Постанова № 37507276, 03.03.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2014 р. Справа № 922/4413/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Александроіої Т.В., довіреність № Д/41 від 07.10.2013 року

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп", м. Харків (вх.№ 305 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 26 грудня 2013 року по справі № 922/4413/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобол-реєстр", м. Харків

про стягнення 60 000 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Олімп" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобол-реєстр" про стягнення з останнього 60 000 грн. безпідставно набутих грошових коштів.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26 грудня 2013 року у справі № 922/4413/13 (суддя Буракова А.М.) в позові відмовлено повністю.

Позивач із вказаним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

При цьому позивач зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги доводи та обґрунтування позивача, які стосуються обставин, викладених в позовній заяві щодо не укладання договору купівлі-продажу № с-11/06-2013 року від 11.06.2013 року, в зв'язку з чим позивач вважає, що господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що підставою перерахування позивачем 60000,00 грн. були умови договору. Також, позивач стверджує, що між сторонами не було досягнуто згоди щодо таких істотних умов договору, як кількість товару та ціна договору. Як вказує позивач, зважаючи на те, що він не сплатив відповідачу суму грошей, вказану в Специфікації та в рахунку, тому вважає, що він не вчинив дій, які б свідчили про прийняття пропозиції відповідача укласти договір на запропонованих ним умовах.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.02.2014 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 26.02.2014 року.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судові засідання свого уповноваженого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується відповідними повідомленнями про вручення поштового відправлення уповноваженій особі відповідача 03.02.2014 року за № 001287/1 та 24.02.2014 року за № 002332/1, які знаходяться в матеріалах справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи,, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Олімп", м.Харків звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал - реєстр", м.Харків про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 60 000,00 грн., посилаючись при цьому на те, що 13 червня 2013 року позивач, маючи намір укласти договір купівлі-продажу з відповідачем, перерахувало грошові кошти на поточний рахунок Відповідача в сумі 60 000,00 грн. на підставі платіжного доручення № 563 від 13 червня 2013 року з призначенням платежу "оплата за пшеницю по рахунку 4 від 11 червня 2013 року".

Проте, як зазначає позивач у своїй позовній заяві, оскільки сторонами не було досягнуто згоди, щодо усіх істотних умов договору купівлі - продажу, такий договір так і не було укладено, у зв'язку з чим 19 липня 2013 року позивачем було направлено на адресу відповідача лист № 549 від 16.07.2013 року про повернення помилково перерахованих грошових коштів, який відповідач отримав, проте вказані кошти позивачу не повернув.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 60 000,00 грн. Позов обґрунтований посиланням на положення ст..ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з обставин, за якими встановив, що позивач вимагає стягнення з відповідача коштів, що сплачені відповідно до договору купівлі - продажу № с - 11/06-2013 від 11.06.2013 року, в якості оплати за пшеницю згідно рахунку, підставою перерахування цієї суми є умови договору, Таким чином, суд вважав, що застосування ст. 1212 Цивільного кодексу України до правовідносин, що виникли між сторонами, є безпідставним.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Однак, з аналізу оскаржуваного рішення вбачається, що судом першої інстанції при розгляді справи не взято до уваги та не надано належної оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, а також приписам ст. 34 ГПК України, за якою обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 60 000,00 грн., перерахованих відповідачу за платіжним дорученням № 563 від 13 червня 2013 року.

При цьому, як зазначає позивач, він мав намір укласти з відповідачем договір купівлі-продажу, однак договір № с-1106-2013 від 11.06.2013 року не був укладений, оскільки сторонами не було досягнуто згоди, щодо усіх істотних умов договору купівлі - продажу.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів констатує, що позивачем надано до суду копію договору № с-1106-2013 від 11.06.2013 року з факсимільним відтворенням підпису директора та печатки позивача. Оригінальних підписів та печаток договір не містить і в матеріалах справи відсутні докази оформлення договору належним чином. При цьому, оригінал договору між сторонами не був підписаний, що не спростовано відповідачем під час розгляду справи в суді.

Відповідно до п. 2.2 договору умови оплати і ціна товару, в том числі і по окремим партіям переданого товару, узгоджуються сторонами у додатках до договору - специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з додатком № 1 (специфікацією) від 11.06.2013 року до договору товаром, який повинно було передати ТОВ «Глобол-Реєстр» є пшениця в кількості 150,00 тонн за ціною 1666,67 грн. на загальну суму 300000,00 грн. (а.с. 53).

В той же час, відповідачем виставлено позивачу рахунок № 4 від 11.06.2013 року за пшеницю в кількості 120,00 тон за ціною 2000,00 грн. на загальну суму 240000,00 грн.

Вказані обставини свідчать про те, що сторони не досягли згоди щодо істотних умов договору, так як кількість та ціна товару.

Відповідно до п.п. 2, 3 ст. 180 Господарського кодексу України істотними умовами є предмет, ціна та строк дії договору, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно п. 8 ст. 181 Господарського кодексу України, у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що договір № с-1106-2013 від 11.06.2013 року є таким, що не відбувся, тому перерахування позивачем відповідачу грошових коштів в розмірі 60000,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 563 від 13 червня 2013 року не може базуватись на договірних відносинах.

Крім того, колегія суддів враховує, що призначення платежу позивачем визначено, як оплата за пшеницю по рахунку 4 від 11 червня 2013 року.

Однак, будь - які договірні відносини не можуть існувати лише на підставі рахунків, видаткових накладних (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 20.12.2011 у справі № 4/160).

До того ж, позивач 13.06.2013 року перерахував згідно платіжного доручення 60000,00 грн., проте в самому платіжному дорученні не зазначено, за який товар, в якій кількості здійснювалась оплата.

Згідно ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане у пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

З огляду на той факт, що позивач не сплатив відповідну суму грошей, яка зазначена в рахунку відповідача, то він (позивач) є таким, що не вчинив дій, які б свідчили про прийняття пропозиції відповідача на запропонованих ним умовах.

Окрім того, матеріали справи свідчать про те, що 19.07.2013 року позивачем було направлено відповідачу лист № 549 від 16.07.2013 року про повернення помилково перерахованих грошових коштів, який відповідач отримав 23.07.2013 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Також, 31.07.2013 року з метою досудового врегулювання спору позивач також направив відповідачу письмову претензію про повернення безпідставно отриманих грошових коштів, яка була отримана останнім 02.08.2013 року.

Отже, подальше неодноразове звернення позивача до відповідача з вимогою про повернення помилково перерахованих грошових коштів підтверджує факт відсутності домовленості між сторонами щодо купівлі-продажу товару.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідач не надав жодної відповіді на неодноразові письмові звернення позивача, а також не вимагав здійснити попередню оплату за товар в сумі, зазначеній в специфікації або рахунку. Також, відповідачем не було здійснено будь-яких дій щодо наміру виконати свої зобов'язання з передачі товару, зокрема не зазначено місцезнаходження товару, де позивач мав би можливість його отримати самостійно на умовах, запропонованих відповідачем.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зобов'язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності таких умов: по-перше, щоб мало місце набуття або зберігання майна; по-друге, щоб набуття або зберігання було здійснено за рахунок іншої особи; по-третє, щоб були відсутні правові підстави для набуття або зберігання майна.

Відповідно до п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004 р. неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі; неналежний платник - особа, з рахунку якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.

Згідно з до п. 2.35 Інструкції кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні підстави для набуття грошових коштів у розмірі 60000,00 грн. перерахованих позивачем згідно платіжного доручення № 563 від 13 червня 2013 року, в зв'язку з чим відповідач відповідно до ст. 1212 ЦК України зобов'язаний повернути позивачу помилково перераховані останнім грошові кошти в сумі 60000,00 грн. як такі, що набуті без достатньої правової підстави, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Отже, позивачем на підтвердження позовних вимог та обставин, викладених в апеляційній скарзі, надані належні документальні докази, які знаходяться в матеріалах справи, та свідчать в їх сукупності про правомірність позовних вимог, тоді як відповідачем не надано належних аргументованих доказів, які б спростовували заявлену до стягнення суму.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача у зв'язку з її юридичною та фактичною обґрунтованістю і наявності фактів для скасування оскаржуваного рішення з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 3, 4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп", м. Харків задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 26.12.2013 року по справі № 922/4413/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобол-реєстр" (61002, м. Харків, вул. Дарвіна, буд. 33, кв. 8, код ЄДРПОУ 25613583, р/р 26005000078357 ПАТ «Укрсоцбанк» МФО 30002) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп" (61124, м. Харків, ву. Каштанова, 10, код ЄДРПОУ 30035671, р/р 26000001363481 в Ат «ОТП Банк», МФО 300528) 60000,00 грн. грошових коштів, 1720,50 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, 913, 50 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складно та підписано 03 березня 2014 року

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.