Постанова № 37527287, 25.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14306/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Мельничука В.П., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Комісії по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році Київської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 листопада 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 до Комісії по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році Київської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Комісії по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році Київської обласної державної адміністрації щодо порушення строку розгляду заяви ОСОБА_3 від 22 лютого 2013 року, встановленого Законом України «Про звернення громадян». В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимог у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що рішення відповідача про відмову у видачі посвідчення та встановленні статусу евакуйованого із зони відчуження є протиправним, оскільки всі необхідні документи для надання такого статусу позивачу були надані.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта та його представника, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга частковому підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи, 23 квітня 1986 року від Київського обласного управління культури при Міністерстві культури УРСР відповідно з планом Київської обласної комісії по радянським традиціям, святам і обрядам з метою підготовки і проведенню навчально-показових заходів «Проводи в Збройні сили СРСР» позивача було направлено в службове відрядження в м.Прип'ять з 24 квітня по 26 квітня 1986 року.

04 квітня 1996 року позивачу видано посвідчення громадянина, який евакуйований із зони відчуження у 1986 році (категорія 2), серія НОМЕР_1.

04 жовтня 2012 року відповідно до витягу з протоколу засідання Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, №10 у зв'язку з нововиявленими обставинами відмовлено позивачу у підтвердженні статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи з числа евакуйованих у 1986 році із зони відчуження категорії 2. Посвідчення підлягає вилученню з повідомленням органів виконавчої влади.

29 листопада 2012 року відповідно до витягу з протоколу №164 Комісії по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році Київської обласної державної адміністрації, прийнято рішення про направлення справи на доопрацювання. Повернутися до розгляду питання про підтвердження статусу евакуйованого із зони відчуження позивача після надання підтвердження Київського обласного управління культури про його перебування у відрядженні у м.Прип'ять 24-26 квітня 1986 року.

25 грудня 2012 року відповідно до витягу з протоколу №165 Комісією не підтверджено статус евакуйованого у 1986 році із зони відчуження ОСОБА_3 Представленими документами не підтверджено у безумовному порядку факт перебування на момент аварії та евакуацію з м. Прип'ять.

22 лютого 2013 року позивачем направлено до Комісії по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році Київської обласної державної адміністрації заяву, у якій він просив повторно розглянути його заяву та встановити йому статус особи, евакуйованої у 1986 році із зони відчуження Чорнобильської АЕС.

25 липня 2013 року відповідно до витягу з протоколу Комісії №168 розглянуто заяву позивача та визнано безпідставним видачу посвідчення особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 2 у зв'язку з відсутністю документів, які б у безумовному порядку засвідчували факт евакуації із зони відчуження.

Суд першої інстанції, відмовляючи в частині у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності підстав для задоволення позовних вимог, а саме встановлення статусу евакуйованого із зони відчуження та видачі відповідного посвідчення.

Колегія суддів за результатами апеляційного перегляду дійшла наступних висновків:

Відповідно до ст.11 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, серед іншого, евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення.

У відповідності до ст.14 вищезазначеного Закону для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття), - категорія 2.

В силу ст.15 вищезазначеного Закону підставою для визначення статусу евакуйованих із зони відчуження, відселених і таких, які самостійно переселилися, відповідно до статті 4 є довідка про евакуацію, відселення, самостійне переселення. Видача довідок про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення здійснюється органами місцевого самоврядування.

Згідно ст.65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. При зміні категорії, а також у випадках, передбачених статтею 17 цього Закону, посвідчення підлягає заміні. Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який діяв на час видачі позивачу посвідчення 04 квітня 1996 року був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 року №501, яка регулює правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно п.4 вищенаведеного Порядку потерпілим від Чорнобильської катастрофи з числа евакуйованих у 1986 році із зони відчуження і особам, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 28 червня 1989 року №224), віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення сірого кольору, серія Б.

Згідно п.10 вищезазначеного Порядку видача посвідчень провадиться, серед іншого, іншим потерпілим і учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС - Радою Міністрів Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій за місцем проживання: потерпілим від Чорнобильської катастрофи з числа евакуйованих у 1986 році із зони відчуження і особам, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення Уряду про відселення, - на підставі довідки, виданої Київським чи Житомирським облвиконкомом (додаток N3 або 4). Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний термін з дня надходження необхідних документів до органу, що видає посвідчення.

Згідно п.12 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51 (в редакції, що є чинною на час прийняття оспорюваного рішення), встановлено, зокрема, спірні питання щодо визначення статусу осіб, евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, розглядаються відповідними комісіями Київської і Житомирської облдержадміністрацій на підставі довідок та інших документів, що засвідчують факт перебування в населеному пункті, віднесеному до зони відчуження, виданих місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених комісій є підставою для видачі посвідчень відповідної категорії. У разі встановлення цими комісіями факту необгрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії посвідчення на підставі рішення комісії підлягає вилученню.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 липня 2013 року відповідно до витягу з протоколу Комісії №168 розглянуто заяву позивача від 22 лютого 2013 року, за результатом розгляду якої визнано безпідставним видачу посвідчення особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 2 (серія НОМЕР_1) у зв'язку з відсутністю документів, які б у безумовному порядку засвідчували факт евакуації із зони відчуження.

Позивачем на підтвердження факту перебування в період з 24 квітня 1986 року по 26 квітня 1986 року в зоні відчуження (м.Прип'ять) було подано наказ №29 від 23 квітня 1986 року, посвідчення про відрядження на три дні з 24 квітня 1986 року по 26 квітня 1986 року з відмітками про вибуття та прибуття в пункт призначення, довідку від 03 червня 1993 року №175 про перебування позивача з 24 квітня 1986 року по 26 квітня 1986 року в службовому відряджені в м.Прип'яті, довідку №42 від 22 лютого 2012 року про підтвердження перебування позивача з 24 квітня 1986 року по 26 квітня 1986 року в службовому відрядженні в м.Прип'яті, відомість про нарахування заробітної плати.

Разом з цим, відповідачем не враховані вищезазначені документи з посиланням на відсутність довідки про евакуацію, а також відсутність документів в управлінні культури і туризму Київської обласної державної адміністрації, які б могли підтвердити відрядження у м.Прип'ять.

Колегія суддів, враховуючи п.12 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51, згідно якого спірні питання щодо визначення статусу осіб, евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, розглядаються відповідними комісіями Київської і Житомирської облдержадміністрацій на підставі довідок та інших документів, що засвідчують факт перебування в населеному пункті, віднесеному до зони відчуження, виданих місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, вважає, що відповідачем фактично не враховано інші документи, що надані позивачем та які засвідчують факт його перебування в населеному пункті, віднесеному до зони відчуження.

Крім того, довідки за формою №3, передбачені Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який діяв на час видачі позивачу посвідчення 04 квітня 1996 року та затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 року №501, та Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51, видаються особам, які на 26 квітня 1986 року фактично проживали і були прописані в зоні відчуження та були евакуйовані, натомість, позивач станом на 26 квітня 1986 року перебував у відрядженні в зоні відчуження.

Зважаючи на те, що відповідачем фактично не враховано документи, подані позивачем, не встановлено, на підставі яких документів позивачу Київською міською державною адміністрацією 04 квітня 1996 року видано посвідчення громадянина, який евакуйований із зони відчуження у 1986 році (категорія 2), серія НОМЕР_1, не перевірено їх достовірність, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Комісії по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році Київської обласної державної адміністрації, оформлене протоколом №168 від 25 липня 2013 року, в частині визнання безпідставним видачу посвідчення особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 2 у зв'язку з відсутністю документів, які б у безумовному порядку засвідчували факт евакуації із зони відчуження ОСОБА_3, є передчасним, прийнятим без урахування документів, наданих позивачем, та за результатами поверхневого розгляду.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне скасувати вищезазначене рішення та зобов'язати відповідача повторно розглянути питання щодо підтвердження ОСОБА_3 статус евакуйованого із зони відчуження Чорнобильської АЕС у 1986 році. Разом з цим, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача надати позивачу відповідний статус, оскільки дане питання віднесено до дискреційних повноважень відповідача.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо порушення відповідачем термінів розгляду заяви позивача, яка підпадає під визначення заяви у розумінні Закону України «Про звернення громадян», оскільки заява ОСОБА_3 від 22 лютого 2013 року розглянута Комісією по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році Київської обласної державної адміністрації лише 25 липня 2013 року, за наслідками чого складено протокол №168, тобто відповідачем порушено строки її розгляду, визначені ст.20 Закону України «Про звернення громадян».

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 листопада 2013 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 листопада 2013 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Комісії по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році Київської обласної державної адміністрації щодо порушення строку розгляду заяви ОСОБА_3 від 22 лютого 2013 року, встановленого Законом України «Про звернення громадян».

Скасувати рішення Комісії по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році Київської обласної державної адміністрації, оформлене протоколом №168 від 25 липня 2013 року, в частині визнання безпідставним видачу посвідчення особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 2 у зв'язку з відсутністю документів, які б у безумовному порядку засвідчували факт евакуації із зони відчуження ОСОБА_3.

Зобов'язати Комісію по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році Київської обласної державної адміністрації повторно розглянути питання щодо підтвердження ОСОБА_3 статус особи, яка постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, - статус евакуйованого із зони відчуження Чорнобильської АЕС у 1986 році.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 03 березня 2014 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді В.П.Мельничук

І.О.Лічевецький

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Мельничук В.П.