Ухвала суду № 37524143, 27.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2014 року м. Київ К/9991/27812/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2010 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011 р.

у справі №2а-44324/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чугуївський завод паливної апаратури»

до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області

про визнання дій незаконними, скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Чугуївський завод паливної апаратури» (далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області (далі-відповідач) про визнання дій незаконними, скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2010 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011 р., адміністративний позов задоволено частково: скасовано податкові повідомлення-рішення від 03.09.2009 р. № 001211522/0, від 03.11.2009 р. №001211522/1 та першу податкову вимогу від 18.12.2009 р. №1/289. У іншій частині позовні вимоги залишено без розгляду.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Фахівцями податкового органу було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларацій з податку на додану вартість за червень 2009 р. позивача, про що 19.08.2009 р. складено акт № 886/1522/34567376.

Як вказано в акті, позивачем не враховано зменшення від'ємного значення у сумі 931 426,00 грн., що встановлене актом документальної перевірки від 26.01.2009 р. №56/2311/34567376 при поданні декларацій з податку на додану вартість за червень 2009 р., що призвело до завищення від'ємного значення поточного податкового періоду у сумі 673 190,00 грн. та заниження суми ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету у сумі 96 673,00 грн., що стало підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 03.09.2009 р. №001211522/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 125 674,90 грн., у т.ч. 96 673,00 грн. - основний платіж та 29 001,90 грн. штрафні (фінансові) санкції.

За результатами адміністративного оскарження вказаного рішення було прийняте нове від 03.11.2009 р. №001211522/1, аналогічне за змістом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Підпунктом "в" 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Так, суди попередніх інстанцій, надаючи правову оцінку обставинам справи, правомірно виходили з того, що вимоги перевіряючих щодо врахування підприємством відомостей, вказаних в інших актах перевірок, без прийняття органом державної податкової служби відповідного податкового повідомлення-рішення є безпідставним.

Крім того, судами попередніх інстанцій було обгрунтовано взято до уваги факти, встановлені при розгляді справи №2а-44335/09/2070, предметом якої було дослідження показників податку на додану вартість за попередні періоди 2009 року.

Так, у ході розгляду вказаної справи був спростований висновок перевіряючих про необхідність врахування підприємством зменшення від'ємного значення податку у сумі 931 426,00 грн., відображене виключно в акті перевірки від 26.01.2009 р. №56/2311/34567376.

Разом із тим, судами при розгляді справи №2а-44335/09/2070 було підтверджено правомірність формування позивачем складу податкового кредиту за спірні періоди та відповідність його дій нормативним приписам Закону України «Про податок на додану вартість».

З матеріалів даної справи також вбачається, що на адресу позивача податковим органом була надіслана перша податкова вимога від 18.12.2009 р. №1/289 із зазначенням, що станом на вказану дату сума податкового за узгодженими податковими зобов'язаннями становить 162 336, 87 грн., у тому числі основного платежу у сумі 124 828,47 грн., штрафних санкцій у сумі 37 508, 40 грн.

Відповідно до пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Згідно пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 цього ж Закону, перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить відомості про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.

Наведені норми дали судам попередніх інстанцій обґрунтовані правові підстави для висновку, що приписи вказаного Закону пов'язують виникнення права податкового органу на виставлення першої податкової вимоги з фактом узгодження податкового зобов'язання за процедурою адміністративного оскарження.

Разом із тим, відповідно до пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Як свідчать матеріали справи, 07.12.2009 р. позивач звернувся до суду з позовною заявою про скасування рішень від 03.09.2009 р. №001211522/0 та від 03.11.2009 р. №001211522/1, якими донараховано позивачу податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 124 828,47 грн. із застосуванням штрафних (фінансових) санкції у розмірі 37 508, 40 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2009 р. відкрито провадження в адміністративній справі.

Відтак, зважаючи на звернення позивача до суду з вказаним позовом, у відповідача не було законних підстав для стягнення неузгодженої суми податкового зобов'язання, оскільки такі дії прямо суперечать приписам Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного суду вважає нормативно обґрунтованою правову позицію судів попередніх інстанцій стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 03.09.2009 р. № 001211522/0, від 03.11.2009 р. № 001211522/1 та першої податкової вимоги від 18.12.2009 р. № 1/289.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

На підставі викладеного та зважаючи на приписи ч. 3 ст. 220№ КАС України судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права не вбачається, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2010 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011 р. у справі №2а-44324/09/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.