Ухвала суду № 37508864, 26.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" лютого 2014 р. м. Київ К/800/39222/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.,секретар судового засідання - Романишин О.Р.,

за участю представників:

від позивача - не з'явився,

від відповідача-1 - Трофименко М.Є., довіреність №6-1/1-7/555 від 21.06.2013 року,

від відповідача-2 - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Луганської митниці Міністерства доходів і зборів України

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2013 року

у справі № 805/2815/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс»

до 1) Луганської митниці Міністерства доходів і зборів України,

2) Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» звернулось до суду з позовом до Луганської митниці Міністерства доходів і зборів України (далі по тексту Митниця) та Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області, відповідно до якого просило стягнути з Державного бюджету України на його користь надмірно сплачений податок на додану вартість в розмірі 308 386, 28 гривень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року у справі №805/2815/13-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2013року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Митниця звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати їх рішення ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську звернулось до суду касаційної інстанції із заявою про приєднання до касаційної скарги Митниці.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 грудня 2013 року заяву Управління Державної казначейської служби України задоволено.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутнього в судовому засіданні представника відповідача-1, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами встановлено, що позивачем подані до Митниці вантажні митні декларації №702190001/2011/005828 від 29.09.2011 року, № 702190001/2011/005830 від 29.09.2011 року, №702190001/2011/005929 від 05.10.2011 року, № 702190001/2011/005935 від 05.10.2011 року, №702190001/2011/005936 від 05.10.2011 року, № 702190001/2011/005937 від 05.10.2011 року, №702190001/2011/006001 від 07.10.2011 року, № 702190001/2011/006069 від 12.10.2011 року, №702190001/2011/006072 від 12.10.2011 року, № 702190001/2011/006543 від 04.11.2011 року.

Митна вартість товару визначена ТОВ «Лемтранс», виходячи з ціни контракту, тобто, за основним (першим) методом, встановленим Митним кодексом України.

Відповідачем-1 витребувано у позивача додаткові документи, які підтверджують заявлену митну вартість.

В зв'язку з неподанням документів, підтверджуючих митну вартість товару, Митницею прийнято картки відмови у пропуску на митну територію України чи митному оформленні товару та інших предметів № 702190001/1/00484 від 03.10.2011 року, № 70219/0001/1/00485 від 03.10.2011 року, № 702190001/1/00490 від 05.10.2011 року, № 702190001/1/00494 від 06.10.2011 року, №702190001/1/00493 від 06.10.2011 року, № 702190001/1/00492 від 06.10.2011 року, №702190001/1/00501 від 07.10.2011 року, № 702190001/1/00525 від 13.10.2011 року, №702190001/1/00524 від 12.10.2011 року та № 702190001/1/00576 від 04.11.2011 року та рішення про визначення митної вартості № 702190001/2011/000293/1 від 03.10.2011 року, №702190001/2011/000294/1 від 03.10.2011 року, № 702190001/2011/000298/1 від 05.10.2011 року, №702190001/2011/000299/1 від 06.10.2011 року, № 702190001/2011/000307/1 від 07.10.2011 року, №702190001/2011/000300/1 від 06.10.2011 року, № 702190001/2011/000301/1 від 06.10.2011 року, №702190001/2011/000324/1 від 12.10.2011 року, № 702190001/2011/000325/1 від 13.10.2011 року та №702190001/2011/000341/1 від 04.11.2011 року, якими встановлена митна вартість за шостим (резервним) методом.

Також, декларантом позивача, відповідно до контракту 7К1/70-11, укладеного між позивачем та ВАТ «Выксунский металлургический завод» в особі ВАТ «ОМК-Сталь» (Російська Федерація), надані до Луганської митниці вантажні митні декларації № 702190001/2011/006504 від 02.11.2011 року,№ 702190001/2011/006506 від 02.11.2011 року, № 702190001/2011/006623 від 10.11.2011 року, № 702190001/2011/006624 від 10.11.2011 року, № 702190001/2011/006626 від 10.11.2011 року, № 702190001/2011/006627 від 10.11.2011 року, № 702190001/2011/006655 від 11.11.2011 року, № 702190001/2011/006658 від 11.11.2011 року, № 702190001/2011/006657 від 11.11.2011 року, № 702190001/2011/006650 від 11.11.2011 року, № 702190001/2011/006737 від 16.11.2011 року.

Митна вартість товару визначалась позивачем, виходячи з ціни контракту - за основним (першим) методом, встановленим Митним кодексом України.

Митниця витребувала у декларанта документи, які підтверджують заявлену митну вартість: висновки про вартісні характеристики товару, підготовленими спеціалізованими експертними організаціями; каталоги, прейскуранти, прайс-лист фірми виробника товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару або сировини; цінову інформацію на ідентичні та подібні товари в країні експорту; сертифікат проходження товару та інші документи за бажанням декларанта.

