Рішення № 37515586, 05.03.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №285/3637/13-ц Головуючий у 1-й інст. Коцюба Олександр Миколайович

Категорія 55 Доповідач Трояновська Г. С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Миніч Т.І., Павицької Т.М.

при секретарі Камінній М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Надра" про захист прав споживача, стягнення коштів за договором банківського вкладу

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Надра" на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 09 січня 2014 року,-

в с т а н о в и л а:

У серпні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом. В обґрунтування вимог зазначала, що 31.03.2008 року між нею та ВАТ /нині-ПАТ/ „Комерційний банк „Надра" було укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) терміном на 12 місяців у сумі 20000грн. В порушення умов договору банк повернув депозит значно пізніше, ніж передбачено договором. Оскільки банк користувався її грошовими коштами понад встановлений договором строк, уточнивши свої позовні вимоги, остаточно просила стягнути з відповідача на її користь 7 641,94 грн. коштів за договором банківського вкладу та 1750 грн. понесених нею витрат на правову допомогу.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 09 січня 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «КБ «Надра» на користь ОСОБА_1 кошти за договором банківського вкладу № 353882 від 31.03.2008 року у розмірі 6010 грн.94 коп. Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з ПАТ «КБ «Надра» суми збитків у розмірі 3450 грн. залишено без розгляду. У решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПАТ «КБ «Надра» в дохід держави судовий збір у розмірі 229 грн.40 коп.

В апеляційній скарзі ПАТ «КБ «Надра» просить рішення суду скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача коштів у розмірі 6 010,94 грн. та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Зазначає, що позиція ОСОБА_1 про наявність неповернутого вкладу, з якою погодився суд, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та є такою, що не відповідає фактичним обставинам справи, так як 31.12.2009 року сума вкладу в повному обсязі була їй повернута, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами. Також зазначає, що суд безпідставно дійшов висновку про стягнення відсотків по вкладу від суми, яку суд вважає неповернутим вкладом. Відповідно, вважає, що висновок суду про стягнення на користь ОСОБА_1 3% річних та інфляційних витрат після повернення банком вкладу, тобто після виконання банком своїх грошових зобов»язань за договором є таким, що суперечить чинному законодавству. Крім того зазначає, що судом безпідставно не взято до уваги заяву відповідача про застосування строку позовної давності, що є підставою для відмови у позові.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 31 березня 2008 року між ВАТ /нині- ПАТ/ „Комерційний банк „Надра" та ОСОБА_1 укладено договір № 353882 строкового банківського вкладу (депозиту) „Мій вибір", оформлений в рамках Пакету послуг ПП Стимул № 904583, за умовами якого банк прийняв від вкладника ОСОБА_1 на строковий депозитний рахунок грошову суму в розмірі 20 000грн. строком на 12 місяців до 31 березня 2009 року під 15,6% річних та зобов"язався повернути вкладникові вклад за його вимогою в кінці терміну дії вкладу шляхом перерахування коштів на рахунок /п.п.2.1, 2.3, 3.4.4. Договору/а.с.8/.

31.03.2009 року ОСОБА_1 звернулась до банку із заявою про повернення банківського вкладу, проте банк, у визначений договором строк, коштів не повернув /а.с.9/.

Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст. ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно із ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ст.2 Закону України „Про банки і банківську діяльність" вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад) (ч. 1 ст. 1060 ЦК України).

Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня , наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. У разі повернення вкладу виплачуються всі нараховані до цього моменту проценти (ч.ч. 1, 5, 6 ст. 1061 ЦК України).

Умовами договору строкового банківського вкладу від 31 березня 2008 року сторони визначили, що проценти на вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк до дня, що передує його поверненню вкладнику. Проценти нараховуються щомісячно в кожний передостанній робочий день місяця і в останній день строку вкладу (п. 4.2 Договору вкладу).

Відповідно до п.4.4 Договору оплата нарахованих процентів за користування Вкладом здійснюється щомісячно шляхом перерахування сум процентів на рахунок. Вкладник може отримати нараховані проценти з наступного дня після їх нарахування.

Матеріалами справи, а саме поточним звітом за операціями по поточному (картковому) рахунку з 31.03.2008 року по 11.11.2013 року та звітами операцій по рахунку та операцій по нарахованих відсотках /а.с.77-83/ підтверджено, що 31.12.2009 року ОСОБА_1 було здійснено переказ суми депозиту у розмірі 20 000грн. на поточний рахунок, однак фактично видача готівки (вкладу) позивачу здійснювалась помісячно у розмірі по 3000грн. у період з 17.02.2010 року по 02.08.2010 року, коли було видано останній платіж в сумі 1993грн.91коп./а.с.80/.

Сума нарахованих процентів на вклад із розрахунку 15,6% річних була виплачена ОСОБА_1 по 31.03.2008 року шляхом перерахування сум процентів на окремий рахунок.

