Постанова № 37510728, 04.03.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2014 р. Справа№ 910/21715/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання: Петренку В.А.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Голден Деррік"

на рішення господарського суду міста Києва від 18.12.2013р.

у справі № 910/21715/13 (суддя Блажівська О.Є.)

за позовом Аварійно - рятувального загону спеціального призначення у ДСНС України у Полтавській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Голден Деррік"

про стягнення 97 506,06 грн.

ВСТАНОВИВ:

Аварійно - рятувальний загін спеціального призначення УДСНС України у Полтавській області (далі - позивач) звернувся в господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Голден Деррік" (далі - відповідач) про стягнення 97 506,06 грн., з яких: 80 483,09 грн. - основний борг, 2 877,33 грн. - 3% річних, 8 511,82 грн. - пеня, 5 633,82 грн. - штрафні санкції.

Рішенням господарського суду м. Києва від 18.12.2013р. у справі

№ 910/21715/13 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму боргу - 80 483,09 грн. 8 497,84 грн. пені, 5 633,82 грн. штрафу, 2 877,33 грн. - 3% річних, 1 949,84 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції послався на умови договору, положення ГК України і ЦК України, і дійшов висновку про доведеність позовних вимог у даній справі та наявність підстав для їх часткового задоволення.

Не погодившись з даним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 18.12.2013р. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Відповідач зазначає, що рішення прийняте із порушенням чинного законодавства, оскільки суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи. Зокрема, скаржник вказує на те, що судом не досліджено питання правонаступництва позивача щодо юридичної особи, з якою у відповідача укладено договір.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2014р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 04.03.2014р.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов через відділ документального забезпечення суду 03.03.2014р., позивач зазначає про необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін. Також у відзиві позивач просить розглянути справу без участі представника позивача.

У судове засідання 04.03.2014р. сторони не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду скарги повідомлені своєчасно та належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення № 0411609448369, № 0411609448377.

Заяв про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, позивач у відзиві просив слухати справу без участі свого представника, у зв'язку з цим колегія суддів, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, вважає за можливе здійснювати апеляційний перегляд за наявними у ній матеріалами.

Приписами ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню у зв'язку з таким.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.01.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Голден Деррік" (далі - відповідач, замовник) та Аварійно -рятувальним загоном спеціального призначення Управління МНС в Полтавській області (змінене найменування - Аварійно - рятувальний загін спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, далі - позивач, виконавець) укладено договір № 75 на надання послуг (далі - договір, т. 1, а.с. 26 - 27).

Аварійно - рятувальний загін спеціального призначення Управління ДСНС України у Полтавській області є підрозділом територіального підпорядкування із статусом державної аварійно-рятувальної служби, на який покладено функції держави у сфері захисту населення і територій у разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного, природного характеру, ліквідації їх наслідків.

Відповідно до п.п. 1.1 договору, його предметом є виконання робіт, що потребують застосування спеціального аварійно - рятувального оснащення і відповідної кваліфікації виконавців та виконання завдань по доставці вантажів та спеціалістів відповідно до угоди, що пов'язані з наданням послуг автомобільної та інженерної техніки.

Вартість послуг визначається калькуляцією (п.п.2.1), у разі зміни вартості наданих виконавцем послуг, замовник провадить оплату відповідно до додатково наданих розрахунків, на протязі 5 банківських днів після надання рахунків.

Згідно з п. 3.1.1 договору, виконавець зобов'язується надавати автотранспортні, технічні та інші послуги згідно письмових заявок (листів) замовника, в свою чергу замовник взяв на себе зобов'язання своєчасно розрахуватися за надані послуги згідно калькуляцій приймально - здавальних актів, товарно - транспортних накладних та інших документів, що засвідчують надання відповідних послуг.

Як зазначає позивач, він належним чином виконав покладені на нього договором зобов'язання, підтвердженням чому є надані ним наступні приймально - здавальні акти:

