Ухвала суду № 3752088, 17.04.2009, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА[1] Справа №22а-2595/2008 Головуючий першої інстанції суддя Аблов Є.В.Категорія П 2.11.1 Доповідач суддя Димерлій О.О.[1]

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2009 рокум. Одеса

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого Димерлія О.О.суддів Яковлева Ю.В., Потапчука В.О.при секретарі Мішиєвій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2007 року за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТТ ТД» до державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002552301/0, №0002562301/0 від 10.05.2007 року,

ВСТАНОВИЛА:

01 серпня 2007 року ТОВ «ВЕСТТ ТД » звернулось до суду першої інстанції з вказаним адміністративним позовом.

В позовній заяві зазначено, що 24 квітня 2007 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеси було проведено виїзну планову перевірку дотримання ТОВ «ВЕСТТ ТД» вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт №113/23-218/34108512. 10 травня 2007 року ДПІ на підставі вказаного акту винесла податкові повідомлення-рішення №0002552301/0 про визначення суми податкового зобовязання ТОВ «ВЕСТТ ТД» за платежем податок на прибуток приватних підприємств 142570 гривень 40 копійок (105356 гривень 00 копійок за основним платежем, 37214 гривень 40 копійок за штрафними санкціями) та №0002562301/0 про визначення суми податкового зобовязання позивача за платежем податок на додану вартість 131871 гривень (87914 гривень 00 копійок за основним платежем, 43957 гривень 00 копійок за штрафними санкціями).

Посилаючись на порушення відповідачем норм діючого законодавства, ТОВ «ВЕСТТ ТД» просив суд зупинити дію згаданих повідомлень-рішень та забезпечити позов шляхом заборони ДПІ стягувати оспорюванні податки та штрафні санкції.

24 вересня 2007 року представник ТОВ «ВЕСТТ ТД» уточнив позовні вимоги і просив визнати незаконними та скасувати повідомлення-рішення.

04 жовтня 2007 року Одеський окружний адміністративний суд виніс постанову, якою повністю задовольнив позовні вимоги. Рішення суду мотивовано тим, що при винесенні податкових повідомлень-рішень ДПІ невірно застосовано норми матеріального права.

05 листопада 2007 року на вказану постанову суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що в результаті проведеної перевірки ДПІ виявило порушення ТОВ «ВЕСТТ ТД» п. 5.1., п. 5.2.1., п. 5.3.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. та п. 7.4.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. Підставами для вказаних висновків стало ненадання позивачем товарно-транспортних накладних, накладних на відвантаження та подорожніх листів від підприємств ПП «Мера», ПП «Терган», ПП «Таргус» на загальну суму наданих послуг 421425 гривень для підтвердження валових витрат ТОВ «ВЕСТТ ТД» на зазначену суму та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до п.5.3.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, вказане положення Закону не надає переліку документів, якими підтверджуються валові витрати, і відсилає до інших нормативно-правових актів, що ними передбачені правила ведення податкового обліку.

При цьому ДПІ посилається на п.2 ст.3 та п.1. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. Вказані положення передбачають, що фінансова та податкова звітності ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, підставою для якого виступають первинні документи.

Як вбачається з матеріалів справи, відносини між позивачем і ПП «Мера», ПП «Терган», ПП «Таргус» оформлені шляхом укладення договорів із застосуванням податкових накладних та акту прийому-передачі виконаних робіт.

Виходячи з наведеного, згадані документи можуть бути прийняті до уваги за умови, що вони мають ознаки первинних.

Згідно ч.1. ст. 9 вказаного Закону первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Оскільки податкові накладні та акти прийому-передачі відповідають законодавчо закріпленим вимогам і носять всі ознаки первинних, то такі документи є належним доказом здійснення господарських операцій.

ДПІ в обґрунтування правомірності притягнення позивача до відповідальності посилається на порушення ТОВ «ВЕСТТ ТД » положень Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні від 14.10.1997 р., а саме на відсутність товарно-транспортної накладної, дорожнього листа на підтвердження витрат.

З цього приводу слід зауважити наступне.

Відповідно до п.11.1. Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Згадані Правила в статті 1 визначають дорожній лист як документ для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу, а товарно-транспортна накладну - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Однак, ні Правила, ні Закон не передбачають товарно-транспорту накладну та дорожній лист як єдино можливий спосіб підтвердження витрат. Тому колегія суддів дійшла висновку, що валові витрати можуть бути підтверджені й іншими первинними документами, на яких ґрунтуються дані бухгалтерського обліку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не заперечує, що перевірені ДПІ податкові накладні та акти прийому-передачі виконаних робіт мають реквізити первинних, а тому можуть бути враховані для бухгалтерського обліку.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вказані документи є належним доказом здійснення господарських операцій та підтверджують відповідні витрати ТОВ «ВЕСТТ ТД».

Згідно ст.5.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Оскільки витрати на перевезення товару підтверджені належними доказами, то сума таких витрат має бути віднесена до валових витрат підприємства.

Щодо порушення ТОВ «ВЕСТТ ТД» ст.7.4.4. Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р., то слід зауважити таке.

Колегією суддів встановлено, що при винесенні повідомлення-рішення за порушення вказаного положення, ДПІ посилається на те, що за відсутності товарно-транспортних накладних не підтверджується фактичне отримання послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності.

Однак Закон визначає товарно-транспортну накладну як єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Вказане свідчить, що товарно-транспортна накладна не підтверджує мету отримання товарів, тобто подальше використання їх в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності, а підтверджує лише отримання товарів замовником.

Згідно ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, обовязок доказування правомірності винесення повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість - покладений на ДПІ.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність податкових повідомлень-рішень, а тому не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.185, 195, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2007 року за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТТ ТД» до державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002552301/0, №0002562301/0 від 10.05.2007 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: