Рішення № 37499126, 03.03.2014, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "03" березня 2014 р. Справа № 906/1864/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Гончарук О.М. - довіреність від 27.12.13р. № 7184/19

від відповідача: Семенюк А.П. - довіреність №1 від 10.01.14р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (м. Житомир)

до Міського комунального підприємства "Бердичівкомунсервіс" (м. Бердичів Житомирської області)

про стягнення 26610,36 грн.

За клопотанням сторін, спір розглянутий у більш тривалий строк ніж передбачено ст. 69 ГПК України.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 26 610,36 грн., з яких: 25 376,27 грн. боргу нарахованих за період з листопада 2012 року по листопад 2013 року, 764,05 грн. пені, 470,04 грн. 3% річних, згідно укладеного 01 березня 2012 року договору між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" в особі Бердичівського управління експлуатації газового господарства та міським комунальним підприємством "Бердичівкомунсервіс" № 3-2012-ПП-642 на постачання природного газу за регульованим тарифом; 01 березня 2012 року договір № 3-2012-ТР-640 та 07 грудня 2012 року договір № Т-ПР-3-2013-640 на розподіл природного газу.

Заявою № 89/4 від 23.01.2014р. про збільшення позовних вимог представник позивача просила стягнути з відповідача 8989,13 грн. боргу, 764,05 грн. - пені, 523,53 грн. - 3% річних (а.с. 64-67). Також зазначено, що відповідачем було здійснено погашення заборгованості 09.12.13р. в сумі 8123,61 грн. та 27.12.13р. в сумі 10120,35 грн. (а.с. 69-70).

Заявою № 193/4 від 28.02.14р. представник позивача зменшив розмір позовних вимог, просила стягнути з відповідача 8989,13 грн. боргу, 757,07 грн. - пені, 514,59 грн. - 3% річних (а.с. 125-127).

Враховуючи передбачені ст.22 ГПК України права позивача, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України, не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів та приймається судом. Розгляд справи здійснюється з урахуванням поданих змін.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, з підстав викладених у позовній заяві з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 28.02.14р. № 193/4 (а.с. 125-127).

Відповідач у відзиві № 25 від 06.02.14р. та його представник в судовому засіданні проти позовних вимог заперечили (а.с. 79-81). Зокрема зазначили, що станом на 23.01.14р. у МКП "Бердичівкомунсервіс" немає заборгованості перед позивачем, поточна переплата становить 2764,45 грн. Також, у відзиві підтверджено, що останні проплати були проведені платіжними дорученнями № 237 від 05.12.13р. на суму 8123,61 грн. та № 264 від 24.12.13р. на суму 10120,35 грн. (а.с. 83-84).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.12р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" та Комунальним підприємством "Бердичівкомунсервіс" укладено договір №3-2012-ПП-642 на постачання природного газу за регульованим тарифом з додатками (а.с. 15-18) та договір №3-2012-ТР-640 на розподіл природного газу (на транспортування природного газу газорозподільними мережами) з додатками (а.с. 22-25). Також, 07.12.12р. між сторонами укладений договір № Т-ПР-3-2013-640 на розподіл природного газу (а.с. 10-13).

На виконання умов вищезазначених договорів за період з листопада 2011р. по грудень 2012 року ПАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" поставило відповідачу природний газ в об'ємі 10810,00 м3 на загальну суму 48835,55грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 30.11.2012р., від 31.12.2012р., від 31.01.2013р., від 28.02.2013р., від 31.03.2013р., від 30.04.2013р., від 31.05.2013р., від 30.06.2013р., від 31.07.2013р., 31.08.2013р., від 30.09.2013р., від 31.10.2013р., від 30.11.2013р., від 31.12.13р. (а.с.28-40, 68).

Слід зазначити, що відповідач, згідно підписаного сторонами Акту звірки взаємних розрахунків станом на 21.01.14р., підтвердив вказані позивачем обсяги та вартість поставок природного газу у спірному періоді (а.с. 107).

Відповідно до п. 4.5. договору №3-2012-ТР-640 від 01.03.12р. та п. 5.5 договору № Т-ПР-3-2013-640 від 07.12.12р., оплата вартості послуг з транспортування газу ГРМ здійснюється замовником на умовах попередньої оплати авансованими платежами планового обсягу газу на період передоплати, визначений сторонами в цьому договорі. У випадку недоплати за фактично протранспортований газ ГРМ за розрахунковий період замовник проводить остаточний розрахунок не пізніше 3-го (третього) числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом п. 4.6 договору №3-2012-ПП-642 від 01.03.12р., передбачено, що оплата вартості послуг за постачання газу здійснюється споживачем авансованими та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка 2 до договору. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 3-го (третього) числа місяця, наступного за розрахунковим.

За даними позивача, станом на день пред'явлення позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем не була погашена та становила 27233,09 грн. з урахуванням збільшення позовних вимог (25376,27 грн. + 1856,82 грн.). Але, позивач при подачі позову до суду не врахував грошові кошти в сумі 8123,61 грн. які були погашені відповідачем до порушення провадження у справі (платіжне доручення № 237 від 05.12.13р., які проведені банком 09.12.13р.) (а.с. 83). Отже, в частині стягнення 8123,61 грн. слід відмовити.

Перевіривши розрахунок боргу позивача, господарський суд вважає його не вірним, оскільки позивачем не правомірно було проведено зарахування 11753,58 грн. в рахунок попереднього боргу.

Так, приписами п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004р. №22, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Відповідно до роз'яснень Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України у листі № 06-10/10-1215 від 29.10.2004 року - питання віднесення платежу, у призначенні якого не зазначено періоду, в якому надані послуги чи товар має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів таким чином: якщо порядок зарахування коштів врегульовано у договорі між платником та одержувачем коштів - згідно з положенням договору; якщо відповідні застереження відсутні у договорі та у разі заборгованості, в тому числі, що підлягає стягненню на підставі судових рішень, платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи з такої, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення, тобто позивач має право спрямувати кошти, які сплачуються відповідачем без чіткого зазначення призначення платежу, в першу чергу на погашення боргу, який виник раніше.

Таким чином, коли платіжні документи містять чітке посилання на призначення платежу, сплачені кошти слід зараховувати як оплату за надані послуги (виконані роботи) у вказаному місяці.

Відповідно п.5.7. договору № Т-ПР-3-2013/640 від 07.12.13р., в якому визначено, що позивач має право грошові кошти зарахувати в рахунок існуючої заборгованості замовника (відповідача) за найдавнішим строком її виникнення,

Отже, грошові кошти слід зараховувати з урахуванням призначення платежу, вказаного у платіжних документах, та керуючись приписами вищенаведених нормативних актів.

Відтак, оскільки в платіжному дорученні платіжним дорученням № 83 від 08.04.13р. (одержано банком 11.04.13р.) зазначено призначення платежу: "за отриманий природний газ у березні 2013 року", кошти в сумі 16974,92грн. слід зарахувати в погашення боргу за поставлений природний газ у березні 2013 року на суму 2782,01грн., а залишок коштів в сумі 14192,91грн. - слід зарахувати в погашення боргу за минулі періоди, тобто в погашення заявленого до стягнення боргу (з листопада 2012р. по лютий 2013р.).

Разом з тим, відповідач у відзиві та його представник в судовому засіданні не заперечили, що згідно платіжного доручення від 08.04.13р. № 83 (проведено банком 11.04.13р.) на суму 16974,92 грн. було погашено заборгованість за листопад-грудень 2012 року та січень-березень 2013 року.

Твердження позивача, що грошові кошти слід зараховувати в рахунок погашення найдавнішої заборгованості є хибним. Крім того, згідно наявних в матеріалах справи копій рішення господарського суду від 29.01.13р. та наказу від 15.02.13р. на примусове виконання рішення від 29.01.13р. по справі № 21/5007/1454/12 існуюча заборгованість відповідача перед позивачем за попередні періоди присуджена до стягнення, стягнення якої виконується в порядку встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно розрахунку проведеного судом, станом на день пред'явлення позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем становила 7355,90 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення , в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визначаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 ЦК України, є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 193 ГК України та ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений час.

Згідно ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають безпосередньо із господарського договору або безпосередньо із закону.

Як встановлено судом, відповідачем згідно платіжного доручення № 264 від 24.12.13р. (проведено банком 27.12.13р.) було сплачено 10120,35 грн., тобто було погашено існуючу заборгованість по грудень 2013 року за договором № Т-ПР-3-2013-640 від 07.12.13р.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищевикладене, провадження у справі в частині стягнення 7355,90грн. слід припинити.

Також, за несвоєчасно проведені розрахунки, у відповідності до п. 6.2. договору №3-2012-ТР-640 від 01.03.12р., п. 6.2.2 договору №3-2012-ПП-642 від 01.03.12р., п. 7.2.1 договору № Т-ПР-3-2013-640 від 07.12.12р., позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню за період з 04.12.12р. по 04.06.13р. у розмірі 757,07 грн. та посилаючись на ст. 625 ЦК України, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 04.12.12р. по 23.01.14р. в сумі 514,59грн. (а.с. 125-127).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п. 6.2 договору №3-2012-ТР-640 від 01.03.12р., п. 7.2.1 договору № Т-ПР-3-2013-640 від 07.12.12р. та п. 6.2.2 договору №3-2012-ПП-642 від 01.03.12р., у разі порушення замовником (споживачем) строків оплати, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який нараховується пеня, від суми прострочення платежу за кожен день прострочення платежу.

З розрахунку позивача вбачається, що пеня останнім нарахована за період з 04.12.12р. по 04.06.13р. тобто, за шість місяців від дня порушення відповідачем зобов'язання.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання є день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій проводиться за кожну поставку окремо та триває протягом шести місяців.

Згідно умов укладених між сторонами договорів, замовник (споживач) проводить остаточний розрахунок 3-го (третього) числа місяця, наступного за розрахунковим, то, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України, пеня має обчислюватись за 6 місяців, починаючи з 4-го числа наступного місяця за місяцем поставки газу.

Таким чином, здійснивши перерахунок пені за шість місяців, як передбачено частиною шостою статті 232 ГК України, виходячи з визначеного позивачем періоду її нарахування, суд дійшов висновку, що обґрунтовано заявлена сума пені складає 497,87грн. У стягненні 259,20грн. пені слід відмовити.

Нарахування пені судом здійснено наступним чином:

- на 2256,56грн. заборгованості за поставлений у листопаді 2012 року природний газ пеню нараховано за період з 04.12.12р. по 10.04.13р. у розмірі 118,63грн.;

- на 2693,69грн. заборгованості за поставлений у грудні 2012 року природний газ пеню нараховано за період з 04.01.13р. по 10.04.13р. у розмірі 107,38грн.;

- на 5186,78грн. заборгованості за поставлений у січні 2013 року природний газ пеню нараховано за період з 04.02.13р. по 10.04.13р. у розмірі 140,68грн.;

- на 4055,11грн. заборгованості за поставлений у лютому 2013 року природний газ пеню нараховано за період з 04.03.13р. по 10.04.13р. у розмірі 63,33грн.;

- на 2782,01грн. заборгованості за поставлений у березні 2013 року природний газ пеню нараховано за період з 04.04.13р. по 10.04.13р. у розмірі 8,00грн.;

- на 4431,56грн. (4432,33грн. - 0,77грн. переплати за платіжним дорученням від 08.04.13р. яка проведена банком 11.04.13р.) заборгованості за поставлений у квітні 2013 року природний газ пеню нараховано за період з 04.05.13р. по 04.06.13р. у розмірі 58,28грн.;

- на 3819,38грн. заборгованості за поставлений у травні 2013 року природний газ пеню нараховано за період з 04.06.13р. по 04.06.13р. у розмірі 1,57грн.

Крім того, позивачем, на підставі ст. 625 ЦК України, нараховано до стягнення з відповідача за період з 04.12.12р. по 23.01.14р. 514,59грн.грн. 3% річних.

Так, приписами ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок річних, враховуючи вищенаведений порядок часткового погашення заборгованості відповідачем, суд вважає правомірно нарахованою їх суму у розмірі 240,82грн. У стягненні 273,77грн. 3% річних слід відмовити.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як па підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами по справі і підлягає частковому задоволенню на суму 738,69грн., з яких: 497,87грн. пені, 240,82грн. 3% річних. В частині стягнення 7355,90 грн. основного боргу провадження у справі суд припиняє на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмета спору. В решті позовних вимог слід відмовити.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 69, 75,п.1-1 ч.1 ст.80,ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Міського комунального підприємства "Бердичівкомунсервіс" (13300, Житомирська область, м. Бердичів, вул. Чуднівська, 156, ідент. код 37752790) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (10002, м. Житомир, вул. Фещенка-Чопівського, 35, ідент. код 03344071): 497,87 грн. пені, 240,82 грн. 3% річних, 511,39 грн. судового збору.

3. В частині стягнення 7355,90 грн. провадження у справі припинити.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 06.03.14

Суддя Маріщенко Л.О.

Друк: Біленька Ю.П.

1 - у справу,

2,3 - сторонам (рек. з повід.)