Вирок № 37507956, 06.03.2014, Солом'янський районний суд міста Києва

Кримінальне провадження № 1-кп/760/183/14

№ 760/333/14- к

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2014 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Бурлаки О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Глушкової О.О.,

прокурора Апаріна І.В.,

захисника - адвоката ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши в режимі відеконференції у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 09.09.2013 року за № 12013110140000749 відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Масандра м. Ялта АР Крим, українця, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, не одруженого, який не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (п/б), раніше судимого, а саме

- 22.03.2010 року Солом'янським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_2, будучи раніше судимим та неодноразово притягнутим до кримінальної відповідальності за вчинення умисних корисливих злочинів, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та, маючи не зняту і не погашену в установленому законом порядку судимість, знову вчинив умисний корисливий злочин при таких обставинах.

Так, ОСОБА_2, 08 вересня 2013 року, приблизно о 22 годині 00 хвилин, знаходячись в приміщенні Центрального залізничного вокзалу станції Київ - Пасажирський, розташованого на площі Вокзальній у м. Києві, шляхом зловживання довірою ОСОБА_3, вирішив повторно заволодіння майном останнього.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, ОСОБА_2, 08 вересня 2013 року, приблизно о 22 годині 00 хвилин, перебуваючи в приміщенні Центрального залізничного вокзалу станції Київ - Пасажирський, що на площі Вокзальній у м. Києві, під час спілкування зі своїм знайомим ОСОБА_3, використовуючи при цьому довірчі стосунки, які склалися між ними, під надуманим приводом - нібито необхідністю переглянути відео-файли, попросив у останнього належний йому мобільний телефон. ОСОБА_3, будучи введеним в оману в дійсності намірів ОСОБА_2, довіряючи та будучи впевненим в його порядності, добровільно передав останньому власний мобільний телефон марки «НТС» Desire C модель PL01100, ІМЕІ НОМЕР_1, вартість якого згідно висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в м. Києві № 96тв від 20.09.2013 року з урахуванням зносу та наявності дефектів на момент скоєння злочину складає 990 гривень, з сім-карткою оператора мобільного зв'язку «МТС», на рахунку якої були 5 (п'ять) гривень.

Заволодівши вказаним мобільним телефоном, ОСОБА_2 під вигаданим приводом, вийшов на вулицю та з місця вчинення кримінального правопорушення з майном зник, розпорядившись ним за власним розсудом, внаслідок чого заподіяв потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду, на загальну суму 995 гривень.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, при обставинах, що викладені у фабулі даного вироку визнав та показав суду, що з потерпілим ОСОБА_3 був знайомий більше тижня. Вони підтримували дружні стосунки. 08.09.2013 року, приблизно о 22 год. 00 хв., перебуваючи на другому поверсі в приміщенні Центрального залізничного вокзалу станції Київ - Пасажирський, що на площі Вокзальній у м. Києві, він попросив у ОСОБА_3 мобільний телефон марки «НТС» під надуманим приводом - нібито переглянути відео-файли, після цього він вийшов на вулицю та, не повернувши мобільний телефон ОСОБА_3, поїхав в м. Фастів.

Наступного дня він повернувся на Центральний залізничний вокзал станції Київ - Пасажирський, де зустрівся з ОСОБА_3 Останній одразу почав вимагати повернення мобільного телефону, на що він йому відмовив та пішов до приміщення магазину. Коли виходив з магазину, був затриманий співробітниками міліції, які вилучили у нього телефон. При цьому, в телефону була відсутня сім-картка, яку він витягнув та десь загубив.

Зазначив, що своїми діями він хотів поглузувати з потерпілого, а не викрадати мобільний телефон.

Крім часткового визнання ОСОБА_2 своєї вини, його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України відносно потерпілого ОСОБА_3, доводиться наданими стороною обвинувачення та перевіреними в судовому засіданні доказами, а саме:

- даними протоколу огляду місця події від 09.09.2013 року, в ході проведення якого у ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, було виявлено та вилучено з лівої кишені його спортивних штанів мобільний телефон марки «НТС», ІМЕІ НОМЕР_1, яким він шахрайським способом заволодів у потерпілого ОСОБА_3; встановлено, що у вказаному телефоні відсутня сім-картка мобільного оператора зв'язку «МТС»;

- даними протоколу огляду предметів від 09.09.2013 року, в ході проведення якого в приміщенні СВ ЛВ на ст. Київ - Пасажирський, в службовому кабінеті № 11 слідчим було оглянуто мобільний телефон «НТС» в корпусі чорного кольору, на якому зазначені написи ІМЕІ: НОМЕР_1 Desire C UKR;

- висновком товарознавчої експертизи, складеного експертом Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в м. Києві № 96тв від 20.09.2013 року, згідно якого залишкова вартість мобільного телефону «НТС» Desire C модель PL01100 ІМЕІ НОМЕР_1 (при умові його працездатності та оригінальності), без зарядного пристрою та гарнітури, з урахуванням зносу та наявності дефектів, на момент скоєння злочину, тобто станом на 08.09.2013 року, могла становити 990 (дев'ятсот дев'яносто) гривень.

