Постанова № 37526615, 07.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 березня 2014 року письмове провадження № 2а-9029/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Он-Лайн Карт Дата Цент" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві третя особа: Міністерство доходів і зборів Українипро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 18.01.2012 р. №0000052350 та від 17.04.2012 р. № 00001082260.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено до сплати суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток і застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, винесеними на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2012 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2013 р., у справі № 2а-9029/12/2670 в задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Он-Лайн Карт Дата Центр» відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.12.2013 р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2013 р. - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.12.2013 р. справу № 2а-9029/12/2670 прийнято до розгляду.

У судовому засіданні 25.12.2013 р. судом постановлено на обговорення клопотання представника відповідача про заміну первинного відповідача - Державної податкової інспекції у Святошинському районі Державної податкової служби на належного - Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві. Представник позивача проти задоволення зазначеного клопотання представника відповідача не заперечував.

Відповідно до ч.1 ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Враховуючи зазначене, судом вирішено допустити заміну первинного відповідача - Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Державної податкової служби на належного - Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві.

Крім того, у судовому засіданні 25.12.2013 р. судом вирішено залучити до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача - Міністерство доходів і зборів України.

У судове засідання, призначене на 27.01.2014 р., представник третьої особи не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, клопотань про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника чи відкладення розгляду справи суду не надходило.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справу у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 р. по 30.09.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 30.09.2011 р.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 29.12.2011 р. №394/23-50/33262675, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, зокрема:

п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.138.10.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, в періоді, що перевірявся на загальну суму 925 955,00 грн., в т.ч. за 1 кв. 2010 року в сумі 31 574,00 грн., за І півріччя 2010 року в сумі 60 541,00 грн., за 9 міс. 2010 року в сумі 149 981,00 грн., за 2010 рік в сумі 286 219,00 грн., за 1 кв. 2011 року в сумі 200 279,00 грн., за 2 кв. 2011 року в сумі 208 099,00 грн., за 3 кв. 2011 року в сумі 439 457,00 грн.;

пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 771 331,00 грн., в т.ч за січень 2010 року в сумі 1002,00 грн., за лютий 2010 року в сумі 15995,00 грн., за березень 2010 року в сумі 8263,00 грн., за квітень 2010 року в сумі 8125,00 грн., за травень 2010 року в сумі 7590,00 грн., за червень 2010 року в сумі 74599,00 грн., за липень 2010 року в сумі 23811,00 грн., за серпень 2010 року 23578,00 грн., за вересень 2010 року в сумі 24163,00 грн., за жовтень 2010 року в сумі 24306,00 грн., за листопад 2010 року в сумі 37720,00 грн., за грудень 2010 року в сумі 46959,00 грн., за січень 2011 року в сумі 42008,00 грн., за лютий 2011 року в сумі 58734,00 грн., за березень 2011року в сумі 59481,00 грн., за квітень 2011 року в сумі бб891,00 грн., за травень 2011 року в 59857,00 грн., за серпень 2011 року в сумі 83287,00 грн., за вересень 2011 року в сумі 58037,00 грн.

У зв'язку з виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки позивача від 29.12.2011 р. №394/23-50/33262675, відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

від 18.01.2012 р. №0000052350, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 771331,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 107539,00 грн.;

від 18.01.2012 р. №0000062350, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 925 955,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 129 395,25 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення, за правилами ст.56 Податкового кодексу України, оскаржувались позивачем в адміністративному порядку до ДПС у м. Києві та ДПС України (скарга отримана ДПС України 05.04.2012 р.).

За результатом адміністративного оскарження, рішенням ДПС у м. Києві про результати розгляду первинних скарг №2186/7/12-114 від 27.03.2012 р., податкове повідомлення-рішення відповідача від 18.01.2012 р. №0000052350 залишене без змін, а податкове повідомлення-рішення від 18.01.2012 р. №0000062350 скасовано в частині 57 839,50 грн. застосованої штрафної санкції, в іншій частині - залишене без змін.

Враховуючи зазначене, відповідачем 17.04.2012 р. прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення №00001082260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 925 955 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 71 555,75 грн.

При цьому, позивач наголошує на порушенні ДПС України строків розгляду та надання йому відповіді про результати розгляду скарги, встановлені п.56.8. ст. 56 Податкового кодексу України, отже, відповідно про її задоволення.

Судом, з матеріалів справи, встановлено, що скарга позивача на оскаржувані податкові повідомленні-рішення була отримана ДПС України 05.04.2012 р. Рішенням ДПС України про продовження строку розгляду повторної скарги від 24.04.2012 р. № 11984/7/10-2115 продовжено строк розгляду скарги до 03.06.2012 р. (включно). Зазначене рішення було направлене позивачу 24.04.2012 р. рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення та отримане ним 03.05.2012 р.

У зв'язку з тим, що з 3 та 4 червня 2012 року були вихідними (святковими) днями, рішення про результати розгляду повторної скарги було прийняте ДПС України 05.06.2012 р. № 9398/6/10-2115 (яким оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін) та направлене позивачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення і отримане ним 08.06.2012 р.

Відповідно до п.56.8., п.56.9. ст.56 Податкового кодексу України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Згідно абз.3 п.56.9. ст.56 Податкового кодексу України, скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Зазначене свідчить про порушення ДПС України вимог п.56.9. ст.56 Податкового кодексу України під час прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків та повідомлення про нього позивача.

Позивач вважає податкові повідомлення-рішення відповідача від 18.01.2012 р. №0000052350 та від 17.04.2012 р. № 00001082260 протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до п.56.1. ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з акту перевірки позивача від 29.12.2011 р. №394/23-50/33262675, перевіркою встановлено заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 925 955,00 грн., що є наслідком завищення позивачем валових витрат по взаємовідносинам з ДП «Центр Автоматичної Ідентифікації», а також встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 771331,00 грн. по цим же взаємовідносинам.

Так, згідно наявних матеріалів справи, взаємовідносини позивача (замовник) з ДП «Центр Автоматичної Ідентифікації» (виконавець) ґрунтувалися на договорах з надання послуг по технічній підтримці програмного забезпечення від 15.06.2009 р. № 15/06 та від 02.05.2010 р. № ТП 02-05/10, за умовами яких, з урахуванням положень додаткових угод до них, виконавець, використовуючи власне обладнання та програмне забезпечення, зобов'язувався:

надати замовнику технічне завдання для інтеграції з касовою системою замовника протягом 15 робочих днів з дати затвердження сторонами бізнес-сценарію або додаткового бізнес-сценарію;

надати замовнику технічне завдання для інтеграції з веб-додатком та системою контакт-центру замовника протягом 30 робочих днів з дати затвердження сторонами бізнес-сценарію або додаткового бізнес-сценарію;

налаштувати ПЗ і провести спільно з замовником випробування на тестовому наборі даних протягом 30 робочих днів з дати затвердження сторонами бізнес-сценарію або додаткового бізнес-сценарію;

забезпечити функціонування двох наборів даних замовника - для тестування і для промислової експлуатації, з роздільним доступом до них;

надати замовнику акт приймання випробувань або протокол невідповідностей протягом 5 робочих днів з дати закінчення випробувань;

забезпечити можливість проведення замовником остаточних приймально-здавальних випробувань протягом 30 робочих днів з дати затвердження сторонами протоколу невідповідностей;

надати замовнику акт приймання остаточних приймально-здавальних випробувань протягом 5 робочих днів з дати закінчення цих випробувань;

забезпечити безперервний прийом запитів і надсилання відповідей на промисловому наборі даних по одній з вказаних в бізнес-сценарії ІР-адресі мережі Інтернет протягом 7 робочих днів з дати підписання сторонами акту приймання остаточних приймально-здавальних випробувань;

забезпечити можливість проведення перевірочних операцій на тестових даних протягом всього часу дії Договору;

забезпечити переналаштування ПЗ і можливість проведення додаткових приймально-здавальних випробувань на тестовому наборі даних протягом 5 робочих днів з дати затвердження сторонами протоколу невідповідності у разі виявлення заказників в процесі проведення акції невідповідності раніше затвердженими додатковими бізнес-сценаріями;

забезпечити зміну параметрів акцій на тестовому наборі даних та можливість проведення замовником приймально-здавальних випробувань протягом 10 робочих днів з лати затвердження сторонами новій параметрів акції;

забезпечити складання додаткових бізнес-сценаріїв протягом 10 робочих днів з дати надання замовником нових парламентів акцій;

забезпечити конфіденційність бізнес-сценарію та додаткових бізнес-сценаріїв, їх параметрів, а також нерозголошення та захист персональних даних клієнтів замовника;

забезпечити збереження промислового набору даних згідно умов додатку 3 до даного договору;

здійснювати технічну підтримку установлених замовнику копій програмного забезпечення «Програмний комплекс «Петрол Плюс» та ремонт обладнання, а також не рідше одного разу на півроку, проводити заміну за ініціативою виконавця, без додаткових оплат, версій ПЗ, викликаною удосконаленням самого програмного забезпечення, а також модернізацією технологій роботи в системі «Програмний комплекс «Петрол Плюс».

При цьому, замовник зобов'язувався своєчасно проводити оплату по договору.

Вартість послуг, порядок та строки оплати за договором від 15.06.2009 р. № 15/06, визначаються додатком № 3 до договору.

Вартість технічної підтримки ПЗ за договором від 02.05.2010 р. № ТП 02-05/10 протягом місяця склала 95 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 15833,33 грн.).

На підтвердження виконання умов зазначених договорів, включення позивачем витрат на оплату відповідних послуг до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбані послуги, контрагентом виписані позивачу наступні первинні документи: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні. Надходження від позивача коштів на рахунок ДП «Центр Автоматичної Ідентифікації» підтверджується наявними в матеріалах справи оборотно-сальдовими відомостями по рахунку контрагента.

На думку позивача, зазначені первинні документи, за правилами податкового законодавства, є достатніми для підтвердження права на податковий кредит та віднесення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

В той же час, на думку відповідача, позивачем не було надано деталізації наданих послуг по технічній підтримці програмного забезпечення та звітів з відображенням розрахунків до обов'язкових додатків зазначених договорів, в яких зазначені вартість і порядок оплати послуг за відповідні періоди замовника, та які є фактичним підтвердженням даних робіт в кількісних та вартісних обсягах.

Крім того в ході перевірки встановлено, що послуги отримані від ДП «Центр Автоматичної Ідентифікації» надавались позивачем підприємству ТОВ «Альянс Холдинг» на підставі договорів про надання послуг №У 11-08/09від 11.03.2009 р. та № ПР 01/05-2010 від 01.05.2010 р., за якими позивач надавав контрагенту послуги по налаштуванню, прийманню, обробці, зберіганню інформації та надавав звіти на її основі.

Весь спектр послуг за зазначеними договорами виконували штатні працівники позивача використовуючи власні термінали та ПЗ, розміщене на АЗС (Замовника) і в Центральному Процесінговому Центрі.

У зв'язку із зазначеним, відповідачем було надано запити на ДП «Центр Автоматичної Ідентифікації» №23753/10/23-522 від 06.12.2011 р. та №24399/10/23-522 від 16.12.2011 р. щодо надання штатного складу працівників, які виконували роботи по технічній підтримці, копій програмного забезпечення «програмний комплекс «Петрол плюс» і ремонт обладнання відповідно до п.2.1. договору № ТП 02-05/10 від 02.05.2010 р. та комплексу проведених робіт на виконання умов договору №ПО 12/05/10 від 12.05.2010 р. та перелік основних засобів, які перебували (перебувають) на балансі підприємства за період з 01.05.2010 р. по 30.09.2011 р. та фактично були задіяні при наданні послуг на виконання умов даних договорів та копій первинних документів, що підтверджували факт здійснення господарських операцій з позивачем.

Згідно отриманої відповіді були надані копії первинних документів без будь-якої деталізації наданих послуг по технічній підтримці програмного забезпечення та звітів з відображенням розрахунків, до обов'язкових додатків вище перелічених договорів, та які є фактичним підтвердженням даних робіт в кількісних та вартісних обсягах. Також не надано склад працівників ДП «Центр Автоматичної ідентифікації», задіяних при виконанні даних послуг при одночасній наявності в штаті працівників позивача, які виконують даний спектр послуг.

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку про те, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат суму коштів в розмірі 1 910 686,00 грн. по взаємовідносинам з ДП «ЦентрАвтоматичної Ідентифікації», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 925 955,00 грн., а також безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ, понесені за послуги по технічній підтримці програмного забезпечення отримані від ДП «Центр Автоматичної Ідентифікації» на загальну суму 771331,00 грн., оскільки вони не підтверджені документально (відповідними первинними документами).

При цьому, суд звертає увагу на розбіжності в акті перевірки позивача, сум валових витрат, які на його думку безпідставно віднесені позивачем до складу валових витрат, оскільки не підтверджені документально (відповідними первинними документами), а саме: на стор. 12 акту зазначено суму 1945995,00 грн., в той час, як на стор. 15 акту зазначена сума 1910686,00 грн., що не відповідає вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984.

Висновки податкового органу, покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, є помилковими виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У зв'язку з тим, що перевірка позивача проводилась з урахуванням періоду до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010 р.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат підприємства включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно ч.4 пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.1.7. ст.1. Закону України «Про податок на додану вартість», пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу).

Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.6. ст.198 Кодексу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 Закону, п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.5.1. п.7.5. Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пп.а п.198.1, п.198.2., абз.1 п.198.3. ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі-Закон).

Системний аналіз викладених законодавчих норм свідчить про те, що не належать до складу валових витрат лише витрати підприємства не підтверджені відповідними первинними документами, аналогічно, і до податкового кредиту не відносяться суми сплаченого податку у складі ціни з придбані товар (роботи, послуги) не підтверджені податковими накладними, складеними у відповідності до вимог законодавства.

Податковим органом не заперечується, що позивачем як платником податків, податковому та бухгалтерському обліку відображені операції по взаємовідносинам з ДП «Центр Автоматичної Ідентифікації» на підставі первинних документів, зокрема, податкових накладних та актах здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Крім того, під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентом, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства, отже такі первинні документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій позивача.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентом оформлені належним чином укладеними договорами, які не визнані недійсними в судовому порядку, а також підтверджені виданими контрагентом, зареєстрованим як платник податку на додану вартість, відповідними, належним чином оформленими первинними документами (актами, податковими накладними).

Отже, операції позивача з ДП «Центр Автоматичної Ідентифікації» здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Враховуючи зазначене, позивачем виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на отримання податкового кредиту та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства по взаємовідносинам з контрагентом - ДП «Центр Автоматичної Ідентифікації».

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди - як-то безтоварний характер здійснених операцій, а тому позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства та права на отримання податкового кредиту.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача 18.01.2012 р. №0000052350 та від 17.04.2012 р. № 00001082260.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.69-71,94,160-165,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Он-Лайн Карт Дата Центр» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві від 18.01.2012 р. №0000052350 та від 17.04.2012 р. № 00001082260.

Судові витрати в сумі 2146,00 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Он-Лайн Карт Дата Центр» за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій