Постанова № 37499381, 05.03.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2014 р. Справа№ 910/22550/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Сухового В.Г.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Білецькому Л.І.,

від позивача - не з`явились;

від відповідача - Басараб В.О. (дов. №7 від 30.12.2013 року).

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2014 року

у справі №910/22550/13 (суддя В.І. Пінчук)

за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан», м. Київ

до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова», м. Київ

про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 16 653,33 грн. -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Каштан» (надалі - ПрАТ «СК «Каштан», позивач у справі) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» (надалі - ПрАТ «СК «Нова») про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 16 653,33 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2014 року у справі №910/22550/13 позовні вимоги ПрАТ «СК «Каштан» задоволено в повному обсязі. Присуджено до стягнення з ПрАТ «СК «Нова» на користь ПрАТ «СК «Каштан» 16 653,33 грн. страхового відшкодування та 1 720,50 грн. судового збору.

Не погодившись із вказаним рішенням, ПрАТ «СК «Нова» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2014 року по справі №910/22550/13 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити частково, а саме стягнути з відповідача 15 185,82 грн. страхового відшкодування.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, без повного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, висновки суду, на думку скаржника, не відповідають обставинам справи. Крім того, ПрАТ «СК «Нова» посилається на те, що звіт про оцінку вартості матеріального збитку, відповідно до якого визначено розмір збитків, був складений без урахування коефіцієнту фізичного зносу, що призвело до неправильного визначення розміру понесених збитків.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2014 року у справі №910/22550/13 апеляційну скаргу ПрАТ «СК «Нова» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2014 року у справі №910/22550/13 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 05.03.2014 року.

Позивач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що, згідно ч. 2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Представник позивача в судове засідання 03.05.2014 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань не подавав, хоча належним чином був повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

В судовому засіданні 03.03.2013 року представник відповідача не заперечував проти розгляду справи за відсутності представника позивача, відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції скасувати частково.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Матеріали справи містять копію реєстру поштового відправлення Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2014 року та витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» за 05.03.2014 року, що свідчить про належне повідомлення позивача.

Оскільки про час та місце судового засідання позивач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вирішила, що нез'явлення в судове засідання представника позивача, не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними в ній матеріалами.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 15.12.2010 року між ПрАТ «СК «Каштан» та Прокопець Ліліаною Петрівною було укладено договір добровільного страхування транспортних засобів №135-2010КАСКО (надалі - договір) (а.с. 14-15), відповідно до якого було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом марки «Skoda» моделі «Octavia», державний реєстраційний номер АІ 4037 ВН. Вигодонабувачем за договором є ВАТ «Універсал банк».

29.11.2011 року об 13 год. 00 хв. в м. Києві на вул. Будівельників/ проспект Визволителів трапилась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулося зіткнення автомобіля марки «Mercedes - Benz» моделі «GL 450» державний реєстраційний номер АА 0770 НА (надалі - «Mercedes - Benz»), під керуванням водія Білоненка Ліни Тимофіївни та автомобіля марки «Skoda» моделі «Octavia», державний реєстраційний номер АІ 4037 ВН (надалі - «Skoda»), під керуванням водія Касьяна Петра Петровича. Внаслідок ДТП були завдані механічні пошкодження автомобілю «Skoda», який був застрахований у позивача.

Зазначене ДТП сталася в результаті порушення водієм автомобіля «Mercedes - Benz» - Білоненко Л. Т. вимог п. 13.1. Правил дорожнього руху України, яку визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України, що підтверджується постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 08.12.2011 року у справі №3-9547/11 (а.с. 23).

03.02.2012 року власник - Прокопець Ліліана Петрівна, звернулася до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування на рахунок СТО (а.с. 21).

Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №437 від 20.12.2011 року (а.с. 27-45) (складеного на замовлення позивача експертом - Вовком Сергієм Григоровичем, сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №9481/10 від 29.03.2010 року (а.с. 47)), вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля «Suzuki», з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу (коефіцієнт фізичного зносу = 0), в результаті його пошкодження при ДТП складає 18 309,77 грн.

Відповідно до п. 10.5. договору, процент зносу на момент настання страхового випадку визначається за погодженням сторін (незалежним експертом) відповідно до діючого законодавства України. Страхове відшкодування при цьому сплачується за вирахуванням зносу пошкоджених частин, вузлів та деталей ТЗ.

На підставі страхового акту № С-14-00-03-12-К1 від 14.03.2012 року, у відповідності до розрахунку суми страхового відшкодування визначеним вказаним актом, позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором, сплатив страхове відшкодування у розмірі 16 653,33 грн. (вартість запчастин (коефіцієнт фізичного зносу відповідно до умов договору прийнятий) 6 629,76 грн. + вартість робіт 6 536,87 грн. + вартість матеріалів 3 486,70 грн.), що підтверджується платіжними дорученнями: №634 від 14.03.2012 року, № 669 від 15.03.2012 року, № 702 від 19.03.2012 року, № 742 від 22.03.2012 року, № 768 від 26.03.2012 року, № 976 від 10.04.2012 року та № 1016 від 12.04.2012 року. (а.с. 49-55). Виплата страхового відшкодування здійснювалась без згоди Вигодонабувача, оскільки відповідно до листа №063/727 від 21.11.2011 року (а.с. 22) Прокопець Л. П. погасила кредит за автомобіль «Skoda» у повному обсязі.

18.10.2013 року позивач звернувся до відповідача із претензією про виплату страхового відшкодування в порядку регресу №371 від 17.10.2013 року (а.с 56-57). Вказана претензія була отримана відповідачем 28.10.2013 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №03151 13120674 4 (а.с. 58). Проте, відповідачем не було надано відповіді на вказану претензію.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, сплативши страхову виплату за завдану внаслідок ДТП шкоду автомобілю «Suzuki», до позивача перейшло в межах суми 16 653,33 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як встановлено судом першої інстанції, вина водія Білоненко Л.Т., яка керувала автомобілем «Mercedes - Benz», підтверджується постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 08.12.2011 року у справі №3-9547/11 (а.с. 23).

Однак, на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальності власника наземного транспортного засобу - автомобіля «Mercedes - Benz» Білоненко Л.Т., була застрахована ПрАТ «СК «Нова» (Поліс серії АА № 6806096) (а.с. 26).

Відповідно до вимог договору страхування цивільно-правової відповідальності АА № 6806096 забезпечувальний транспортний засіб є автомобіль «Mercedes - Benz», ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 50 000,00 грн., розмір франшизи 0,00 грн.

Враховуючи те, що на момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність Білоненко Л.Т., як власника транспортного засобу, була застрахована в ПрАТ «СК «Нова» відповідно до полісу серії АА № 6806096, то відповідач є особою, відповідальною за шкоду завдану автомобілю «Skoda» в межах визначених полісом.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Судом першої інстанції задоволено позовні вимоги у розмірі 16 653,33 грн.

Колегія суддів зазначає, що ПрАТ «СК «Нова» не надано суду доказів в порядку ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження виплати страхового відшкодування ПрАТ «СК «Каштан» в порядку регресу, а тому висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 16 653,33 грн. шкоди в порядку регресу є правомірним з огляду на наступне.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції на момент вчинення ДТП) встановлено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції на момент вчинення ДТП) визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачають відшкодування страховиком цивільно-правової відповідальності лише оціненої шкоди, тобто вартості відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ, визначеної за результатом проведеної оцінки суб'єктом оціночної діяльності.

Крім того, відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках необхідності визначення битків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що у разі настання страхового випадку страховик, який застрахував цивільну-правову відповідальність відшкодовує оцінену шкоду визначену на підставі Звіту суб'єкта оціночної діяльності про визначення вартості матеріального збитку, складання якого є обов'язковим при визначені збитків, що підлягають відшкодуванню згідно вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог з урахуванням Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, наданого позивачем.

Заперечення скаржника, щодо звіту про оцінку вартості матеріального збитку, відповідно до якого визначено розмір збитків, наданого позивачем, колегією суддів відхиляються з огляду а наступне.

Відповідач визнає свою відповідальність в межах суми 15 185,82 грн., яка була визначена аварійним комісаром Тищенко П.А. (а.с. 71).

Однак колегія суддів, вважає, що розрахунок, який наданий відповідачем, не є належним та допустимим доказом для визначення розміру страхового відшкодування з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу.

У Звіті про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №437 від 20.12.2011 року визначено, що коефіцієнт фізичного зносу автомобіля «Skoda» становить Ез-0 (нуль).

Пунктами 7.38 та 7.39 «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженої наказами Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України зазначено, що значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ (колісний транспортний засіб), строк яких не перевищує:

5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД;

7 років - для інших легкових КТЗ;

3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн

СНД:

4 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів;

5 років - для мототехніки.

Відповідно до технічного паспорту (а.с. 16) автомобіль «Skoda» було випущено у 2007 році.

Таким чином, проаналізувавши вищевикладене, судом встановлено, що експертом при складанні Звіту № 437 від 20.12.2011 року було правомірно визначено коефіцієнт фізичного зносу автомобіля «Skoda», який дорівнює 0 (нулю), оскільки на дату проведення експертизи строк експлуатації автомобіля не перевищував 7 (семи) років.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що розрахунок, який було надано відповідачем, не може прийматися до уваги, оскільки в ньому визначений коефіцієнт фізичного зносу у розмірі 0,3845, тобто розрахунок не відповідає вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Таким чином, проаналізувавши вищевикладене колегія суддів зазначає, що позивачем доведено розмір понесених збитків, а відповідачем не було надано належних та допустимих доказів для визначення розміру збитків, що є підставою для задоволення позову.

Крім того, колегія суддів зазначає, що клопотання про призначення судової автотоварозначвої експертизи відповідачем під час розгляду справи не заявлялось.

За таких обставин, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2014 року у справі №910/22550/13.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, однак, які не впливають на результат розгляду справи.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2014 року у справі №910/22550/13 прийнято у відповідності з вимогами чинного матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2014 року у справі №910/22550/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2014 року у справі №910/22550/13 залишити без змін.

3. Справу №910/22550/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді В.Г. Суховий

М.Г. Чорногуз