Органом досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується у заволодінні чужим майном, яке належить потерпілому ОСОБА_3, на загальну суму 1 485 гривень, а саме мобільного телефону марки «НТС» Desire C модель PL01100, ІМЕІ НОМЕР_1, вартістю 1 480 гривень, з сім-карткою оператора мобільного зв'язку «МТС», на рахунку якої були 5 (п'ять) гривень.

Разом з тим, в ході судового розгляду провадження, суд, враховуючи експертне дослідження, а саме висновок товарознавчої експертизи, складений експертом Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в м. Києві № 96тв від 20.09.2013 року, прийшов до висновку про зменшення суми матеріальної шкоди, завданої потерпілому, до 995 гривень, з урахуванням встановленої залишкової вартості мобільного телефону - 990 (дев'ятсот дев'яносто) гривень, з сім-карткою оператора мобільного зв'язку «МТС», на рахунку якої були 5 (п'ять) гривень.

Аналізуючи зібрані та перевірені у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, доведеною у повному обсязі. ОСОБА_2, скориставшись довірливими відносинами з потерпілим ОСОБА_3 заволодів його телефоном, після чого з місця скоєння злочину зник та розпорядився викраденим за власним розсудом, дістав сім-картку та привласнив його собі. Такі дії обвинуваченого, які вирізняються своєю узгодженістю, злагодженістю, цілеспрямованістю та чітким спрямуванням, підтверджують наявність умислу на вчинення вищевказаних протиправних дій. Спосіб вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим свідчить про спрямованість умислу на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство) відносно потерпілого ОСОБА_3

Доводи обвинуваченого щодо не причетності до заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), а лише бажання поглузувати над потерпілим, суд розцінює як такі, що дані з метою пом'якшення покарання та уникнення обвинуваченого від відповідальності за вчинене, а тому оцінює їх критично і не може прийняти до уваги, оскільки вони є надуманими, не логічними та спростовуються фактичними обставинами кримінального провадження.

Таким чином, суд вважає із достовірністю встановлені обставини провадження, а всі дії обвинуваченого були чіткі, злагоджені та цілеспрямовані на раптові та швидкі дії, з метою заволодіння чужим майном, яке належить потерпілому, шляхом зловживання довірою (шахрайство).

З огляду на викладене, аналізуючи зібрані та перевірені докази у їх сукупності, розглядаючи провадження в межах пред'явленого обвинувачення, суд кваліфікує дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд згідно із вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину і характер суспільної небезпеки ним скоєного, його особу, який не працює, не одружений, раніше судимий та на даний час притягується до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується негативно, на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває.

Часткове визнання вини, судом визнається, як обставина, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_2

Обставин, що обтяжували б покарання обвинуваченого ОСОБА_2 судом не встановлено.

Враховуючи викладене вище, думку державного обвинувачення, відсутність майнової шкоди та претензій з боку потерпілого, вищевказані фактичні обставини кримінального провадження, особу обвинуваченого ОСОБА_2, його вік, стан здоров'я, ставлення до вчиненого, а також і те, що вчинений ним злочин за ч. 2 ст. 190 КК України віднесений до категорії середньої тяжкості згідно ст. 12 КК України, суд дійшов висновку про можливість перевиховання та виправлення ОСОБА_2 тільки в умовах ізоляції від суспільства, оскільки він представляє суспільну небезпеку для оточуючих та вважає за необхідне визначити останньому міру покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 190 КК України, на мінімальний термін.

Таке покарання, за глибоким переконанням суду, відповідає не тільки тяжкості вчиненого злочину, обставинам провадження, але і особі обвинуваченого, є обґрунтованим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, буде відповідати цілям покарання. За вказаних обставин, суд вважає, що часткове визнання вини з боку обвинуваченого істотно не знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину, а тому підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України при призначенні покарання суд не вбачає.

Запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_2, у виді тримання під вартою, з урахуванням призначеного виду покарання, особи обвинуваченого, з метою забезпечення виконання вироку, суд на підставі ст. 177 КПК України, до набрання вироком законної сили, вважає необхідним залишити без змін.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 та ч. 2 ст. 124 Кримінального процесуального кодексу України, процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів слід покласти на ОСОБА_2.

Долю речових доказів по даному провадженню слід вирішити відповідно ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 100, 122, 124, 373, 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України і призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою у Київському СІЗО № 13 Управління державної пенітенціарної служби України у м. Києві та Київській області, до набрання вироком чинності, залишити без змін.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2 обчислювати з 09 вересня 2013 року, тобто з моменту затримання.

Речові докази:

- мобільний телефон моделі «НТС» ІМЕІ НОМЕР_1, який передано на зберігання потерпілому ОСОБА_3, - залишити в користуванні потерпілого ОСОБА_3, як власника.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів, в сумі 195 (сто дев'яносто п'ять) гривень 60 копійок.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: