Ухвала суду № 37501554, 20.02.2014, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 827/2465/13-а

20.02.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Омельченка В. А. ,

Дадінської Т.В.

секретар судового засідання Кисельова В. В.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега-Мит"- директор Басалай Валентина Михайлівна, наказ №1, від 19.07.05

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега-Мит"- Туркменов Абит Толлаєвич, довіреність № б/н від 20.02.14

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі- Буштуєв Артем Сергійович, довіреність № 323/9/10.1-04 від 07.08.13

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Водяхін С.А. ) від 23.12.13 у справі № 827/2465/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега-Мит" (вул. Кокчетавська, буд.11,Севастополь,99023)

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі (вул. Гер. Севастополя, буд.74,Севастополь,99001)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мега-Мит» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 вересня 2013 року № 0000920220 про донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 37 485 грн. 00 коп.; № 0000930220 про донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 36 247 грн. 00 коп.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 23.12.13 у справі № 827/2465/13-а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега-Мит" до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі від 12 вересня 2013 року № 0000920220 про донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Мега-Мит" грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 37 485 грн. 00 коп.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі від 12 вересня 2013 року № 0000930220 про донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Мега-Мит" грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 36 247 грн. 00 коп.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 23.12.2013 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні 20.02.14 представник апелянта скаргу підтримав, просив задовольнити. Представники позивача заперечували проти задоволення скарги, просили постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, вислухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі у період з 19 серпня 2013 року по 23 серпня 2013 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Мит» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Електромонтаж-Трейд» за період листопад-грудень 2011 року та з Товариством з обмеженою відповідальністю «Бареллі Н» за період червень 2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 27 серпня 2013 року № 1501/10/27-03-22-18/33647240/52, у якому зафіксовані порушення: пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у розмірі 24990 грн. 00 коп., у тому числі за листопад 2011 року у сумі 3095 грн. 00 коп., за грудень 2011 року у сумі 19883 грн. 00 коп., за червень 2012 року у сумі 2012 грн. 00 коп.; підпункту 134.1 .1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 26 973 грн. 00 коп., у тому числі по періодам: ІІ - ІУ квартали 2011 року у суму 8424 грн. 00 коп., за півріччя 2012 року - у сумі 18 549 грн. 00 коп.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: від 12 вересня 2013 року № 0000920220 про донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 37 485 грн. 00 коп., у тому числі за основним платежем 24 990 грн. 00 коп., за штрафними санкціями - 12 495 грн. 00 коп., та від 12 вересня 2013 року № 0000930220 про донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 36 247 грн. 00 коп., у тому числі за основним платежем - 26 973 грн. 00 коп. та за штрафними санкціями у сумі 9 274 грн. 00 коп.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом безпідставно зроблено висновок про заниження об'єкту оподаткування з податку на додану вартість та з податку на прибуток, оскільки позивачем при проведені перевірки надані всі необхідні належним чином оформлені документи, у тому числі податкові та видаткові накладні, що підтверджують правомірність віднесення Товариством з обмеженою відповідальністю «Мега-Мит» сум по операціях з Товариством з обмеженою відповідальністю «Електромантаж-Трейд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бареллі Н» до складу податкового кредиту та валових витрат. Висновки податкового органу відносно порушення позивачем вимог податкового законодавства є помилковими, оскільки укладені між позивачем та контрагентами договори не віднесені до категорії нікчемних правочинів, рішення суду про визнання угод недійсними відсутні, придбання товару та послуг оформлено належним чином первинними документами бухгалтерської та податкової звітності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та переглядаючи постанову в межах доводів апеляційної скарги зазначає наступне.

Перевіркою встановлено неможливість здійснення операцій між ТОВ «Мега-Мит» та ТОВ «Електромонтаж-Трейд» та між ТОВ «Мега-Мит» та ТОВ «Бареллин», а також що, згідно наданих ТОВ «Мега-Мит» до перевірки документів щодо подальшої реалізації придбаного товару у ТОВ «Електромонтаж-Трейд» та ТОВ «Бареллин» не можливо визначити у якому асортименті та кількості був реалізован цей товар контрагентам-покупцям.

З матеріалів справи вбачається, що 01 листопада 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Електромонтаж-Трейд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мега-Мит» було укладено договір поставки № 39, відповідно до якого продавець (ТОВ «Електромонтаж-Трейд») продає, а покупець (ТОВ «Мега-Мит») придбає товар на умовах, встановлених цим договором.

08 червня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бареллин» та позивачем було укладено договір поставки № 8, відповідно до якого продавець (ТОВ «Бареллин») продає, а покупець (ТОВ «Мега-Мит») придбає товар на умовах, встановлених цим договором.

Відповідно до умов зазначених договорів продавець здійснює поставку товару в пункт доставки відповідно до заявки (замовлення) покупця за свій рахунок.

На виконання зазначених договорів у період з листопада по грудень 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Електромантаж-Трейд» поставило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Мега-Мит» прийняло товару на загальну суму 137 872 грн. 30 коп., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 22 978 грн. 71 коп.

За період червень 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бареллі Н» поставило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Мега-Мит» прийняло товару на загальну суму 12 073 грн. 20 коп., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 2012 грн. 20 коп.

За фактом відвантаження товару Товариством з обмеженою відповідальністю «Електромонтаж-Трейд» було видано наступні видаткові накладні: від 29 грудня 2011 року № ЕТ-0000313 на суму 93 920 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ - 15 653 грн. 40 коп., від 15 грудня 2011 року № ЕТ-0000312 на суму 25 384 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ - 4 230 грн. 70 коп., від 18 листопада 2011 року № ЕТ-0000250/1509 на суму 11 229 грн. 96 коп., у тому числі ПДВ - 1871 грн. 66 коп., від 01 листопада 2011 року № ЕТ-0000249/1508 на загальну суму 7337 грн. 70 коп., у тому числі ПДВ - 1 222 грн. 95 коп.

Також Товариством з обмеженою відповідальністю «Електромонтаж-Трейд» було виписано, а позивачем пред'явлено під час проведення перевірки, наступні податкові накладні: від 29 грудня 2011 року № 171 на суму 93 920 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ - 15 653 грн. 40 коп., від 15 грудня 2011 року № 118 на загальну суму 25 384 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ - 4 230 грн. 70 коп., від 18 листопада 2011 року № 100 на загальну суму 11 229 грн. 96 коп., у тому числі ПДВ - 1 871 грн. 66 коп. та від 01 листопада 2011 року № 26 на загальну суму 7 337 грн. 70 коп., у тому числі ПДВ - 1 222 грн. 95 коп.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Бареллі Н» за фактом відвантаження товару було видано наступні видаткову накладну від 08 червня 2012 року № БА-0000203/958 на загальну суму 12 073 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ - 2 012 грн. 20 коп., та податкову накладну від 08 червня 2012 року № 25 на загальну суму 12 073 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ - 2 012 грн. 00 коп.

Факт перерахування коштів на розрахункові рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромонтаж-Трейд» у сумі 137 872 грн. 30 коп. та Товариства з обмеженою відповідальністю «Бареллі Н» у сумі 12 073 грн. 20 коп. підтверджується банківськими виписками з розрахункового рахунку позивача.

Відповідно до умов договорів продукти вивозились зі складу продавця транспортом постачальника та за його рахунок.

Оприбуткування позивачем вказаного товару за даними бухгалтерського та складського обліку підтверджується відповідними товарними звітами по складу підприємства.

Товар, який позивач придбав від ТОВ «Електромонтаж-Трейд» та ТОВ "Бареллін", яки зареєстровані як суб'єкти господарювання та як платники податку на додану вартість, був у подальшому реалізований, що підтверджується первинними документами та розрахунками, що наявні у матеріалах справи. Отже, висновки податкового органу відносно неможливості здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами -покупцями не знаходять підтвердження.

Позивачем було укладено також наступні договори: договір оренди від 01 січня 2011 року № 1-А, укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіа», відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування приміщення площею 250 кв.м., розташоване за адресою: м. Севастополь, п. Штурмове, вул. Чорнореченська, 129, для використання його для здійснення господарської діяльності, виробництва напівфабрикатів, договір від 17 лютого 2011 року № 18 про надання ветеринарних послуг господарюючому суб'єкту при прийманні, переробці, зберіганні та реалізації сировини тваринного та рибного походження, що підлягає державному ветеринарному контролю та нагляду, укладений між позивачем та Севастопольською міською державною лікарнею ветеринарної медицини; договір від 08 лютого 2011 року № 878, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мега-Мит» та державною установою «Севастопольська міська санітарно-епідеміологічна станція», на проведення санітарно-гігієнічних, мікробіологічних досліджень харчових продуктів; договір від 01 січня 2011 року № 151л, укладений між позивачем та закритим акціонерним товариством «Автотранспортне підприємство 2628», про надання послуг з вивезення сміття.

Доводи відповідача щодо нікчемності правочинів ґрунтуються на відомостях, отриманих від податкових органів, у яких на податковому обліку перебувають контрагенти позивача, а саме: на інформацію, що викладена у актах перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромонтаж-Трейд» від 01 березня 2012 року № 319/23-325/32004632 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Бареллі Н» від 25 жовтня 2012 року № 318/22-200/34772479 про неможливість проведення зустрічної звірки.

У даних актах зазначено, що вказані суб'єкти господарювання не мали можливості фактичного здійснення господарських операцій, оскільки вони не знаходяться за юридичними адресами, у них відсутнє майно та інші необхідні матеріальні ресурси для досягнення економічних результатів.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 № 1232 затверджений Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, п.п.6,7 якого визначають, що у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, необхідної для проведення зустрічної звірки, та її документального підтвердження орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку. За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України та статті 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» з метою впровадження єдиного порядку направлення та обліку запитів на проведення зустрічних звірок, оформлення, накопичення та реалізації їх матеріалів органами державної податкової служби наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011 № 236 затверджені Методичні рекомендації щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок.

Пунктом 4.4 Методичних рекомендації визначено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України. При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу ДПС забезпечує проведення такої звірки.

Аналізуючи положення пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу, пунктів 6, 7 Порядку №1232, положення Методичних рекомендацій, суд приходить до висновку, що зустрічна звірка може бути проведена податковим органом лише з питань взаємовідносин з певним платником податків (відносно якого проводиться основна перевірка, в ході якої і виникає необхідність ініціювання зустрічної звірки) та в разі наявності у розпорядженні податкового органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу, оскільки зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними з метою з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

При цьому, відповідно до пунктів 5, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення перевірки або акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість.

Водночас, згідно з пунктом 7.1 Методичних рекомендацій результати лише проведеної зустрічної звірки суб'єкта господарювання підлягають врахуванню в результатах перевірки платника податків органом ДПС - ініціатором та долучаються до матеріалів такої перевірки.

За своєю правовою природою акт про неможливість проведення зустрічної звірки не повинен містити висновки щодо реальності здійснення господарської діяльності. Наслідком неможливості проведення зустрічної звірки з підстав відсутності суб'єкта господарювання за юридичною адресою, є саме висновок про відсутність такого суб'єкта за місцезнаходженням із зазначенням фактичних обставин. А тому, у відповідності зі статтею 83 Податкового кодексу України лише результати проведеної зустрічної звірки, в ході якої співставляються данні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків, якими є довідка, можуть бути використані податковим органом при перевірці інших платників податків.

Відповідачем - Державною податковою інспекцією в Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі довідок про проведення зустрічних звірок з Товариством з обмеженою відповідальністю «Електромонтаж-Трейд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бареллі Н» суду не надано.

Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Підставою недійсності правочину згідно з частиною першою зазначеної статті є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Крім того, частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша зацікавлена особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною першою статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, відповідно до частини другої статті 228 зазначеного Кодексу, є нікчемним.

Отже, нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Зазначена позиція суду узгоджується з висновками Пленуму Верховного суду України, викладеними у постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляді цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Електромонтаж-Трейд» і Товариство з обмеженою відповідальністю «Бареллі Н», як на момент здійснення господарських операцій, так і на сьогодні, включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та мають свідоцтва платника податку на додану вартість.

З актів зустрічних звірок контрагентів позивача вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Електромонтаж-Трейд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бареллі Н» задекларовані податкові зобов'язання з податку на додану вартість за взаємовідносинами з позивачем, що підтверджується даними додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та деклараціями з податку на додану вартість за відповідні періоди.

Фактичне виконання господарських операцій підтверджено подальшим використанням у господарської діяльності придбаних продуктів позивачем, що підтверджується дослідженими судом податковими та видатковими накладними на реалізацією цієї продукції.

Суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги доводи представника відповідача щодо невідповідності наданих позивачем податкових накладних вимогам Податкового кодексу України у зв'язку з наступним.

З наданих позивачем до перевірки податкових накладних, копії яких знаходяться у матеріалах справи, вбачається, що вони містять у собі всі обов'язкові реквізити, у тому числі: вид цивільно-правового договору - «договір постачання», назву, місцезнаходження, податкові номера продавця та покупця, назву товару, його кількість та вартість. Всі податкові накладні підписані керівником підприємств-контрагентів з розшифруванням прізвища та скріплені печаткою, що повністю узгоджується з вимогами, передбаченими Податковим кодексом України.

Відповідачем не наведено жодного доводу та не надано доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: належні докази, які підтверджують безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, протиправний характер укладеного договору, непов'язаність витрат, понесених на придбання нафтопродуктів, із господарською діяльністю позивача, факту узгодженості дій позивача з таким постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

Зазначене вище свідчить про фактичне виконання господарських операцій між позивачем та його контрагентами з відображенням у податковому обліку відповідних зобов'язань з податку на додану вартість.

Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції, ці доводи були предметом дослідження та не знайшли свого правового підтвердження.

З огляду на зазначене, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 23.12.13 у справі № 827/2465/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 25 лютого 2014 р.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис Т.В. Дадінська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна