Ухвала суду № 3752079, 29.05.2009, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«29»  травня  2009  року   м. Одеса

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

Судді-доповідача -     Димерлія О.О.

суддів -                        Потапчука В.О., Яковлева Ю.В.

при секретарі -           Мішиєвій О.В.           

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в м. Одесі апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову господарського суду Херсонської області від 09 січня 2008 року за адміністративним позовом Херсонського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих до державної податкової інспекції у м. Херсоні про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2007 року позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та просив скасувати податкове повідомлення – рішення від 22.05.2006 року №0003842301/0.

В січні 2008 року позивачем було подано клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду, який сплинув з урахуванням застосування апеляційної процедури оскарження по скарзі від 22.06.2007 року.

Постановою господарського суду Херсонської області від 09 січня 2008 року позов було задоволено.

Судовим рішенням було скасовано у зв’язку з невідповідністю вимогам податкового законодавства, прийняте державною податковою інспекцією у м. Херсоні податкове повідомлення-рішення від 22 травня 2006 року №0003842301/0 про зменшення Херсонському учбово-виробничому підприємству Українського товариства глухих бюджетного відшкодування по ПДВ на суму 52725, 00 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 158, 50  грн. та стягнено з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

У поданій апеляційній державна податкова інспекція у м. Херсоні,  з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове – про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає  задоволенню  з таких підстав.

Відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість» позивач є платником ПДВ і за результатами фінансово-господарської діяльності згідно з вимогами чинного законодавства подає органу ДПС за встановленою формою податкову звітність.

З матеріалів справи вбачається, що уповноваженим представником органу ДПС було проведено документальну невиїзну перевірку обґрунтованості відшкодування ПДВ з бюджету Херсонського учбово-виробничого підприємства  Українського товариства глухих з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість по деклараціях з ПДВ за липень-серпень 2005 року, за наслідками якої складено акт від 18.05.2006 року №1606/23-7/03972809.

В процесі проведеної перевірки встановлено, що по третьому ланцюгу постачальників ХУВП «УТОГ» - ТОВ «Консервпром» - ТОВ ТД «Екотрейд» - ТОВ «Ріверс – ЛТД», ТОВ «Ріверс - ЛТД» за юридичною адресою не  знаходиться, звітність до ДПІ надсилається поштою, засновники та посадові особи перебувають у розшуку, що вбачається з відповіді Іванківської МДПІ в Київській області від 13.04.06 р. №2657/10-048/164.

Зважаючи на встановлені обставини, відповідач дійшов висновку  щодо того, що підприємством в порушення п. 1.3, п. 1.8 ст. 1; п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3; п. п. 7.4.1 п. 7.4, п. п. 7.7.1, п. п. 7.7.5, п. п. 7.7.10 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», при формуванні податкового кредиту за березень, липень, серпень 2005 р. безпідставно включено до складу податкового кредиту ПДВ, сплачений в ціні товарів продавцю, продавець продавця знаходиться у розшуку і якого неможливо перевірити та підтвердити перерахування ним до бюджету ПДВ, про що складено акт від 18.05.06 р. №1606/23-7/03972809 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 22 травня 2006 року №0003842301/0.

Згідно висновків акту, встановлено, що завищення підприємством від’ємного значення ПДВ дорівнює 52725, 00 грн., у тому числі за березень 2005 року – 12586, 00 грн., за липень 2005 року – 14868, 00 грн., за серпень 2005 року – 25271, 00 грн.

В спірному повідомленні-рішенні  поряд з встановленням завищення бюджетного відшкодування на суму 52725, 00 грн., в зв’язку з частковим проведенням відшкодування в сумі 317, 00 грн., позивачу також нараховано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі        158, 50 грн.

Порядок  визначення  суми  податку,  що підлягає сплаті  (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню  з  Державного  бюджету України (бюджетному відшкодуванню),  та строки  проведення розрахунків регулюються п. 7.7. ст. 7Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п. п. 7.7.1. вище вказаного Закону сума податку,  що підлягає сплаті  (перерахуванню)  до бюджету або бюджетному відшкодуванню,  визначається як різниця між  сумою податкового зобов'язання  звітного  податкового  періоду  та  сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному   значенні   суми,   розрахованої   згідно   з  підпунктом 7.7.1,  така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього  податку,  що  виник  за  попередні  податкові  періоди  (у  тому числі розстроченого або відстроченого  відповідно до закону),  а при його  відсутності - зараховується до  складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Згідно до п. 7.7.2. зазначеного Закону,  якщо    у   наступному   податковому   періоді   сума,  розрахована згідно з підпунктом 7.7.1,  має  від'ємне  значення, то бюджетному   відшкодуванню   підлягає   частина   такого  від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій  отримувачем  товарів  (послуг)  у  попередніх  податкових періодах  постачальникам  таких  товарів  (послуг).

З матеріалів справи вбачається, що позивач одержував продукцію від постачальників, які у встановленому законом порядку були зареєстровані платниками ПДВ, перебували на обліку в органах ДПС, мали свідоцтва платників ПДВ на момент здійснення з позивачем господарських операцій і виписки податкових накладних.

По кожній з операцій покупцю було виписано і надано податкові накладні, заповнені у відповідності до вимог п. п. 7.2.1, 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України  «Про податок на додану вартість» та наказу ДПА «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку її заповнення» від 30.05.1997 року. Господарські операції  відповідно до чинного законодавства відображено в регістрах податкового та бухгалтерського обліку, господарські зобов’язання по здійснених господарських операцій повністю виконано.

Жодну з вчинених позивачем з постачальниками господарських операцій у встановленому чинним законодавством порядку не визнано недійсною, не скасовано та не визнано недійсними його установчі документи, не анульовано  свідоцтво платника ПДВ.

Отже, податковий кредит щодо господарських операцій, які мали місце між Херсонським учбово-виробничим підприємством Українського товариства глухих та його контрагентами за угодами, позивачем сформовано у відповідності до Закону України «Про податок на додану вартість».

Відшкодуванню платнику податку підлягає сума, яка має від'ємне значення з врахуванням вимог правової норми п. п. 7.7.2 п.7.7  статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до  статті 67 Конституції України кожний зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

Наведена норма є конституційним закріпленням саме обов'язку сплати податків і зборів, який виникає у платника цих податків і зборів, тобто, зобов'язаної особи, якими у конкретному випадку є постачальники позивача.

Тому, сама по собі несплата податку продавцями  (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Податкові органи не повинні відмовляти в наданні висновку про надмірну сплату податку на додану вартість при несплаті цього податку продавцем.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Чинне законодавство, зокрема Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року, не містить жодної правової норми, яка б передбачала обов'язок покупця надавати докази сплати продавцем або іншою особою податку, одержаного від покупця у складі ціни товару.

Покладення такого обов'язку на позивача суперечить гарантованим Конституцією України принципам законності, відповідно до яких жодна юридична дія в правовій державі не може бути поза сферою дії закону.

За безпідставністю визначення суми завищення бюджетного відшкодування на момент проведення перевірки та відшкодування з бюджету 317, 00 грн.  зайво сплаченого ПДВ підприємству безпідставно нараховано штраф, передбачений п. п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними  цільовими фондами» в сумі 158, 00 грн.

Враховуючи все вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність скасування у зв’язку з невідповідністю вимогам податкового законодавства податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 22 травня 2006 року №0003842301/0 про зменшення Херсонському учбово-виробничому підприємству Українського товариства глухих бюджетного відшкодування по ПДВ на суму 52725, 00 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 158, 50  грн.

Щодо поновлення пропущеного строку для звернення до суду, судова колегія вважає, що суд першої інстанції  дійшов вірного висновку про задоволення клопотання позивача, оскільки поважність причин пропуску строку підтверджується листком непрацездатності представника позивача.

Враховуючи, що судове рішення ухвалене на користь сторони,  яка не є  суб'єктом владних повноважень, у відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України судові витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

При розгляді справи судом правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідають чинному законодавству. 

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем фактичних обставин і норм процесуального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

 Керуючись ст. ст. 185, 195, 198, 200, 205, 206  КАС України, судова колегія,-

УХВАЛИЛА:

 Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Херсоні – залишити без задоволення, а постанову господарського суду Херсонської області від 09 січня 2008 року за адміністративним позовом Херсонського учбово-виробничого підприємства  Українського товариства глухих до державної податкової інспекції у м. Херсоні про скасування податкового повідомлення-рішення – без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та  може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.

              Суддя-доповідач:

              Судді: