Постанова № 37523666, 16.03.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2011 р.

справа № 2а-7075/09

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Мельника В.В. Проценко О.А.

при секретарі – Ганноченку А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді

на постанову: Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2009 року

у справі № 2а-7075/09/1170 (категорія статобліку – 2.11.8)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра-Тіко»

до: Державної податкової інспекції у м. Кіровограді

про: визнання дій протиправним рішення,-

Встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Терра-Тіко» (далі – ТОВ «Терра-Тіко», або – позивач) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді (далі – ДПІ у м. Кіровограді, або – відповідач) про:

- визнання дій посадових осіб відповідача під час здійснення перевірки з питань контролю за додержанням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), наявністю торгових патентів та ліцензій аптечного пункту, що знаходиться за адресою: м. Кіровоград, вул.Жовтневої Революції,17 протиправними;

- скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.07.2009р. №0004062320 та від 28.07.2009р. №0004052320.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не допускав порушень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95р. №265/95-ВР (надалі Закон про РРО) та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, а висновки перевіряючих не ґрунтуються на нормах Закону про РРО та інших нормативних документах, якими врегульовано питання організації проведення розрахунків за товари, суперечать фактичним обставинам справи, а тому рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій підлягають скасуванню.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.11.2009 року позов задоволено частково. Скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0004062320 від 28.07.2009р. Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0004052320 від 28.07.2009р. скасовано в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1360 грн., 340грн.,1883,26грн., а всього на суму 3583,26 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду в частині задоволених позовних вимог обґрунтовано тим, що позивач не допускав порушень норм законодавства з регулювання обігу готівки та норм, викладених у п.п.9,10,12 ст.3 Закону «Про РРО», у зв’язку з чим застосування штрафних санкцій, передбачених Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.95 № 436/95 та п.п.4,5 ст.17 названого Закону, не можна визнати таким, що відповідає чинному законодавству.

В той же час, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено факт порушення позивачем норм п.п.1,2,11 ст.3 Закону «Про РРО», а тому вимога щодо скасування рішення від 28.07.2009р. №0004052320 в частині застосування фінансової санкції:

- за порушення п. 1, 2 ст. 3 на підставі п. 1 ст. 17 Закону про РРО в розмірі 363,75 грн.;

- за порушення п. 11 ст. 3 на підставі п. 6 ст. 17 Закону про РРО в розмірі 85 грн.,

є такою, що не підлягає задоволенню.

Крім того, суд зазначив наступне. Подавши 29.09.2009р. заяву про зміну підстав позову, позивач фактично спростував підставу, якою встановлювалась протиправність дій посадових осіб відповідача під час здійснення перевірки, що, в свою чергу, унеможливлює встановлення та дослідження судом вказаних фактів. При цьому позивач в судовому засіданні 04.11.2009р. не наполягав на дослідженні обставин щодо протиправності дій та відповідно задоволення вимоги про протиправність таких дій посадових осіб відповідача під час проведення перевірки, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ДПІ у м. Кіровограді подала апеляційну скаргу, у якій вказує на необґрунтованість постанови та невірне застосування судом норм матеріального права. Просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.11.2009 року, у задоволенні позову - відмовити.

Як зазначає відповідач, рішення суду в частині задоволених позовних вимог не відповідає нормам матеріального права, зокрема п.2 ст.3, п.п.1,3 ст. 9 Закону «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996), який поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно – правових форм і форм власності.

Отже, на думку відповідача, названий Закону зобов’язує відповідача здійснювати оприбуткування товару шляхом оформлення документів первинного бухгалтерського обліку.

Матеріали перевірки свідчать про те, що на момент перевірки за місцем реалізації товарів відсутні первинні документи на товар, що знаходиться в продажу, які є підставою для оприбуткування товару (накладні, товарно – транспортні накладні). Зідно із ст. 20 Закону Про РРО №265 до суб’єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідач також вказує, що у разі, коли торговельний об'єкт працює цілодобово, то фіскальний звітний чек роздруковується кожного дня по закінченні робочої зміни, але не пізніше ніж через 24 години після початку роботи. Враховуючи вищезазначене, обов'язкове роздрукування фіскального звітного чека щоденно є вимогою п. 9 ст. З Закону № 265/95-ВР, тому у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чека на підставі п. 4 ст. 17 Закону № 265/95-ВР до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, висновки осіб, що проводили перевірку позивача, викладені в акті перевірки від 10.07.09 №0461/11/28/23/31008130 (бланк №000839), відповідають чинному законодавству.

Заперечень на апеляційну скаргу до суду не надійшло.

У судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, зазначивши, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Представник відповідача до суду не прибув, про час та місце судового розгляду відповідач повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши апеляційну скаргу та інші матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Як свідчать матеріали справи, права позивача, які останній вважає порушеними, підлягають судовому захисту шляхом скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, що виключає підстави для задоволення позову в частині вимог про визнання дій посадових осіб податкового органу протиправними.

Як встановлено судом першої інстанції, за результатами перевірки позивача, що мала місце 04.07.2009р., складено акт (довідка) перевірки за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій (а.с. 9-11).

Перевіркою встановлено порушення вимог п. 1, 2, 9,10, 11,12 ст. 3 Закону про РРО та п. 1.2,2.6 Положення про касові операції

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято:

1) рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.07.2009р. №0004052320 (а.с. 13), яким до позивача:

- за порушення п. 1, 2 ст. 3 та на підставі п. 1 ст. 17 Закону про РРО застосована фінансова санкція в розмірі 363,75 грн.;

- за порушення п. 9 ст. 3 та на підставі п. 4 ст. 17 Закону про РРО застосована фінансова санкція в розмірі 1360 грн.;

- за порушення п. 10 ст. 3 та на підставі ст. 17 Закону про РРО застосована фінансова санкція в розмірі 340 грн.;

- за порушення п. 11 ст. 3 та на підставі п. 6 ст. 17 Закону про РРО застосована фінансова санкція в розмірі 85 грн.;

- за порушення п. 12 ст. 3 та на підставі ст.20, ст. 21 Закону про РРО застосована фінансова санкція в розмірі 1883,01 грн.,

2)рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.07.2009р. №0004062320 (а.с. 12), яким до позивача за порушення п.2.6 Положення про касові операції та на підставі ч. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.95 № 436/95 застосована фінансова санкція в розмірі 4136 грн.

В ході перевірки встановлено, що під час перевірки посадовими особами відповідача здійснено купівлю лікарських засобів на суму 72,75 грн. На суму покупки було роздруковано та видано фіскальний чек . (а.с. 50).

При цьому в реквізиті вказаного фіскального чеку «найменування товару» міститься запис «анальгетики».

Згідно ст. 1 «Визначення термінів» Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 грудня 2000 р. № 614, найменування товару (послуги) - слово, поєднання слів або слова та цифрового коду, які відображають споживчі ознаки товару (послуги) та однозначно ідентифікують товар чи послугу в документообігу СПД.

Найменування товару на етапі виробництва формується за визначеними правилами, при цьому виробник дотримується вимог стандартів на окремі види продукції.

Разом з тим, визначення товару як «анальгетики» не дає змогу однозначно ідентифікувати товар, оскільки вказане визначення є родовим і не вказує на індивідуальні ознаки, властиві тільки певному виду анальгетиків та жарознижуючих, наприклад: анальгін, баралгін, темпалгін і інш. Вказаний висновок також підтверджується наказом позивача №6 від 30.05.06р. (а.с. 23-29), зі змісту якого вбачається, що до групи товарів позначених як «анальгетики та жарознижуючі» може входити велика кількість препаратів, які характеризуються анальгетичними та жарознижуючими властивостями.