- № 3984-21 від 13.01.2012р., №4001-21 від 24.01.2012р., №4008-21 від 31.01.2012р., 4018-21 від 16.02.2012р., №4024-21 від 23.02.2012р., №4045-21 від 05.03.2012р., №4068-21 від 21.03.2012р., №4106-21 від 11.04.2012р., №4109-21 від 20.04.2012р., №4130-21 від 27.04.2012р., № 4136-21 від 07.05.2012р., №4149-21 від 16.05.2012р., № 4175-21 від 21.05.12р., №4198-21 від 01.06.2012р., № 4233-21 від 22.06.12р., №4251-21 від 05.07.2012р., №4256-21 від 09.07.12р., №4260-21 від 11.07.2012р., №4282-21 від 25.07.2012р., №4337-21 від 28.08.2012р., №4344-21 від 03.09.12р., № 4361-21 від 19.09.2012р., №4369-21 від 21.09.2012р., № 4383-21 від 27.09.2012р., №4395-21 від 03.10.2012р., №4401-21 від 09.10.2012р., №4408-21 від 15.10.2012р., №4411-21 від 16.10.2012р., №4435-21 від 26.10.2012р., №4445-21 від 05.11.2012р., №4464-21 від 14.11.2012р., №4492-21 від 23.11.2012р., №4511-21 від 04.12.2012р., №4523-21 від 11.12.2012р., № 4541-21 від 19.12.2012р., №4577-21 від 01.02.2013р., №4653-21 від 19.03.2013р., №4690-21 від 04.04.2013р., №4692-21 від 05.04.2013р., №4708-21 від 18.04.2013р., №4726-21 від 30.04.2013р., №4756-21 від 23.05.2013р., №4791-21 від 06.06.2013р., №4800-21 від 14.06.2013р., №4813-21 від 21.06.2013р., №4826-21 від 01.07.2013р., №4834-21 від 04.07.2013р., №4839-21 від 09.07.2013р., які підписані представниками обох сторін договору та скріплені їх печатками.

Крім того, позивачем в підтвердження надання передбачених договором послуг надано копії товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур.

Як зазначає позивач, відповідач провів оплату за отримані по договору послуги частково, згідно банківських виписок: від 03.03.2012р. на суму 95 392,92 грн.; від 09.10.2012р. на суму 1 546,33 грн.; від 13.11.2012р. на суму 1 761,21 грн., від 29.11.2012р. на суму 17 261 грн.; від 25.03.2013р. на суму 20 000,00 грн.; від 01.07.2013р. на суму 6 350,35 грн., загальною сумою 142 311,97 грн. При цьому, несплаченою залишилась заборгованість в розмірі 80 483,09 грн.

Позивач листом від 23.01.2013р. вих. № 55-165/16.03 звернувся до відповідача з претензією щодо сплати коштів за надані послуги, однак відповіді на вказаний лист та доказів оплати матеріали справи не містять.

Позовні вимоги у даній справі обґрунтовано неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку (оплати) за послуги, що надані позивачем згідно з умовами договору.

Таким чином, позивач вважає, що відповідач зобов'язаний оплатити кошти за надані послуги в розмірі 97 506,06 грн., з яких: 80 483,09 грн. - основний борг, 2 877,33 грн. - 3% річних, 8 511,82 грн. - пеня, 5 633,82 грн. - штрафні санкції.

Суд першої інстанції, пославшись, зокрема, на умови договору, підтвердження належними доказами факту надання послуг за період з 03.01.2012р. по 09.07.2013р. та ст.ст. 33, 34 ГПК України, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Колегія суддів, враховуючи встановлені у даній справі обставини та наявні у справі докази, вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність достатніх підстав для часткового задоволення позову, з огляду на таке.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України закріплено обов'язок замовника оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та у порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в період з 03.01.2012р. по 09.07.2013р. надавались відповідачу послуги згідно з договором № 75 від 03.01.2012р.

За результатами наданих послуг між сторонами підписано приймально - здавальні акти та позивачем надіслано відповідачу рахунки-фактури, однак, оплата послуг здійснена лише частково, несплаченою залишилась заборгованість в розмірі 80 483,09 грн.

Доказів сплати зазначеної суми матеріали справи не містять.

Відтак, на думку колегії суддів, позивач, з яким погодився суд першої інстанції, належним чином довів факт надання послуг відповідачу, останній не виконав взятого на себе за договором зобов'язання щодо сплати послуг і його заборгованість перед позивачем становить 80 483,09 грн.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Як вбачається з викладеного вище, позивачем належним чином доведено факт виконання своїх обов'язків за договором, що є підставою для сплати виконавцю плати за надання послуг в розмірі 80 483,09 грн., тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, про що вірно вказав суд першої інстанції.

Стосовно вимог про стягнення 2 877,33 грн. - 3 % річних за період з 23.01.2012р. по 18.10.2013р., 8 511,82 грн. - пені за період з 03.03.2012р. по 18.10.2013р., згідно п. 7.2 договору, 5 633,82 грн. - штрафу, відповідно ст. 231 ГК України колегія суддів зазначає таке.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ст. 230 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно п. 7.2 договору, в разі виникнення заборгованості перед виконавцем, замовник гарантує погашення заборгованості, яка виникла впродовж 3-х днів та виплату виконавцю пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, визначеної на момент виникнення заборгованості , за кожний день прострочки платежу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів зазначає, що у даній справі судом встановлено, що відповідач свій обов'язок по сплаті за надані послуги за договором не виконав належним чином, у строк встановлений договором оплату не здійснив. У зв'язку з цим нарахування позивачем 3% річних та пені є правомірним.

Перевіривши розрахунок пені та 3% річних, колегія суддів зазначає, що розрахунок пені в сумі 8 511,82 грн. є арифметично невірним, а перерахунок, виконаний судом першої інстанції в сумі 8 497,84 грн. є правильним. Розмір 3% річних розрахований позивачем вірно. Тому з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 8 497,84 грн. та 3% річних в розмірі 2 877,33 грн., про що правильно зазначив суд першої інстанції.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 5 633,82 грн. штрафу, відповідно ст. 231 ГК України. Суд першої інстанції задовольнив вказану вимогу та стягнув з відповідача на користь позивача зазначену суму штрафу, посилаючись на правомірність даної вимоги та відповідність її положенням ст. 231 ГК України.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про правомірність застосування до вказаних правовідносин приписів абзацу третього частини другої ст. 231 ГК України з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

В постанові Верховного Суду України від 20.12.2010р. у справі № 06/113-38, яка відповідно до приписів ст. 111-28 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України, зазначено, що виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абз.3 ч.2 ст. 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Таким чином, в даному випадку положення абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України не підлягають застосуванню, оскільки має місце прострочення саме грошового зобов'язання. У зв'язку з цим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 5 633,82 грн. штрафу задоволенню не підлягають з підстав наведених вище, а тому в цій частині рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові про стягнення 5 633,82 грн. штрафу.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач зазначає, що судом першої інстанції не досліджено питання правонаступництва позивача щодо юридичної особи, з якою у відповідача укладено договір.

Такі доводи є необґрунтованими з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи договір № 75 на надання послуг укладено між ТОВ ,,Голден Деррік" та Аварійно - рятувальним загоном спеціального призначення Управління МНС в Полтавській області.

Відповідно до Указу Президента України від 16.01.2013р. № 20/2013 Державна служба України з надзвичайних ситуацій є правонаступником Міністерства надзвичайних ситуацій України та Державної інспекції техногенної безпеки України, що реорганізовуються.

Згідно з наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій № 240 від 18.05.2013р. змінено найменування Аварійно - рятувального загону спеціального призначення Територіального управління МНС України в Полтавській області (код 08804689) на Аварійно - рятувальний загін спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (код 08804689) та затверджено нову редакцію статуту (а.с. 212 - 217).

Отже, у даному випадку відсутні підстави для дослідження обставин щодо правонаступництва, оскільки позивач лише змінив найменування. Наведене підтверджується також відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, згідно з якими позивач зареєстрований 15.05.2007р. і на даний час відсутні відомості про його правонаступників. У зв'язку з цим доводи апеляційної скарги в цій частині суд відхиляє як необґрунтовані.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права в частині нарахування штрафу (ст. 231 ГК України), що призвело до прийняття в цій частині неправильного рішення. Зазначене, відповідно до ст. 104 ГПК України, є підставою для часткового скасування рішення господарського суду м. Києва від 18.12.2013р. у справі № 910/21715/13, а саме в частині задоволення позовних вимог про стягнення штрафу. В решті рішення слід залишити без змін.

Судові витрати розподіляються пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Голден Деррік" - задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 18.12.2013р. у справі № 910/21715/13 скасувати частково в частині задоволення позовних вимог про стягнення 5 633,82 грн. штрафу, прийнявши в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення 5 633,82 грн. штрафу. В іншій частині рішення залишити без змін.

3. У зв'язку з цим резолютивну частину рішення викласти в такій редакції:

,,1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Голден Деррік" (код 35251246) на користь Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (код 08804689) суму боргу - 80 483,09 грн., 8 497,84 грн. - пені, 2 877,33 грн. - 3% річних, 1 837,16 грн. судових витрат по сплаті судового збору за подання позову.

3. В іншій частині позову відмовити."

4. Стягнути з Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (код 08804689) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Голден Деррік" (код 35251246) 56,34 грн. судових витрат з оплати судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити господарському суду м. Києва видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз

Повний текст складено та підписано 06.03.2014р.