Відтак, ОСОБА_1 фактично отримала нараховані проценти на вклад по день закінчення вкладу, тобто по 31.03.2008року.

В подальшому, після 31.03.2008року позивач фактично користувався вкладом, однак процентів /15,6% річних/ не нараховував.

В апеляційній скарзі банк наголошує на тому, що 31.12.2009 року він повернув позивачеві вклад, перерахувавши всю суму вкладу в розмірі 20000грн.з вкладного рахунку позивача на його поточний рахунок, що передбачено умовами Договору банківського вкладу, вважаючи, що фактично розрахувався з позивачем.

Проте, як зазначено вище, позивач реально отримувала депозитні кошти частинами - до 02.08.2010року, а тому доводи банку про те, що він виконав своє грошове зобов»язання в день перерахування вкладу на поточний банківський рахунок ОСОБА_1 31.12.2009 року є помилковими.

Разом з тим, розраховуючи суму заборгованості, позивач просила стягнути проценти - 15,6% річних, 3% річних та суму відповідно до індексу інфляції за несвоєчасне виконання грошового зобов»язання на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України на суму вкладу 20000грн. з 01.04.2009 року по 31.12.2009 року /а.с.102/.

Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб , які беруть участь у справі / ст.11 ЦПК України/.

Згідно ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов»язковим для всіх суб»єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов»язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до постанови судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 29 травня 2013 року у справі №6-39цс передбачені договорами проценти по банківським вкладам підлягають стягненню за прострочений строк до дня фактичного повернення коштів вкладнику, а також 3% річних та суму відповідно до індексу інфляції за несвоєчасне виконання грошового зобов»язання на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України ). Тобто у випадку перерахування коштів на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, однак не надання вкладнику можливості використання цих коштів зобов'язання банку з повернення вкладу не є виконаним і до банку слід застосувати відповідальність за порушення грошового зобов'язання, передбачену ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Така правова позиція викладена також в постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України (№ 6-140цс13) від 25 грудня 2013 року.

З огляду на наведене, з відповідача на користь позивача, підлягає стягненню, з урахуванням позовних вимог, сума процентів за Договором (15,6%) від суми вкладу 20 000грн. за період з 01.04.2009 року по 31.12.2009 року у розмірі 2325,04грн., 3% річних на суму вкладу за цей період, що складає 447грн.12коп. та інфляційні втрати на цю ж суму за зазначений період у розмірі 1200грн., що разом складає 3972,16 грн. /а.с.101-105/.

Суд першої інстанції помилково вважав нараховані проценти у розмірі 15,6% річних від суми вкладу 20 000грн. /2325,04грн./ вкладом станом на 01.01.2010року та безпідставно нарахував на цю суму знову проценти у розмірі 15,6% річних, 3% річних та інфляційні втрати, оскільки умовами укладеного між сторонами Договору строкового банківського вкладу (депозиту) не передбачено перерахування нарахованих процентів на депозитний рахунок та нарахування на цю суму процентів знову у розмірі 15,6% річних. В судовому засіданні встановлено і підтверджено матеріалами справи, що нараховані у розмірі 15,6% річних проценти перераховувались на інший рахунок і повністю зняті позивачем протягом дії строку депозитного вкладу /до 31.03.2009 року/.

Є обґрунтованими вимоги позивача у цій справі про стягнення процентів /15,6% річних/ після закінчення строку вкладу, тобто після 01.04.2009 року, а також 3% та суми відповідно до індексу інфляції за несвоєчасне виконання грошового зобов»язання на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України, про що зазначено вище.

За наведених обставин рішення суду першої інстанції підлягає зміні, а розмір стягнутих за договором банківського вкладу коштів з ПАТ „Комерційний банк „Надра" на користь ОСОБА_1 зменшенню з 6010,94грн. до 3972,16грн.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач пропустила строки позовної давності, оскільки з 17.02.2010 року по 01.07.2010 року отримала готівкою свій вклад, а до суду звернулась 01.08.2013 року, тобто поза межами загальної позовної давності, встановленої ст.257 ЦК України, є безпідставними, оскільки остання виплата суми депозиту позивачу проведена не 01.07.2010 року, а 02.08.2010 року, що підтверджено поточним звітом за операціями по поточному (картковому) рахунку /а.с.77-81/.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено, що банком у порушення укладеного між сторонами договору строкового вкладу, вчасно не повернуто позивачу суму вкладу та не виплачено відсотків, обумовлених в договорі, то в решті рішення суду залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 209,218,303,307,309,313,314,316,317,319,324,325 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Надра" задовольнити частково.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 09 січня 2014 року змінити.

Зменшити розмір стягнутих за договором банківського вкладу коштів з Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Надра" на користь ОСОБА_1 з 6010,94грн. до 3972,16грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді