Постанова № 37517086, 06.03.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2014 р.Справа № 916/1548/13Одеській апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мирошниченко М.А.,

суддів: Головей В.М. та Шевченко В.В.,

(Склад колегії суддів сформовано на підставі автоматизованого розподілу справ між суддями та розпорядження голови суду № 27 від 12.02.2014р.)

при секретарі судового засідання - Ляшенко М.І.

за участю представників:

ТОВ ВКП "Руслан і Ко" - не з'явився,

ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" - Фатєєва І.В.( на підставі доручення),

ПП "Вигода плюс" - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Руслан і Ко"

на рішення господарського суду Одеської області від 27.08 2013р. у справі № 916/1548/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Руслан і Ко" та Приватного підприємства "Вигода плюс" про стягнення солідарно 151 403,92 грн.,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Руслан і Ко" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" та Приватного підприємства "Вигода плюс" про визнання недійсним договору поруки

ВСТАНОВИЛА:

12.06.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" (далі ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення 151 403,92 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Руслан і Ко" (далі ТОВ ВКП "Руслан і Ко") та Приватного підприємства "Вигода плюс" (далі ПП "Вигода плюс"), як солідарних боржників за договором доручення про надання послуг в області транспортно-експедиторського обслуговування № 01, а також 1 700,00 грн. витрат на адвоката.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" послалось на договір доручення про надання послуг в області транспортно-експедиторського обслуговування № 01 від 22.03.2010 р. (далі договір), за яким ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" є повірений, а ТОВ ВКП "Руслан і Ко" довіритель.

За умовами договору ТОВ ВКП "Руслан і Ко" було доручено ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" організувати транспортно-експедиторське обслуговування вантажу довірителя - поліпропілену, що прибув у контейнерах TCMU 1229581 та ECMU 1928275 по коносаменту TSXH 002104. Зазначений вантаж був придбаний ТОВ ВКП "Руслан і Ко" у компанії «Датанг Інтернейшенел Індастріал Ко Лімітел» відповідно до Контракту № 1012 НК від 31.10.2012 р. та поставлявся на умовах CIF Одеса, Іллічівськ порт України (ІНКОТЕРМС 200). Відповідно до коносаменту TSXH 002104, перевізником зазначеного вантажу та особою, якою було надано контейнерне обладнання для перевезення вантажу, виступала Компанія СМА CGM (Франція, Марсель), агентом якої є ТОВ «СМА СІ ДЖІ ЕМ ШИППІНГ ЕДЖЕНСІЗ Україна».

Між ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" та ТОВ «СМА СІ ДЖІ ЕМ ШИППІНГ ЕДЖЕНСІЗ Україна» (далі агент) був укладений контракт про забезпечення договірних відносин в області морських перевезень № 35/40/08 від 18.03.2008 р., відповідно до п. 1.1. якого агент має право стягнути з ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" суми фрахту та демереджу на користь Компанії CMA CGM тощо. Оскільки морське перевезення вантажу та надання контейнерного обладнання під завантаження вантажу було здійснено Компанії CMA CGM (далі лінія), агентом якої є Компанія «CMA СіДжіЕм Шіппінг Едженсі Україна», у зв'язку з відмовою ТОВ ВКП "Руслан і Ко" від вантажу та його незатребуваності, Лінією були понесені збитки пов'язані з простоєм контейнерного обладнання, його зберігання тощо.

В межах контракту № 35/40/08 від 18.03.2008 р., агентом лінії були виставлені рахунки на ім'я ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" на сплату демереджу у розмірі 18 951,14 грн. (без ПДВ) та послуг зі зберігання за контейнерами TCMU 1229581 та ECMU 1928275 на суму 4 360,34 грн., в т.ч. ПДВ.

На підставі укладеного між ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" та ТОВ «РА ЛОДЖИСТІК» вантаж, що прибув у контейнерах TCMU 1229581 та ECMU 1928275 по коносаменту TSXH 002104Т, був знищений, на виконання чого ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" було сплачено суму у розмірі 128 000,00 грн., в т.ч. ПДВ.

Тобто до відшкодування ТОВ ВКП "Руслан і Ко" підлягають фактично понесені ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" збитки, що складаються з витрат на оплату демереджу, послуг зі зберігання вантажу та витрат на його знищення, що складають 151 403,92 грн.

В забезпечення належного виконання зобов'язань ТОВ ВКП "Руслан і Ко" за договором між ПП «Вигода плюс» та ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" 22.10.2010 р. був укладений договір поруки (далі договір поруки).

Виставлені 22.04.2013 р. ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" ТОВ ВКП "Руслан і Ко" рахунки на сплату демереджу, послуг зі зберігання та утилізації вантажу № № 91 та 92 від 22.04.2013 р. на суму 214 632,57 були проігноровані та запропоновано було звертатись, за компенсацією понесених збитків до відправника вантажу.

Крім того, оскільки між ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" та ПП «Вигода плюс» був укладений договір поруки, відповідно до п. 1.1 якого ПП «Вигода плюс» поручився перед ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" за виконання фінансових обов'язків ТОВ ВКП "Руслан і Ко" та інших зобов'язань, що можуть виникнути у ТОВ ВКП "Руслан і Ко" при виконанні ним зобов'язань за договором, завдані ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" збитки у розмірі 151 403,92 грн. підлягають до стягнення з ТОВ ВКП "Руслан і Ко" солідарно з ПП «Вигода плюс» .

Позивач також з посиланням на ст. 44 ГПК України, ст.. 6 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та договір про надання юридичних послуг від 01.04.2013 р. просив стягнути з відповідачів 1 700,00 грн. витрат на послуги адвоката. (т. 1 а. с. 2-8)

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.06.13 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 916/1548/13. (т. 1 а.с. 1)

27.06.2013 р. ТОВ ВКП "Руслан і Ко", звернулось до господарського суду Одеської області із зустрічною позовною заявою в порядку ст. 60 ГПК України (вх. №2691/13 від 27.06.13 р.) до ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" та ПП "Вигода плюс" про визнання недійсним договору поруки від 22.03.2010 р. з моменту укладення та з урахуванням доповнень до зустрічного позову від 09.07.2013 р. № 20873/13 (т. 1 а.с. 98) судові витрати покласти ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" та ПП "Вигода плюс".

В обґрунтування заявлених вимог ТОВ ВКП "Руслан і Ко" зазначило, що воно не ініціювало перед ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" та ПП "Вигода плюс" питання про укладення договору поручительства, не поводилось з якими-небудь пропозиціями із цього приводу і взагалі не знав про те, що виконання ним зобов'язання за договором, будь-яким способом забезпечувалось іншими особами. Зміст договору не містить посилання на будь-яке забезпечення виконання зобов'язань по договору.

Крім того, ТОВ ВКП "Руслан і Ко" послалось на приписи ст.ст. 203, 553-559, ч. 2 ст. 548 ЦК України та п. 7 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». (т. 1 а.с. 76-78)

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.06.13 р. зазначену зустрічну позовну заяву ТОВ ВКП "Руслан і Ко" до ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД", ПП "ВИГОДА ПЛЮС" про визнання недійсним договору поруки прийнято до спільного розгляду з первісним позовом по справі №916/1548/13. (т. 1 а.с. 94)

09.07.2013 р. (Вх.№20823/13) та 18.07.2013 р. (Вх.№21881/13) до місцевого господарського суду від ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" надійшли заяви про забезпечення позову в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України, в яких просило суд про вжиття заходів по забезпеченню позову та накладення арешту на майно ТОВ ВКП "Руслан і Ко", а саме: вантаж в контейнері DFSU 6483093 по коносаменту CNSIWL 50793.

Заяви вмотивовані тим, що оскільки у ТОВ ВКП "Руслан і Ко" існує реальна заборгованість перед ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" щодо стягнення збитків у розмірі заявлених ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" вимог, останнім здійснено утримання отриманого для експедирування вантажу в контейнері DFSU 6483093 по коносаменту CNSIWL 50793, тому вважає що існує необхідність вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на вантаж в контейнері DFSU 6483093 по коносаменту CNSIWL 50793, оскільки під час розгляду справи в суді зазначений вантаж може бути реалізований, майно (в тому числі грошові суми тощо), належне ТОВ ВКП "Руслан і Ко" може зникнути, або зменшитись за кількістю, а ТОВ ВКП "Руслан і Ко", як юридична особа може взагалі ліквідуватись з внесенням відповідного запису до Єдиного державного реєстру, що зробить неможливим виконання рішення суду. (т. 1 а.с. 107)

09.07.2013 р. № 20863/13 ТОВ ВКП "Руслан і Ко" до місцевого господарського суду надало відзив на первісний позов та з урахуванням наданих 13.08.2013 р. (Вх. № 24539/13) доповнень до наданого відзиву, зазначив (т. 1 а.с. 144), що 18.01.2013 р., після проведених лабораторних досліджень, ТОВ ВКП "Руслан і Ко" повідомило листом № 07 ТОВ "СМА СІДЖІ ЕМ Шиппінг ЕДЖЕНСІЗ Україна" про те, що вантаж не відповідає контракту та просило повернути невідповідний контракту вантаж відправнику на підставі ч. 1 ст. 167 Кодексу торговельного мореплавства України.

Також у листі ТОВ ПКП "Руслан і Ко" просило рахунки по оплаті демереджу та послуг по зберіганню пред'являти відправнику. Дане повідомлення вих. № 15 було направлено ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" 23.02.2013 р.

22.04.2013 р., тобто через 63 дні після відмови, ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" направило на адресу ТОВ ПКП "Руслан і Ко" рахунки на оплату цих послуг.

Тобто, у взаєминах з третіми особами, причетними до ТЕО вантажів, що поступили в адресу ТОВ ВКП "Руслан і Ко", ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" не виконало перейняті на себе зобов'язання за договором, чим норми, які викладені у ст. 1003 ЦК України та у п.1 ч.1 ст.1006 ЦК України.

Невиконання прийнятих на себе зобов'язань полягає в тому, що ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" на протязі часу з 18.01.2013 р. по 22.04.2013 р. не виконало доручення Повіреного про відправку вантажу відправнику та не давало будь-якої інформації про стан його виконання.

Крім того за змістом договору ТОВ ВКП "Руслан і Ко" не надавало доручень ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" на укладення договорів по знищенню вантажів, тому зобов'язань по відшкодуванню витрат, понесених Повіреним по договору у ТОВ ВКП "Руслан і Ко" не виникає.

Доказів, які нібито підтверджують збитки по знищенню вантажу, позивач по справі не додав акт виконаннях робіт (або наданих послуг) між ТОВ "РА ЛОДЖИСТІК" та ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" по організації знищення вантажу, вартістю 128 000 грн. Відсутність цього акту свідчить про те, що такі послуги в дійсності не надавались, а це означає, що і підстави в задоволенні позову відсутні, у зв'язку з чим просить суд у позові про стягнення збитків в сумі 153 104 грн. відмовити у повному обсязі, та ухвалу господарського суду Одеської області від 19.07.2013 р. про забезпечення позову в порядку ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України - скасувати. (т. 1 а.с. 100-101)

13.08.2013 р. (Вх. 24542/13) ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" надало відзив на зустрічний позов ТОВ ВКП "Руслан і Ко", в якому зазначило, що вважає зустрічний позов необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню, та просив суд відмовити у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі.

В обґрунтування відзиву зазначив, що твердження, що факт непоінформованості боржника про укладення договору поруки в забезпечення виконання його обов'язків свідчить про його недійсність, не відповідає діючому законодавству України, оскільки, за нормами цивільного кодексу України згода боржника на укладення договору поруки не потрібна.

Крім того ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" послалось на ст.. 1, п. 7 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг", ст. 558 ЦК України, лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва в листі від 19.03.2002 N 2-221/1528 "Про віднесення поруки до фінансових послуг" та зазначило, що тільки у разі оплатності поруки вона набуває ознак фінансової послуги згідно з п. 5 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг". В оспорюваному договорі поруки ознака прибутковості відсутня, отже підстави для віднесення поруки до фінансової послуги відсутні.

Таким чином, враховуючи, що ПП "ВИГОДА ПЛЮС" не є фінансовою установою та укладений договір поруки не містить ознак прибутковості, для позивача надане ним поручительство врегульовується нормами ЦК України, а отже, посилання позивача у зустрічному позові на ту обставину, що Приватним підприємством "ВИГОДА ПЛЮС" надавалися саме фінансові послуги, не можуть заслуговувати на увагу суду, оскільки спростовуються вказаними вище нормами матеріального права. (т. 1 а.с. 142-143)

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.08.2013 р. по справі №916/1548/13 (повний текст якого складено та підписано суддею Гутом С.Ф. 02.09.2013 р.) позов ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" задоволено, стягнуто з ТОВ ВКП "Руслан і Ко" та ПП "ВИГОДА ПЛЮС" як солідарних боржників на користь ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" збитки у розмірі 151 403,92 грн. , а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 062,08 грн. та витрати на послуги адвоката у розмірі 1 700 грн.

У задоволенні зустрічного позову ТОВ ВКП "Руслан і Ко" відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду вмотивовано тим, що ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" надано достатньо належних та допустимих доказів заподіяння йому збитків в заявленій сумі саме внаслідок неправомірних дій ТОВ ВКП "Руслан і Ко" , витрати за надання правової допомоги у розмірі 1 700 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню; укладаючи договір поруки від 22.10.2010 р., сторони договору досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, отже договір укладено відповідно до вимог чинного законодавства, а тому немає підстав для визнання його недійним.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням, ТОВ ВКП "Руслан і Ко" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати це рішення та припинити провадження по справі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

В обґрунтування своєї позиції скаржник послався на те, що місцевим господарським судом було порушено норми процесуального права, а саме порушення територіальної підсудності розгляду справи господарським судом. Скаржник вважає, що ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" не надано доказів звернення до поручителя - ПП „Вигода плюс" з вимогою про стягнення збитків, як до солідарного боржника, а тому право на звернення з позовом до господарського суду Одеської області у ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" були відсутні.

На думку скаржника, суд неправомірно прийняв позов до розгляду хоча матеріали справи повинні були б надіслані господарським судом за встановленою підсудністю.

Також скаржник вважає, що судом порушено вимоги ст.. 4-2 ГПК України щодо рівності всіх учасників процесу перед законом і судом. Скаржник вважає, що судом не досліджено доводів ТОВ ВКП „Руслан і Ко" про те, що після проведених лабораторних досліджень ТОВ ВКП „Руслан і Ко" повідомило ТОВ „СМА СІДЖІ ЕМ Шиппінг ЕДЖЕНСІЗ Україна" про те, що вантаж не відповідає контракту та просило повернути невідповідний контракту вантаж відправнику, згідно ст.167 КТМ України, також просило рахунки по оплаті демереджу та послуг по зберіганню пред'являти відправнику. Однак, ТОВ „Марін контейнер Сервіс ЛТД" не виконало доручення відповідача про відправку вантажу відправнику та не давало будь-якої інформації про стан його виконання.

Крім того, апелянт зазначає, що ТОВ ВКП „Руслан і Ко" не давало доручень ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" на укладення договорів на знищення вантажів, тому зобов'язань по відшкодуванню витрат у ТОВ ВКП „Руслан і Ко" не виникає. (т.1 а.с. 178-181)

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 16.09.2013 р. зазначену апеляційну скаргу прийнято до розгляду колегією суддів у складі колегії суддів головуючий суддя Ярош А.І., суддів Журавльова О.О. та Савицького Я.Ф. (т.1 а.с.171-172)

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 р., у складі колегії суддів головуючий суддя Ярош А.І., суддів Журавльова О.О. та Савицького Я.Ф., вказане рішення місцевого господарського суду від 27.08.2013 р. апеляційну скаргу ТОВ ВКП „Руслан і Ко" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 27.08.2013 р. у справі №916/1548/13 скасовано частково, викладено резолютивну частину в наступній редакції:

„Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Руслан і Ко" та Приватного підприємства "Вигода плюс" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Руслан і Ко" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" 23 403 грн. 92 коп. (двадцять три тисячі чотириста три грн. дев'яносто дві коп.) вартості демереджу та послуг зі зберігання контейнерів, 473,10 грн. (чотириста сімдесят три грн. десять коп.) судового збору.

Відмовити в позовних вимогах в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Руслан і Ко" та Приватного підприємства "Вигода плюс" вартості послуг з утилізації вантажу у розмірі 128 000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Руслан і Ко" 1 327 грн. 42 коп. (одна тисяча триста двадцять сім грн. сорок дві коп.) судового збору за апеляційне провадження." (т. 1 а.с. 237-246)

Не погоджуючись з зазначеною постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 р. ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" подало касаційну скаргу до Вищого господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду від 28.01.2014 р. касаційну скаргу ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" задоволено частково, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 р. у справі № 916/1548/13 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.

Постанова Вищого господарського суду вмотивована тим, що апеляційним господарським судом при розгляді справи та прийнятті судового рішення не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення обставин, що є суттєвими для вирішення спору по суті, а касаційна інстанція позбавлена права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази постанова у справі підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду. (т. 2 а.с. 54-60)

11.02.2014 р. (558/14) до Одеського апеляційного господарського суду на повторний розгляд надійшла апеляційна скарга ТОВ ВКП "Руслан і Ко".

Апеляційну скаргу на підставі автоматичного розподілу справ між суддями розподілено судді Мирошниченко М.А.

Склад колегії суддів сформовано на підставі автоматичного розподілу справ між суддями та розпорядження голови суду №27 від 12.02.2014 р.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 12.02.2014 р. зазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 06.03.2014 року о 12:00 год., про що усі учасники згідно приписів ст. 98 ГПК України були своєчасно та належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" послалось на норми чинного законодавства України та зазначило, що у зв'язку із відмовою ТОВ ВКП «Руслан і Ко» від сплати понесених ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" збитків у розмірі 151403,92 грн. тому він був змушений звернутись до ПП "ВИГОДА ПЛЮС".

Щодо доводів скаржника, що договір поруки від 22.03.2010 р. не містить строків виконання вимоги про сплату боргу, яку ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" мало право пред'являти до поручителя - ПП "ВИГОДА ПЛЮС". ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" послалось на п. 3.1 договору поруки від 22.03.2010 р. та на лист-претензію від 24.04.2013 р.

Щодо доводів скаржника, що усі претензії відносно прибулого вантажу, а також відшкодування витрат щодо його зберігання, утилізації та ін. повинні направлятись відправнику вантажу - Компанії «Датанг Інтернейшенел Індастріал Ко Лімітед», то ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" зазначило, що в його обов'язки не входило вирішення питань щодо вантажу, тому що договірні правовідносини з приводу його постачання були закріплені між апелянтом та Компанії «Датанг Інтернейшенел Індастріал Ко Лімітед» згідно контракту № 1012 НК від 31.10.2012 р. (т. 1 а.с. 195-196)

04.03.2014 р. до суду від скаржника надійшли додаткові пояснення по справі у яких він зазначив ,що суд касаційної інстанції скасовуючи постанову апеляційної інтонації не дійшов висновку, щодо необґрунтованості відмови апеляційним судом у стягненні 128 000 грн. (збитки по знищенню товару), а скасував цю постанову на інших підставах, тобто спір в цієї частині вирішено правильно і тому ця сума не підлягає стягненню з відповідачів.

Крім того за таких обставин, тобто у зв'язку з частковим задоволенням позову витрати за послуги адвоката повинні стягуватись з відповідачів солідарно та у відсотковому співвідношенню до задоволених вимог, а саме в розмірі 262грн.82коп.

Представник скаржника - ТОВ ВКП "Руслан і Ко" та ПП "Вигода плюс" в судове засідання не з'явились, клопотань про відкладення розгляду справи не заявили про причини свого нез'явлення суд не повідомили.

Враховуючи вказані обставини та думку представника ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" колегія суддів прийняла рішення про розгляд справи за їх відсутністю.

Оскільки представник ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" не заявив клопотання про фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів така фіксація не здійснювалась, але вівся протокол судового засідання.

Представник ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" в усних поясненнях наданих суду просив рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши усні пояснення представника ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД", обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, і ці обставини встановлені місцевим судом 22.03.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" (за договором Повірений) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Руслан і Ко" (за договором довіритель) укладено договір доручення № 01 про надання послуг в області транспортно - експедиторського обслуговування (далі договір), відповідно до умов якого довіритель доручає, а повірений за винагороду приймає на себе зобов'язання з організації транспортно-експедиторського обслуговування, здійсненню сухопутних та морських перевезень вантажів Довірителя в ІSО - стандартних морських контейнерах через Одеський/Іллічівський морський торговий порт як по території України, так і за її межами, в експортно-імпортних напрямах.

Згідно п. 2.1.1. повірений зобов'язався представляти інтереси довірителя та діяти за його дорученням та за його рахунок у взаємовідносинах з Портом, митними органами та іншими заінтересованими організаціями в частині організації та здійснення завантажувально-розвантажувальних робіт та транспортно-експедиторського обслуговування вантажів довірителя.

Відповідно до п. 2.1.3 договору у випадку можливості виконання зобов'язань повірений складає відповідний Додаток, з зазначенням попередньої вартості, термінів, видів послуг і інших даних, необхідних йому для належного виконання зобов'язань, в рамках відповідної заявки довірителя.

Пунктом 2.1.4. договору передбачено зобов'язання повіреного за дорученням та за рахунок довірителя укладати договори та угоди з транспортними, страховими та іншими організаціями з метою забезпечення виконання умов даного договору.

Відповідно до п. 2.2.6. договору довіритель зобов'язаний своєчасно оплачувати повіреному витрати за стивідорні, навантажувально-розвантажувальні роботи, демередж, штрафні санкції фрахт і ТЕО вантажів довірителя, згідно виставлених рахунків.

Пунктом 3.1. договору, закріплено, що всі витрати за виконання повіреним зобов'язань за договором компенсуються довірителем.

Відповідно до п. 3.2. договору, оплата за послуги повіреного, пов'язані з виконанням зобов'язань за даним договором, здійснюється довірителем на підставі рахунків повіреного. Довіритель здійснює оплату рахунків повіреного протягом 5-ти банківських днів з моменту їх виставлення.

У відповідності з п. 4.3.1. договору, довіритель несе матеріальну відповідальність у розмірі фактичної шкоди за збитки, причинені повіреному з його вини, та зобов'язаний відшкодувати їх.

Згідно п. 4.3.3. договору встановлено, що довіритель відшкодовує повіреному всі витрати, фактично понесені останнім по виконанню даного доручення у випадку анулювання доручення, не пред'явлення вантажу або простою транспортних засобів за виною довірителя, включаючи штрафи, пред'явленні транспортними організаціями до повіреного, та оплачує відповідну плату за вже наданні послуги.

Згідно ст. 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що в матеріалах справи наявний лист від 08.01.2013 р. Вих. № 35, з якого вбачається, що на виконання умов договору, ТОВ ВКП "Руслан і Ко" було доручено ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" організувати транспортно-експедиторське обслуговування вантажу довірителя-поліпропілену, що прибув у контейнерах ТСМU1229581 та ЕСМU1928275 по коносаменту ТSХН002104 (т. 1 а.с. 22).

Також матеріали справи свідчать, що зазначений вантаж ТОВ ВКП "Руслан і Ко" покупає у Компанії "Датанг Інтернейшенел Індастріал Ко Лімітед" відповідно до Контракту № 1012 НК від 31.10.2012 р., та поставляється на умовах СІF Одеса, Іллічівськ порт України (ІНКОТЕРМС 2000).

На виконання доручення 09.01.2013 р. ТОВ ВКП "Руслан і Ко" був виданий на ім'я ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" наряд № 2 на організування транспортно - експедиторського обслуговування вантажу ТОВ ВКП "Руслан і Ко", що прибув у контейнерах ТСМU1229581 та ЕСМU 1928275 по коносаменту ТSХН 002104, та довіреність за вих. №35. (т. 1 а.с. 30- 35)

Відповідно до ст. 137 Кодексу торговельного мореплавства України коносамент є доказом приймання перевізником вантажу, зазначеного в коносаменті, вантажоотримувачем.

Згідно Контракту № 1012 НК від 31.10.2012 р. вантаж був поставлений на умовах поставки СІF (ІНКОТЕРМС 2000).

Відповідно до умов поставки СІF (ІНКОТЕРМС 2000) продавець виконав поставку, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження, продавець зобов'язаний оплатити витрати та фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, прийняття ТОВ ВКП "Руслан і Ко" вищевказаного вантажу та оформлення наряду на його експедирування підтверджує те, що відповідно до умов поставки СІF зобов'язання продавця вантажу за договором перевезення (Контрактом № 1012 НК від 31.10.2012 р. (т. 1 а.с. 30-36) з поставки вантажу виконані, вантаж переданий до подальшого використання покупцем - ТFD ТОВ ВКП "Руслан і Ко".

Враховуючи викладені обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" на підставі наряду №2 та на умовах договору прийняло на себе зобов'язання по організуванню транспортно - експедиторського обслуговування вантажу ТОВ ВКП "Руслан і Ко".

Відповідно до вимог ст.. 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно ст.. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Відповідно до коносаменту ТSХН 002104, перевізником зазначеного вантажу та особою, якою було надано контейнерне обладнання для перевезення вантажу, виступала Компанія СМА ССМ (Франція, Марсель), агентом якої є ТОВ "СМА СІ ДЖІ ЕМ ТТШПІІІКГ ЕДЖЕНСІЗ Україна".

Матеріали справи свідчать, що 18.03.2008 р. між ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" та ТОВ "СМА СІ ДЖІ ЕМ ШЖІПІНГ ЕДЖЕНСІЗ Україна" (Агент) було укладено Контракт про забезпечення договірних відносин в області морський перевезень №35/40/08 від 18.03.2008 р., відповідно до умов якого Агент має право стягувати з ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" суми фрахту та демереджу на користь Компанії СМА СОМ тощо. (т. 1 а.с. 59-64)

Оскільки морське перевезення вантажу та надання контейнерного обладнання під завантаження вантажу було здійснено Компанією СМА СОМ (Лінія), агентом якої є Компанія "СМА СіДжіЕм Шіппінг Едженсі Україна", у зв'язку з відмовою ТОВ ВКП "Руслан і Ко" від вантажу та його незатребуваності, Лінією були понесені збитки пов'язані з простоєм контейнерного обладнання, його зберіганням тощо.

Матеріали справи свідчать, що Агентом Лінії були виставлені на ім'я ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" рахунки від 05.01.2013 р. на сплату демереджу у розмірі 18 951,14 грн. (без ПДВ) та послуг зі зберігання за контейнерами ТСМU1229581 та ЕСМU1928275 на суму 4360,34 грн., в т.ч. ПДВ. З рахунку вбачається, що він підлягає сплаті в строк до 25.04.2013 р. (т. 1 а.с. 51-52)

Крім того, колегія суддів встановила, що в матеріалах справи наявний лист-вимога в якому зазначено, що ТОВ "СМА СІ ДЖІ ЕМ ШЖІПІНГ ЕДЖЕНСІЗ Україна" на адресу ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД", як повіреному на підставі договору, виставлені рахунки на сплату демереджу та послуг по зберіганню по контейнерам ТСМU1229581 та ЕСМU1928275. У зв'язку із відмовою ТОВ ВКП "Руслан і Ко" від вантажу та анулюванням наряду вантаж підлягає утилізації, за здійснення якої, в свою чергу компанія також виставить рахунок. Також до листа-вимоги надано рахунок ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" № 92 від 22.04.2013 р. на загальну суму 151403,92 грн., на підставі п. 3.2 договору сплата повинна бути здійснена в продовж 5-ти банківських днів, з моменту отримання. (т. 1 а.с. 39)

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" на виконання умов договору, залучило інших осіб, які за надані послуги виставили ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" рахунки, які підлягають сплаті.

Відповідно до ст.. 933 ЦК України документи та інша інформація, що надаються експедиторові. Клієнт зобов'язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, встановлених договором. Експедитор повинен повідомити клієнта про виявлені недоліки одержаної інформації, а в разі її неповноти - вимагати у клієнта необхідну додаткову інформацію. У разі ненадання клієнтом документів та необхідної інформації експедитор має право відкласти виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування до надання документів та інформації в повному обсязі. Клієнт відповідає за збитки, завдані експедиторові у зв'язку з порушенням обов'язку щодо надання документів та інформації, визначених частиною першою цієї статті.

Колегія суддів апеляційної інстанції встановила та це встановлено судом першої інстанції, що вантаж, який знаходився у вищезазначених контейнерах не відповідав заявленому, що підтверджується Результатами лабораторних досліджень №13-24572/1 та №13-24572/2 від 15.01.2013 р. (т.1 а.с.57-58), 23.02.2013 р. листом № 15 (т.1 а.с. 27), ТОВ ВКП "Руслан і Ко" був анульований наряд №2, виданий на ім'я ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД", на експедирування вказаного вантажу, що відбулося після закінчення щодо вказаного вантажу договору перевезення (Контракту № 1012 НК від 31.10.2012 р.) та прийняття ТОВ ВКП "Руслан і Ко" на себе всіх ризиків та можливих витрат щодо придбаного вантажу.

У зв'язку з тим, що вантаж у зазначених контейнерах не відповідав заявленому та був виявлений як порошок невідомого походження, що не є поліпропіленом за хімічно - фізичними властивостями, реалізувати вказаний вантаж не було можливе, та відповідно до норм діючого законодавства підлягав тільки утилізації.

20.04.2013 р. між ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" та ТОВ "РА ЛОДЖИСТІК" укладено договір про надання послуг № 20/04, за умовами якого вантаж, що прибув у контейнерах ТСМU1229581 та ЕСМU1928275 по коносаменту ТSХН002104 підлягає знищенню за плату, яку сплачує ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" за надані ТОВ "РА ЛОДЖИСТІК" послуги. (т. 1 а.с. 42-45).

В матеріалах справи наявний рахунок-фактури № СФ-0000066 від 22.04.2013 р., який ТОВ "РА ЛОДЖИСТІК" виставило ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" на загальну суму 128 000,00 грн. з ПДВ, за послуги з організації знищення вантажу у контейнерах ТСМU1229581 та ЕСМU1928275. Згідно п. 3.2 договору оплати повинна бути здійснена в продовж 5ти банківських днів, тобто 27.04.2013 р. (т. 1 а.с. 46)

Матеріали справи також свідчать про те, що ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" сплатило виставлений рахунок-фактури в загальній сумі 128 000 грн., в т.ч. ПДВ., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 168 від 24.04.2013 р. на суму 15000,00 грн., № 174 від 26.04.2013 р. на суму 23 403,92 грн., № 182 від 29.04.2013 р. на суму 10720,00 грн., № 206 від 18.05.2013 р. на суму 102 280,00 грн. (т. 1 а.с. 47-50)

Враховуючи викладені обставини справи та норми вказаних статей, судова колегія доходить висновку про те, що ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" належним чином здійснила транспортно-експедиторське обслуговування, що підтверджується вищевказаними документами та виставленими для сплати рахунками, а тому доводи скаржника стосовно того, що судом не досліджено доводів ТОВ ВКП „Руслан і Ко" про те, що після проведених лабораторних досліджень ТОВ ВКП „Руслан і Ко" повідомило ТОВ „СМА СІДЖІ ЕМ Шиппінг ЕДЖЕНСІЗ Україна" про те, що вантаж не відповідає контракту та просило повернути невідповідний контракту вантаж відправнику, згідно ст.167 КТМ України, також просило рахунки по оплаті демереджу та послуг по зберіганню пред'являти відправнику не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки ці доводи спростовуються доказами наявними в матеріалах справи.

Колегія суддів також не приймає до уваги доводи скаржника про те, що суд касаційної інстанції скасовуючи постанову апеляційної інтонації не дійшов висновку, щодо необґрунтованості відмови апеляційним судом у стягненні 128 000 грн. (збитки по знищенню товару), а скасував цю постанову на інших підставах, тобто спір в цієї частині вирішено правильно і тому ця сума не підлягає стягненню з відповідачів, з огляду на таке.

По-перше висновки апеляційного суду при первісному розгляді апеляційної скарги та встановлені ним обставини не можуть прийматись до уваги і не мають приюдиційного значення, оскільки постанова цього суду скасована судом касаційної інстанції.

По-друге як зазначалось вище, обґрунтованість необхідності здійснення утилізації та понесені позивачем на це втрати доведені належними та достатніми доказами.

Як свідчать матеріали справи в забезпечення належного виконання зобов'язань ТОВ ВКП "Руслан і Ко" за договором між ПП "ВИГОДА ПЛЮС" (за договором Поручитель) та ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" (за договором Кредитор) 22.10.2010 р. було укладено Договір поруки, за умовами якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання фінансових обов'язків ТОВ ВКП "Руслан і Ко" (за договором Боржник) та інших зобов'язань, що можуть виникнути у Боржника при виконанні ним зобов'язань за договором передбаченим п. 2.1. цього договору.

Відповідно до п.2.1. договору поруки під основним договором в цьому договорі розуміють договір доручення на надання послуг в області транспортно - експедиторського обслуговування №01 від 22.03.10р., укладений між Кредитором та Боржником.

На підставі коносаменту зазначено ТSХН002104 ТОВ ВКП "Руслан і Ко" є вантажоотримувачем, а тому всі витрати щодо цього вантажу повинно нести саме ТОВ ВКП "Руслан і Ко".

Згідно ст.. 935 ЦК України клієнт або експедитор має право відмовитися від договору транспортного експедирування, попередивши про це другу сторону в розумний строк. Сторона, яка заявила про таку відмову, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки, завдані їй у зв'язку із розірванням договору.

Зазначена норма не містить переліку обставин, за яких сторона має право відмовитися від договору. Відтак, сторона за договором транспортного експедирування може зробити це за будь-яких обставин. Проте сторона, яка бажає відмовитися від договору, повинна виконати дві вимоги, встановлені коментованою статтею: повідомити про відмову іншу сторону у розумний строк та відшкодувати їй збитки, заподіяні у зв'язку із розірванням договору.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Стаття 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскільки ТОВ ВКП "Руслан і Ко" відмовилось від вантажу та виконання, у зв'язку з цим ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" зобов'язань за виданим нарядом № 2 від 08.01.2013 р., який для Порта та всіх інших транспортних та обслуговуючих компаній був дійсний, ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" було завдано збитки у розмірі понесених ним витрат на суму 151 403,92 грн. (демередж, вартість послуг зі зберігання та утилізації вантажу).

Також в матеріалах справи наявний лист-вимога від 24.04.2013 р. який ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" направило на адресу ПП "ВИГОДА ПЛЮС", в якому зазначило, що у зв'язку з тим, що ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" понесені витрати з оплати демереджу, послуг зі зберігання контейнерів ТСМU1229581 та ЕСМU1928275, що прибули на адресу ТОВ ВКП "Руслан і Ко" та послуг з утилізації вантажу у вказаних контейнерах, у розмірі 151 403,92 грн., які ТОВ ВКП "Руслан і Ко" відмовилось відшкодовувати, просимо вас погасити зазначену заборгованість протягом 30 робочих днів відповідно до п. 3.1 договору поруки від 22.03.2010 р. (т. 1 а.с. 203)

Однак як свідчать матеріали справи в порушення норм чинного законодавства та умов договору поруки від 22.03.2013 р. ПП "ВИГОДА ПЛЮС" так і не відшкодувало ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" завдані збитки.

Враховуючи викладені обставини справи та норми чинного законодавства України, колегія суддів апеляційної інстанції доводи скаржника стосовно того, що ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" не надано доказів звернення до поручителя - ПП „Вигода плюс" з вимогою про стягнення збитків, як до солідарного боржника не приймаються до уваги суду, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч. 4 ст. 4. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Умовами договору поруки не встановлено строк його дії, однак як зазначалось вище ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" звернулось до ПП "ВИГОДА ПЛЮС" з вимогою, в якій зазначено, що останній повинен погасити збитки в сумі 151 403,92 грн. протягом 30днів. Також з вимоги вбачається, що директор ПП "ВИГОДА ПЛЮС" її отримав 24.04.2013 р., що підтверджується його підписом та печаткою, а тому строк на оплату рахунку сплив ще 04.05.2013 р.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" звернувся до місцевого господарського суду з позовом про стягнення солідарно заборгованості 12.06.2013 р. тобто в межах строків встановлених приписами ч. 4 ст. 559 ЦК України ( коли порука продовжувала діяти), а відтак ПП "ВИГОДА ПЛЮС" повинно виконувати взяте на себе зобов'язання по сплати наявного за ТОВ ВКП "Руслан і Ко" боргу.

Таким чином, приймаючи до уваги норми зазначених статей та укладений між ПП "ВИГОДА ПЛЮС" та ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" договір поруки, колегія суддів дійшла висновку, що завдані ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" збитки у розмірі 151 403,92 грн. підлягають до стягнення з ПП "ВИГОДА ПЛЮС" солідарно з ТОВ ВКП "Руслан і Ко", а тому рішення місцевого господарського суду в даній частині, на думку судової колегії є повним та обґрунтованим та таки, що прийнято з урахуванням усі обставин справи та норм чинного законодавства України, а доводи скаржника також спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та не приймаються до уваги суду.

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що місцевим господарським судом порушено територіальну підсудність розгляду справи господарським судом. Оскільки ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" не надано доказів звернення до поручителя - ПП „Вигода плюс" з вимогою про стягнення збитків, як до солідарного боржника, а тому право на звернення з позовом до господарського суду Одеської області у ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" були відсутні.

Проте колегія суддів з цією позицією скаржника не погоджується, з огляду на наступне.

Згідно ч. 3 ст.15 ГПК України справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Як вже зазначалось вище ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" 24.04.2013 р. на адресу ПП „Вигода плюс" направило лист-вимогу, який останній отримав його 24.04.2013 р., що підтверджується його підписом та печаткою, тобто ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" надано право на власний розсуд обирати місцезнаходження суду до якого подавати позов, а тому оскільки ПП «Вигода плюс» мешкає в м. Одеса, підсудність вибрано вірно, а саме господарський суд Одеської області.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає доводи скаржника з цього приводу є хибними та не обґрунтованими, а тому не приймаються до уваги.

Щодо заявленої вимоги ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" про стягнення з ТОВ ВКП «Руслан і Ко» та ПП "ВИГОДА ПЛЮС" витрат на послуги адвоката у розмірі 1700,00 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

01.04.2013 р. між ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" (за договором замовник) та адвокатом Чорним Олексієм Віталійовичем (за договором адвокат) було укладено договір №01/04. (т. 1 а.с. 66-68 )

Згідно п.1.1. договору № 01/04 адвокат зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надати за плату послуги щодо вирішення питання про відшкодування збитків, завданих ТОВ ВКП «Руслан і Ко» в результаті не виконання останнім зобов'язань за договором доручення № 01 від 22.03.2010р.

Відповідно до п. 1.2. договору № 01/04 замовник зобов'язався оплатити надані послуги.

В матеріалах справи наявний акт про надані послуги відповідно до договору №01/04 від 01.04.13 р., та квитанцію до прибуткового касового ордеру №1 від 10.06.13р. на суму 1700грн. за послуги з надання правової допомоги адвокату Чорному О.В. (т. 1 а.с. 69-70)

Відповідно до вимог ст.. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Статтею 2 Закону України „Про адвокатуру" встановлено, що адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що витрати, які понесло ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" сплативши за юридичні послуги, згідно договору №01/04 від 01.04.2013 р. є адвокатськими витратами.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Згідно ст. 30 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У статті 33 Правил адвокатської етики, затверджених Протоколом Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України, від 01.10.1999, № 6, визначено наступне.

(1) Гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту.

(2) Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

(3) Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе:

1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення;

2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі;

3) необхідність виїзду у відрядження;

4) важливість доручення для клієнта;

5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт;

6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт;

7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення;

8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом;

9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

(4) Жодний з факторів, вказаних у частині третій цієї статті, не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню в їх взаємозв'язку стосовно до обставин кожного конкретного випадку.

Спір, що розглядається в межах цієї справи, на переконання колегії суддів, є складним з правової (юридичної) точки і з точки зору обґрунтування і доказування заявлених вимог (збирання доказів, складання інших документів) необхідних для захисту прав та інтересів клієнта по даній справі, а відтак потребував від адвоката певного обсягу часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення та потребував необхідності досвіду для його успішного завершення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при вирішенні питання щодо розміру відшкодування витрат на оплату послуг адвоката виходив з розумної необхідності таких витрат для вирішення даної справи, тобто обґрунтовано стягнув з відповідачів солідарно 1700,00 грн.

Переглядаючи справу, згідно приписів статті 101 ГПК України повторно , колегія суддів вважає за необхідне надати оцінку рішенню місцевого суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ТОВ ВКП «Руслан і Ко» про визнання недійсним договору поруки від 22.03.2010 р. з моменту укладення.

Як вже зазначалось вище, в обґрунтування зустрічного позову ТОВ ВКП "Руслан і Ко" посилається на те, що воно не знало про укладення договору поруки від 22.03.2010 р. між ПП "ВИГОДА ПЛЮС" та ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД", оскільки ТОВ ВКП "Руслан і Ко" не ініціювало перед ПП "ВИГОДА ПЛЮС" та ТОВ"МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" питання про укладення договору поруки, не поводився з якими-небудь пропозиціями із цього приводу і взагалі не знав про те, що виконання ним зобов'язань за договором доручення №01 про надання послуг в галузі транспортно-експедиторського обслуговування від 22.03.2010 р. будь-яким способом забезпечувалося іншими особами, а також зміст договору доручення не містить посилання на будь-яке забезпечення виконання зобов'язань по договору.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до статей 203, 204 ЦК України підстави і наслідки недійсності правочину можуть бути передбачені винятково законами. Як встановлено, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, наявність обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною є обов'язковою умовою визнання його недійсним.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно ч. 1 ст. 628 цього ж Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно норм ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З матеріалів справи вбачається, що між ПП "ВИГОДА ПЛЮС" та ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" 22.10.2010 р. було укладено договір поруки, згідно якого сторони договору досягли згоди щодо всіх істотних умов договору.

Таким чином договір укладено відповідно до вимог чинного законодавства.

Крім того, ТОВ ВКП "Руслан і Ко" у своєму позові послався на приписи п. 7 ст. 4 та ст.. 5 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та зазначив що поруку може здійснювати лише фінансова установа а ПП "ВИГОДА ПЛЮС не є такою.

Дійсно ст.. 5 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (далі Закон) встановлено, що фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та цього Закону. Фінансова установа, що надає послуги з факторингу, може надавати послуги з пов'язаного з цим ведення обліку грошових вимог, надання поруки за виконання боржником свого обов'язку за грошовими вимогами постачальників товарів (послуг) та пред'явлення до сплати грошових вимог від імені постачальників товарів (послуг) або від свого імені, а також інші послуги, спрямовані на одержання коштів від боржника.

Проте згідно на ст.. 1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг", ст. 558 ЦК України, порука набуває ознак фінансової послуги лише у разі її оплатності (прибутковості).

Зі змісту оспорюваного договору поруки вбачається, що ознака прибутковості (оплатності) в ньому в відсутня, отже підстави для віднесення поруки до фінансової послуги відсутні.

За таких обставин це поручительство врегульовується нормами ЦК України.

Відповідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Тобто Цивільним Кодексом України не встановлено вимоги для поручителя, за договором поруки, щоб він був саме фінансовою установою.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що місцевим господарським судом правомірно не прийнято до уваги доводи ТОВ ВКП "Руслан і Ко" про те, що ТОВ ВКП "Руслан і Ко" не ініціювало перед ПП "ВИГОДА ПЛЮС" та ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" питання про укладення договору поруки, і взагалі не знав про те, що виконання ним зобов'язань за договором доручення № 01 про надання послуг в галузі транспортно-експедиторського обслуговування від 22.03.2010 р. будь-яким способом забезпечувалося іншими особами.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ТОВ ВКП "Руслан і Ко" про визнання недійсним договору поруки від 22.10.2010 р. укладеного між ПП "ВИГОДА ПЛЮС" та ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД".

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 22.03.2012р. Про судове рішення" рішення господарського суду повинно ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до статті 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На думку судової колегії місцевий суд повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи дав повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам та правильно застосував норми матеріального права, тобто рішення місцевого суду відповідає вищезазначеним вимогам.

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи, як зазначалось вище, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для задоволення його скарги та скасування судового рішення.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 99, 101-105 ГПК України колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 27.08.2013 р. по справі № 916/1548/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Руслан і Ко" - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 06.03.2014 р.

Головуючий: Мирошниченко М. А.

Судді: Головей В.М.

Шевченко В.В.