Ухвала суду № 37523991, 10.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2014 року м. Київ К/9991/29154/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:Граніша В.Я.,позивача:Дерученка С.В.,відповідача:не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.04.2010 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2011 р.

у справі № 2а-945/10/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська молочна компанія»

до Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська молочна компанія» (далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області (далі-відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09.04.2010 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2011 р., адміністративний позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.05.2009 р. №0000161660/0, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що 19.05.2009 р. представниками податкового органу було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації позивача з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 19.05.2009 р. № 332/1600-34099131.

У ході проведеної перевірки контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог п. 8№.3 ст. 8 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягали у завищенні заявленої суми бюджетного відшкодування за березень 2009 року на суму 2 257 985,00 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 19.05.2009 р. № 0000161660/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану за березень 2009 р. на 2 257 985 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.07.2008 р. між ЗАТ «Укрінпро» та позивачем було укладено договір № 21/07/8, за умовами якого позивач придбав обладнання на суму 16 779 556,54 грн., у тому числі ПДВ - 2 796 592,76 грн.

Крім того, за контрактом від 21.07.2008 р. ТІ № 10840708 позивачем придбано обладнання для сільського господарства на суму 272 900 EUR.

З 01.01.2009 р. позивач був зареєстрований як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Позивачем 21.04.2009 р. було подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2009 р., у якій зазначено від'ємне значення суми ПДВ у розмірі 2 257 985 грн., що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку та сформувалось внаслідок включення до податкового кредиту сум податку, сплаченого у листопаді 2008 р. в складі вартості обладнання, придбаного за контрактами від 21.07.2008 р. №21/07/8 та від 21.07.2008 р. ТІ № 10840708.

Відповідач, у свою чергу, заперечуючи проти даного позову, вказує на те, що оскільки позивач з 01.01.2009 р. перейшов на спеціальний режим оподаткування, який не передбачає права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, останній втратив право на отримання відшкодування спірної суми податку.

У той же час, суди попередніх інстанцій, надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, аргументовано не погодились із наведеними висновками відповідача.

Так, ст. 8№ Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського і лісового господарства та рибальства, зокрема, п. 8№.1 вказаної статті визначено, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8 1.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Відповідно до 8№.2 цієї ж статті, згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Якщо сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, перевищує суму податку, нараховану по операціях з поставки сільськогосподарських товарів (послуг), то різниця між такими сумами не підлягає бюджетному відшкодуванню (8№.3 ст. 8№ Закону України «Про податок на додану вартість»).

Зміст наведених нормативних положень дозволив судам обгрунтовано визначитись із тим, що законодавець не пов'язує втрату платником податку права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість із зміною режиму оподаткування.

Крім того, слід зазначити, що обмеження, встановлені ст. 8№ Закону України «Про податок на додану вартість» можуть бути застосовані при формуванні податкового кредиту по тим операціям, які відбулись під час перебування резидента, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства на спеціальному режимі, тобто такий режим не має зворотної дії, як і не передбачає підстав для зміни даних податкового обліку, сформованого до такого переходу.

Разом із тим, відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкових зобов'язань звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту цього звітного періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої у такий спосіб, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду; при від'ємному - враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 цього пункту встановлено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, з урахуванням того, що відповідачем не заперечується правомірність формування позивачем податкового кредиту за період з жовтня-листопада 2008 року, при розрахунку якого брали участь суми сплачені у складі вартості обладнання, придбаного за контрактами від 21.07.2008 р. №21/07/8 та від 21.07.2008 р. ТІ №10840708, судові інстанцій цілком правомірно визначились із відсутністю права у податкового органу зменшувати позивачу суму бюджетного відшкодування спірним податковим повідомлення-рішенням.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області залишити без задоволення.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.04.2010 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2011 р. у справі № 2а-945/10/1070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.