Постанова № 37502576, 17.02.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2014 року № 2а-3195/12/1370

о 16 год. 43 хв..м. ЛьвівЛьвівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Саковець Б.П., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак - Україна», представник - Чорній Р.Ю.до Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Львівській області, представник - Дуль Я.М.про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень - рішень

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Львівській області, у якому позивач просив визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що за результатами перевірки позивача відповідачем складено акт від 23.06.2011 року за №603/23- 209/30028622, у якому зазначено про заниження податку на прибуток на 129759 грн., заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 163477 грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на 10670 грн. Крім того, в акті перевірки вказано, що за результатами перевірки встановлено перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства у сумі 9615,90 грн. Відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.07.2011 року №0000332320/8581, №0000342320/8600 та №0000842308/8604. Вказані податкові повідомлення-рішення було оскаржено до ДПА у Львівській області. За результатами розгляду скарги ДПА у Львівській області збільшила суму донарахувань по податку на прибуток на 118094 грн., а штрафну санкцію - на 20691,5 грн., а також зменшила штрафну санкцію по ПДВ на 1032 грн. у зв'язку з чим відповідачем було додатково прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.09.2011 року №0000412320/10945 та №0000592320/10946.

Вказані висновки не відповідають дійсності і є наслідком неповноти дослідження обставин господарської діяльності підприємства та однобокого і необ'єктивного застосування законодавства. Узагальнена характеристика діяльності ПП «Пірует» не є достатньо конкретною інформацією для того, щоб робити висновок про нікчемність конкретного правочину, вчиненого ТОВ «Дунапак-Україна».

ПП «Пірует» виступало покупцем гофрокартону, а для виконання договору купівлі-продажу (поставки) покупцем, останньому не потрібно жодних виробничих ресурсів, крім грошових коштів, оскільки його обов'язки зводяться до оплати придбаного товару. Однак, рух грошових коштів по цій операції податковими органами не досліджувався. Проте, оплату придбаного продукції покупцем було здійснено, грошові кошти за гофрокартон на рахунок продавця надійшли. Надходження коштів та передача товару покупцеві з оформленням податкових та видаткових накладних є достатніми доказами виконання умов договору постачальником і відповідно достатніми доказами здійснення господарської операції. Вимога щодо представлення в якості доказу здійснення поставки документів, ведення яких не передбачена діючим законодавством як обов'язкове, є неправомірною і на законодавстві не ґрунтується. Одні і ті ж самі господарські операції не можуть вважатися нікчемними для визначення валових витрат і одночасно визнаватися дійсними для визначення валових доходів, оскільки кошти, отримані від ПП «Пірует», були включені до складу валових доходів і у цій частині були визнані податковим органом як дійсні доходи від дійсної господарської операції.

З підстав, аналогічних викладеним вище, протиправними є висновки про завищення валових витрат внаслідок завищення убутку балансової вартості запасів за 2010 року у сумі 179271 грн. та заниження приросту балансової вартості запасів на суму 323022 грн. за результатами продажу гофропродукції на користь ПП «СТК Молоко». При цьому, у акті перевірки відображено надходження коштів від покупця в якості оплати придбаної продукції (що і є виконанням умов договору купівлі-продажу) і фактично звизнано дійсність цього ж правочину з метою визначення валових доходів.

Відповідачем не враховано, що АО «Арцінгер» здійснювало юридичний супровід консультування та представництво інтересів позивача. У рішенні про результати розгляду скарги від 06.09.2011 року за №23808/10/25-005/1928 ДПА у Львівській області вказала, що «В ході розгляду первинної скарги встановлено, що при обчисленні об'єкта оподаткування за 2010р. ревізорами допущено арифметичну помилку, а саме: не враховано позитивне значення об'єкта оподаткування в податковій декларації з податку на прибуток за 2010 р., в результаті чого не донараховано податок на прибуток за 4 квартал 2010р. на 118094 грн.». Позивач вважає таке рішення неправомірним, оскільки нові донарахування здійснено у зв'язку з протиправним невизнанням витрат на придбання юридичних послуг у Адвокатського об'єднання «Арцінгер».

Щодо висновків про завищення суми амортизаційних відрахувань, позивач зазначає, що будівлю цеху №3 було придбано підприємством у 2006 році. На момент придбання ця будівля була вже майже зруйнована і потребувала капітальної відбудови. Після такої перебудови утворився новий об'єкт нерухомості, який наново вводився в експлуатацію. Таким чином, є усі підстави вважати цей об'єкт новим основним фондом і застосовувати нову ставку амортизації.

Щодо недотримання встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства слід зауважити наступне, в акті перевірки зазначено, що видатковий касовий ордер №ГФ-00082 від 11.05.2010 року на суму 9615,90 грн. не підтверджений підписом одержувача, що призвело до зберігання понадлімітної готівки в касі на кінець робочого дня 11.05.2010 року. В акті перевірки відсутні зауваження щодо заповнення інших обов'язкових реквізитів видаткового касового ордеру. Під час проведення перевірки не взято до уваги пояснювальної записки від 27.05.2011 року, наданої ОСОБА_4, якою він підтверджує факт отримання готівки з каси в сумі 9615,90 грн. саме 11 травня 2010 року. Отже, фактично, ОСОБА_4 отримав заробітну плату в сумі 9615,90 гривень 11 травня 2010 року за видатковим касовим ордером №ГФ-00082 від 11.05.2010р., тому залишку готівки в касі у розмірі зазначеної суми не могло бути.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення та письмові докази, просив суд позов задоволити повністю з підстав зазначених в позовній заяві.

Позиція відповідача викладена у запереченні на позовну заяву, у якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, що за результатами перевірки позивача відповідачем складено акт від 23.06.2011 року за №603/23-209/30028622 на підставі якого винесені спірні податкові повідомлення-рішення форми на які позивачем була подана первинна скарга.

У ПП «Пірует» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи

В актах про надання юридично-консультативних послуг, отриманих від АО «Арцінгер», не вказано обсяги наданих послуг в натуральному виразі, не конкретизовано зміст сусті наданих послуг, їх об'єм, вартість. Акти не містять інформації про фактично понесені витрати наданих адвокатських послуг, відсутній розрахунок вартості наданих послуг.

При проведенні перевірки первинних документів по даних бухгалтерського обліку позивача встановлено, що податок на додану вартість із вартості гофрокартону, з відходів якого в процесі виробництва отримано макулатуру, яка реалізована ПП «Пірует», було віднесено до складу податкового кредиту, виходячи із вартості придбаного гофрокартону від постачальників. Гофропродукція, яка була реалізована позивачем виготовлена з гофрокартону, який був придбаний у постачальників та списаний на виробну гофропродукції на підставі розроблених калькуляцій на кожний вид замовлення.

Видача готівки з каси підприємства 11.05.2010 року згідно видаткового касового ордера на суму 9615,90 грн., (видано ОСОБА_4) не підтверджена підписом одержувача ОСОБА_4, що призвело до зберігання понадлімітної готівки в касі на кінець робочого дня 11.05.2010 року (ліміт каси 0,00 грн.) в сумі - 9615,90 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечення підтримав, надала додаткові пояснення та докази, просила суд в задоволені позову відмовити повністю через правомірність спірних рішень в цілому.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

23.06.2011 року відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період 01.10.2009 року по 31.03.2011 року, про що складено акт за № 603/23-209/30028622.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, в наслідок чого, занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 163477 грн., в тому числі по періодах: за липень 2010 року на суму 31794 грн., серпень 2010 року - на суму 10666 грн.; жовтень 2010 - на суму 11245 грн., листопад 2010 - на суму 10500 грн.; грудень 2010 року - на суму 95141 грн. лютий 2011 року - на суму 4131 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за вересень 2010 на суму 10670 грн.;

- п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3. п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підприємством занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток за період, який перевірявся, на суму 129759 грн.;

- п. 2.8. абз. 2, п. 3.4., п. 7.25., п. 3.5., п.5.9 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» - встановлено перевищення ліміту каси. Загальна сума понадлімітних залишків становить 9615,90 грн.;

- п. 3.1., п. 7.39. «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», відсутність платіжних документів, які підтверджують сплату підприємством готівкових коштів в розмірі 784,08 грн.;

- п.п. 9.10.3. п. 9.10. ст. 10 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки по правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 255,97 грн.;

- п. 19.2. ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства щодо правильності заповнення розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, а саме: не включено у розрахунок суми виплат доходу приватним підприємцям та встановлено перекручення звітних даних;

- п. 120.1 ст.120 Податкового кодексу України.

11.07.2011 року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000332320/8581, яким на підставі акта перевірки № 603/23-209/30028622 від 23.06.2011 року, встановлено порушення п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3. п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств, за основним платежем - 129759 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 32439,75 грн.

11.07.2011 року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000342320/8600, яким на підставі акта перевірки № 603/23-209/30028622 від 23.06.2011 року, встановлено порушення п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, за основним платежем - 174147 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 43537 грн.

11.07.2011 року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000842308/8600, яким на підставі акта перевірки № 603/23-209/30028622 від 23.06.2011 року, встановлено порушення п. 2.8. абз. 2, п. 3.4., п. 7.25., п. 3.5., п.5.9 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», у зв'язку з чим до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій - 20015,88 грн.

15.09.2011 року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000412320/10945, яким на підставі акта перевірки № 603/23-209/30028622 від 23.06.2011 року та рішення ДПА у Львівській області про результати розгляду первинної скарги від 06.09.2011 року за № 23808/10/25-005/1928, встановлено порушення п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3. п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств, за основним платежем - 118094 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 20691,50 грн.

15.09.2011 року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000592320/10946, яким на підставі акта перевірки № 603/23-209/30028622 від 23.06.2011 року та рішення ДПА у Львівській області про результати розгляду первинної скарги від 06.09.2011 року за № 23808/10/25-005/1928, встановлено порушення п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств, за основним платежем - 174147 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 42505 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 року із змінами і доповненнями (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами і доповненнями (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року за № 637 із змінами і доповненнями (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції чинній на момент спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону.

Згідно п.п. 5.3.2. п. 5.3. ст. 5 цього ж Закону, придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Згідно п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 цього ж Закону, не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

Згідно п. 5.9. ст. 5 цього ж Закону, платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції чинній на момент спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі овари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 2.8. абз. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством України надане право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Згідно п. 3.4.цього ж Положення, видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

Якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках тощо є дозвільний напис керівника підприємства, то його підпис на видаткових касових ордерах не обов'язковий.

Згідно п. 3.5. цього ж Положення, у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Згідно п. 5.9. цього ж Положення, якщо підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення), то ліміт такої каси вважається нульовим. У цьому разі вся готівка, що перебуває в його касі на кінець робочого дня і не здана підприємством відповідно до вимог цього Положення, вважається понадлімітною.

Якщо ліміт каси встановлено з перевищенням граничних розмірів, визначених пунктом 5.4 цієї глави, то він уважається встановленим на рівні зазначених граничних розмірів. У цьому разі сума зазначених перевищень уважається понадлімітною.

Згідно п. 7.25. цього ж Положення, під час здійснення цих перевірок у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг також звертається увага на обов'язковість забезпечення постійної наявності в касах підприємств, що перевіряються, розмінної монети для видачі здачі.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 цього ж Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Позивачем в обґрунтування реальності (фактичності) здійснення господарських операцій надано суду копії:

- рахунків на оплату товарів за січень, лютий, березень 2011 року;

- видаткових накладних за лютий 2011 року із зазначенням назви товару, його кількості, ціни, в тому числі ПДВ;

