Постанова № 37526602, 27.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 лютого 2014 року № 826/366/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Траєкторія" до Державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Макаренка С.В. про визнання протиправною бездіяльності ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Траєкторія" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Макаренка С.В., з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, про визнання протиправною бездіяльності.

У позовних вимогах позивач просив визнати протиправною бездіяльність Державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Макаренка С.В. щодо неналежного виконання виконавчого провадження з виконання виконавчих написів про стягнення боргу з ОСОБА_2 на користь ТОВ "Траєкторія".

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що: постанови про відкриття виконавчого провадження та про накладення арешту на майно боржника не надсилались позивачу; не було здійснено жодного виходу за адресою боржника з метою перевірки майнового стану та проведення опису та арешту майна боржника, яке належить йому на праві приватної власності; у постановах про відкриття виконавчого провадження та про накладення арешту на майно боржника відповідачем свідомо допущені помилки в назві боржника та стягувача, даті виконавчого документа, що дозволило боржнику переоформити з себе квартиру (АДРЕСА_1), на яку мав би бути накладений арешт та внаслідок реалізації якої, було б погашено борг перед позивачем; не об'єднано у зведене виконавче провадження кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки при примусовому виконанні виконавчого провадження з виконання виконавчих написів про стягнення боргу з ОСОБА_2 на користь ТОВ "Траєкторія" діяв у межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України, а тому не допустив порушення законних прав та інтересів позивача.

Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.

У судовому засіданні 04.02.2014 року за згодою сторін судом було ухвалено продовжувати розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

28 лютого 2013 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 вчинено Виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1421, (надалі - Виконавчий напис №1421), за яким пропонувалось стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ "Траєкторія" грошову суму в розмірі 17096,20 грн.

03.06.2013 р. позивач звернувся до Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві із Заявою про відкриття виконавчого провадження Виконавчого напису №1421.

06.06.2013 р. відповідачем були винесені Постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №38325149 по примусовому виконанню Виконавчого напису №1421, Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №38325149.

Нормативно-правовим актом, яким врегульовано умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-XIV (надалі - ЗУ "Про виконавче провадження").

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 ст. 6 ЗУ "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно положень ч.2 ст.11 ЗУ "Про виконавче провадження", державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Приписами ч. 2, 5 ст. 25 ЗУ "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Згідно з ч. 1 ст. 31 ЗУ "Про виконавче провадження", копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, шляхом надсилання адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Суд звертає увагу, що Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2014 р. у відповідача витребовувались належним чином засвідчені матеріали виконавчого провадження ВП №38325149 по примусовому виконанню Виконавчого напису №1421 та по примусовому виконанню Виконавчого напису №10017.

Враховуючи те, що відповідачем не було надано суду жодних належних доказів того, що позивачу направлялась Постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №38325149 від 06.06.2013 р., суд приходить до висновку, що зазначеного обов'язку відповідачем не було виконано.

Положеннями ч.3 ст.57 ЗУ "Про виконавче провадження" передбачено, що копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Враховуючи те, що відповідачем не було надано жодних належних доказів надіслання Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №38325149 від 06.06.2013 р. органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, суд приходить до висновку, що відповідачем не направлялась зазначена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Суд звертає увагу, що відповідачем при винесенні Постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №38325149 від 06.06.2013 р. та Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №38325149 від 06.06.2013 р. були допущені помилки в прізвищі боржника (помилково зазначено "ОСОБА_2"), в даті вчинення Виконавчого напису №1421 (помилково зазначено "28.03.2012 р.") та в назві стягувача (помилково зазначено "ТОВІ "Траєкторія"). Проте, суд вважає необґрунтованими твердження позивача про свідоме допущення відповідачем зазначених помилок, оскільки жодних належних доказів цього позивачем не було надано.

Суд вважає необґрунтованими твердженнями позивача про протиправну бездіяльність відповідача щодо не здійснення жодного виходу за адресою боржника з метою перевірки майнового стану та проведення опису та арешту майна боржника, яке належить йому на праві приватної власності, оскільки даного обов'язку для відповідача чинним законодавством не передбачено.

Судом також встановлено, що 23 грудня 2013 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 вчинено Виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №10017, (надалі - Виконавчий напис №10017), за яким пропонувалось стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ "Траєкторія" грошову суму в розмірі 71222,12 грн.

25.12.2013 р. позивач звернувся до Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві із Заявою про відкриття виконавчого провадження Виконавчого напису №10017.

30.12.2013 р. відповідачем були винесені Постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №41385876 по примусовому виконанню Виконавчого напису №10017, Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №41385876.

Відповідно до вимог ч.1 ст.33 ЗУ "Про виконавче провадження" у разі, якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Суд звертає увагу, що відповідач при примусовому виконанні виконавчих проваджень ВП №38325149 та ВП №41385876 постановами від 30.12.2013 р. приєднав зазначені виконавчі провадження до зведеного виконавчого провадження №41805185.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідачем не було допущено протиправної бездіяльності щодо не об'єднання у зведене виконавче провадження в кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем було частково доведено недопущення протиправної бездіяльності при примусовому виконанні Виконавчого напису №1421 та Виконавчого напису №10017.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, ст.94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. ст. 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Траєкторія" задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Макаренка Сергія Володимировича щодо неналежного виконання виконавчого провадження ВП №38325149 щодо:

- не надсилання Товариству з обмеженою відповідальністю "Траєкторія" Постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №38325149 від 06.06.2013 р.;

- не надсилання Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №38325149 від 06.06.2013 р. органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Судові витрати в сумі 36,54 грн. (тридцять шість гривень п'ятдесят чотири копійки) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Траєкторія" (ідентифікаційний номер 32069278) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Ю.Т. Шрамко