачем у строк до 18.08.2013, включно.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення відповідачем його зобов'язань з оплати товару поставленого останньому позивачем на підставі Контракту, відповідач у строк, визначений п. 3 Додаткової угоди № 5 від 15.02.2013 до Контракту, оплату отриманого товару на користь позивача не здійснив. Таким чином, вказана обставина призвела до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 130.285,92 Євро.

Пунктом 11 Контракту передбачено, що позивач і відповідач повинні намагатися вирішити усі спірні питання, які можуть виникнути під час виконання Контракту, шляхом переговорів. У разі неможливості вирішення спору шляхом переговорів, усі питання та претензії передаються на розгляд, у відповідності до чинного законодавства України, до Господарського суду міста Києва, згідно з правилами і процедурами, встановлених названим судом. Рішення вказаного суду є обов'язковим для виконання обома сторонами Контракту.

Статтею ст. 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" унормовано, що учасники правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин .

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", суди України можуть приймати до свого провадження і розглядати справи з іноземним елементом у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України .

Згідно п. 2 ст. 4 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, укладеної державами - учасницями СНД у місті Києві 20.03.1992, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності країн - учасниць СНД при укладанні контрактів можуть домовитися про передачу спору до компетентного суду будь-якої держави, який підписав зазначену Угоду.

Таким чином, відповідно до приписів статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Приписом ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Положенням ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, у тому числі, оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання , то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Суд відзначає, сторонами спору жодного підтвердження щодо факту погашення відповідачем перед позивачем заборгованості в сумі 130.285,92 Євро суду не надано.

Отже, підсумовуючи сукупність наведених вище фактів, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 130.285,92 Євро за отриманий останнім, але не оплачений на користь позивача товар, підлягає задоволенню повністю, з тих підстав, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином останнім доведено, документально підтверджено, і в той же час відповідачем жодними доказами не спростовано.

Щодо розподілу господарських витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі виключно через установи банків чи відділення зв'язку. За подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

У відповідності до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" станом на 01.01.2013 рік мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1.147,00 грн.

Позивачем заявлено позовну вимогу майнового характеру, а саме про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 130.285,92 Євро (ціна позову).

Згідно платіжного доручення від 24.09.2013 № 5803 позивачем сплачено судовий збір в сумі 27.667,26 грн.

Однак, станом на день сплати позивачем судового збору (24.09.2013) за офіційним курсом гривні до іноземної валюти (Євро), встановленого Національним банком України, 1 Євро складає 10.7970 грн.

Таким чином, з урахуванням припису ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір за подання даної позовної заяви мав бути сплачений в сумі 28.133,94 грн, що складає 2 % від ціни позову (130.285,92 Євро * 10,7970 = 1.406.697,0783 грн * 2 % = 28.133,94 грн).

Виходячи з наведеного вище, сума недоплаченого позивачем судового збору складає 466,68 грн.

Отже, з огляду на викладене, суд вирішив за необхідне суму недоплаченого судового збору в розмірі 466,68 грн покласти на позивача, і яка підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України, а загальну суму судового збору в розмірі 28.133,94 грн суд покладає на відповідача в порядку, визначеному ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позов підлягає задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою від повільністю «ВОСТОЧНО-ЕВРОПЕЙСКИЙ АЛЬЯНС» (Російська Федерація, 129327, м. Москва, вул. Ленська, буд. 2/21, кімната 317; основний державний реєстраційний номер 1117746064083, ідентифікаційний номер платника податків 7743807132) на користь спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ-1» (04073, м. Київ, Оболонський район, провулок Куренівський, буд. 17; ідентифікаційний код 14339624) заборгованість у розмірі 130.285,92 (сто тридцять тисяч двісті вісімдесят п'ять) Євро 00 центів; витрати по сплаті судового збору в сумі 28.133,94 (двадцять вісім тисячі сто тридцять три) грн 94 коп.

3. Стягнути зі спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ-1» (04073, м. Київ, Оболонський район, провулок Куренівський, буд. 17; ідентифікаційний код 14339624) в дохід Державного бюджету України судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру в сумі 466,68 (чотириста шістдесят шість) грн 68 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05 березня 2014 року.

Суддя С.В. Балац