Ухвала суду № 37502703, 04.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2014 року Справа: № 810/4903/13-а

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Федотова І.В., Ісаєнко Ю.А.,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу приватного підприємства «Бориспільрайагропромбуд» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Бориспільрайагропромбуд» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Бориспільрайагропромбуд» (далі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 липня 2013 року № 0000072220 та № 0000082220.

Київський окружний адміністративний суд своєю постановою від 02 грудня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги, так як, на думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, приватне підприємство (далі - ПП) «Бориспільрайагропромбуд» є юридичною особою та платником податку на додану вартість.

Бориспільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо встановлення сумнівності у факті здійснення операцій по господарським правовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Дейверс Інвест», їх реальності та повноти відображення в обліку за період: березень 2012 року, а також з ТОВ «Главмет», їх реальності та повноти відображення в обліку за період: квітень-травень 2012 року.

За результатами перевірки позивача Бориспільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області було складено акт від 20 червня 2013 року № 359/22-2/20576854, відповідно до висновків якого ПП «Бориспільрайагропромбуд» порушено вимоги податкового законодавства, що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 183227,37 грн. та заниження податку на прибуток на суму 192388,93 грн.

На підставі та на виконання зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 16 липня 2013 року № 0000072220, згідно з яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 256704,00 грн. (основний платіж - 192388,93 грн., штрафна (фінансова) санкція - 48097,23 грн.), та № 0000072220, згідно з яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 256704,00 грн.(основний платіж - 183227,40 грн., штрафна (фінансова) санкція - 45806,85 грн.).

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України ( далі - ПК України ), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ( далі - Закон № 996-XIV), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення № 88).

Так, Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п. 198.2. ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.

Відповідно до п. 201.1. ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, з наведених законодавчих положень вбачається, що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної сили, крім іншого, повинні бути складені за результатами фактично вчиненої операції, мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про відповідну господарську операцію, її зміст та обсяг, а також бути підписаними уповноваженими особами.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: 1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування; 2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; 3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; 4) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, недоведеність реальності здійснення юридичною особою господарських операцій свідчить про формальність первинної документації, складеної на їх підставі, що у свою чергу, позбавляє платника податків права на формування податкового кредиту.

Отже, лише наявність сукупності передбачених законодавством обставин є єдиною та достатньою правовою підставою для надання первинному документу юридичної значимості для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що між ПП «Бориспільрайагропромбуд» і ТОВ «Дейверс Інвест» було укладено договір будівельного підряду від 28 лютого 2012 року № 5, між ПП «Бориспільрайагропромбуд» і ТОВ «Главмет» було укладено договори будівельного підряду від 02 квітня 2012 року № 29 та від 10 травня 2012 року № 47, на підтвердження здійснення господарських операцій за якими, позивачем до суду було надано наступні документи: податкові накладні, акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних робіт та локальний кошторис.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що, як було правильно встановлено судом першої інстанції та не заперечується самим апелянтом, у контрагентів позивача відсутні власні транспортні засоби, техніка, необхідна для виконання земляних та будівельно-монтажних робіт за спірними договорами будівельного підряду, та відповідні трудові ресурси. Окрім того, в матеріалах справи не міститься жодних доказів залучення контрагентами інших субпідрядних організацій для виконання господарських операцій за вказаними договорами.

Більш того, слід відзначити, що у матеріалах справи також відсутні платіжні доручення, банківські виписки або будь-які інші бухгалтерські документи, якими підтверджується рух коштів між ПП «Бориспільрайагропромбуд» і ТОВ «Дейверс Інвест», ТОВ «Главмет» при здійснені господарських операцій за спірними договорами будівельного підряду.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що матеріалами справи взагалі не підтверджено реальності виконання господарських операцій між позивачем і ТОВ «Дейверс Інвест», ТОВ «Главмет».

При цьому, первинна документація, надана позивачем на підтвердження факту виконання господарських операцій за правочинами із зазначеними контрагентами, не може вважатися достатньою у розумінні податкового законодавства, оскільки зазначені документи не посвідчують реальність здійснення господарських операцій між ПП «Бориспільрайагропромбуд» і ТОВ «Дейверс Інвест», ТОВ «Главмет», а отже є формально складеними і тому до уваги судовою колегією не приймаються.

Доводи апелянта щодо наявності в нього первинної документації, зокрема податкових накладних, складених на підставі господарських операції за спірними договорами будівельного підряду, укладеними між ПП «Бориспільрайагропромбуд» і ТОВ «Дейверс Інвест», ТОВ «Главмет», що на думку позивача, є достатньою підставою для виникнення у платника податків права на податковий кредит, також не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки, як було аргументовано вище, наявність формально складеної первинної документації за відсутності документів, посвідчуючих товарність господарських операцій, не є беззаперечною правовою підставою для визнанання правомірності формування платником податків податкового кредиту.

Посилання ПП «Бориспільрайагропромбуд» на порушення судом першої інстанції вимог процесуального законодавства, яким обов'язок щодо доказування покладено на суб'єкта владних повноважень, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки презумпція невинуватості, закріплена у частині 2 статті 71 КАС України, не є абсолютною та не означає безумовне вирішення спору на користь особи за відсутності сукупності необхідних доказів. Більш того, колегія суддів вважає, що у даному випадку Бориспільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області було доведено ті обставини, на які вона посилалась та, відповідно, правомірність винесених нею оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності винесення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області податкових повідомлень-рішень від 16 липня 2013 року № 0000072220 та № 0000082220 та відсутності правових підстав для їх скасування, а тому колегія суддів доходить до висновку про те, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, із дотриманням вимог ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу приватного підприємства «Бориспільрайагропромбуд» - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Бориспільрайагропромбуд» - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст рішення виготовлено 06 березня 2014 року.

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Федотов І.В.

Ісаєнко Ю.А.