У зв'язку з неподанням на вимоги митного органу документів, підтверджуючих митну вартість товару, Митниця прийняла картки відмови у пропуску на митну територію України чи митному оформленні товару та інших предметів № 702190001/1/00551 від 27.10.2011 року, № 702190001/1/00552 від 27.10.2011 року, № 702190001/1/00552 від 27.10.2011 року, № 702190001/1/00577 від 07.11.2011 року, № 702190001/1/00578 від 07.11.2011 року, № 702190001/1/00579 від 07.11.2011 року, № 702190001/1/00580 від 07.11.2011 року, № 702190001/1/00584 від 08.11.2011 року, № 702190001/1/00583 від 08.11.2011 року, № 702190001/1/00585 від 08.11.2011 року, № 702190001/1/00588 від 09.11.2011 року, № 702190001/1/00596 від 14.11.2011 року та рішення про визначення митної вартості № 702190001/2011/000334/1 від 27.10.2011 року, № 702190001/2011/000335/1 від 27.10.2011року, № 702190001/2011/000342/1 від 07.11.2011 року, № 702190001/2011/000343/1 від 07.11.2011 року, №702190001/2011/000344/1 від 07.11.2011 року, № 702190001/2011/000345/1 від 07.11.2011 року, № 702190001/2011/000347/1 від 08.11.2011 року, № 702190001/2011/000348/1 від 08.11.2011 року, № 702190001/2011/000349/1 від 08.11.11 року, № 702190001/2011/000350/1 від 09.11.11 року та №702190001/2011/000356/1 від 14.11.2011 року, якими встановлена митна вартість за шостим (резервним) методом.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2012 року у справі № 2а/0570/1791/2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2012 року, скасовані рішення Митниці про визначення митної вартості №702190001/2011/000293/1 від 03.10.2011 року, № 702190001/2011/000294/1 від 03.10.2011 року, №702190001/2011/000298/1 від 05.10.2011 року, № 702190001/2011/000299/1 від 06.10.2011 року, №702190001/2011/000307/1 від 07.10.2011 року, № 702190001/2011/000300/1 від 06.10.2011 року, №702190001/2011/000301/1 від 06.10.2011 року, № 702190001/2011/000324/1 від 12.10.2011 року, №702190001/2011/000325/1 від 13.10.2011 року та № 702190001/2011/000341/1 від 04.11.2011 року та скасовані картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 702190001/1/00484 від 03.10.2011 року, №70219/0001/1/00485 від 03.10.2011 року, № 702190001/1/00490 від 0505.10.2011 року, №702190001/1/00494 від 06.10.2011 року, № 702190001/1/00493 від 06.10.2011 року, №702190001/1/00492 від 06.10.2011 року, № 702190001/1/00501 від 07.10.2011 року, №702190001/1/00525 від 13.10.2011 року, № 702190001/1/00524 від 12.10.2011 року та №702190001/1/00576 від 04.11.2011 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2012 року у справі № 2а/0570/1774/2012, залишеного без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2012 року, скасовані рішення Луганської митниці про визначення митної вартості від 27.10.2011 року №702190001/2011/000334/1, від 27.10.2011 року №702190001/2011/000335/1, від 07.11.2011 року №702190001/2011/000342/1, від 07.11.2011 року №702190001/2011/000343/1, від 07.11.2011 року №702190001/2011/000344/1, від 07.11.2011 року №702190001/2011/000345/1, від 08.11.2011 року №702190001/2011/000347/1, від 08.11.2011 року №702190001/2011/000348/1, від 08.11.2011 року №702190001/2011/000349/1, від 09.11.2011 року №702190001/2011/000350/1, від 14.11.2011 року №702190001/2011/000356/1 та скасовані картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України: № 702190001/1/00551 від 27.10.2011 року, № 702190001/1/00552 від 27.10.2011 року, №702190001/1/00577 від 07.11.2011 року, № 702190001/1/00578 від 07.11.2011 року, №702190001/1/00579 від 07.11.2011 року, № 702190001/1/00580 від 07.11.2011 року, №702190001/1/00584 від 08.11.2011 року, № 702190001/1/00583 від 08.11.2011 року, №702190001/1/00585 від 08.11.2011 року, № 702190001/1/00588 від 09.11.2011 року, №702190001/1/00596 від 14.11.2011 року.

На підставі вказаних вище судових рішень ТОВ «Лемтранс» звернулось до Митниці із заявою про повернення суми податку на додану вартість, що становить різницю між сумою митних платежів, обчислених відповідно до митної вартості товарів, визначеної митним органом та сумою митних платежів визначеної виходячи з митної вартості товару, визначеної декларантом.

Митним органом в задоволенні заяви позивача відмовлено.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суди в своїх рішеннях зазначили, що відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 301 Митного кодексу України (в редакції, що діяла від 05.07.2012 року) повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів митний орган не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Згідно пп. 41.1.2 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є митні органи - щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони.

За приписами ст. 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

На думку судів попередніх інстанцій зазначені вище норми права дають підстави для задоволення позовних вимог та, відповідно, повернення надмірно сплачених ТОВ «Лемтранс» митних платежів.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України з висновками судів попередніх погоджується з огляду на наступне.

Згідно пункту 2 розділу ІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року N 618 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за N 1097/14364 (далі по тексту Порядок), для повернення цих коштів платником податків подається до митного органу заява довільної форми, підписана керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити фінансової установи, ідентифікаційний код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (далі - ЄДРПОУ) платника - юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові й ідентифікаційний номер за Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів (далі - ДРФО) (за наявності) платника - фізичної особи. У заяві визначається напрям зарахування коштів: а) на рахунок платника податків, відкритий у фінансовій установі; б) на банківський рахунок 2603 для виплати коштів платникам готівкою, якщо такі кошти вносилися готівкою.

Судами вірно вказано, що позивач звертався до відповідача-1 із заявами про повернення надмірно сплачених коштів №2779-К від 15.08.2012 року, №2780-К від 15.08.2012 року, №3607-К від 05.11.2012 року, №3608-К від 05.11.2012 року, тобто вживав можливі спроби для повернення надмірно сплачених коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, листом №1-15/8228 від 30.08.2012 року митний орган повідомив ТОВ «Лемтранс» про необхідність надання заяви з комплектом документів. В судових рішеннях не відображена сума надмірно сплачених платежів, тому постанови Донецького окружного адміністративного суду від 15.05.2012 року та від 22.05.2012 року підлягають виконанню тільки в частині скасування карток відмови та рішень про визначення митної вартості товару.

Листом №2-15/11355 від 29.11.2012 року Митниця відмовила позивачу у поверненні коштів та повідомила про відсутність підстав для виконання пунктів 5 та 6 розділу ІІІ Порядку.

Тобто митний орган відмовився від своїх функцій, не здійснив ніяких дій щодо визначення митної вартості.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає необґрунтованими твердження Митниці в касаційній скарзі про правомірність відмови в задоволенні заяви ТОВ «Лемтранс» зважаючи на наступне.

Згідно частин 1, 3 статті 265 Митного кодексу України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. У разі виникнення у митного органу сумніву щодо правильності визначення декларантом митної вартості, він своїм рішенням має право зобов'язати останнього визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

З положень статей 265, 266 Митного кодексу України та Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 квітня 2008 року № 339 (чинного на час виникнення спірних відносин) вбачається, що питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, як і визначення методу її обчислення у встановленому законом порядку в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів.

Відмовляючи у поверненні ТОВ «Лемтранс» надмірно сплаченого податку на додану вартість митний орган фактично позбавляє позивача у праві користування та розпорядження своєю власністю, що, враховуючи норми міжнародного права, є свавільним втручанням публічних органів державної влади у майнові права.

Крім того, відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 1 Першого протоколу, яка спрямована на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіння своїм майном, також зобов'язує державу вживати деякі необхідні заходи, спрямовані на захист права власності.

Втручання у майнові права є незаконним, з огляду на цілі статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стосовно посилання касатора на відсутність конкретно визначеної суми надмірно сплаченого податку на додану вартість, колегія суддів виходить з наступного.

За нормою частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В постанові Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2012 року у справі № 2а/0570/1791/2012, залишеній без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2012 року, та постанові Донецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2012 року у справі № 2а/0570/1774/2012, залишеній без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2012 року, судами досліджені питання неправильного визначення митним органом вартості товарів, їм надано юридичну оцінку. Із мотивувальних частин вказаних судових рішень вбачається детальний розгляд розрахунку митної вартості, а отже твердження Митниці в цій частині спростовуються дослідженими в процесі розгляду справи доказами.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про задоволення позовних вимог із дотриманням норм діючого законодавства та з повним, достовірним, неупередженим і об'єктивним з'ясуванням всіх обставин справи.

Відповідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в рішеннях судів попередніх інстанцій, зазначені судові рішення ґрунтуються на вимогах норм матеріального та процесуального законодавства, а тому підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Луганської митниці Міністерства доходів і зборів України - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2013 року у справі №805/2815/13-а - залишити без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: