Ухвала суду № 37528851, 06.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18130/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

06 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2013 року у справі за позовом дочірнього підприємства публічного акціонерного товариства «Київхліб» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві від 31.07.2013 р. № 0002772280 та № 0002762280.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП ПАТ «Київхліб» «Дослідний завод», призначену на підставі постанови слідчого Головного управління ДПС України СВ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС Удовиченка Д.Г. від 24.05.2013, з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Саноіл Торг» та подальшої реалізації придбаних у ТОВ «Саноіл Торг» товарно-матеріальних цінностей за період з 01.01.2010 р. по 24.05.2013 р.

Результати перевірки відображено в акті від 11.07.2013 р. за №322/22.8-15/00376308, в якому контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 р. Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в розмірі 1 851 183,0 грн. в т.ч. по періодах: березень 2011р. в сумі - 1200423,0 грн.; квітень 2011р. в сумі - 650760,0 грн.; п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997 року (із змінами та доповненнями), п.138.2. ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження суми податку на прибуток всього у сумі 2 248 903,0 гри., у тому числі за 1 квартал 2011р. в розмірі 1 500 529,0 грн., за 2 квартал 2011р. в розмірі 748 374,0 грн.

На підставі ата перевірки від 11.07.2013 р. за №322/22.8-15/00376308 податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0002772280 від 31.07.2013 р., яким донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 851 184,00 грн., в тому числі за основним платежем - 1 851 183,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -1,00 грн. та № 0002762280 від 31.07.2013 р., донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2 248 904,00 грн., в тому числі за основним платежем - 2 248 903,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -1,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень скарги позивача було залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві від 31.07.2013 р. № 0002772280 та № 0002762280 протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції дочірнього підприємства публічного акціонерного товариства «Київхліб» з його контрагентом ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари, що придбавалися позивачем у вказаного підприємства, отримувались з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій та безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій та неправомірне віднесення понесених за наслідками таких операцій витрат до валових.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідність рішень суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, розглядаючи справи щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу не підлягають відшкодуванню, оскільки господарські операції позивача з його контрагентом ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» не мали реального характеру у зв'язку з відсутністю факту реального здійснення господарської діяльності контрагентами ТОВ «САНОІЛ ТОРГ».

До таких висновків контролюючий орган прийшов на підставі акта перевірки ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» від 30 квітня 2013 р. № 1305/22020/37269136 та матеріалів досудового розслідування по кримінальному провадженню № 32013110100000031, відкритому за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України та щодо невстановлених осіб за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України.

Податковим органом встановлено, що ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» проводило діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб, перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із його постачальниками.

Вказане, на думку, податкового органу, свідчить, що ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» має ознаки фіктивності.

На підставі викладеного відповідачем складено висновок щодо відсутності поставки товарів від ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» до контрагентів-покупців, в тому числі до дочірнього підприємства публічного акціонерного товариства «Київхліб».

Таким чином, висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються виключно на порушеннях податкового законодавства контрагентом позивача - ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» та його постачальниками: ТОВ «Інфініті», ПП «Тоэрис», ТОВ «Спікер Ком», ТОВ «Трансрегионал-Торг», ТОВ «Прин Ко», ТОВ «Центрифинторг-Юг».

Наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Перевіряючи реальність здійснення позивачем господарських операцій у спірний період, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Позивачем (Покупець), з однієї сторони, та ТОВ «Саноіл Торг» (Продавець), з іншої сторони, було укладено Договір №04-03-11 від 04.03.2011 р. (надалі по тексту Договір №04-03-11).

У відповідності до умов Договору №04-03-11, Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти і оплатити продукцію та матеріали. Найменування, асортимент, кількість та вартість товару визначалася у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно із специфікаціями №1, №2, №3 до Договору купівлі-продажу № 04-03-11, базис поставки визначений: ЕХW - термінал ТОВ «Евері», м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117. Кількість і строк поставки української нерафінованої соняшникової олії - 300,000т. до 31.05.2011р.(згідно специфікації №1), 320,000т. до 31.05.2011р.(згідно специфікації №2) та 360,000т. до 30.06.2011р .(згідно специфікації №3).

Загальна кількість товару за договором № 04-03-11 згідно специфікацій №1, №2, №3 становить 980,000 т.

На виконання умов договору №04-03-11 та специфікацій до нього, протягом березня, квітня 2011р. ТОВ «Саноіл Торг» передало Позивачу (ДП ПАТ «Київхліб» «Дослідний хлібозавод») українську нерафіновану соняшникову олію у наступному обсязі: 10.03.2011 року - 300,0т. на суму 3 485 100,00 грн., з них ПДВ 580850,00 грн., що оформлено видатковою накладною №РН-0000093 від 10.03.2011 р.; 11.03.2011 року - 320,0т. на суму 3 717 440,00 грн., з них ПДВ 619573,33 грн., що оформлено видатковою накладною №РН-0000094 від 11.03.2011 р.; 30.04.2011 року - 200,0т. на суму 2 169 200,00 грн., з них ПДВ 361533,00 грн., що оформлено видатковою накладною №РН-0000167 від 30.04.2011 р.; 30.04.2011 року - 160,0т. на суму 1 735 360,00 грн. з них ПДВ 289226,67 грн., що оформлено видатковою накладною №РН-0000168 від 30.04.2011 р.

ТОВ «Саноіл Торг» було виписано та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкові накладні № 99 від 10.03.2011р. на суму 3485100,00грн., крім того ПДВ 580850,00грн. (стосовно 300,0 т.), № 100 від 11.03.2011р. на суму 3 717 440 ,00грн., крім того ПДВ 619 573,33грн. (стосовно 320,0т.)., № 177 від 30.04.2011р. на суму 2 169 200 грн., крім того ПДВ 361533,33 грн. (стосовно 200,0т.), № 178 від 30.04.2011р. на суму 1735 360 грн., крім того ПДВ 289226,67 грн.(стосовно 160,0 т.).

Всього у березні, квітні 2011 року за Договором № 04-03-11 було поставлено на користь Позивача 980,000 тон нерафінованої соняшникової олії на суму 11 107 100,00 грн. включаючи ПДВ.

Виконання сторонами умов договору підтверджується наступними первинними документами: видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, актами приймання-передачі.

Крім того, позивачем надано докази подальшого використання придбаного у ТОВ «Саноіл» товару, що підтверджується наступним.

Між Позивачем (Комітент), з одного боку, та ТОВ «Югекотоп» (Комісіонер), з іншого боку, було укладено Договір комісії №0403М від 04.03.2011р. (надалі по тексту Договір №0403М).

Згідно з п.1.1. Договору №0403М, з урахуванням укладених додатків, ТОВ «Югекотоп» як комісіонер від власного імені та за рахунок Позивача як комітента укладає зовнішньоекономічні договори щодо експорту української нерафінованої соняшникової олії певної кількості та вартості.

Відповідно до п.1.2 Договору №0403М, товар, який передається на комісію, являється власністю Позивача до моменту його реалізації покупцю-нерезиденту. Датою продажу товарів (переходу права власності) є дата оформлення у встановленому порядку митної декларації.

Згідно із п.2.5 Договору №0403М, ТОВ «Югекотоп» повинно було забезпечити зберігання, відвантаження, приймання, передачу та супроводження вантажу, продати товар на умовах поставки і за ціною не нижчою від вказаної у додатках.

Пунктом 2.6 договору комісії №0403М передбачено, що ТОВ «Югекотоп» повинно не пізніше, ніж через 10 днів після закінчення поставки товару покупцям і отримання оплати за товар, надати звіт про виконання комісійного завдання з вказівкою дати продажу (переходу права власності) та акт виконаних робіт.

Відповідно до додатку №1 від 10.03.2011 р. до договору комісії № 0403М від 04.03.2011 р. Позивач мав передати на комісію ТОВ «Югекотоп» для подальшого експорту 620,000т. української нерафінованої соняшникової олії за ціною не менше 9 959,00 грн. за 1 т. всього на суму 6 174 580,00 грн. Експорт мав відбуватися на умовах ЕХW (Франко-завод ) в ємкостях ТОВ «Евері» для подальшої реалізації на умовах: FОВ - порт Миколаїв (причал №3). Винагорода комісіонера визначена в сумі 214,80 грн., включаючи ПДВ, за одну тону експортованого товару.

Передача у розпорядження ТОВ «Югекотоп» обумовленого у додатку №1 від 10.03.2011 р. обсягу відбувалася на підставі акту про приймання товару за кількістю та якістю №1 від 10.03.2011 - 300,000 т. та №2 від 11.03.2011 року - 320,000 т. нерафінованої соняшникової олії, складеними між Позивачем та ТОВ «Югекотоп».

Відповідно до додатку №2 від 30.04.2011 р. до Договору №0403М від 04.03.2011 р. Позивач мав передати на комісію ТОВ «Югекотоп» для подальшого експорту 360,000т. української нерафінованої соняшникової олії для подальшого експорту за ціною не менше 9 289,1275 грн. за 1 т. всього на суму 3 344 085,90 грн. Експорт мав відбуватися на умовах ЕХW ( франко-завод) в ємкостях ТОВ «Евері» для подальшої реалізації на умовах: FОВ - порт Миколаїв (причал №3). Винагорода комісіонера визначена в сумі 191,04 грн., включаючи ПДВ, за одну тону експортованого товару.

Передача у розпорядження ТОВ «Югекотоп» обумовленого у додатку №2 від 30.04.2011 р. товару на комісію відбувалася на підставі акту про приймання товару за кількістю та якістю №3 від 30.04.2011 р. складеного між Позивачем та ТОВ «Югекотоп» відносно 360,000т. нерафінованої соняшникової олії.

Загальна кількість товару переданого для подальшого експорту за договором комісії №0403М від 04.03.2011 р становить 980,0 тон.

Таким чином, умови купівлі - продажу нерафінованої соняшникової олії та умови її передачі на комісію були визначені як ЕХW (Франко-завод). За такими умовами поставки товарно-транспортна накладна відсутня, оскільки передача нерафінованої соняшникової олії здійснювалась без її переміщення.

Позивач зазначає, що ТОВ «Югекотоп» систематично звітувало про хід та результати виконання комісійних завдань за Договором комісії №0403М від 04.03.2011р.

Так, комісіонер ТОВ «Югекотоп», надало на адресу Позивача, комітента ДП ПАТ «Київхліб» «Дослідний хлібозавод», звіти комісіонера, а саме: звіт № 1 від 29.04.2011 року відносно виконання комісійного завдання, щодо отриманої нерафінованої соняшникової олії за актом приймання товару №1 від 10.03.2011р. (300,0т.), актом приймання товару №2 від 11.03.2011р. (320,0т.), всього 620,0 т. У Звіті зазначено, що ТОВ «Югекотоп» уклало зовнішньоекономічний контракт №0101/11 від 10.03.2011 р. з фірмою «ОКЕХІМ ІЛМІТЕО» (Великобританія), у відповідності з яким останнє придбало нерафіновану соняшникову олію на загальну суму 775000,00 доларів США в кількості 620,0 т. на умовах FОВ - порт Миколаїв (причал №3), Україна.

ТОВ «Югекотоп» здійснило відвантаження та митне оформлення вантажу 18.04.2011 р. за митною декларацією №504000018/2011/001107, яка містить відмітку (штемпель) митного органу: «Задекларовані в цій ВМД товари вивезено за межі митної території України в повному обсязі 16.04.2011 року». Фірма «OREXIM LIMITED» оплатила товар у валюті на загальну суму 775000,00 доларів США. Комісіонер перерахував Комітенту на розрахунковий рахунок суму 6174580,00 грн., що відповідає сумі вказаній у митній декларації №504000018/2011/001107 від 18.04.2011 р.

Комісійна винагорода ТОВ «Югекотоп» склала 133 176,00 грн. в т.ч. ПДВ 22 196,00 грн., яка включає в себе витрати (81879,81 грн., в т.ч. ПДВ 13 496,18 грн.), що зазнало ТОВ «Югекотоп» в ході виконання комісійного завдання.

До звіту ТОВ «Югекотоп» надало документи, що підтверджують рух товару за місцем зберігання, митне оформлення, проведення досліджень якості під час оформлення експортної операції, отримання від нерезидента валютної виручки та продаж отриманої іноземної валюти в. тому числі Акт здачі прийняття робіт №ОУ-0000135 від 29.04.2011р.; звіт № 2 від 29.06.2011 року відносно виконання комісійного завдання, щодо отриманої нерафінованої соняшникової олії за актом приймання товару №3 від 30.04.2011р.(360,0т.). У Звіті зазначено, що ТОВ «Югекотоп» уклало зовнішньоекономічний контракт №0117/11 від 11.04.2011 р. з фірмою «OREXIM LIMITED» (Великобританія), у відповідності з яким останнє придбало нерафіновану соняшникову олію на загальну суму 419400,00 доларів США в кількості 360,0 т. на умовах FОВ - порт Миколаїв (причал №3), Україна.

ТОВ «Югекотоп» здійснило відвантаження та митне оформлення вантажу 10.06.2011 р., за митною декларацією №504000018/2011/001676, яка містить відмітку (штемпель) митного органу: «Задекларовані в цій ВМД товари вивезено за межі митної території України в повному обсязі 09.06.2011 року». Фірма «OREXIM LIMITED» оплатила товар у валюті на загальну суму 419 400,00 доларів США. Комісіонер перерахував Комітенту на розрахунковий рахунок суму 3 344 085,90 грн., що відповідає сумі вказаній у митній декларації №504000018/2011/001676 від 10.06.2011 р.

Комісійна винагорода ТОВ «Югекотоп» склала 68 774,40 грн. в т.ч. ПДВ 11 462,00 грн., яка включає в себе витрати (47208,00, в т.ч. ПДВ 7868,00 грн.), що зазнало ТОВ «Югекотоп» в ході виконання комісійного завдання.

До звіту ТОВ «Югекотоп» надало документи, що підтверджують рух товару за місцем зберігання, митне оформлення, проведення досліджень якості під час оформлення експортної операції, отримання від нерезидента валютної виручки та продаж отриманої іноземної валюти, в тому числі Акт здачі прийняття робіт № ОУ-0000187 від 29.06.2011р.

Операції щодо надання комісійних послуг за Договором № 0403М від 04.03.2011 року, оформлені між ТОВ «Югекотоп» та Позивачем: актом № ОУ-0000135 від 29.04.2011р. на суму 133 176,00грн. в т.ч. ПДВ 22 196,00 грн. та податковою накладною №131 від 29.04.2011р.; актом здачі прийняття робіт № ОУ-0000187 від 29.06.2011р. на суму 68 774,40 грн. в т.ч. ПДВ 11462,40 грн. та податковою накладною №181 від 29.06.2011р.

За комісійні послуги Позивач розрахувався з ТОВ « Югекотоп» в повному обсязі відповідно до платіжних доручень №1639 від 12.05.2011р. (133 176,00 грн.), № 2369 від 11.07.2011р.(68 774, 40 грн.).

ТОВ «Югекотоп» перерахувало Позивачу у національній валюті виручку, отриману від Фірми «OREXIM LIMITED», про що свідчать витяги з електронного реєстру платежів від 12.04.2011р., 14.04.2011р., 27.04.2011р., 12.05.2011р., 21.06.2011р., 22.06.2011р.

Враховуючи те, що постачання позивачу товарів підтверджено дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність подальшого використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача та отримання прибутку, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача на момент укладення чи виконання договору або відсутності у нього статусу платника ПДВ.

Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на акти перевірки контрагента позивача щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період, що перевірявся, оскільки визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Враховуючи те, що постачання позивачу товарів підтверджено дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність подальшого використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту та валових витрат за наслідками таких операцій.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача з контрагентом ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» мали реальний характер, а податковий кредит по вказаних операціях сформовано позивачем правомірно, що підтверджується наступним.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, первинні документи, оформлені на виконання договору підряду, відповідають встановленим вимогам та видам господарської діяльності позивача.

Виконання договору підтверджується також подальшим використанням придбаних у товарів в межах господарської діяльності позивача, як того вимагає п.198.3 ст. 198 ПК.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 185.1 ст.185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України внаслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, не відповідає дійсним обставинам справи.

Перевіряючи висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 138.1 ст. 138, п.п. 139. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізований товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.1 даної статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на основі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами, ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II даного Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що витрати, понесені позивачем за період, що перевірявся, при веденні фінансово-господарської діяльності з контрагентом повинні приймати участь у формуванні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства за цей період, оскільки підтверджуються відповідними первинними документами, що місяться в матеріалах справи.

Колегія суддів вважає помилковими посилання відповідача на матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню № 32013110100000031, відкритому за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України та щодо невстановлених осіб за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України, з яких вбачається, що ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» є фіктивним підприємством, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню № 32013110100000031не є допустимими та належними у справі доказами у розумінні вимог ст. ст. 70 та 72 КАС України, оскільки зазначена особа надавала свої покази в рамках порушеної кримінальної справи, по якій на момент ухвалення судом першої інстанції оскаржуваної постанови, відсутній вирок, який би встановлював вину певних осіб у вчиненні злочину та відповідні фактичні дані, які б мали значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що доводи органу державної податкової служби не свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість позивачу та формування валових витрат, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішенні прийняті податковим органом без достатніх підстав.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про задоволення вимог адміністративного позову.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві і залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді О.О. Беспалов О.А. Губська

.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Беспалов О.О.

Губська О.А.