Ухвала суду № 37520282, 04.03.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Папаценко П.І.

Суддя-доповідач - Васильєва І. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2014 року справа №263/9560/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Васильєвої І.А., Яманко В.Г., Казначеєва Е.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 22 січня 2014 року у справі № 263/9560/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Маріуполя, Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, скасування рішень про відмову в призначенні пенсії та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

13 вересня 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Маріуполя, Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив поновити строк звернення до суду для оскарження рішень Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя № 605 від 21 листопада 2012 року та № 487 від 05 вересня 2012 року, а також рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області від 23 серпня 2012 року, визнати протиправними та скасувати рішення Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя № 605 від 21 листопада 2012 року та № 487 від 05 вересня 2012 року, а також рішення Головного Управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області від 23 серпня 2012 року, зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі поданої до Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя заяви від 18 червня 2012 року (а.с. 3-7).

22 січня 2014 року позивач уточнив позовні вимоги та просив, поновити строк звернення до суду для оскарження рішень Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя № 605 від 21 листопада 2012 року, № 487 від 05 вересня 2012 року, рішення Головного Управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області від 23 серпня 2012 року, а також рішення № 272 від 04 липня 2013 року Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя, визнати протиправними та скасувати рішення Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя № 605 від 21 листопада 2012 року, № 487 від 05 вересня 2012 року, рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області від 23 серпня 2012 року, а також рішення Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя № 272 від 04 липня 2013 року, зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі поданої до Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя заяви від 18 червня 2012 року (а.с. 163-168).

Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 січня 2014 року відмовлено ОСОБА_2 в задоволені адміністративного позову в повному обсязі (а.с. 201-204).

Позивач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Просив скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с. 210-213 ).

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що відповідачем не було зараховано до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи з 21 грудня 1984 року по 14 червня 1985 року та з 24 вересня 1985 року по 30 червня 1987 року, коли він працював слюсарем-монтажником 5 розряду по загальномонтажним роботам, але відповідачем було зараховано до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи позивача з 01 липня 1987 року по 28 квітня 1995 року на Костянтинівському СУ 260 «Механомонтаж» (Костянтинівському філіалі № 260 ВАТ «Донбаспромхіммонтаж») на посаді монтажника по монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій. Тобто, на тому ж підприємстві з тими ж умовами праці.

Також, апелянт вказує на те, що судом першої не було надано правової оцінки та не враховано подані позивачем письмові докази - копії документів про трудову діяльність позивача, в тому числі записи в трудовій книжці, уточнюючі довідки про характер роботи та умови праці, а також інші документи. Проте, надані докази, на думку позивача, вказують на ту обставину, що робота позивача в Костянтинівському СУ-260 «Механомонтаж» (Костянтинівському філіалі № 260 ВАТ «Донбаспромхіммонтаж») на посаді слюсаря-монтажника по загально монтажним роботам є ідентичною його роботі на цій же посаді монтажником з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій. При цьому, відповідно до наданих ним документів, він виконував вказану роботу протягом повного робочого дня.

Крім того, апелянт зазначає, що при обчисленні спірних періодів трудового стажу потрібно застосовувати норми, які діяли до набрання чинності Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року.

Відповідно до Постанови Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22 серпня 1956 року «Про затвердження переліку виробництв, цехів, професій та посад робота в яких надає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах» розділом XXIX «Будівництво будинків і споруд: промислових, енергетичних, гідротехнічних, дорожньо-мостового транспорту та зв'язку, житлових і культурно-побутових, а також надземних будинків і споруд шахт, рудників і комунікацій», передбачена професія «монтажник з монтажу сталевих і залізобетонних споруд». Однак, відповідно до роз'яснення відділу державного пенсійного забезпечення Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати від 10 березня 1961 року № 2-2831 слюсарі-монтажники зайняті на монтажі сталевих і залізобетонних споруд на будівництві будівель та споруд, також використовують право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2, як і монтажники з монтажу сталевих і залізобетонних споруд, що не враховано судом першої інстанції.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що з трудової книжки позивача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, вбачається наступне (а.с. 26):

- з 23 травня 1984 року по 05 листопада 1984 року, працював інженером-механіком в радгоспі «Красівський», стосовно цієї роботи в трудовій книжці мається виправлення щодо номеру наказу про звільнення, сам запис не завірений печаткою підприємства;

- з 21 грудня 1984 року по 14 червня 1985 року та з 24 вересня 1985 року по 30 червня 1987 року, працював слюсарем-монтажником по загальномонтажним роботам 5 розряду на Костянтинівському СУ «Механомонтаж», монтажна ділянка №6;

- з 01 липня 1987 року переведений на посаду «монтажника з монтажу сталевих і залізобетонних споруд», монтажна ділянка №5, звільнився 28 квітня 1995 року.

18 червня 2012 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Маріуполя з заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2, розраховуючи, що в пільговий стаж за списком №2 буде зарахована робота слюсарем-монтажником по загальномонтажним роботам на Костянтинівському СУ-260 «Механомонтаж» з 21 грудня 1984 року по 14 червня 1985 року та з 24 вересня 1985 року по 30 червня 1987 року.

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя №487 від 05 вересня 2012 року ОСОБА_2 відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку з тим, що професія «слюсаря-монтажника по загальномонтажним роботам» за вказані періоди не відноситься до Списку №2, тому зарахувати ці період роботи за Списком №2 не вбачається можливим. На час звернення із заявою з приводу призначення пенсії, загальний стаж ОСОБА_2 складає 27 років 7 місяців 18 днів, пільговий стаж - 7 років 9 місяців 28 днів, при якому право на пенсію у позивача виникає при досягненні 57 років (а.с. 9).

10 вересня 2012 року позивач ОСОБА_2 повторно, з тих самих підстав, звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя із заявою з приводу призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Маріуполя від №605 від 21 листопада 2012 року, ОСОБА_2 відмовлено у призначенні пенсії, на тих самих підставах, що і в рішенні №487 від 05 вересня 2012 року (а.с. 10).

Рішенням комісії при Головному Управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області від 23 серпня 2012 року період роботи ОСОБА_2 за професією «слюсаря-монтажника по загальномонтажним роботам» з 21 грудня 1984 року по 14 червня 1985 року та з 24 вересня 1985 року по 30 червня 1987 року не зараховано до спеціального стажу, так як зазначена професія не передбачена Списком №2 (а.с. 59-60).

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Маріуполя від 04 липня 2013 року №272, не враховано період роботи ОСОБА_2 з 23 травня 1984 року по 05 листопада 1984 року інженером-механіком в радгоспі «Красівський» до загального стажу (а.с. 90).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, чоловіками по досягненню 55 років, при загальному стажі роботи не менше 25 років, із них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. З Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 (далі Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

З аналізу вищезазначеної статті вбачається, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах необхідно застосовувати Список, який був чинний на період такої роботи, окрім того зазначеним законодавством передбачено відповідні умови за якими така робота може бути зарахована до пільгового стажу, а саме відповідна особа повинна бути зайнята повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списом №2.

Судова колегія звертає увагу, що у вказані періоди роботи діяла постанова Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, відповідно до якої професія позивача - «слюсар-монтажник по загальномонтажним роботам» не віднесена до вказаного списку № 2, тому відповідачі не мають можливості зарахувати ці періоди роботи за списком №2.

Посилання апелянта з цього приводу на роз'яснення Відділу державного пенсійного забезпечення Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати від 10 березня 1961 року №2-2831, за яким слюсарі-монтажники зайняті на монтажі сталевих і залізобетонних споруд на будівництві будівель та споруд, також використовують право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2, як і монтажники з монтажу сталевих і залізобетонних споруд, є безпідставним оскільки в роз'ясненні йде мова про професію «слюсар-монтажник зайнятий на монтажі сталевих і залізобетонних споруд на будівництві будівель та споруд», але не про професію «слюсар-монтажник по загальномонтажним роботам».

Щодо доводів апелянта про те, що з 01.07.1987 року по 28.04.1995 року він працював на Костянтинівському СУ 260 «Механомонтаж» Костянтинівському філіалі № 260 ВАТ «Донбаспромхіммонтаж» на посаді монтажника по монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій, тобто на тому ж підприємстві з тими ж умовами праці, судова колегія не приймає з урахуванням того, що зазначені обставини не підтверджені належними та допустимими доказами, а саме позивачем не надано довідок які б підтверджували що умови праці та виконувана робота на посаді «слюсаря монтажника 5 розряду по загальномонтажним роботам є ідентичною як і на посаді монтажника по монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій.

Згідно ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Щодо рішення Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя №272 від 04 липня 2013 року про неврахування періоду роботи позивача з 23 травня 1984 року по 05 листопада 1984 року інженером-механіком в радгоспі «Красівський», судом правомірно зроблено висновок про те, що рішення Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя є правомірним, оскільки в трудовій книжці мається виправлення щодо номеру наказу про звільнення, сам запис не завірений печаткою підприємства. Згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 січня 2014 року у справі № 263/9560/13-а -залишити без задоволення.

Постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 січня 2014 року у справі № 263/9560/13-а -залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Ухвала прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Колегія суддів І.А. Васильєва

В.Г. Яманко

Е.Г. Казначеєв