Постанова № 37507856, 25.02.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УКРАЇНА

Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2014 р. Справа № 816/6822/13-а

Головуючий 1 інстанції: Шевяков І.С.

Доповідач: Водолажська Н.С.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Тацій Л.В.

при секретарі Шабанова С.О.

за участю:

представника позивача - Дем'янов В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2014р. по справі № 816/6822/13-а

за позовом Приватного підприємства «Полтава-Консалтинг»

до Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

третя особа Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПП «Полтава-Консалтинг», звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Карлівської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 0000222200 від 04.07.13 р. про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 50496,0 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 63120,0 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.14 р. по справі № 816/6822/13-а позовні вимоги були задоволені в повному обсязі.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.14 р. по справі № 816/6822/13-а та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа, Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України, письмові заперечення на апеляційну скаргу не надала.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП «Полтава-Консалтинг» зареєстроване як юридична особа 20.02.04 р. Карлівською районною державною адміністрацією, перебуває на обліку у Карлівській ОДПІ з 24.02.04 р. та одним із видів діяльності ПП «Полтава-консалтинг» є виробництво біологічного палива у вигляді твердих паливних брикетів, які реалізовувалися позивачем з метою отримання прибутку, у тому числі, за експортним контрактом. Також суд першої інстанції зазначив, що 08.09.10 р. позивачу було видане Свідоцтво про належність палива до альтернативного Серії ТП № 13 зі строком дії до 08.09.12 р.

Як свідчать залучені до матеріалів справи документи, підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення є акт № 110/22/32886226 від 18.06.13 р. виїзної позапланової перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти та достовірності визначення прибутку, звільненого від оподаткування, за період з 01.01.12 р. по 31.12.12 р., в якому зафіксовані порушення платником податків вимог ст. 135, п. 15 ст. 153 ПК України, які призвели до заниження зобов'язань по податку на прибуток за 3-й кв. 2012 р. в сумі 15008,0 грн., за 4-й кв. 2012 р. в сумі 35488,0 грн.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, але рішенням ГУ Міндоходів у Полтавській області про результати розгляду скарги № 843/10/16-31-10-03-06 від 06.09.13 р. та рішенням Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду скарги № 13819/6/99-99-10-01-15 від 23.10.13 р. скарги позивача були залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0000222200 від 04.07.13 р. - без змін.

Наведені вище обставини стали підставою для звернення позивача до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ПП «Полтава-консалтинг» протиправно позбавлено права скористатися відповідною податковою пільгою з податку на прибуток, а відповідно донарахування йому грошових зобов'язань з цих підстав є протиправним і підлягає скасуванню. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що протиправним є донарахування зобов'язань, що вчинене з підстав неврахування у складі валового доходу доходів, отриманих від курсових різниць, отриманих від продажу твердих паливних брикетів за експортними контрактами - оскільки на ці доходи також поширюється податкова пільга, передбачена п. 15 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України.

Також судом першої інстанції зроблений висновок, що у період з 08.09.12 р. по 04.03.13 р. ПП «Полтава-консалтинг» займався тією ж діяльністю з виробництва таких же за своїми властивостями і хімічним складом паливних брикетів, які є біопаливом і відносяться відповідно Закону України «Про альтернативні види палива» до альтернативного і за межами цього періоду, у зв'язку з чим суд першої інстанції зроблений висновок про те, що це паливо мало ознаки біопалива, а тому позивача слід вважати у вказаний проміжок часу виробником біопалива.

Як вказано в судовому рішенні, суд першої інстанції з'ясував, що протягом періоду, що перевірявся, позивач здійснював реалізацію товару по експортному контракту № 1-01/12 від 09.01.12 р., укладеним з «Chemagrotrade» Sp.Z o.o. (Польща, м. Варшава), предметом якого є поставка паливних брикетів і гранул з лушпиння соняшника та іншої біомаси рослинного походження. Загальна вартість контракту встановлюється згідно Специфікації № 1 і складає 222000,0 євро. За цим контрактом позивач у жовтні 2012 р. поставив контрагенту товар згідно ВМД на загальну суму 94860,5 польських злотих, що складає 239660,0 грн. Від «Chemagrotrade» Sp.Z o.o. отримана оплата на загальну 193823,5 польських злотих, що складає 490116,72 грн., а згідно журналу-ордеру станом на 01.10.12 р. сальдо розрахунків з даним контрагентом по Дт 364 «Розрахунки з покупцями, польський злотий» становить 98963,0 польських злотих, що складає 236837,4 грн. Дохід від курсових різниць при розрахунках з даним контрагентом у жовтні 2012 р. склав 13619,29 грн. (Дт 364 Кт 791).

