Постанова № 37520279, 03.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 березня 2014 року № 826/18639/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Начальника Департаменту оперативного документування Служби безпеки України Ляпкіна В.В., Першого заступника Начальника Департаменту оперативного документування Служби безпеки України Скабіна С.В. про визнання протиправними та скасування наказів, стягнення коштів, поновлення на роботі.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 (далі по тексту також - позивач) з позовом до Служби безпеки України (надалі також - відповідач1), Начальника Департаменту оперативного документування Служби безпеки України Ляпкіна В.В. (надалі також - відповідач2), Першого заступника Начальника Департаменту оперативного документування Служби безпеки України Скабіна С.В. (надалі також - відповідач3), в якому просила:

- визнати протиправними та скасувати рішення першого заступника начальника ДОД та накази начальника ДОД від 31.10.2013р. № 126 та від 15.11.2013р. № 133 про оголошення їй догани та суворої догани відповідно та зняття надбавок;

- зобов'язати Службу безпеки України здійснити перерахунок та виплату їй надбавок, передбачених за посадою начальника відділу в розмірах, встановлених наказом Голови Служби безпеки України від 23.01.2008р. № 35/ДСК, починаючи з моменту їх зняття;

- визнати протиправними та скасувати рішення начальника Департаменту та наказ Служби безпеки України від 27.12.2013р. № 1576-ос щодо її звільнення;

- визнати протиправним та скасувати рішення начальника ДОД та наказ СБУ від 23.11.2013р. № 1393-ос щодо виведення її у розпорядження начальника ДОД з 18.11.2013р.;

- зобов'язати СБУ поновити її на посаді з відновленням усіх умов грошового забезпечення, встановлених надбавок, премій тощо;

- стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу до дня поновлення на посаді;

- зобов'язати ДОД відшкодувати їй моральний збиток у сумі 50 тисяч гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликалась на те, що притягнення її до дисциплінарної відповідальності 26.10.2013р. та 11.11.2013р. відбулось без з'ясування обставин допущеного проступку, обґрунтування обраних видів стягнень. Разом з тим, рішення щодо звільнення прийняте на її переконання з грубим порушенням приписів трудового законодавства. Позов просила задовольнити у повному обсязі.

Відповідач1 проти задоволення позову заперечував з мотивів необґрунтованості та безпідставності.

Відповідачі 2, 3 в жодне судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, подавши до суду письмове заперечення проти адміністративного позову, в яких просили відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним вимог у повному обсязі у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає з огляду про наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Матеріалами справи встановлено, позивач проходила військову службу в Департаменті оперативного документування Служби безпеки України (далі - ДОД СБУ) у званні підполковника на посаді начальника організаційно-аналітичного відділу ДОД СБУ.

26.10.2013р. за введення в оману начальника ДОД СБУ з приводу отримання відповідної санкції першого заступника начальника Департаменту на направлення документів з обмеженим доступом на опрацювання до інших функціональних підрозділів Центрального управління СБ України першим заступником начальника ДОД СБУ позивачу була оголошена догана.

У зв'язку з цим, наказом начальника ДОД СБУ від 31.10.2013 № 126-ОС позивачу знижено надбавку згідно з пунктом 2.3.2 Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України, затвердженого наказом СБУ від 23.08.2008р. № 35/ДСК, зареєстрованої в Мін'юсті 30.01.2008р. за № 71/14762 (далі - Інструкція) до 70% та преміювання з гідно з пунктом 2.3.24 до 100%.

Підставою видання цього наказу став рапорт першого заступника начальника ДОД СБУ від 26.10.2013р., у якому зазначено, що таке рішення прийнято у зв'язку з незалежним виконанням позивачем службових обов'язків.

11.11.2013р. під час службової наради керівного складу ДОД СБУ начальником ДОД СБУ позивачу оголошену сувору догану за неналежне виконання службових обов'язків.

В результаті цього, відповідно до наказу начальника ДОД СБУ від 15.11.2013 № 133-ОС позивачу знижено надбавки згідно з пунктами 2.3.2 і 2.3.5 Інструкції та преміювання з гідно з пунктом 2.3.24 Інструкції до 1%.

