Постанова № 37524131, 24.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/36800/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосппродукт»

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2011 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2011 р.

у справі №2а-1670/1530/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосппродукт»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільгосппродукт» (далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач) про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2011 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2011 р., у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що позивач є орендарем земельних ділянок комунальної власності на підставі укладених із Кременчуцькою міською радою договорів оренди земельної ділянки від 26.10.2005 р., 22.05.2007 р., 05.07.2008 р.

Позивачем подано до Кременчуцької ОДПІ податкові декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2008-2010 роки, в яких самостійно нараховано орендну плату згідно з договорами оренди земельної ділянки за 2008 рік у розмірі 52 914,05 грн, за 2009 рік у розмірі 63 250,25 грн., за 2010 рік у розмірі 66 735,75 грн.

З 03.06.2010 р. по 08.06.2010 р. працівниками податкового органу була проведена документальна невиїзна перевірка податкових декларацій орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності позивача, поданих за 2008-2010 роки, з питань правильності нарахування орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, за результатами якої складено акт від 09.06.2010 р. № 2860/15-522/13958710.

Вказаною перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог ст. 21 Закону України «Про оренду землі», внаслідок чого занижено суму орендної плати за землю всього на 273 540,28 грн.

На підставі акту перевірки було прийняте податкове повідомлення-рішення від 18.06.2010 р. № 0000161550/0/1954, яким позивачу визначено зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки держаної та комунальної власності у сумі 399 503, 61 грн., у тому числі за основним платежем - 273 540,28 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 125 963,33 грн.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

За результатами розгляду первинної скарги податковим органом податкове повідомлення-рішення від 18.06.2010 р. №0000161550/0/1954 залишено без змін, на підставі чого прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.09.2010 р. №0000161550/1/2800, аналогічне за змістом.

За результатами розгляду повторної скарги позивача податкові повідомлення-рішення від 18.06.2010 р. №0000161550/0/1954 та від 03.09.2010 р. № 0000161550/1/2800 залишено без змін та збільшено суму визначеного платнику податкового зобов'язання з орендної плати за землю всього на 11 458,26 грн. (434,3 грн. основного платежу та 11 023,96 грн. штрафної санкції), у зв'язку з чим надіслано на адресу платника окреме податкове повідомлення-рішення на суму збільшеного за результатами розгляду повторної скарги податкового зобов'язання з орендної плати за землю, про що 18.11.2010 р. прийнято податкові повідомлення-рішення №0000161550/2/3846 та №0001251550/2/3847.

При подальшому адміністративному оскарженні вказаних рішень, скарги позивача залишено без задоволення, прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.02.2011 р. №0000161550/3/141 та № 0001251550/3/142, аналогічні за змістом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили з того, що умови договорів оренди землі від 26.10.2005 р., 22.05.2007 р., 05.07.2007 р., укладені позивачем з Кременчуцькою міською радою, щодо розміру орендної плати (як податкового зобов'язання), який нижчий, ніж передбачений законодавством, є такими, що порушують публічний порядок у сфері оподаткування.

Разом із тим, судова колегія Вищого адміністративного суду України не може погодить із таким застосуванням норм матеріального права з огляду на таке.

Як свідчать матеріали справи, 26.10.2005 р. між Кременчуцькою міською радою (як орендодавцем) та позивачем (як орендарем) укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,0785 га по вул. 50-річчя Союзу, РСР, 16 в м. Кременчуці з метою несільськогосподарського використання для експлуатації та обслуговування човнової станції. Термін дії договору - до 01 жовтня 2010 року. Відповідно до пункту 9 даного договору орендна плата вносить у грошовій формі в розмірі 0,3 % від грошової оцінки землі щорічно; 22.05.2007 р. між позивачем та Кременчуцькою міською радою укладено три договори оренди земельних ділянок з метою несільськогосподарського використання площами 25685,0 кв. м., 3218 кв. м., 174 кв. м. для експлуатації та обслуговування будівель та споруд складського та адміністративного призначення з під'їзними залізничними коліями по вул. Ярмарковій, 9 в м. Кременчуці. Термін дії договорів - до 12 травня 2012 року. Відповідно до положень даних договорів, орендна плата вносить у грошовій формі у розмірі 1,5 % від грошової оцінки землі за земельну ділянку площею 20975 кв. м. та 2 % від грошової оцінки землі за земельну ділянку площею 4710 кв. м. щорічно, за земельну ділянку площею 3218 кв. м. - 1,5 % від грошової оцінки землі щорічно, за земельну ділянку площею 174 кв. м. - 1,5 % від грошової оцінки землі щорічно; 05.07.2007 р. між Кременчуцькою міською радою (як орендодавцем) та позивачем (як орендарем) укладено договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 1835 кв. м. для будівництва приватної поліклініки сімейної медицини в мікрорайоні № 101 в м. Кременчуці. Термін дії договору - до 05 липня 2009 року. Відповідно до пункту 9 даного договору орендна плата вносить у грошовій формі у розмірі 1 % від грошової оцінки землі щорічно.

Судами було встановлено, що вказані договори зареєстровані у Кременчуцькому районному відділі Полтавської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено записи.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Граничний розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлено Законом України «Про оренду землі» та є обов'язковим при укладанні відповідних договорів.

Відповідно до частини першої статті 21 цього ж Закону орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Підставою нарахування земельного податку відповідно до ст. 13 Закону України «Про плату за землю» є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності,- договір оренди такої земельної ділянки.

Частиною 4 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» визначено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів. Розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та ст. 8 Закону України «Про плату за землю» передбачено внесення змін у розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності.

Разом із тим, ст. 30 Закону України «Про плату за землю» встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Слід зауважити, що державна податкова служба відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» наділена повноваженнями зі здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством, проте ініціативою вносити зміни в договори оренди землі відповідно до приписів Закону України «Про оренду землі» та Закону України «Про плату за землю» наділена одна зі сторін цих договорів.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що хоча зміна розміру земельного податку є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, у той же час не тягне автоматичну зміну умов договору щодо розміру орендної палати, а відтак і відповідного донарахування суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи, що суди повно і правильно встановили фактичні обставини справи, але неправильно застосували норми матеріально та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосппродукт» задовольнити.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2011 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2011 р. у справі №2а-1670/1530/11 скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.06.2010 р. № 0000161550/0/1954, від 03.09.2010 р. № 0000161550/1/2800, від 18.11.2010 р. №0000161550/2/3846 та № 0001251550/2/3847, від 02.02.2011 р. №0000161550/3/141 та № 0001251550/3/142.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосппродукт» судові витрати зі сплати судового збору у сумі 3,40 грн.

3. Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.