Ухвала суду № 37524200, 10.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/29274/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя

на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2011 р.

у справі №2а-3009/10/2770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сахарная головка»

до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя

про визнання недійсним податкового повідомлення рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сахарная головка» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м.Севастополя (далі - відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 12.11.2010 р. адміністративний позов задоволено частково: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 01.10.2010 р. №0000212310/0 у частині визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 53,00 грн. та 11,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 11,00 грн. судових витрат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2011 р. скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.10.2010 р. №0000212310/0.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач на адресу суду касаційної інстанції надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

У період з 17.08.2010 р. по 06.09.2010 р. працівниками податкового органу проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 р., про що складено акт від 09.09.2010 р. № 501/23-130/22285865, яким встановлено порушення позивачем п.5.9 ст.5, пп.8.1.2 п.8.1, 8.2.1 п.8.2 ст.8, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За результати проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.10.2010 р. №0000212310/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 13 077,00 грн., з яких 5 814,00 грн. за основним платежем та 7 263,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Обґрунтовуючи позову заяву, товариство зазначає, що податковою інспекцією під час перевірки не були враховані витрати на поліпшення основних фондів у розмірі 7 410,56 грн., які понесені позивачем у 2 кварталі 2007 року та включені до декларації з податку на прибуток підприємств у наступних звітних періодах.

Суд, першої інстанції, керуючись наведеними положеннями, формально визначився із тим висновком, що за відсутності будь-яких інших документів ніж ті, що зазначені у переліку документів, наданих до перевірки, немає підстав враховувати доводи позивача про наявність понесених витрат на поліпшення основних фондів у 1-2 кварталі 2007 року у розмірі 7 410,56 грн.

Тоді як, суд апеляційної інстанцій, надаючи оцінку обставинам справи, зазначив про неякісне дослідження перевіряючими на час перевірки усіх наданих документів, а також вказав на той факт, що до перевірки позивачем були надані акти на списання товарно-матеріальних цінностей у першому та другому кварталі 2007 року, у час коли перевіркою перевірявся період з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 р., тобто проведеною перевіркою не охоплювався період з 01.01.2007 р. по 01.07.2007 р.

У той же час, суд касаційної інстанції не може погодитись із таким застосуванням норм матеріально права, вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається з акту перевірки, проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.07.2007 по 30.06.2010 на підставі оборотно-сальдових відомостей по усіх бухгалтерських рахунках, а також аналітичного обліку бухгалтерських рахунків 20 «виробничі запаси», 28 «товари», видаткових, прибуткових накладних, актів на списання товарів, встановлено, що в порушення п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підприємством при розрахунку приросту балансової вартості товарних залишків було завищено задекларований суб'єктом господарювання показник у рядку 01.2 декларації «приріст балансової вартості запасів» всього на суму 15 369 грн. та занижено всього на суму 20 631 грн., а саме - при розрахунку приросту балансової вартості товарів, сировини та матеріалів не були враховані у повному обсязі залишки товарних запасів по бухгалтерських рахунках 20 «виробничі запаси» та 28 «товари».

Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що до акту перевірки позивачем додавались письмові пояснення директора та головного бухгалтера від 06.09.2010 р. № 16, відповідно для яких повідомлялось, що попереднім бухгалтером при розрахунку приросту убутку товарних залишків за період з 2007 року по 3 квартал 2010 року помилково не враховані залишки по бухгалтерському рахунку 20 «виробничі запаси», 28.4 «невозвратна тара» та 28.Р «паливо».

Крім того, з акту перевірки вбачається висновок податкового органу про те, що у ході перевірки позивачем будь-яких інших документів, ніж ті, що зазначені, щодо поліпшення основних фондів, не надавались.

Зміст принципу офіційного з'ясування обставин справи зобов'язує адміністративний суд, надати оцінку наведеній обставині, зважаючи на той факт, що позивач під час розгляду справи у судах зазначав про неврахування податковою інспекцією витрат на поліпшення основних фондів, понесених ним у 2 кварталі 2007 році.

Відповідно до положень пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків, зокрема, у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Таким чином, наведена норма є імперативною для податкової інспекції та зобов'язує останню при проведенні перевірки враховувати як заниження так і завищення сум податкових зобов'язань платника податків.

У разі ж якщо у відповідача була відсутня об'єктивна можливість задля врахування витрат, про які ставить питання позивач, під час проведення спірної перевірки, нормативні положення Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» стосуються лише періоду перевірки.

Відтак, для правильного вирішення спору у даній справі судам слід було дослідити чи було позивачем у ході перевірки зазначено про наявність тих витрат, які впливають на показники декларацій позивача, завищення та заниження яких призвело до нарахування позивачу податкового зобов'язання спірним рішенням.

Оскільки зазначені обставини справи, не були з'ясовані належним чином судами попередніх інстанцій, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити повно і правильно обставини відповідно до предмету доказування у справі та в залежності від встановленого і у відповідності до норм матеріального та процесуального права вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м.Севастополя задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 12.11.2010 р. та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2011 р. у справі №2а-3009/10/2770 скасувати.

Справу №2а-3009/10/2770 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.