- податкових накладних виданих позивачем його контрагентом - ПП «Піреут» за лютий 2011 року із зазначенням номенклатури поставки товарів (послуг) продавця, обсягів поставки товару, загальної суми коштів, що підлягає оплаті, в тому числі ПДВ сплаченого в ціні товару, робіт (послуг);

- виписок банку за лютий 2011 року як доказів оплати коштів ПП «Пірует» позивачу отриманих товарів;

- договору поставки № 180/07 від 01.07.2010 року укладеного між позивачем (як постачальником) та ПП «СТК МОЛОКО» (як покупцем);

- видаткових накладних за липень, серпень, грудень 2010 року із зазначенням назви товару, його кількості, ціни, в тому числі ПДВ;

- податкових накладних виданих позивачем його контрагентом - ПП «СТК МОЛОКО» за липень, серпень, грудень 2010 року із зазначенням номенклатури поставки товарів (послуг) продавця, обсягів поставки товару, загальної суми коштів, що підлягає оплаті, в тому числі ПДВ сплаченого в ціні товару, робіт (послуг);

- виписок банку за липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2010 року як доказів оплати коштів ПП «СТК МОЛОКО» позивачу отриманих товарів;

- договору про надання юридичних послуг № 1115 від 24.09.2010 року укладеного між Адвокатським об'єднанням «Арцінгер» (як виконавцем) та позивачем (як стороною); Актів про надання юридичних послуг за вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року, січень, лютий, березень 2011 року;

- податкових накладних виданих позивачу його контрагентом - Адвокатським об'єднанням «Арцінгер» за вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року із зазначенням номенклатури поставки товарів (послуг) продавця, обсягів поставки товару, загальної суми коштів, що підлягає оплаті, в тому числі ПДВ сплаченого в ціні товару, робіт (послуг);

- рахунків - фактури за вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року, січень, лютий, березень, липень, серпень, вересень, листопад 2011 року;

- платіжних доручень за вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року, січень, лютий, березень 2011 року як доказів оплати позивачем Адвокатському об'єднанню «Арцінгер» за надані юридичні послуги;

- Податкових декларацій з податку на прибуток підприємства позивача за 2009 рік, перший квартал 2010 року, півріччя 2010 року, 2010 рік, перший квартал 2011 року

- Податкових декларацій з ПДВ за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2010 року, лютий 2011 року, Уточненого розрахунку податкових зобов'язань позивача з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень, жовтень, листопад 2010 оку, Розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача в розрізі контрагентів за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2010 року, лютий 2011 року;

- видаткового касового ордеру позивача від 11.05.2010 року;

- Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 29.11.2007 року із зазначенням виконаних робіт - реконструкція цеху «Виробництво гофрокартонної тари потужністю 20 млн.м2/рік» (з перспективою розширення виробництва до 120 млн.м2/рік);

- дублікату договору купівлі - продажу від 05.09.2006 року укладеного між ТОВ «Консалтингова компанія «Такос» (як продавцем) та позивачем (як покупцем); Актом прийому - передачі будівлі від 07.09.2006 року; Витягу з Державного реєстру правочинів № 4961630 від 15.11.2007 року.

На підставі вказаних доказів судом не враховуються заперечення відповідача, а саме:

- щодо списання на думку відповідача позивачем гофрокартону у першому кварталі 2011 року зі складу без фактичної реалізації покупцеві ПП «Пірует»,

- щодо неправомірного на думку відповідача включення сум витрат з придбання вартості юридичних послуг у АО «Арцінгер»,

- щодо списання на думку відповідача позивачем гофрокартону у першому кварталі 2011 року зі складу без фактичної реалізації покупцеві ПП «СТК Молоко»,

оскільки згідно з пунктом 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Складення акту перевірки є службовою діяльністю посадової особи чи посадових осіб на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації стосовно об'єкта перевірки. Посадова особа чи посадові особи відповідача при складанні акта перевірки, викладає чи викладають свою суб'єктивну оцінку результатів перевірки платника податків. Акти перевірок контрагентів позивача не створюють будь-яких правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав чи обов'язків позивача, оскільки обставини зазначені у вказаних актах перевірок контрагентів позивача мають бути встановлені за результатами перевірки саме позивача, а в акті мають бути викладені всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності позивача, як платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

В матеріалах справи відсутні будь які належні та допустимі докази, які б підтверджували обставини встановлені у вищевказаних актах перевірок контрагентів позивача.

