Ухвала суду № 37527346, 25.02.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2014 р. № 876/14906/13 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Курильця А.Р., Ніколіна В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Приватної фірми «Сунар» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватної фірми «Сунар» до Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «БМ Банк» про визнання дій протиправними,-

встановив:

у жовтні 2013 року позивач - ПФ «Сунар» звернулась в суд із адміністративним позовом до відповідача - Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «БМ Банк» у якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив визнати протиправними дії першого ВДВС Луцького МУЮ щодо передачі на прилюдні торги та проведення прилюдних торгів з реалізації незавершеного будівництвом адміністративно-складського приміщення, магазину та земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування адміністративно-складського приміщення та магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач позбавляє ПФ «Сунар» права на рецензування звіту, не призначивши рецензування звіту та передавши при цьому майно на повторну реалізацію Луцькій філії приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» (далі - Луцька філія ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція»). Крім того, зазначає, що термін дії (6 місяців) звітів від 29 січня 2013 року про оцінку незавершеного будівництвом адміністративного-складського приміщення та магазину та про експертну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування адміністративно-складського приміщення та магазину складених товариством з обмеженою відповідальністю «Атлант» ЛТД (далі - ТзОВ «Атлант» ЛТД) давно минув та дані звіти не можуть бути використані при реалізації майна станом на 21 жовтня 2013 року.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 07.11.2013 року у адміністративному позові ПФ «Сунар» відмовлено.

Не погодившись із даною постановою суду першої інстанції, ПФ «Сунар» подала на неї апеляційну скаргу. Вважає, що постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що 29 жовтня 2013 року за замовленням ПАТ «БМ Банк», ТзОВ «Ірта Консалтинг» було проведено рецензування звітів складених 29 січня 2013 року ТзОВ «Атлант» ЛТД, термін дії яких закінчився. У момент вчинення дії щодо передачі майна на торги виконавець не провів оцінку майна в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження», а передав майно за ціною яку заперечував боржник, якого було позбавлено права на рецензування оцінки. Разом з тим, нові звіти про оцінку майна, складені ПП «ТСА Захід» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 для реалізації майна Луцькій філії ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» не передавалися. Дана обставина судом була залишена поза увагою.

Враховуючи те, що усі особи, які беруть участь в справі в судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомлені про його дату, час та місце, у відповідності до ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволеною.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у першому ВДВС Луцького МУЮ знаходиться виконавче провадження ВП № 35115782 по виконанню виконавчого напису № 486 від 20 квітня 2010 року вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 по стягненню з ПФ «Сунар» боргу по кредитному договору № 4/58/240408 від 24 квітня 2008 року в сумі 105 095,72 доларів США, що є еквівалентом 832 883 грн. 58 коп. та коштів на вчинення виконавчого напису в сумі 5 000 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 26 липня 2013 року по справі № 803/1589/13-а зобов'язано перший ВДВС Луцького МУЮ призначити рецензування звіту про оцінку незавершеного будівництвом адміністративно-складського приміщення та магазину готовністю 32%/А-3/ та звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Першим ВДВС Луцького МУЮ 31 липня 2013 року винесено постанови ВП №35115782 про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, а саме: призначено ПП «ТСА Захід» та фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 експертами, суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання у виконавчому провадженні з примусового виконання вище згаданого виконавчого напису № 486 від 20 квітня 2010 року.

На адресу першого ВДВС Луцького МУЮ 14 серпня 2013 року надійшла оцінка майна, а саме: 31 липня 2013 року підприємцем ОСОБА_1 проведено оцінку земельної ділянки для будівництва та обслуговування адміністративно-складського приміщення та магазину, площею 0,10 га за адресою: АДРЕСА_1 вартістю 205 340 грн. та 1 серпня 2013 року ПП «ТСА Захід» було проведено оцінку незавершеного будівництвом адміністративно-складського приміщення та магазину /А-3/ (ступінь будівельної готовності 38%) вартістю 1 208 400 грн.

За замовленням ПАТ «БМ Банк» 29 жовтня 2013 року ТзОВ «Ірта Консалтинг» було проведено рецензування звітів складених 29 січня 2013 року ТзОВ «Атлант» ЛТД.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану постанову виходив з того, що відповідачем не допущено порушень діючого законодавства при проведенні ним виконавчих дій, які б спричинили порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача і такий, як суб'єкт владних повноважень, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені нормами чинного законодавства України. Крім того, позивач не надав суду належних доказів на підтвердження позовних вимог. У суді не підтвердилися обставини щодо порушення відповідачем прав, свобод та інтересів позивача.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Частиною першою статті 6 цього Закону встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно із частиною першою статті 17 Закону, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи як виконавчі написи нотаріусів.

Відповідно до частини першої статті 52 Закону звернення стягнення на майно боржника, як один із заходів примусового виконання судового рішення, полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до частини першої статті 58 Закону визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлені статтею 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Положеннями статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями, національними стандартами, оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Згідно із частиною третьою статті 58 Закону «Про виконавче провадження» державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем.

Частинами 1 та 3 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.

Наведеними вище нормативно-правовими положеннями визначено чіткий алгоритм дій державного виконавця, які ним вчинюються щодо визначення вартості нерухомого майна та подальшої передачі його на реалізацію.

Із матеріалів справи вбачається, а саме це встановлено постановою Волинського окружного адміністративного суду від 26.07.2013 року, яка набрала законної сили (а.с. 6-9), 11.01.2013 року, постановою головного державного виконавця Першого відділу ДВС Луцького міського управління юстиції Волинської області Ліщука О.О. у спірному виконавчому провадженні призначено експерта, суб'єкта оціночної діяльності Бутовець Н.М. для проведення оцінки незавершеного будівництва адміністративно-складського приміщення та магазину готовністю 32%/А3/ та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Звіти на вказані об'єкти оцінки на адресу відповідача надійшли 29.01.2013 року, на які позивачем 23.04.2013 року подані заперечення, у зв'язку з чим головним державним виконавцем було призначено 23.05.2013 року експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання Тиркало І.Б., якому доручено здійснити рецензування звітів від 29.01.2013 року. Однак, суб'єктом оціночної діяльності, якого призначено рецензентом звітів, 08.07.2013 року матеріали повернуті без рецензування в зв'язку з відсутністю оплати позивачем.

Поряд з цим, у зв'язку з закінченням строку дії звітів про оцінку майна від 29.01.2013 року, державним виконавцем призначено повторну оцінку майна, за результатами якої надано висновок ПП «ТСА Захід» від 01.08.2013 року та висновок ФОП ОСОБА_1 від 31.07.2013 року (а.с. 92-93). Позивачем заперечення на вказані висновки не викладено.

Таким чином, відповідач правомірно на підставі положень ст. 58, 62 Закону України «Про виконавче провадження» передано майно на реалізацію. Сам факт зобов'язання відповідача судовим рішення провести повторну рецензію звіту, не впливає на правомірність його дій, оскільки нерецензування звіту відбулося не з його вини, а висновки які підлягали рецензуванню втратили чинність, у зв'язку з закінченням строку їх дії. Тому суб'єктом владних повноважень призначено повторну оцінку, на яку позивачем заперечень не подано.

Проаналізувавши вищевикладене, суд вважає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні адміністративного позову, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскарженої постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 суд, -

ухвалив:

апеляційну скаргу Приватної фірми «Сунар» - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2013 року у справі № 803/2162/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: А.Р. Курилець

В.В. Ніколін