Ухвала суду № 37520285, 04.03.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ірметова О.В.

Суддя-доповідач - Васильєва І. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2014 року справа №812/9330/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Васильєвої І.А., Яманко В.Г., Казначеєва Е.Г.,

Секретар судового засідання Карабан Т.М.

За участі прокурора Григор'євої Н.П. (на підставі посвідчення)

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Стахановський завод технічного вуглецю" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року у справі № 812/9330/13-а за позовом Прокурора м. Стаханова Луганської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області до Публічного акціонерного товариства "Стахановський завод технічного вуглецю" про стягнення заборгованості у розмірі 607072,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

08 листопада 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Стахановський завод технічного вуглецю", в якому просив стягнути з Публічного акціонерного товариства "Стахановський завод технічного вуглецю" на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області борг по відшкодуванню витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пільгових пенсій 607072 грн. (за списком №1 у сумі 588577,26 грн., за списком №2 у сумі 18494,74 грн.) виплачених Управлінням ПФУ в м. Стаханові працівникам підприємства - відповідача з серпня 2013 року по жовтень 2013 року (а.с. 2-3).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року адміністративний позов Прокуратури міста Стаханова в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області до Публічного акціонерного товариства "Стахановський завод технічного вуглецю" про стягнення заборгованості у розмірі 607072,00 грн. задоволено у повному обсязі (а.с. 106-108).

Відповідач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Просив скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с.121-123).

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що позивачем до позовної заяви додані розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій (додаток 6) за серпень, вересень, жовтень 2013 року, підсумковий розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за три місяці 2013 року (серпень, вересень, жовтень 2013 року), в яких вказані різні суми фактичних виплат за вказаний період і які не співпадають з сумами вказаними в повідомленнях, направлених відповідачу. В розрахунку фактичних витрат за три місяці вказано, що позивач фактично витратив на виплату пільгових пенсій: в серпні 2013 року - 200 906 грн. 30 коп., в вересні 2013 року 201 494 грн.86 коп., в жовтні 2013 року 204 685 грн. 84 коп. В повідомленнях, направлених відповідачу вказано, що позивач фактично витратив на «оплату пільгових пенсій: в серпні 2013 року - 200 902 грн. 30 коп., в вересні 2013 року - 201 489 грн.86 коп., в жовтні 2013 року 204 679 грн. 84 коп. Підсумкові суми, вказані в Додатку 6 також не співпадають з сумами, вказаними в повідомленнях. Відповідачем в запереченні, наданому суду, було вказано на недоведеність позивачем суми позову, але суд першої інстанції не надав належної оцінки даному факту. Апелянт вказує на те, що судом першої інстанції неповно досліджені докази та встановлені обставини у справі.

В судове засідання представник апелянта не прибув, належним чином повідомлений про розгляд справи.

Представник Управління Пенсійного Фонду України в Стаханові Луганської області в судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про розгляд справи, просили справу розглянути у відсутність їх представника.

Представник прокуратури Донецької області Григорєва Н.П. в судовому засіданні заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила її залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Вислухавши пояснення представника прокуратури, дослідивши письмові матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Стахановський завод технічного вуглецю" є платником обов'язкових платежів та зборів до Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області.

Станом на 05 листопада 2013 року заборгованість Публічного акціонерного товариства "Стахановський завод технічного вуглецю" перед Управлінням Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області за період з 01 серпня 2013 року по 31 жовтня 2013 складає 607072,00 грн.: фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком №1 у розмірі 588577,26 грн. та за Списком №2 у розмірі 18 494,74 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, списки з розрахунками про фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій призначених відповідно до пунктів «а» та «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відповідачем отримані, про що свідчать розписки на корінцях повідомлень та розписки на корінцях поштових повідомлень про вручення.

Акт звірки розрахунків по пільговим пенсіям №408 від 24 жовтня 2013 року направлено Публічному акціонерному товариству "Стахановський завод технічного вуглецю" - боржнику для погодження, але до теперішнього часу не повернутий.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом.

Доводи апеляційної скарги відповідача ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції не було перевірено виниклу суму заборгованості та у зв'язку з цим не вірно визначено суму позову яка підлягає стягненню в судовому порядку.

З цього приводу судова колегія зазначає наступне.

Згідно з п. 1 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Пунктом 1 ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Таким чином виплати по оплаті пільгових пенсій відшкодовуються Пенсійному фонду за рахунок відповідних підприємств.

Згідно п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" відповідач з коштів, призначених на оплату праці, зобов'язаний внести до пенсійного фонду плату, яка покриває витрати на виплату та доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах, які мають стаж, який дає право на призначення цих пенсій.

Згідно ч.2 Розділу ХV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року, N 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди:

1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Виходячи з вищенаведеного, судова колегія звертає увагу, що необхідність відшкодування відповідачем позивачу фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 1 та Списком №2 передбачена діючим законодавством.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно розбіжностей в сумах які заявлені до стягнення вказаних у корінцях повідомлень № 355, № 314 № 397 та у додатках 6 та додатках 7 за спірний період серпень - жовтень 2013 року, то судова колегія зазначає що вказана сума боргу 607 072 грн. узгоджується та підтверджується наступними документами.

Відповідно до додатку 6 (а.с. 22, 35, 48) заборгованість за списком № 2 відповідно за серпень, вересень, жовтень 2013 року становить: 6395,66 грн, 5694,30 грн.,5631,47 грн.

Відповідно до додатку 7 (а.с. 23, 36, 50) заборгованість за списком 1 за серпень, вересень, жовтень 2013 року становить відповідно 180346,18 грн., 181727,05 грн., 184979,86 грн.

Отже на думку апелянта розбіжність складає по списку № 1 (13902,69+13810,74+13810,74= 41524,17 грн).

По списку № 2 (257,77+257,77+257,77=773,31 грн)

Але апелянтом не було враховано те, що до загальної суми розрахунку увійшли суми витрат за розрахунками, які надійшли з інших пенсійних Фондів України по пенсіонерах, що працювали на ПАТ «Стахановський завод технічного вуглецю» та на теперішній час отримують пенсію у інших пенсійних фондах за місцем проживання саме в сумі (список № 1 - 41524,17 грн., та список № 2 - 773,31 грн.

Отже судова колегія звертає увагу на те, що заявлена до стягнення сума заборгованість 607072,00 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами на підставі чого доводи апеляційної скарги є неприйнятними.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Стахановський завод технічного вуглецю" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року у справі № 812/9330/13-а -залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року у справі № 812/9330/13-а -залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 07 березня 2014 року.

Колегія суддів І.А. Васильєва

В.Г. Яманко

Е.Г. Казначеєв