Ухвала суду № 37497211, 28.02.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Олішевська В.В.

Суддя-доповідач - Білак С. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2014 року справа №805/17686/13-а

Приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Білак С.В., суддів Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г., секретар судового засідання Святодух О.Б., з участю представника відповідача Нікітенка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Донбасатоменергомонтаж" на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 03 січня 2014 року у справі № 805/17686/13-а за позовом Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецької області до Товариства з додатковою відповідальністю "Донбасатоменергомонтаж" про стягнення з розрахункових рахунків заборгованості з податку на додану вартість у сумі 52456 грн. ,-

ВСТАНОВИВ:

19 грудня 2013 року Мар'їнська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецької області (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Донбасатоменергомонтаж" (далі - відповідач) про стягнення з розрахункових рахунків заборгованості з податку на додану вартість у сумі 52456 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду 24 грудня 2013 року позов було задоволено.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Донбасатоменергомонтаж" з розрахункових рахунків заборгованість з податку на додану вартість у сумі 52456 грн.

24 грудня 2013 року відповідач надав до суду заяву в якій просив про розстрочення виконання судового рішення згідно графіка платежів.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 січня 2014 року у задоволенні заяви відповідачу було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про розстрочення виконання рішення від 24.12.2013 року.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що необхідність розстрочення виконання рішення суду полягає в тому, що неможливо його виконати через негативне фінансове становище, що відповідає ст. 263 КАС України.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що заявником в обґрунтування заяви про розстрочення виконання судового рішення не надано доказів, який би вказував на неможливість його виконання, або підтверджував наявність обставин, які ускладнюють таке виконання, та доказів звернення відповідача з заявою про надання розстрочення або відстрочення сплати податкового боргу до органу Державної податкової служби, а також рішення, яке може бути прийнято податковим органом за результатом розгляду такої заяви з урахуванням повноважень наданих Державному податковому органу.

За приписами п. 100.1 ст. 100 Податкового кодексу України, розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

Підставою для розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків (п.100.4 ст.100 ПК України).

Вичерпний перелік обставин, що свідчить про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1235.

Відповідно до п. 100.9 ст. 100 ПК України рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу стосовно загальнодержавних податків та зборів на строк, що виходить за межі одного бюджетного року, приймається керівником (заступником керівника) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політки.

Пунктом 100.13 статті 100 ПК України встановлено, що порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Порядок розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2012 року №1263 (далі - Порядок), в пункті 1.4 закріплює, що розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) вважається наданим, якщо на підставі заяви платника податків прийнято відповідне рішення органу державної податкової служби та укладено договір про розстрочення (відстрочення). Визначення сум грошових зобов'язань (податкового боргу), що підлягають розстроченню (відстроченню), здійснюється за даними автоматизованої інформаційної системи, що ведеться органами державної податкової служби.

Розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку пов'язується з об'єктивними, непереборними, іншими словами виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення в повному обсязі. Вказані обставини, можуть мати, як суб'єктивний так і об'єктивний характер, але повинні бути єдині в своїй суті - ускладнювати виконання рішення або робити його неможливим.

Відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що не має підстав які б ускладнювали виконання судового рішення, а тому заява про розстрочення виконання судового рішення не є обґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Донбасатоменергомонтаж" - залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 03 січня 2014 року у справі № 805/17686/13-а за позовом Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецької області до Товариства з додатковою відповідальністю "Донбасатоменергомонтаж" про стягнення з розрахункових рахунків заборгованості з податку на додану вартість у сумі 52456 грн. - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали складена в нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 28 лютого 2014 року, в повному обсязі виготовлена 28 лютого 2014 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання рішення відповідно до ст.160 КАС України - з дня складання рішення в повному обсязі.

Головуючий суддя С.В.Білак

Судді Т.Г. Гаврищук

М.Г.Сухарьок