Ухвала суду № 37524008, 10.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2014 року м. Київ К/9991/71132/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:не з'явився, відповідача:Осаволюк І.О., Завальської С.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Росава»

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2011 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012 р.

у справі №2а-4936/11/1070

за позовом Приватного акціонерного товариства «Росава»

до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Приватне акціонерне товариство «Росава» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2011 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012 р., у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу проведено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 січня по 31 березня 2011 року, про що складено акт від 05.08.2011 р. № 4451/23-2 30253385/164, яким встановлено порушення позивачем п.п. 3.1, 3.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. №637.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.08.2011 р. №1767/0000150235, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 250 595,45 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій слугував висновок податкового органу про те, що позивачем проведено готівкові розрахунки на загальну суму 250 595,45 грн. без надання платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем вказаної суми, чим порушено п.п.3.1, 3.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що проведення розрахунків, за придбані електроні авіаквитки, позивачем не підтверджено відповідними розрахунковими документами на бланках суворої звітності.

Скаржник, обґрунтовуючи касаційну скаргу зазначив, що під час перевірки контролюючому органу було надано роздруківки електронних квитків та маршрутів авіаперевезень, які є достатніми доказами для підтвердження витрат позивача по придбанню авіаквитків.

При цьому, розрахунковий документ у вигляді квитанції чи іншого касового документа не міг бути в наявності у позивача, оскільки видача таких документів при купівлі авіаційних квитків не передбачається чинним законодавством України.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті, зокрема, і операцій з купівлі-продажу електронних авіаквитків регулюється Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637.

Відповідно до п.2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

За приписами до п. 3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Відповідно до п.3.2 Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, касові операції, що проводяться відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оформляються згідно з вимогами цього Закону.

Згідно ст.2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано не взято до уваги посилання скаржника на ст.2, п.4 ч.1 ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки у відповідності до цих норм, реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки при продажу проїзних і перевізних документів на авіаційному транспорті із застосуванням бланків суворого обліку з оформленням розрахункових і звітних документів не застосовуються. Тобто, оформлення при продажу авіаквитків розрахункових і звітних документів на бланках суворого обліку, є умовою для не застосування реєстраторів розрахункових операцій. Але не застосування реєстраторів розрахункових операцій при продажі авіаквитків не позбавляє обов'язку щодо підтвердження факту купівлі-продажу авіаквитків відповідними розрахунковими документами.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про безпідставність посилань позивача на п.4 ч.1 ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», як на правову підставу проведення розрахунків за придбання електронних авіаквитків без підтвердження відповідними розрахунковими документами на бланках суворої звітності.

Крім того, у відповідності до абз.2 п.12 розд. ІІ «Порядок відрядження в межах України» Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. № 59, у разі використання електронного авіаквитка підставою для відшкодування витрат на його придбання є такий пакет документів: оригінал розрахункового або платіжного документа, що підтверджує здійснення розрахункової операції у готівковій чи безготівковій формі (платіжне доручення, розрахунковий чек, касовий чек, розрахункова квитанція, виписка з карткового рахунку, квитанція до прибуткового касового ордера); роздрук на папері частини електронного авіаквитка із вказаним маршрутом (маршрут/квитанція); оригінали відривної частини посадкових талонів пасажира.

Приписами ст.1 Указу Президент України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 р. №436/95 встановлено, що проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів застосовується фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі сплачених коштів.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що електронний квиток та роздруківка маршруту не входить до переліку розрахункових або платіжних документів, встановлених законом, для правомірного віднесення до сум витрат, пов'язаних з його придбанням. Тому, платнику податку необхідно було підтвердити зазначені витрати відповідними розрахунковими або платіжними документами, які б свідчили про здійснення розрахункової операції у готівковій формі.

З огляду на те, що ані під час перевірки, ані під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, позивачем не було належним чином підтверджено витрати по придбанню авіаквитків, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зробили висновок про правомірність застосування контролюючим органом до позивача штрафних (фінансових) санкцій та наявності підстав для відмови у задоволенні позову.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Росава» залишити без задоволення.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012 р. у справі №2а-4936/11/1070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.