Постанова № 37522100, 06.02.2014, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2014 року м. Чернівці Справа № 824/3042/13-а

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі головуючого – судді Маренича І.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Чернівці,-

В С Т А Н О В И В:

В поданому до суду адміністративному позові управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях (далі-Позивач) просить суд стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Чернівці (далі-Відповідач або Фонд) кошти в сумі 1945,32 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що з вересня по листопад 2013 року для відповідача було сформовано списки осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на загальну суму, що підлягає відшкодуванню в розмірі 27984,50 грн. До заліку та відшкодування Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Чернівці взято за вересень-листопад 2013 року 26039,18 грн. Таким чином, відповідачем не прийнято до заліку та відшкодування всього 1945,32 грн. за червень-серпень 2013 року.

Причиною відмови є отримання трудового каліцтва даними потерпілими на території СНД, тобто за межами держави України.

Позивач не погоджується із зазначеним вище, оскільки дія Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, яка набула чинності для України 06.10.1995 року, не може поширюватися на випадки, про які йдеться в даній справі, оскільки вищевказана Угода передбачає відшкодування шкоди працівникам роботодавцем Сторони, законодавство якої поширюється на працівника під час отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті. Жодне законодавство з країн - учасниць СНД, які підписали дану Угоду, не могло поширюватися на вказаних громадян, тому що останні отримали каліцтво в період дії законодавства СРСР.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону № 1105-ХГV, особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до Закону № 1105-ХІV.

Також позивач зазначив, що згідно ст. 5 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, вона поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди. Відповідно до ст.3 даної Угоди усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення.

Відповідач подав заперечення на адміністративний позов в яких зазначив, що згідно ст.10 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, пенсійне забезпечення громадян проводиться органами Пенсійного Фонду України, а ст.81 цього ж Закону передбачено, що призначення пенсій і оформлення документів для цих виплат проводиться органами Пенсійного Фонду України.

Правове регулювання питань відшкодування шкоди потерпілим, які отримали каліцтво за межами України і переїхали в Україну на постійне місце проживання, і не є застрахованими в Україні, здійснюється у відповідності до міжнародних угод.

Відповідно до ст. 19 Закону України “Про міжнародні договори”, норми міжнародних Угод мають вищу юридичну силу перед нормами національного законодавства.

Зокрема з цього питання діє Угода про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням трудових обов'язків від 09.09.1994 р., ратифікованою Верховною Радою України, де зазначено що відшкодування потерпілому шкоди, вчиненої внаслідок нещасного випадку на виробництві, здійснюється стороною тієї держави, де стався страховий випадок.

Тому Фонд здійснює виплати тільки тим особам, які отримали травму на підприємствах України.

Також відповідач зазначив, що в бюджеті Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України не закладені кошти на фінансування витрат, пов’язаних з проведенням страхових виплат потерпілим, які отримали каліцтво за межами України.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, подавши при цьому до суду клопотання про розгляд справи без його участі у порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, але подав до суду заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Згідно ч. 4 ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе та доцільне розглянути дану адміністративну справу без участі сторін по справі на підставі наявних в ній матеріалів в порядку письмового провадження, що відповідає вимогам ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення до них, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачем в період з вересня по листопад 2013 року щомісяця направлялись відповідачу акти звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які підписані позивачем та відповідачем.

Фондом за червень-серпень 2013 року не було прийнято до заліку та відшкодування на виплату пенсій особам, які отримали каліцтво на території держав-учасниць СНД, тобто за межами держави України кошти в сумі 1945,32 грн.

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.

Частиною 4 статті 26 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачено, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності унаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до ст. 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Пунктом 2 статті 7 Прикінцевих положень Закону України “Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” встановлено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом у подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Нормами ч. 2 ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (далі - Закон) визначено, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Сфера дії цього Закону поширюється на таку категорію інвалідів, щодо відшкодування витрат на виплату пенсій, по яким виник спір.

Положеннями ч. 2 ст. 2 Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Відповідно до п. 3 розділу XI Прикінцевих положень Закону, відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків, також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Згідно з абз. 3 п. 3 розділу XI Закону встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров`я потерпілого.

Відповідно до абз. 7 п. 3 розділу XI Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України "Про охорону праці", які ліквідуються.

Згідно із ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Таким чином, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі такої виплати органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Положеннями ч. 1 ст. 244-2 КАС України визначено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Така ж правова позиція з даного спірного питання викладена у постановах Верховного Суду України у справах № 21-361а11 від 21.11.2011 року та № 21-333а11 від 05.12.2011 року.

Однак, суд не погоджується з позицією позивача щодо стягнення з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Чернівці за червень-серпень 2013 року саме коштів в сумі 1945,32 грн., оскільки не підтверджено 774,63, а тому до відшкодування управлінню Пенсійного фонду України в м. Чернівцях належать кошти в сумі 1170,69 грн.

Щодо вимоги позивача щодо включення саме суми допомоги на поховання, виплаченої сім'ї померлих, які отримували пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання в частині, що підлягає відшкодуванню відповідно до п.4 Порядку, то слід зазначити, що у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на поховання несе Фонд згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів (частина восьма та дев'ята статті 34 Закону № 1105-ХГУ).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 року №826 "Про затвердження порядку проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання" із змінами, внесеними від 25 серпня 2004 року № 1112, та постановою правління Фонду від 06.03.2006 року №13 передбачено, що витрати на поховання проводяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Тобто, в постановах чітко зазначено, що допомога на поховання відшкодовується Фондом тільки у тому випадку, якщо смерть настала за наслідками отриманого нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що підтверджено висновками спеціальних медичних закладів. Жодного висновку спеціального медичного закладу управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Чернівці не надавалося, також його не має і в доказах, що надавалися управлінням Пенсійного фонду України в м. Чернівцях до позову.

Згідно підпункту з) п.1.1 загальних положень Порядку встановлення медико-соціальної експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22 листопада 1995 року №212, зареєстрованого Міністерстві юстиції України 22 березня 1996 року за №136/1161, із змінами і доповненнями, внесене ми наказом міністерства охорони здоров'я України від 5 серпня 1998 року №238, на медико-соціальні експертні комісії (МСЕК) покладено обов'язок встановлення причинного зв'язку смерті інвалідів з наслідками раніше отриманого каліцтва чи професійним захворюванням.

Відповідно до п.1.8 цього ж порядку, на запит підприємства, установи, організації медико-соціальні експертні комісії на підставі даних медекспертної справи, довідки про причинний зв'язок смерті інваліда з наслідком раніше отримання трудового каліцтва професійного захворювання.

В силу того, що процедура встановлення такого факту визначена нормативними документами, встановлення факту причинного зв'язку смерті інвалідів з наслідками раніше отриманого каліцтва чи професійним захворювання здійснюється через орган, на який законодавчо покладений прямий обов'язок по встановленню таких фактів і УПФУ в м. Чернівцях не дотримано вищезазначеної процедури, то не має і правових підстав відшкодовувати суми витрат на поховання, оскільки УПФУ в м. Чернівцях не доведено факт встановлення причинного зв'язку смерті інваліда з наслідками раніше отриманого каліцтва чи професійного захворювання.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В свою чергу позивач, як суб'єкт владних повноважень частково довів обґрунтованість позовних вимог, а тому адміністративний позов слід задовольнити частково.

Розподіл судових витрат, у відповідності до вимог ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються, а тому суд не вирішує питання про стягнення судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 11, 71, 76, 79, 86, 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України у м. Чернівці кошти в сумі 1170,69 грн. на користь управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях, р/р 25605301209540 в ВАТ "Державний ощадний банк", МФО 356334, код ЄДРПОУ 37835934.

3. В інші частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Суддя Маренич І.В.