Постанова № 37507860, 25.02.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УКРАЇНА

Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2014 р. Справа № 818/8473/13-а

Головуючий 1 інстанції: Соколов В.М.

Доповідач: Водолажська Н.С.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці Міндоходів на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.12.2013р. по справі № 818/8473/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром»

до Сумської митниці Міндоходів

про скасування рішення, стягнення надмірно сплаченого податку, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПАТ «Сумихімпром», звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 805130000/2013/000084/1 від 29.04.13 р.; стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ «Сумихімпром» суму надмірно сплаченого ПДВ у розмірі 327599,18 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 24.12.13 р. по справі № 818/8473/13-а позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.12.13 р. по справі № 818/8473/13-а та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не надав.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що між ПАТ «Сумихімпром» (покупець) та ЗАТ «Білоруська калійна компанія» (продавець) укладений контракт № 2013-0004 від 03.01.13 р., предметом якого є поставка калію хлористого на умовах поставки DAF кордон Білорусь/Україна (а.с. 8-16) за ціною 365 доларів США за 1 метричну тону протягом квітня 2013 р. (а.с.17).

При цьому суд першої інстанції зазначив, що доказами поставки є рахунки-фактури на оплату калію хлористого № 506-512 від 15.04.13 р., № 513-520 від 16.04.13 р., № 521-535 від 18.04.13 р., № 553-567 від 20.04.13 р., оплата проведена платіжними дорученнями в іноземній валюті № 221 від 19.04.13 р., № 235 від 24.04.13 р., № 243 від 26.04.13 р. на загальну суму 1118288,54 євро (оплата в євро передбачена додатковою угодою); ЗД накладні від 15.04.13 р., від 18.04.13 р., від 20.04.13 р. на загальну кількість товару 3000000 кг. (а.с.18-114).

З метою митного оформлення позивачем була подана митна декларація (МД) № 805130000/2013/004840 від 29.04.13 р., якою було заявлено до декларування калій хлористий дрібний рожевий (ГОСТ 4568-95) сорт І, вагою 3000000 кг., вартістю 8752335,0 грн. (при курсі долара США 7,993) (а.с.115-117). Митна вартість вищевказаного товару визначалась позивачем за методом 1 відповідно ст. 57 МК України за ціною договору щодо товару, який імпортується (365 євро за 1 метричну тону).

При митному оформленні товару у відповідача виникли сумніви щодо відповідності заявленої ціни товару, а тому посадовою особою митного органу були витребувані додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме відповідач вказав на те, що під час митного оформлення декларантом не були подані всі документи на підтвердження числового значення складових митної вартості товарів - рахунків-фактур.

Разом з тим, відповідачем прийняте рішення № 805130000/2013/000084/1 від 29.04.13 р. (а.с.126-127) про коригування митної вартості товарів на рівні 0,7154 доларів США за 1 тону метричну, із застосуванням другорядного методу - за ціною договору щодо ідентичних товарів (ст. 57 МК України). Також відповідачем видана картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення № 805130000/2013/00080 від 29.04.13 р. (а.с.128-132).

За заявою позивача придбаний товар (калій хлористий) митним органом був випущений у вільний обіг у відповідності до ч. 7 ст. 55 МК України з визначенням митної вартості в розмірі 365 євро за 1 метричну тону, що підтверджується митною декларацією № 805130000/2013/004978 від 03.05.13 р. Митна вартість товару визначена позивачем у митній декларації № 805130000/2013/004840 від 29.04.13 р. склала 8752335,0 грн. при курсі долара США 7,993. (визначений підприємством до сплати ПДВ склав 1750467 грн., а митна вартість товару згідно рішення митного органу № 805130000/2013/000084/1 від 29.04.13 р. склала 10390330,9 грн. при курсі долара США 7,993 (визначений митницею до сплати ПДВ склав 2078066,18 грн.). Таким чином, різниця між ПДВ, визначеним до сплати відповідачем, та ПДВ, визначеним до сплати позивачем, склала 327599,18 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав на те, що відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, в ст. 49 якого встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а в ч. 1 та ч. 2 ст. 52 встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5 і ч. 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. В ч. 3 наведеної норми записано, якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно ч. 1 ст. 54 Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, а відповідно ч. 1 ст. 55 Кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

В ст. 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст. 59 і ст. 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно ч. 2 ст. 58 Кодексу метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

З урахуванням наведених норм суд першої інстанції зробив висновок про те, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), і єдиною підставою його незастосування є, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Суд першої інстанції визнав доведеними права відповідача витребувати додаткові документи для перевірки правильності визначення митної вартості товару, однак зазначив, що такі повноваження мають бути реалізовані лише за наявності обґрунтованих підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. Але в даному спорі відсутні дані, які б свідчили про існування достатніх підстав для виникнення обґрунтованого сумніву у Сумської митниці щодо вартості імпортованого товару.

Залучені до матеріалів справи документи свідчать про те, що під час проведення митного контролю одночасно з поданням митної декларації митному органу були подані всі необхідні документи, які підтверджують ціну товару, зазначену у декларації: попередня митна декларація; накладні УМВС; рахунки фактури № 506-512 від 15.04.13 р., № 513-520 від 16.04.13 р., № 521-535 від 18.04.13 р., № 553-567 від 20.04.13 р.; платіжні доручення в іноземній валюті № 221 від 19.04.13 р., № 235 від 24.04.13 р., № 243 від 26.04.13 р.; зовнішньоекономічний контракт № 2013-004 від 03.01.13 р. та доповнення до зовнішньоекономічного контракту № 4 від 01.04.13 р.; довідка про проведення декларування валютних цінностей доходів майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами; інформація про позитивні результати санітарно-епідеміологічні екологічного контролю товару; інформація про позитивні результати здійснення екологічного контролю товару; сертифікати про походження товару СТ-1; копія митної декларації країни відправлення.

В апеляційні скарзі відповідач по справі вказав на те, що на момент декларування позивачем товару згідно МД 805130000/2013/004840 від 29.04.13 р. були надані платіжні доручення № 243 від 26.04.13 р. (інвойс 536-550, 553-567), № 235 від 24.04.13 р. (інвойс № 521-535) та № 221 від 19.04.13 р. (інвойс № 506 - 520), але рахунків фактур № 536-550 згідно платіжного доручення № 243 надано не було, що підтверджується відсутністю реквізитів таких документів у графі 44 МД № 805130000/2013/004840 від 29.04.13 р.

Суд першої інстанції визнав безпідставними доводи відповідача про те, що позивачем були надані не всі необхідні документи, які підтверджують ціну товару, оскільки жодних обставин та доказів на підтвердження того, що позивач в декларації митної вартості зазначив не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів митним органом до прийняття оскарженого рішення не наведено.

Суд першої інстанції також зазначив, що до митного органу позивачем було надано залізничні накладні за квітень 2013 р. на загальну кількість калію хлористого 3000000 кг. Рахунки-фактури на оплату калію хлористого № 506-512 від 15.04.13 р., № 513-520 від 16.04.13 р., № 521- 535 від 18.04.13 р., № 553-567 від 20.04.13 р. на загальну кількість 3000000 кг. з зазначенням номерів залізничних накладних за квітень 2013 р. саме на суму 3000000 кг. Платіжні доручення в іноземній валюті № 221 від 19.04.13 р., № 235 від 24.04.13 р. та № 243 від 26.04.13, призначення платежу по яким є рахунки-фактури № 506-512 від 15.04.13 р., № 513-520 від 16.04.13 р., № 521- 535 від 18.04.13 р., № 553-567 від 20.04.13 р. Митну декларацію № 805130000/2013/004840 від 29.04.13 р., згідно якої було заявлено до декларування калій хлористий дрібний рожевий (ГОСТ 4568-95) сорт І, вагою 3000000 кг., а тому товар згідно рахунків-фактур № 536-550 до декларування позивачем не пред'являвся, що свідчить про те, що обов'язку та необхідності надавати такі рахунки-фактури у декларанта не виникає. На підставі цього судом першої інстанції зроблений висновок, що сам факт оплати платіжним дорученням № 243 від 26.04.13 р., крім пред'явлених до декларування рахунків-фактур інших рахунків № 536-550 в розумінні Митного кодексу України не є підставою для витребування митним органом додаткових документів чи коригування митної вартості товару.

Колегія суддів зазначає, що згідно ст. 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених цим Законом, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється. Зважаючи на те, що позивачем були надані митному органу усі документи, що повністю підтверджували митну вартість, яка ним заявлена, відповідач був зобов'язаний в силу приписів ст. 57 та ст. 58 Митного кодексу України прийняти рішення про можливість застосування митної вартості товарів, заявленої ПАТ «Сумихімпром», з урахуванням того, що відповідач в рішенні про коригування заявленої митної вартості товарів та картці відмови у прийнятті митної декларації не вказав із посиланням на подані декларантом документи, в чому полягає неможливість застосування першого методу визначення митної вартості.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині, оскілки доводи апеляційної скарги їх не спростували.

Задовольняючи позов в частині стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 327599,18 грн. надмірно сплаченого ПДВ, суд першої інстанції не навів жодного доводу на обґрунтування даного рішення.

Проте колегія суддів не погоджується з даними висновками суду першої інстанції, оскільки вважає ці вимоги передчасними з тих підстав, що в ст. 264 Митного кодексу України записано, що у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом. У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.

Оскільки на час звернення з даними позовом у позивача ще не виникло право вимагати повернути на його користь надміру сплачені податки, то позов в цій частині задоволенню не підлягає, а постанова Сумського окружного адміністративного суду від 24.12.13 р. по справі № 818/8473/13-а в цій частині підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 157, 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Сумської митниці Міндоходів на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.12.2013р. по справі № 818/8473/13-а - задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.12.13 р. по справі № 818/8473/13-а скасувати в частині задоволення позову про стягнення з Державного бюджету України на користь ПАТ «Сумихімпром» (код ЄДРПОУ 05766356) суму надмірно сплаченого ПДВ в розмірі 327599,18 грн. і в цій частині прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.12.13 р. по справі № 818/8473/13-а - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Водолажська Н.С.Судді(підпис) (підпис) Філатов Ю.М. Тацій Л.В.