Також суд дослідив укладений позивачем з «ANWA» Sp.Z o.o. (Польща, м. Варшава) експортний контракт № 1-11/12 від 01.11.12 р., предметом якого була поставка паливних брикетів і гранул з лушпиння соняшнику та іншої біомаси рослинного походження на загальну суму 4300000,0 злотих. Товар за даним контрактом був поставлений у грудні 2012 р. на підставі ВМД на загальну суму 165951,0 польських злотих, що складає 423300,8 грн. Оплата за поставлений товар отримана в сумі 241117,0 польських злотих, що складає 615620,2 грн. Дохід від курсових різниць при розрахунках з даним контрагентом у грудні 2012 р. складає 8324,8 грн. (Дт 364 Кт 791).

Підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог чинного законодавства є те, що з 01.01.12 р. по 31.12.12 р. підприємство застосовувало пільгу зі сплати податку на прибуток, яка передбачена для виробників біопалива, на суму 309749,0 грн. В уточнюючій податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 р. підприємство задекларувало прибуток, який звільнений від оподаткування, на суму 753417,0 грн.

Наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що Національне агентство з питань забезпечення ефективності використання енергетичних ресурсів 08.09.10 р. видало ПП «Полтава-Консалтинг» свідоцтво про належність палива до альтернативного (термін дії свідоцтва закінчився 08.09.12 р.). У зв'язку із закінченням строку дії свідоцтва ПП «Полтава-Консалтинг» звернулося до НАЕР із заявою від 28.08.12 р. про продовження терміну дії вищевказаного свідоцтва.

На подану заяву Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України листом № 1373-01/14/4-12 від 10.09.12 р. повідомило заявника про те, що в доданих до заяви документах відсутні встановлені в процесі випробувань значення габаритних розмірів брикету, маси однієї одиниці брикету та тривалості горіння 100 грамів брикету та порекомендовано усунути вказані невідповідності.

Після отримання вказаного листа ПП «Полтава-Консалтинг» направило уточнюючі документи № 394/К/1 від 24.09.12 р., на що була отримана від Держенергоефективності України відповідь від 01.02.13 р., де зазначена, що для отримання свідоцтва заявнику необхідно надати інформацію про показник тривалості горіння 100 грамів брикету або ж підтвердження того, що жодна з акредитованих лабораторій не проводить визначення тривалості горіння даної кількості продукту у формі офіційного листа Національного агентства з акредитації України, який підтвердить вказану інформацію. З урахуванням даної відповіді позивач листом № 1-10/3-0180 від 20.02.13 р. надав витребувані підтвердження та подав до Держенергоефективності України повторну заяву від 22.02.13 р. на отримання свідоцтва про належність палива до альтернативного, яке було отримане 04.03.13 р. терміном дії до 04.03.15 р.

Оскільки позивач у період з 09.09.12 р. по 31.12.12 р. у відсутності у нього свідоцтва про належність палива до альтернативного неправомірно користувалося пільгою зі сплати податку на прибуток протягом, відповідачем був зроблений висновок про заниження ним зобов'язань з цього податку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав на те, що позивач у період, що перевірявся, є виробництво біопалива, а саме брикетів паливних із рослинної сировини, що передбачає його право відповідно п. 15 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України на звільняються від оподаткування прибутку, отриманого від продажу біопалива. При цьому, як вказав суд першої інстанції, ПК України не містить застережень та будь-яких формальних умов, необхідних для користування цією податковою пільгою, зокрема, податковим законодавством не передбачено особливої процедури отримання статусу виробника біопалива чи дозвільного порядку отримання права на користування даним видом податкової пільги. Отже, для користування цією пільгою, по-перше, платник повинен мати ознаки виробника біопалива; по-друге, прибуток має бути отриманий від продажу біопалива.

Оскільки у період з 08.09.12 р. по 04.03.13 р. ПП «Полтава-консалтинг» займався тою ж діяльністю з виробництва тих же за своїми властивостями і хімічним складом паливних брикетів, які є біопаливом і відносяться відповідно до вимог Закону України «Про альтернативні види палива» до альтернативного, що і за межами цього часового проміжку. На підтвердження даного висновку суд першої інтонації послався на приписи ст. 6 Закону України «Про альтернативні види палива», де зазначено, що біологічні види палива, призначені для реалізації як товарна продукція, підлягають обов'язковій сертифікації відповідно до законодавства, і вказав, що вироблений позивачем товар був сертифікований (а.с. 121-123).

Роблячи висновок про відсутність в діях позивача порушень податкового законодавства, суд першої інстанції вказав на те, що позивач своєчасно подав до Голови Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів заяву № 397/К від 28.08.12 р. про видачу свідоцтва про належність палива до альтернативного з додатками, але Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України порушило вимоги постанови КМУ №1307 від 05.10.04 р. «Про порядок видачі свідоцтва про належність палива до альтернативного» і не прийняло протягом 10 днів рішення ні про відмову у видачі свідоцтва про належність палива до альтернативного, ні про видачу свідоцтва.

Дані обставини стали підставою для висновку суду першої інстанції про те, що суб'єкт владних повноважень, Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України, з підстав, які суд не визнав правовими, оскільки вони не передбачені жодною нормою права, затримав видачу свідоцтва ПП «Полтава-консалтинг» і ця затримка була пов'язана з вимогою надати документи, що не передбачені нормами права в Україні, а тому ці дії є протиправними і такими, що порушили права ПП «Полтава-консалтинг» і як наслідок поставили під сумнів право позивача скористатися податковою пільгою як виробника біопалива. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що у разі, якби Держенергозбереженням України не порушило Порядок, то ним було б прийнято рішення про видачу свідоцтва про належність палива до альтернативного в 10-денний строк, а отже - у вересні 2012 р. і позивач мав би повне право на податкову пільгу.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що відповідно п. 15 підрозд. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПК України тимчасово, до 01.01.20 р., звільняється від оподаткування, прибуток, зокрема, виробників біопалива, отриманий від продажу біопалива. Зазначена норма згідно п. 21 цього підрозділу застосовується з урахуванням такого: суми коштів, вивільнені від оподаткування, спрямовуються підприємствами - платниками податку на збільшення обсягів виробництва (надання послуг), переоснащення матеріально-технічної бази, запровадження новітніх технологій, пов'язаних з основною діяльністю такого платника податку, та/або повернення кредитів, використаних із зазначеною метою, і сплату процентів за ними; з метою оподаткування суми вивільнених від оподаткування коштів визнаються доходами одночасно з визнанням витрат, понесених за рахунок цих коштів, у розмірі таких витрат; порядок цільового використання вивільнених від оподаткування коштів установлюється Кабінетом Міністрів України. У разі порушення вимог щодо цільового використання вивільнених від оподаткування коштів платник податку повинен збільшити податкові зобов'язання з цього податку за результатами податкового періоду, на який припадає таке порушення, а також сплатити пеню, нараховану відповідно до норм Податкового кодексу.

Сума коштів, використана не за призначенням, оподатковується за загальними правилами, встановленими п. 151.1 ст. 151 ПК України, з урахуванням п. 10 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу. При цьому податковою базою обкладення податком на прибуток визнається грошовий вираз прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно ст. 134 ПК, з урахуванням положень статей 135 - 143 цього Кодексу (п. 149.1 ст. 149 Кодексу).

Згідно ст. 1 Закону України «Про альтернативні види палива» альтернативними видами палива є тверде, рідке та газове паливо, яке є альтернативою відповідним традиційним видам палива і яке виробляється (видобувається) з нетрадиційних джерел та видів енергетичної сировини; біологічні види палива (біопаливо) - це тверде, рідке та газове паливо, виготовлене з біологічно відновлювальної сировини (біомаси), яке може використовуватися як паливо або компонент інших видів палива. В ст. 6 цього Закону встановлено, що належність палива до альтернативного підтверджується документом про ідентифікацію палива, що видається уповноваженим органом виконавчої влади в порядку, визначеному постановою КМУ № 1307 від 05.10.04 р. «Про порядок видачі свідоцтва про належність палива до альтернативного».

Свідоцтво видається строком на два роки за результатами розгляду Національним агентством з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів заяви про видачу свідоцтва та експертного висновку про наявність ознак альтернативного виду палива, яке надається в порядку та за формою, затвердженими наказом Державного комітету України з енергозбереження № 183 від 10.12.04 р.

Колегія суддів зазначає, що біологічні види палива, призначені для реалізації як товарна продукція, підлягають обов'язковій сертифікації відповідно до законодавства. Суб'єкти господарської діяльності, які реалізують свою продукцію, на вимогу покупця надають документ, що підтверджує якість палива та його належність до альтернативних видів палива. Отже, виробники біологічного палива з метою реалізації повинні отримати свідоцтво про належність палива до альтернативного.

Особливості відносин у сфері виробництва та використання біологічних видів палива регулюються ст. 8 Закону України «Про альтернативні види палива». Відповідно до цієї норм діяльність у сфері виробництва та використання біологічних видів палива може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності відповідно до законодавства України. Ведення державного реєстру виробників рідких біологічних видів палива та біогазів здійснюється органом, уповноваженим КМУ. Суб'єкти господарювання, що здійснюють господарську діяльність у сфері виробництва, зберігання та введення в обіг рідких біологічних видів палива та біогазів, підлягають внесенню до державного реєстру виробників рідких біологічних видів палива та біогазів у порядку, встановленому КМУ. Крім того, виробництво біоетанолу здійснюється суб'єктами господарювання за наявності відповідної ліцензії.

Разом з тим, в ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» визначено, що відповідно до спеціальних законів ліцензуванню підлягають, зокрема, такі види господарської діяльності: виробництво, зберігання та реалізація рідкого палива з біомаси; виробництво, зберігання та реалізація біогазу.

Враховуючи положення наведених вище норм, колегія суддів зазначає, що звільняється від оподаткування податком на прибуток не весь прибуток окремого суб'єкта господарювання, що виробляє біопаливо, а лише прибуток, отриманий від продажу біопалива такого виробника. При цьому, для визначення суб'єкта господарювання, прибуток якого, отриманий від продажу біопалива, звільняється від оподаткування, слід враховувати наступні вимоги: зазначеного суб'єкта господарювання внесено до Державного реєстру виробників рідких біологічних видів палива та біогазів; біопаливо має відповідний сертифікат; наявність ліцензії у разі здійснення господарської діяльності з виробництва, зберігання та реалізації рідкого палива з біомаси; наявність ліцензії у разі здійснення господарської діяльності з виробництва, зберігання та реалізації біогазу.

В ст. 1 Закону України «Про альтернативні види палива» визначено, що альтернативні види палива - тверде, рідке та газове паливо, яке є альтернативою відповідним традиційним видам палива і яке виробляється (видобувається) з нетрадиційних джерел та видів енергетичної сировини. Відповідно до ст. 51 цього Закону до альтернативних видів твердого палива належать: продукція та відходи сільського господарства (рослинництва і тваринництва), лісового господарства та технологічно пов'язаних з ним галузей промисловості, а також гранули, брикети, деревне вугілля та вуглиста речовина, вироблені з цієї продукції та відходів, що використовуються як паливо; органічна частина промислових та побутових відходів, а також гранули та брикети, вироблені з них; торф, а також гранули та брикети, вироблені з нього.

З доказів, що містяться в матеріалах справи видно, що позивач займається виробництвом твердих паливних брикетів з лушпиння соняшника, які відповідно до ДКПП 37.20.10 ТУ У 37.2-34825792-001:2007 «Брикет паливний із рослинної сировини пресований» ідентифікуються як альтернативне паливо.

Колегія суддів зазначає, що біологічні види палива (біопаливо) - тверде, рідке та газове паливо, виготовлене з біологічно відновлювальної сировини (біомаси), яке може використовуватися як паливо або компонент інших видів палива. при цьому біомаса - біологічно відновлювальна речовина органічного походження, що зазнає біологічного розкладу (відходи сільського господарства (рослинництва і тваринництва), лісового господарства та технологічно пов'язаних з ним галузей промисловості, а також органічна частина промислових та побутових відходів (ст. 1 Закону України «Про альтернативні види палива»). Таким чином колегія суддів зазначає, що позивач виробляє біопаливо (тверді паливні брикети з лушпиння соняшника), яке різновидом альтернативного твердого паливо, а тому позивач є виробником біопалива в розмінні положень ПК України.

Відповідно до чинного законодавства України виробники біопалива в Україні звільняються від податку на прибуток від продажу біопалива до 2020 р. При цьому біопаливо, призначене для реалізації як товарна продукція, підлягають обов'язковій сертифікації. Отже, з метою реалізації зазначеної податкової пільги виробники біологічного палива повинні отримати свідоцтво про належність палива до альтернативного для подачі в податкові органи. Свідоцтво про належність палива до альтернативного видається Державним агентством з енергоефективності та енергозбереження (Держенергоефективності) на безоплатній основі строком на два роки із занесенням інформації про таке паливо та його виробника в спеціальний Реєстр альтернативних видів палива Держенергоефективності.

Згідно постанови КМУ № 1307 від 05.10.04 р. «Про порядок видачі свідоцтва про належність палива до альтернативного» видача свідоцтва про належність палива до альтернативного відбувається наступним чином: замовник подає до Держенергоефективності заяву про видачу свідоцтва та експертний висновок про наявність ознак альтернативного виду палива; Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження розглядає заяву протягом 10 днів та приймає рішення про видачу свідоцтва або відмову в його видачі, про що повідомляє заявника у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. При видачі заявнику свідоцтва про належність наданого ним палива до альтернативного Держенергоефективності заносить відомості про це паливо до Реєстру альтернативних видів палива.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що однією з обов'язкових умов щодо підтвердження належності палива до альтернативного є наявність у виробника такого палива відповідного свідоцтва, наявність якого є обов'язковим і для виробників біопалива, як різновиду альтернативного виду палива, а не лише сертифікату.

В своєму рішенні суд першої дійшов до висновку, що паливо, яке вироблялося позивачем, мало ознаки біопалива та відповідно ПП «Полтава-консалтинг» протягом перевіряє мого періоду слід вважати виробником біопалива без врахування того, що свідоцтво про належність палива до альтернативного закінчилася.

Колегія суддів зазначає, що в розумінні положень Закону України «Про альтернативні види палива» свідченням того, що паливо є альтернативним є виключно свідоцтво, яке видається в порядку розробленому КМУ, Держ.агентством з енергоефективності та енергозбереження. Таке свідоцтво видається на два роки і не вимагає оплати за отримання. Між тим перед подачею заяви про отримання необхідно замовити експертний висновок про присутність ознак альтернативного палива. Порядок отримання такого експертного висновку встановлено наказом Держкомітету з енергозбереження № 183 від 10.12.04 р. У відповідності з даним порядком заявник повинен оплатити всі витрати з проведення експертизи та зберігання лабораторією контрольних зразків протягом терміну легітимності отриманого свідоцтва.

Проведення експертизи для підтвердження належності палива до альтернативного здійснюється з метою перевірки відповідності палива ознакам, визначеним у ст. 3 Закону України «Про альтернативні види палива», а також обов'язковим для кожного виду палива технічним показникам. Експертизу палива проводять випробувальні лабораторії, що мають атестат акредитації в Системі сертифікації УкрСЕПРО (сертифіковані) на проведення робіт у сфері експертизи різних видів (тверде, рідке чи газове/газоподібне) палива та можуть надавати заявникам експертні висновки щодо дослідженого палива. Для цього заявник укладає договір з відповідною лабораторією та сплачує всі витрати, пов'язані з проведенням експертизи палива та зберіганням лабораторією контрольних зразків цього палива протягом терміну дії виданого на нього свідоцтва про належність палива до альтернативного.

Відповідно наказу Держкомітету України з енергозбереження № 183 від 10.12.04 р. проведення експертизи здійснюється наступним чином: для проведення експертизи палива заявник подає до лабораторії заяву про проведення експертизи палива, ідентичні між собою зразки цього палива (з метою проведення експертизи та для зберігання лабораторією як контрольних у випадку виникнення спірних ситуацій) та, у разі потреби, супровідні документи на це паливо (технічні умови, паспорт, відомості щодо екологічної та пожежної безпеки); результати експертизи викладаються в експертному висновку щодо наявності в палива ознак альтернативного палива, який лабораторія видає заявнику. Контрольні зразки палива, на яке видано свідоцтво про належність палива до альтернативного, повинні зберігатись лабораторією, що проводила експертизу, протягом терміну дії свідоцтва про належність палива до альтернативного.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що згідно діючого законодавства право на підтвердження належності палива до альтернативного надається виключно випробувальним лабораторіям, що мають атестат акредитації в Системі сертифікації УкрСЕПРО (сертифіковані) на проведення робіт у сфері експертизи різних видів (тверде, рідке чи газове/газоподібне) палива та можуть надавати заявникам експертні висновки щодо дослідженого палива, що свідчить про те, що у суду першої інстанції не було правових підстав робити висновок, що паливо, яке вироблялося позивачем мало ознаки біопалива.

Колегія суддів також вважає за доцільне зауважити, що положеннями ч. 2 і ч. 5 ст. 6 Закону України «Про альтернативні види палива» передбачена обов'язкова сертифікація біологічних видів палива у разі реалізації. Підприємець зобов'язаний надати відповідний сертифікат на вимогу покупця. Таким чином, колегія суддів зазначає, що ліцензування діяльності з виготовлення та продажу твердого біопалива не передбачена, а виробники твердого біологічного палива для його реалізації повинні оформити свідоцтво про те, що паливо є альтернативним і отримати сертифікати якості.

Таким чином сертифікат, в розумінні ч. 2 ст. 6 Закону України «Про альтернативні види палива» є лише документом, який підтверджує якість чи відповідність біопалива та не підтверджує його належність до альтернативного палива, оскільки таким документом є виключно свідоцтво, що видається у встановленому законодавством порядку.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів зазначає, що для підтвердження статусу виробника біопалива з метою реалізації податкової пільги по податку на прибуток необхідно мати такі документи: протокол випробувань/сертифікат відповідності біопалива; технічні умови на виробництво біопалива; експертний висновок про належність палива до альтернативного; свідоцтво про належність палива до альтернативного. Оскільки протягом періоду, що перевірявся, у позивача було відсутнє свідоцтво про належність палива до альтернативного, відповідач дійшов правомірного висновку про відсутності у ПП «Полтава-Консалтинг» підстав для застосування податкової пільги, встановленої п. 15 підрозд. 4 розд. XX «Перехідні положення».

Крім того, у своєму рішенні суд першої інстанції погодився з доводами позивача стосовно того, що свідоцтво про належність палива до альтернативного не видане позивачу вчасно виключно з вини суб'єкта владних повноважень - Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України, зазначивши при цьому, що Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України порушило вимоги постанови Кабінету Міністрів України № 1307 від 05.10.04 р. «Про порядок видачі свідоцтва про належність палива до альтернативного», оскільки протягом 10 днів не було прийнято рішення ні про відмову у видачі свідоцтва про належність палива до альтернативного, ні про видачу свідоцтва.

Колегія суддів зазначає, що предметом спору у даній справі є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000222200 від 04.07.13 р., яким визначено до сплати податкове зобов'язання зі сплати податку на прибуток у сумі 113616,0 грн. (в тому числі за основним платежем 50496,0 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 63120,0 грн.) за результатами позапланової виїзної перевірки ПП «Полтава-Консалтинг» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти та достовірності визначення прибутку, звільненого від оподаткування за період з 01.01.12 р. по 31.12.12 р., а не визнання протиправною бездіяльності Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України щодо невиконання вимог постанови Кабінету Міністрів України № 1307 від 05.10.04 р. «Про порядок видачі свідоцтва про належність палива до альтернативного», що свідчить про те, що суду першої інстанції не було підстав надавати правову оцінку бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо невидачі у 10-денний строк ПП «Полтава-Консалтинг» свідоцтва про належність палива до альтернативного. Доказів того, що ПП «Полтава-Консалтинг» звертався до суду із вимогами про визнання бездіяльності Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України щодо невиконання вимог постанови Кабінету Міністрів України № 1307 від 05.10.04 р. «Про порядок видачі свідоцтва про належність палива до альтернативного» протиправної та зобов'язання видати свідоцтво з урахуванням дати подачі заяви матеріали справи не містять.

Відповідно ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Положеннями ч. 2 ст. 11 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Наведені вище обставини свідчать про помилковість висновку суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Зважаючи на те, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.14 р. по справі № 816/6822/13-а прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Карлівської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.14 р. по справі № 816/6822/13-а - задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.14 р. по справі № 816/6822/13-а - скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову ПП «Полтава-Консалтинг» до Карлівської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області, третя особа Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України, про скасування податкового повідомлення-рішення Карлівської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 0000222200 від 04.07.13 р. про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 50496,0 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 63120,0 грн..

Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя (підпис)Водолажська Н.С.Судді(підпис) (підпис) Філатов Ю.М. Тацій Л.В.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 03.03.2014 року.