Судом не враховуються висновки податкового органу про те, що у контрагентів позивача відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, внаслідок чого укладені угоди з позивачем містять ознаки нікчемності, оскільки фактичне проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість підтверджується наявними у справі первинними документами бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій із контрагентами надано суду вищевказані копії належних первинних документів за відповідний період.

Судом не враховуються правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки податкове законодавство України не ставить в залежність формування (сплату) позивачем податкових зобов'язань від відсутності у контрагентів необхідних умов для ведення господарської діяльності.

Щодо нікчемності, на думку податкового органу, вищезазначених правочинів суд зазначає, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини спрямовані на використання всупереч Закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим, вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. В матеріалах справи є докази реальності виконання господарських зобов'язань, що спростовує висновок відповідача про нікчемність правочинів.

Дана позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Судом також не враховуються висновки про завищення амортизаційних відрахувань, оскільки обставини встановлені постановою Львівського окружного адміністративного суду по справі № 2а-8310/10/1370 від 17.12.2010 року між тими самими особами, яка набрала законної сили згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012 року про те, що:

«ТОВ «Дунапак - Україна» на підставі рішення Ходорівської міської ради № 210 від 19.07.2007 року, згідно дозволу на виконання робіт, виданого Інспекцією ДАБК Жидачівської РДА № 18 від 08.08.2007 року та у відповідності до затвердженої проектної документації, здійснено реконструкцію цеху «Виробництво гофрокартонної тари потужністю 20 млн.м2 в рік (з перспективою розширення виробництва до 120 млн.м2/рік»

Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 29.11.2007 року, затвердженого Розпорядженням голови Жидачівської РДА 30.11.2007 року № 1075 об'єкт прийнятий в експлуатацію.

Вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацію становила 19146014,40 грн., в т.ч. витрати на будівельно-монтажні роботи 11956114,50 грн., витрати на машини, обладнання та інвентар 7189899,90 грн.

Згідно Великого тлумачного словника сучасної української мови, Київ-Ірпінь, 2003, с. 624, слово «новий» крім значення «який недавно виник, з'явився, не існував раніше; недавно створений, зроблений» та «якого раніше не використовували, не застосовували; який не був у вжитку» має значення «який уперше прибув, з'явився куди-небудь».

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Перехідні положення Закону України від 01.07.2004 року № 1957 «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ля цілей податкового обліку платників податку зобов'язано вести окремий облік витрат, пов'язаних із придбанням, спорудженням та/або поліпшенням основних фондів, що здійснюються після 1 січня 2004 року. При цьому зазначений закон не передбачає подальшого поділу чи розмежування таких витрат в залежності від того, чи були такі основні фонди новими чи ні. Керуючись в сукупності нормами абзаців першого та другого п . 1. ІІ Перехідні положення Закону України від 01.07.2004 року № 1957 «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суд дійшов висновку, що платник податку на прибуток після 01.01.2004 року для нарахування амортизації веде окремий податковий облік основних фондів, витрати на придбання яких понесені до 01.01.2004 року та після 01.01.2004 року. Іншого поділу з метою нарахування амортизації після 01.01.2004 року чинне законодавство не передбачає. Таке розуміння норм закону підтверджено також наказом ДПА України від 11.12.2006 року № 766, де передбачено, що

- амортизація витрат, понесених (нарахованих) платником податку у зв'язку з придбанням, спорудженням та поліпшенням основних фондів груп 1, 2 і 3 до 01.01.2004, здійснюється за нормами амортизації, що діяли до 01.01.2004, а саме: група 1 - 1,25 %; група 2 - 6,25 %; група 3 - 3,75 %;

- амортизація витрат, понесених (нарахованих) платником податку у зв'язку з придбанням, спорудженням та поліпшенням основних фондів груп 1, 2 і 3 після 01.01.2004, здійснюється за нормами амортизації згідно з підпунктом 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: група 1 - 2 %; група 2 - 10 %; група 3 - 6 % .

Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованим застосування позивачем нових норм амортизації до витрат на придбання основних фондів, що понесені ним після 01.01.2004 року, а отже висновок відповідача в акті перевірки про завищення позивачем амортизаційних відрахувань в сумі 185207 грн. є помилковим», не доказуються при розгляді даної справи. Відповідно висновки відповідача по даній справі про завищення позивачем амортизаційних відрахувань в сумі 255174 грн. також є помилковим.

Судом враховуються обґрунтування позивачем позовних вимог щодо недотримання встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства. В акті перевірки зазначено, що видатковий касовий ордер № ГФ-00082 від 11.05.2010 року на суму 9615,90 грн. не підтверджений підписом одержувача, що призвело до зберігання понадлімітної готівки в касі на кінець робочого дня 11.05.2010 року.

Згідно з підпунктом 3.4. Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» від 15.12.2004 року за № 637 видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями.

Згідно підпункту 3.5. цієї ж Постанови, у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

В акті перевірки відсутні зауваження щодо заповнення інших обов'язкових реквізитів видаткового касового ордеру.

Згідно п.п. 7.24 п. 7 цієї ж Постанови, з метою запобігання зловживанням з боку керівників, бухгалтерів та касирів та уникнення ситуацій, в яких особі видано кошти, хоча фактично вона їх не отримувала, встановлено гарантію для осіб, які отримують готівку з каси.

Зокрема у цьому пункті зазначено, що у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача, сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки. Саме на цей пункт посилаються ревізори в акті перевірки ДПІ у Жидачівському районі Львівської області від 23.06.2011р. №603/23-209/30028622.

Відповідачем під час проведення перевірки не взято до уваги пояснювальної записки від 27.05.2011 року, наданої ОСОБА_4, якою він підтверджує факт отримання готівки з каси в сумі 9615,90 грн. саме 11 травня 2010 року. Отже, фактично, ОСОБА_4 отримав заробітну плату в сумі 9615,90 гривень 11 травня 2010 року за видатковим касовим ордером №ГФ-00082 від 11.05.2010 року, тому залишку готівки в касі у розмірі зазначеної суми не було.

Крім того, відповідачем не спротовано, що підставою видачі готівки була виплата заробітної плати за серпень 2009 року, то коли б факт видачі коштів не відбувся, то позивач мав б заборгованість по зарплаті ОСОБА_4 у цій сумі, однак така заборгованість відсутня. У ОСОБА_4 відсутні будь-які претензії до ТОВ «Дунапак-Україна» щодо невиплати заробітної плати за серпень 2009 року, що підтверджується наявною пояснювальною запискою від 27.05.2011 року.

В акті перевірки відповідачем не встановлено залишку грошових коштів у книзі обліку прийнятих та виданих касиром грошей. Також не встановлено фактичної наявності грошових коштів у сумі 9615,90 грн. касі. Відтак висновок відповідача про перевищення ліміту залишку готівки в касі не підтверджений належними та допустимими доказами.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак - Україна» до Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень - рішень підлягають задоволенню повністю, оскільки судом встановлено відсутність порушення позивачем вимог податкового законодавства вказаного у цих же рішеннях, відповідно і відсутність підстав застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення - ішення Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Львівській області від 11.07.2011 року №0000332320/8581, №0000342320/8600, №0000842308/8604 та від 5.09.2011 року № 0000412320/10945 і №0000592320/10946.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак - Україна» (ЄДРПОУ 30028622, вул. Стрілецька, 11, м. Ходорів, Жидачівський район, Львівська область) 2146,00 грн. судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 24.02.2014 року.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя (підпис) Гавдик З.В.

З оригіналом згідно

Суддя