Ухвала суду № 37523993, 03.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2014 року м. Київ К/9991/36347/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційні скарги Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Владимир»

на постанову Господарського суду Запорізької області від 09.06.2009 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2011 р.

у справі №3/746/08-АП-23/80/09-АП

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Владимир»

до Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Владимир» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області (далі - відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 09.06.2009 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2011 р., позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 01.04.2008 р. №0000102303/0, від 17.06.2008 р. №0000102303/1, від 08.08.2008 р. №0000102303/2 та від 15.10.2008 р. №0000102303/3 в частині нарахування податкових зобов'язань у розмірі 7 540,01 грн., з яких: 1 693,33 грн. за основним платежем та 5 846,68 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а також стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 0,88 грн. судового збору.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та змінити рішення суду першої інстанції, задовольнивши позовні вимоги повністю.

Відповідач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій у частині відмови у задоволенні позовних вимог залишити без змін.

Крім того, відповідач, не погоджуючись з рішеннями судів попередні інстанцій, подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просив скасувати вказані рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Позивач на адресу суду касаційної інстанції надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін у зазначеній частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу у період з 15.02.2008 р. по 14.03.2008 р. проведено виїзну планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 р. по 30.09.2007 р., про що складено акт від 21.03.2008 р. №135/23/31769505, яким встановлено порушення позивачем пп. 7.3.1 п. 7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»,

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.04.2008 р. №0000102303/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 29 040,00 грн., з яких 16 026,66 грн. за основним платежем та 13 013,34 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

У порядку адміністративного узгодження вказаних податкових повідомлень-рішень контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.06.2008 р. №0000102303/1, від 08.08.2008 р. №0000102303/2 та від 15.10.2008 р. №0000102303/3, аналогічні за змістом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційних скаргах, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Визначаючи позивачу податкові зобов'язання з податку на додану вартість податковий орган виходив з того, що позивачем не було включено до податкових зобов'язань суму податку на додану вартість по платежам отриманим від ЗАТ «Іршавський абразивний завод» (сума ПДВ - 4 360,00 грн.), ТОВ «Кремінь» (сума ПДВ - 3 333,33 грн.), ТОВ «Альцест-Запоріжжя» (сума ПДВ - 10 000,00 грн.), ПП ОСОБА_4 (сума ПДВ - 11 000,00 грн.).

При цьому, як було встановлено попередніми судовими інстанціями, у платіжних дорученнях отриманих позивачем від ЗАТ «Іршавський абразивний завод», якому поставлявся електрокорунд, помилково у графі «призначення платежу» було зазначено «оплата за електроенергію», що не було взято до уваги податковим органом під час перевірки. Крім того, на думку судів попередніх інстанцій, контролюючим органом помилково зроблено висновок про те, що у платіжних дорученнях визначеним призначенням платежу «оплата за пмм» є «оплата за паливно-мастильні матеріали», оскільки позивач у перевіряємому періоді поставляв вказаному контрагенту «електрокорунд» який є порошком мілко меленим, що і було відображено у бухгалтерському обліку позивача.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно п.1 ст.9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З огляду на встановлений судами факт оплати поставленого позивачем електрокорунду за всіма переліченими платіжними дорученнями, податковим органом безпідставно визначено останньому податкові зобов'язання з податку на додану вартість по вказаним господарським відносинам та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Крім того, матеріалами справи встановлено, що перевіркою виявлено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість при отриманні та поверненні коштів ТОВ «ВО «Кремінь», ПП ОСОБА_4 та ТОВ «Альцест-Запоріжжя».

Так, відповідно до банківських документів, позивачу у липні 2005 року по платіжному документу від 08.07.2005 р. №293 були перераховані кошти у сумі 20 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 3 333,33 грн. від ТОВ «ВО «Кремінь» в оплату за порошок магнезитовий, які в подальшому були повернуті позивачем у серпні 2005 року у зв'язку з непоставкою товару.

Також по платіжному дорученню від 28.04.2006 р. №28041 позивачем було отримано від приватного підприємця ОСОБА_4 кошти у сумі 66 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 11 000,00 грн. за отриманий електрокорунд, які були повернуті позивачем у червні 2006 року у зв'язку з непоставкою товару.

Крім того, по платіжному дорученню від 27.04.2006 р. №279 позивачем отримано від ТОВ «Альцест-Запоріжжя» кошти в сумі 60 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 10 000,00 грн. як попередню оплату за екскаватор LS 170.

Позивачем по операції з ТОВ «Альцест-Запоріжжя» податкову накладну було віднесено до податкових зобов'язань травня 2005 року і в тому ж періоді проведено розрахунок коригування до податкової накладної в бік зменшення на повернення попередньої оплати.

За висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки, позивачем за першою подією (надходження коштів на рахунок) не задекларовано суми отриманих коштів у деклараціях за липень 2005 року та квітень 2006 року, що є порушенням п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

При цьому, позивач вважав, що не повинен був визначати податкові зобов'язання у липні 2005 року та квітні 2006 року, оскільки поставка товару не відбулася, а кошти були повернуті покупцю.

Підпунктом 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

З огляду на викладене, обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про правомірність визначення позивачу контролюючим органом податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зазначеній частині, оскільки позивачем не було задекларовано суму отриманих коштів у відповідних звітних податкових періодах за першою з подій - дата зарахування коштів на банківський рахунок платника податку та не надано доказів на підтвердження повернення коштів контрагентам.

Крім того, судами обґрунтовано зазначено про те, що штрафні (фінансові) санкції застосовані контролюючим органом до позивача значно перевищують розмір встановлений приписами п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Мотивація та докази, наведені у касаційних скаргах, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційних скарг порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційні скарги слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційні скарги Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Владимир» залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Запорізької області від 09.06.2009 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2011 р. у справі №3/746/08-АП-23/80/09-АП залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.