Згідно пунктів 1, 2 ст. 3 Закону про РРО передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності зобовязані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Також, п. 11 ст. 3 Закону про РРО передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності зобовязані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що доводи позивача, щодо додержання ним вимог пунктів 1, 2, 11 ст. 3 Закону про РРО є непереконливими та такими, що не приймаються судом до уваги, а тому вимога щодо скасування рішення від 28.07.2009р. №0004052320 в частині застосування фінансової санкції:

- за порушення п. 1, 2 ст. 3 на підставі п. 1 ст. 17 Закону про РРО в розмірі 363,75 грн.;

- за порушення п. 11 ст. 3 на підставі п. 6 ст. 17 Закону про РРО в розмірі 85 грн.,

є такою, що не підлягає задоволенню.

Матеріали справи також свідчать, що рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.07.2009р. №0004052320 до позивача застосована фінансова санкція в розмірі 1883,01 грн. за порушення п. 12 ст. 3 та на підставі ст.20, ст. 21 Закону про РРО.

Пунктом 12 статті 3 Закону України від 06.07.95 № 265/95-ВР „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" із змінами та доповненнями, передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.99 № 996-ХІУ „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, то використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1,3 і 5 статті 9 Закону № 996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 2 Закону № 996 визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Матеріали перевірки свічать про те, що на момент перевірки за місцем реалізації товарів відсутні первинні документи на товар, що знаходиться в продажу, які є підставою для оприбуткування товару (накладні, товаро-транспортні накладні).

Згідно із статтею 20 Закону «Про РРО» до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Доказів наявності первинних документів на товари, позивач не надав.

Отже, висновки суду першої інстанції стосовно того, що відповідач не довів факт порушення позивачем норм п.12 ст. 3 Закону «Про РРО» не відповідають обставинам справи

Щодо решти позовних вимог, заявлених стосовно рішення від 28.07.2009р. №0004052320, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 9 ст. 3 Закону про РРО суб'єкти підприємницької діяльності зобовязані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

В ході перевірки посадовими особами відповідача зроблено висновок, що позивачем не здійснено роздрукування фіскальних звітних чеків за: 09.08.2008р., 24.08.2008р., 06.12.2008р., 15.03.2009р.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи (а.с. 36-39) роздрукування фіскальних звітних чеків за вказані дні здійснено 10.08.2008р. об 00-01год., 25.08.2008р. об 00-01 год, 07.12.2008р. об 00-02 год, 16.03.2009р. об 00-03 год., та здійснено їх підклеювання у відповідний розділ книги обліку розрахункових операцій.

Відповідно до вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених постановою КМУ № 199 від 18.02.2002 року, зміна - період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z - звіту до виконання наступного Z - звіту. Максимальна тривалість зміни РРО не повинна перевищувати 24 години. При цілодобовій роботі підприємства, Z - звіт необхідно виконувати не пізніше 24 години з моменту реєстрації першої розрахункової операції, виконаної після попереднього Z - звіту.

Відповідачем під час перевірки та прийнятті оскаржуваного рішення про застосування відповідної санкції не враховано, що аптечний пункт позивача працює в цілодобовому режимі, та не досліджено коли було здійснено першу розрахункову операцію, виконану після попереднього Z звіту. А тому не враховано, що при цілодобовій роботі підприємства, Z - звіт необхідно виконувати не пізніше 24 години з моменту реєстрації першої розрахункової операції, виконаної після попереднього Z - звіту. Відлік тривалості зміни РРО починається з моменту реєстрації першої розрахункової операції після виконання попереднього Z - звіту, а не з початку робочого дня, на чому наполягає позивач.

Таким чином, рішення від 28.07.2009р. №0004052320 в частині застосування фінансової санкції в розмірі 1360 грн. за порушення п. 9 ст. 3 на підставі п. 4 ст. 17 Закону про РРО є неправомірним та підлягає скасуванню.

Зазначений висновок також підтверджується доводами відповідача та його посиланнями на норми п.7 7 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування» № 199, у яких йдеться про те, що термін «щоденно» слід розуміти як «кожної робочої зміни», що не може перевищувати 24 години. В той же час, вимог стосовно того, що зміна, яка продовжується 24 години, повинна починатися в 00 годин 00 хв., постанова не містить.

Доказів стосовно того, що робоча зміна у аптечному пункті позивача починалась саме 00 год. 00 хв., а не 00 год. 01 хв., відповідач не надав.

Відповідно до п. 10 ст. 3 Закону про РРО суб'єкти підприємницької діяльності зобов’язані друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.

Згідно п. 4.6 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000р., суб’єкт підприємницької діяльності повинен забезпечити ведення в установленому порядку поточної, а також зберігання у господарській одиниці останньої використаної книги обліку розрахункових операцій, зареєстрованої на РРО, та використаних контрольних стрічок за останні 3 робочих дні, за винятком об'єктів виїзної торгівлі та пересувної торговельної мережі.

Під час перевірки посадовими особами відповідача зроблено висновок про порушення п. 10 ст. 3 Закону про РРО у звязку з незбереженням контрольних стрічок за 09.08.2008 р. та 23.08.2008р.

Разом з тим, вказана вимога суперечить положенням п. 10 ст. 3 Закону про РРО оскільки, з урахуванням п. 4.6. Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000р., зберігання контрольних стрічок в господарській одиниці, в даному випадку перевірений аптечний пункт за адресою: м. Кіровоград, вул. Жовтневої Революції, 17, повинно здійснюватися за остання 3 робочі дні, що і виконано позивачем та не заперечується відповідачем.

Контрольні стрічки за 09.08.2008 р. та 23.08.2008р. були надані позивачем та оглянуті судом в судовому засіданні, а тому підстави стверджувати про порушення позивачем п. 10 ст. 3 Закону про РРО відсутні, отже, вимога про скасування рішення від 28.07.2009р. №0004052320 в частині застосування фінансової санкції в розмірі 340 грн. за порушення п.10 ст. 3 на підставі п. 5ст.17 Закону Про РРО є такою, що підлягає задоволенню.

Отже, рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.07.2009р. №0004052320слід визнати протиправним та скасувати в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 1700грн. (1360+340).

Стосовно вимог щодо скасування рішення від 28.07.2009р. №0004062320, яким до позивача застосовано фінансової санкції в розмірі 4136 грн. за порушення норм з регулювання обігу готівки суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктами 2.3 та 2.6 пункту 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку І

України від 15 грудня 2004 року N 637, підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку. Уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Відповідно до підпункту 1.2 пункту 1 оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій; каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, Інших цінностей, касових документів.

Матеріали перевірки свідчать про те, що у книзі обліку розрахункових операцій №1123006980/3 у розділі 2 „облік руху готівки та сум розрахунків" відсутній запис про загальну суму розрахунків відповідно до фіскального звітного чека № 00759 на суму 827,2 грн., який був роздрукований о 23 годині 50 хвилин 3 липня 2009 року. Таким чином, зазначена сума розрахунків являється сумою неоприбуткованої готівки.

За неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки згідно указу Президента України від 12 червня 1995 року N436/95 „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм зг регулювання обігу готівки" застосовується штрафна / санкція у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Посилання позивача та суду першої інстанції на ту обставину, що відсутність запису у КОРО є наслідком організації роботи позивача та початку проведення перевірки податковим органом, не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки згідно чинного законодавства внесення записів до КОРО не пов’язано із передачею зміни працівниками суб’єкта господарювання, у даному випадку - позивача. Що стосується проведення перевірки, то останню було розпочато 04.07.09р. о 07год.05хв., тоді як Z-звіт №00759 було роздруковано 03.07.09. о 23год.50хв.

Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо протиправності рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.07.2009р. №0004062320 не можна визнати законними та обґрунтованими.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції – скасувати. Позов задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0004052320 від 28.07.2009 р. в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1700 грн. (1360 + 340). У задоволенні решти позовних вимог-відмовити.

Керуючись ст. ст. 195,196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді задовольнити частково.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2009 року скасувати.

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0004052320 від 28.07.2009 р. в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1700 грн. (1360 + 340).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України

Постанова може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України

Постанову складено у повному обсязі 12.07.2013р.

Головуючий суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: О.А.Проценко

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: О.А. Проценко