Ухвала суду № 37504801, 24.02.2014, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 827/2899/13-а

24.02.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Єланської О.Е.,

суддів Кукти М.В. ,

Горошко Н.П.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Шаповал І.І. ) від 12.12.13 у справі № 827/2899/13-а

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Севастопольської міської Ради (вул. Леніна, 3,Севастополь,99011)

про визнання протиправними дії, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

22.11.2013 ОСОБА_2 звернулася до суду із адміністративним позовом до Севастопольської міської Ради з вимогами про визнання протиправними дії Севастопольської міської Ради в частині відмови в задоволенні її клопотання про виділення та передачу у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 га в адміністративних межах м. Севастополя, АР Крим, АР Крим ; скасування рішення Севастопольської міської ради № 5928 від 17.09.2013 в частині відмови в задоволенні її клопотання ; зобов'язання Севастопольську міську Раду винести на засідання сесії Севастопольської міської ради та розглянути подане клопотання у відповідності до чинного законодавства.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 12.12.13 у справі № 827/2899/13-а у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Севастопольської міської Ради про визнання протиправними дії, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії - відмовлено.

Не погодившись з даною постановою, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 24.02.2014 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 21.05.2013 звернулася до Севастопольської міської Ради з клопотанням в порядку ст.118 Земельного кодексу України та просила:

«визначити без мого погодження та виділити мені земельну ділянку орієнтованим розміром до 0,10 га в межах міста Севастополь АР Крим, з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва»;

«розглянути це питання на сесії ради у встановлений законодавством місячний термін з прийняттям об'єктивного і обґрунтованого рішення» (а.с.12-13).

До даного клопотання надавалася копія паспорту, копія Договору про надання юридичних послуг № 107/05/13-зд від 21.05.2013, а також «Графічні матеріали на 1 арк».

Отже, Закон України "Про місцеве самоврядування" № 280/97-ВР від 21.05.1997 відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 31 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Згідно з абзацом 1 пункту 12 Перехідних Положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до пункту "б" статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до виписки із рішення ХП сесії У1 скликання Севастопольської міської Ради № 5928 від 17.09.2013 було відмовлено ОСОБА_2 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відносно відведення безкоштовно у власність і в оренду земельної ділянки орієнтовним розміром до 0,10 га для індивідуального дачного будівництва у межах м. Севастополя у зв'язку з порушення п.6 ст.118 Земельного кодексу України (а.с.15).

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України, передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Аналізуючи зазначену норму законодавства, судова колегія зазначає, що обов'язковим в клопотанні щодо виділення та передачі у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку є зазначення цільового призначення витребуваної земельної ділянки, її орієнтованого розміру, а також до клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, оскільки процедура вибору земельної ділянки здійснюється з метою встановлення можливості відведення тієї чи іншої земельної ділянки для цілей, що вказані в заяві, її граничних розмірів та площі, правового режиму та вимог щодо відведення земельної ділянки.

Разом з тим, при звернені до Севастопольської міської ради з відповідним клопотанням, позивачем надано графічні матеріали населеного пункту м.Севастополя відповідно якого не вбачається можливим визначити місцезнаходження та межі витребуваної земельної ділянки, оскільки у графічному матеріалі відображається повна територія м.Севастополя.

Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 118 Земельного кодексу України, зазначення на графічному матеріали бажаного місця розташування земельної ділянки покладено саме на громадянина, який виявив бажання отримати у власність земельну ділянку. Відсутність зазначеного місця розташування земельної ділянки позбавляє відповідача визначити земельну ділянку та перевірити її на відповідність вимогам земельного законодавства, містобудівної документації, прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою про відведення земельної ділянки.

На підставі викладеного, апеляційна скарга ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 12.12.13 у справі № 827/2899/13-а підлягає залишенню без задоволення.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 12.12.13 у справі № 827/2899/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 12.12.13 у справі № 827/2899/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.Е.Єланська

Судді підпис М.В. Кукта

підпис Н.П.Горошко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.Е.Єланська