Підставою для видання зазначеного наказу став рапорт першого заступника начальника ДОД СБУ від 11.11.2013р., у якому зазначено, що таке рішення прийняте у зв'язку з притягненням у цей день позивача до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання нею службових обов'язків.

Згідно з Дисциплінарним статутом Збройних Сил України Закон, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV:

військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України (ст. 1);

Стаття 3 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України 3військова дисципліна досягається шляхом: особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог військових статутів.

Разом з тим, військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету (ст. 4).

Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків (ст. 5).

При цьому, право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження (ст. 6).

Водночас, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення (ст. 45).

Під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку (ст. 98).

В ході судового розгляду справи встановлено, що у жовтні 2013 року першим заступником начальника ДОД СБУ було віддано наказ ОСОБА_1 про направлення документальних матеріалів на опрацювання до інших функціональних підрозділів Центрального управління Служби безпеки України. Проте, всупереч наказу зазначеної посадової особи, позивач направила й інші документи, які не підлягали наданню. Про виконання зазначеного наказу позивач першому заступнику начальника ДОД СБУ не доповіла. При доповіді начальнику ДОД СБУ щодо причин надсилання документів, які не підлягали наданню, позивач безпідставно послалась на отримання наказу першого заступника начальника ДОД СБУ.

Відповідно до статті 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь» і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ.

Проте, позивач з проханням уточнити наказ до першого заступника начальника ДОД СБУ не зверталася і не доповіла про його виконання, чим порушила приписи статті 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999р. № 548-XIV, та статті 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України Закон, затвердженого Законом України від 24.03.1999р. № 551-XIV.

У зв'язку з цим 26.10.2013р. у службовому кабінеті, в присутності заступника начальника ДОД СБУ полковника Прокопчена В.Д., за порушення військової дисципліни, яке виразилося у безпідставному направленні документальних матеріалів з обмеженим доступом до іншого підрозділу СБУ, та введені в оману керівництва ДОД СБУ, першим заступником ДОД СБУ оголошено позивачу догану та попереджено про те, що буде порушено клопотання перед начальником ДОД СБУ про зниження їй розмірів надбавок до грошового забезпечення.

Разом з тим, згідно висновку Управління внутрішньої безпеки СБУ від 06.11.2013р. № 9/7112, складеного за результатами перевірки Управлінням внутрішньої безпеки СБУ та Головним інформаційним комп'ютерним центром Департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення СБУ Організаційно-аналітичного відділу ДОД СБУ, який на час перевірки очолювала позивач, виявлено низьку фахову підготовку особового складу Сектору захисту інформації Організаційно-аналітичного відділу ДОД СБУ в частині забезпечення захисту інформації в автоматизованих системах та відсутність належного контролю з боку керівництва Організаційно-аналітичного відділу ДОД СБУ за станом захисту інформації в підрозділі.

Під час службової наради керівного складу ДОД СБУ 11.11.2013р. начальником ДОД СБУ позивачу оголошено сувору догану за неналежне виконання службових обов'язків, яке виявилось у прорахунках в організації оперативно-службової діяльності підрозділу під час експлуатації автоматизованих інформаційних систем та відсутність належного контролю за діями підлеглого особового складу зі зниженням розміру додаткових видів грошового забезпечення.

Твердження позивача про накладення на неї зазначеного стягнення в присутності її підлеглого підполковника Крініціна Є.В. спростовується даними, зазначеними у протоколі службової наради керівного складу ДОД від 11.11.2013р. (№ 7/6060 від 12.11.2013р.).

Наказами начальника ДОД від 31.10.2013р. № 126-ОС та від 15.11.2013р. № 133-ОС позивачу зменшено розміри додаткових видів грошового забезпечення.

Вирішуючи питання щодо правомірності наказів від 31.10.2013р. № 126-ОС та від 15.11.2013р. № 133-ОС, суд виходив із наступного.

Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007р. № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» зменшення розміру додаткових видів грошового забезпечення обґрунтовується несвоєчасним або низькоякісним виконання завдань та особистим вкладом в загальний результат служби.

Підставами для зменшення позивачу додаткових видів грошового забезпечення стало накладення на неї вищевказаних дисциплінарних стягнень.

При цьому, доводи позивача про упереджене ставлення до неї з боку керівництва ДОД СБУ та приниження її честі і гідності в ході судового розгляду справи не знайшли свого підтвердження.

Виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства, суд прийшов до висновку про те, що накладення на позивача дисциплінарних стягнень - догани, суворої догани та зменшення у зв'язку з цим розміру додаткових видів її грошового забезпечення здійснювалося за наявності для цього достатніх підстав, у межах повноважень та в порядку, що передбачені нормативно-правовими актами.

Судом встановлено, що Наказом Голови Служби безпеки України «Про зміни в штатах Служби безпеки України та організаційні заходи» від 18.11.2013 р. № 471/ДСК, внесено зміни, зокрема, в штат Департаменту оперативного документування Служби безпеки України, затверджений наказом Голови СБ України від 02.12.2010р. № 048, а саме: скасовано організаційно-аналітичний відділ Департаменту оперативного документування Служби безпеки України, і відповідно скорочено посаду начальника цього відділу.

Наказом Голови Служби безпеки України «По особовому складу» від 23.11.2013 р. № 1393-ос, у зв'язку з організаційно-штатними змінами, проведеними наказом Голови Служби безпеки України від 18.11.2013р. № 471/ДСК, за підпунктом «б» п.48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, позивача зараховано у розпорядження начальника Департаменту оперативного документування Служби безпеки України по посаді начальника відділу зі збереженням розмірів раніше встановлених надбавок, доплат та преміювання з 18.11.2013р. по 18.02.2014р.

Позивач вважає вищезазначені дії та наказ Голови Служби безпеки України від 23.11.2013 р. № 1393-ос протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Вирішуючи питання щодо правомірності наказу від 23.11.2013 р. № 1393-ос, суд виходив із наступного.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами врегульовані, зокрема, Конституцією України, Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі-Закон), Положенням про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженим Указом Президента України від 27.12.2007 р. № 1262/2007 (далі-Положення), Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженою наказом Служби безпеки України від 14.10.2008 № 772 (далі-Інструкція) та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України закріплене право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 2 Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Службу безпеки України» Служба безпеки України - державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України.

Статтею 19 зазначеного закону визначено, що кадри Служби безпеки України складають, зокрема, співробітники-військовослужбовці, працівники, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, а також військовослужбовці строкової служби. Порядок обліку кадрів Служби безпеки України затверджується Головою Служби безпеки України.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про Службу безпеки України» умови і порядок виконання своїх обов'язків співробітниками - військовослужбовцями Служби безпеки України визначаються укладеним договором (контрактом). На них, а також на військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством.

Порядок проходження військової служби за контрактом особами офіцерського складу, рядового, сержантського і старшинського складу Служби безпеки України (далі - військовослужбовці Служби безпеки України), виконання ними військового обов'язку в запасі та особливості проходження військової служби у воєнний час визначає Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України.

Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв'язку з проходженням у Службі безпеки України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.

Згідно з підпунктом «б» п. 48 Положення, зарахування військовослужбовців Служби безпеки України у розпорядження прямих начальників (командирів) допускається, зокрема, у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів - до 3 місяців.

Час перебування військовослужбовця на лікуванні, в основній та встановлених законодавством додаткових відпустках із загальної тривалості періоду перебування у розпорядженні прямих начальників (командирів) виключається.

Вищевказані положення кореспондуються з приписами, закріпленими в Інструкції, яка визначає механізм реалізації вимог Положення.

Так, згідно з п. 4.9 Інструкції, зарахування військовослужбовців у розпорядження відповідних начальників (п. 48 Положення) - це визначення їх тимчасового службово-посадового становища, коли вони проходять військову службу у підпорядкуванні відповідних начальників, але без призначення на конкретні посади.

Зарахування у розпорядження відповідних начальників (із зазначенням їх конкретних посад) проводиться наказами по особовому складу з обов'язковим визначенням дати початку та закінчення терміну розпорядження та доводиться до відома військовослужбовців, які зараховані в зазначене розпорядження, їх начальниками в установленому порядку.

Начальники, у розпорядженні яких перебувають військовослужбовці, зобов'язані організовувати їх службову діяльність, здійснювати контроль за нею відповідно до вимог військових статутів Збройних Сил України, Положення, інших нормативно-правових актів та несуть відповідальність за дотримання встановлених термінів перебування підлеглих у розпорядженні. Вони зобов'язані своєчасно, до закінчення терміну перебування в розпорядженні, ініціювати призначення таких військовослужбовців на відповідні посади чи у разі наявності підстав вживати заходів щодо їх звільнення з військової служби. Рішення щодо подальшого службового використання військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні Голови Служби безпеки України або його заступників, приймаються відповідно Головою Служби безпеки України або його заступниками за погодженням з ним. Управління роботи з особовим складом здійснює загальний контроль за дотриманням встановлених термінів перебування військовослужбовців Служби безпеки України у розпорядженні відповідних начальників, а стосовно військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні Голови Служби безпеки України, також вносить пропозиції щодо їх подальшого службового використання.

Час перебування військовослужбовця, який перебуває у розпорядженні відповідного начальника, на лікуванні, в щорічній основній, додаткових, творчих, соціальних відпустках та відпустках у зв'язку із хворобою, за сімейними обставинами та з інших поважних причин, продовжує строк цього розпорядження на період перебування військовослужбовця на лікуванні у зазначених відпустках, про що видаються відповідні накази по особовому складу щодо продовження строку перебування в розпорядженні (п.4.14 Інструкції).

Згідно з п. 4.10 Інструкції, зарахування військовослужбовців у розпорядження прямих начальників у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів (підпункт «б» пункту 48 Положення) здійснюється у разі звільнення їх з посад у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням у Службі безпеки України або її органах, підрозділах, закладах, установах інших організаційних заходів (зміна організаційно-штатної побудови, передислокація, перерозподіл функціональних обов'язків та наявних сил у зв'язку із зміною покладених завдань, здійснення планових та позапланових переміщень військовослужбовців по службі у зв'язку з проведенням загальної ротації кадрів) відповідно до актів законодавства України та нормативно-правових актів чи інших розпорядчих документів Служби безпеки України, якими визначаються мета, зміст та терміни проведення цих заходів.

При проведенні організаційних заходів, унаслідок яких передбачається скорочення посад військовослужбовців, разом з організаційно-штатними пропозиціями подаються в установленому порядку пропозиції щодо подальшого використання військовослужбовців, посади яких скорочуватимуться. З військовослужбовцем, якого звільнено з посади у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів та зараховано у розпорядження, начальник, у розпорядження якого він зарахований (з тим, який зарахований у розпорядження Голови Служби безпеки України, Голова Служби безпеки України чи за його дорученням один із його заступників або начальник Управління роботи з особовим складом), проводить бесіду, під час якої ознайомлює його з цим наказом, роз'яснює права та обов'язки, пов'язані з перебуванням у розпорядженні, а також попереджає про те, що у разі, якщо до завершення строку перебування у розпорядженні він не буде призначений на штатну посаду відповідно до пунктів 44-46 Положення, у встановленому порядку вирішуватиметься питання про можливість його подальшого використання на військовій службі. Результати цієї бесіди оформлюються довідкою (рапортом), яка (який) долучається і до частини «Особова справа» матеріалів особової справи військовослужбовця.

В матеріалах справи містяться довідки про бесіди з позивачем від 20.11.2013 р. та від 17.12.2013 р., з якими вона ознайомилась під особистий підпис, в яких зазначено, що позивачу: повідомлено, що вона зарахована у розпорядження начальника Департаменту оперативного документування по посаді начальника відділу та ознайомлено із наказом Голови Служби безпеки України від 23.11.2013р. № 1393-ОС; роз'яснено її права та обов'язки, пов'язані з перебуванням у розпорядженні; доведено, що підбір вакантних посад, на які можливо буде призначити позивача, буде організовано керівництвом Департаменту, також допускається самостійний пошук, водночас, позивача попереджено, що у разі, якщо до завершення строку перебування у розпорядженні вона не буде призначена на штатну посаду відповідно до пунктів 44-46 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, у встановленому порядку вирішуватиметься питання про можливість її подальшого використання на військовій службі.

Розпорядженням начальника Департаменту оперативного документування Служби безпеки України «Про затвердження тимчасових посадових обов'язків підполковнику ОСОБА_1, яка перебуває у розпорядженні начальника Департаменту» від 27.11.2013 р. № 29/ДСК, відповідно, затверджені тимчасові посадові обов'язки позивача на час перебування у розпорядженні, з якими вона ознайомилась під особистий підпис 17.12.2013 р.

Таким чином, суд, з урахуванням наведених вище норм, приходить до висновку, що звільнення позивача з посади та зарахування його в розпорядження відповідного начальника на підставі підпункту «б» п. 48 Положення може відбуватися за умови видання наказу з питань змін в штатах СБ України та/або проведення організаційно-штатних заходів.

За результатом системного аналізу викладених законодавчих норм та обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність з боку відповідачів порушень вимог законодавства при зарахування позивача у розпорядження відповідного начальника Департаменту оперативного документування Служби безпеки України наказом «По особовому складу» від 23.11.2013 р. № 1393-ОС, оскільки наказом Голови Служби безпеки України «Про зміни в штатах Служби безпеки України та організаційні заходи» від 18.11.2013 р. № 471/ДСК, скорочено посаду начальника відділу, яку обіймав позивач, що, відповідно, є підставою для її зарахування у розпорядження відповідного начальника.

Зазначене свідчить про безпідставність позовних вимог щодо визнання неправомірними дій посадових осіб відповідачів щодо зарахування позивача у розпорядження та скасування наказу відповідача1 про зарахування позивача у розпорядження начальника Департаменту оперативного документування Служби безпеки України від 23.11.2013 р. № 1393-ос та відповідно, про відмову у їх задоволенні.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Служби безпеки України від 27.12.2013р. № 1576-ос підполковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби за підпунктом «б» пункту 61 та підпункту «и» пункту 62 Положення (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовця у запас Збройних Сил України) та наказом Департаменту оперативного документування Служби безпеки України від 18.01.2014р. № 2-ос позивача виключено зі списків особового складу СБУ.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст.. 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання; підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку; наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення (ст. 35 Статуту).

Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ; військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін; про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов'язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов'язаний доповісти вищезазначеним особам негайно (ст. 37 Статуту).

Відповідно до ст. 33 Дисциплінарного статуту командир має право зняти дисциплінарне стягнення тільки після того, як воно відіграло виховну роль і військовослужбовець змінив своє ставлення до виконання військового обов'язку.

Згідно підпункту «б» п. 61 Положення звільнення з військової служби у запас Збройних Сил України осіб офіцерського складу, якщо вони не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби в мирний або воєнний час, у разі недоцільності використання їх у запасі Служби безпеки України або на їх прохання.

Підпунктом «и» п. 62 Положення передбачено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці Служби безпеки України звільняються з військової служби у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем.

Підпунктом «б» п. 67 Положення визначено, що звільнення військовослужбовців Служби безпеки України з військової служби здійснюється у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно, крім звільнення у зв'язку зі скороченням штатів, - першим заступником Голови Служби безпеки України. Звільнення зазначених офіцерів у зв'язку зі скороченням штатів здійснюється наказом Голови Служби безпеки України.

Пунктом 68 Положення зазначено, що особам офіцерського складу Служби безпеки України, прапорщикам (мічманам), старшим прапорщикам (старшим мічманам), які бездоганно прослужили на військовій службі 20 і більше років (у тому числі в пільговому обчисленні), і тим, хто має особливі заслуги перед Україною, незалежно від вислуги років, при звільненні в запас або у відставку наказами начальників, які здійснюють звільнення, а військовослужбовцям у військовому званні генерал-полковника (адмірала) і генерала армії України, які звільняються Президентом України, надається право носіння військової форми одягу, крім осіб, які звільняються з військової служби за підпунктами «е», «є», «ж», «и». Днем звільнення військовослужбовців Служби безпеки України з військової служби в запас або у відставку вважається день, з якого їх наказом виключено зі списків особового складу Служби безпеки України.

Також п.7.10 Інструкції визначено, що підставою для звільнення військовослужбовців із військової служби у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту з їх боку (підпункт «и» п. 62 Положення) може бути неналежне їх ставлення до виконання службових обов'язків, про що свідчить накладення на них протягом року двох і більше дисциплінарних стягнень, які на момент звільнення залишаються незнятими.

На вказаних осіб поширюється порядок направлення на медичний огляд, визначений для осіб, які звільнені з військової служби за службовою невідповідністю.

Як вбачається із матеріалів справи на позивача протягом року було накладено чотири дисциплінарних стягнення, зокрема, наказом начальника Департаменту оперативного документування від 24.09.2013р. № 107-ос оголошено зауваження; на підставі рапорту першого заступника начальника Департаменту оперативного документування від 26.10.2013 р., у зв'язку з накладенням на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани, відповідачем 2 видано наказ «По особовому складу» від 31.10.2013р. № 126-ос; на підставі рапорту першого заступника начальника Департаменту оперативного документування від 11.11.2013 р., у зв'язку з накладенням на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани, відповідачем 2 видано наказ «По особовому складу» від 31.10.2013р. № 126-ос; правами начальника Департаменту оперативного документування від 17.12.2013р. оголошено догану, за порушення статей 11,12,14,40 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Також у матеріалах справи наявні докази, що 31.07.2012 року позивачу було оголошено догану за послаблення контролю за діяльністю підлеглих, яка діяла до 31.07.2013, і знята у зв'язку із закінченням строку.

Також у матеріалах справах міститься заперечення позивача щодо проведення бесіди про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність з боку відповідачів порушень вимог законодавства при звільненні позивача.

Доводи позивача щодо незаконного її звільнення з військової служби як одинокої матері при наявності дитини віком до чотирнадцяти років не можуть бути задоволені з огляду на таке.

Частиною першою ст. 1 Кодексу законів про працю України (далі - Кодекс) передбачено, що Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Стаття 4 Кодексу визначає, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно з частиною третьою ст. 184 Кодексу звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач проходила військову службу за контрактом осіб офіцерського складу, з якої звільнена наказом Служби безпеки України від 27.12.2013р. № 1576-ос у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем та виключена зі списків особового складу на підставі наказу начальника Департаменту оперативного документування Служби безпеки України від 18.01.2014р.№ 2-ос.

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Видами військової служби є: строкова військова служба; військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Згідно з частиною першою ст. 19 Закону України «Про Службу безпеки України» кадри Служби безпеки України складають: співробітники-військовослужбовці, працівники, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, а також військовослужбовці строкової служби. Порядок обліку кадрів Служби безпеки України затверджується Головою Служби безпеки України.

Статтею 21 Закону України «Про Службу безпеки України» передбачено, що трудові відносини працівників, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, регулюються законодавством України про працю.

Пунктом 7.10 Інструкції зазначено, що підставою для звільнення військовослужбовців із військової служби у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту з їх боку (підпункт «и» п. 62 Положення) може бути неналежне їх ставлення до виконання службових обов'язків, про що свідчить накладення на них протягом року двох і більше дисциплінарних стягнень, які на момент звільнення залишаються незнятими.

Таким чином, оскільки позивач проходила військову службу за контрактом осіб офіцерського складу і звільнена з військової служби у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, трудовий договір із Службою безпеки України не укладала, а питання проходження військової служби унормовані спеціальним законодавством на неї не можуть бути поширені приписи ст. 184 Кодексу законів про працю України в частині заборони звільнення з роботи одинокої матері при наявності дитини віком до чотирнадцяти років.

У відповідності до ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвели до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Моральну шкоду позивач оцінила в 50 000 грн. та обґрунтувала її неправомірними рішеннями, діями, бездіяльністю відповідачів.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Крім цього, відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» позивач повинен обґрунтувати, з яких міркувань він виходив визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

За наслідками розгляду справи суд дійшов до висновку про те, що позивачу не була спричинена моральна шкода, оскільки накладаючи на позивача дисциплінарні стягнення, виведення її у розпорядження та звільнення з військової служби відповідачі діяли в межах чинного законодавства.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Відповідно до ч. 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень доведено правомірність спірних наказів.

Враховуючи викладене, керуючись статями 9, 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя І.А. Качур