Рішення № 37496022, 25.02.2014, Олександрівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Донецька)

Провадження по справі № 2/260/468/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2014 року Ленінський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді: Кротінова В.О.

при секретарі: Шелістової Ю.К.

за участю представник позивачка: Корсун М.М.

відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення суми страхового відшкодування.

У обґрунтування позовних вимог зазначив, що 23 січня 2010 року приблизно об 11.55 годин по вул. Куйбишева в м. Донецьку з вини ОСОБА_2, який керував автомобілем «ДЕО Нексия» з номерним знаком НОМЕР_2, була скоєна дорожньо-транспортна пригода (ДТП). На дату скоєння цієї пригоди, відповідач ОСОБА_2 не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Вина відповідача у скоєнні вищезазначеної ДТП підтверджується постановою Ленінського районного суду м. Донецька від 10.02.2010 року.

В результаті зазначеної ДТП був пошкоджений автомобіль «MITSUBISHI» з державним номерним знаком НОМЕР_1, що належить громадянину ОСОБА_3.

Розмір завданих збитків, згідно висновку № 184 від 15.02.2010 року про оцінку транспортного засобу TOB «ЕКСПЕРТ» - автотоварознавчого дослідження по факту спричинення пошкодження автомобіля «MITSUBISHI», реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 8382,95 грн. за пошкоджений транспортний засіб. Підтверджена шкода по майну - 8332,00 грн.

За послуги аварійних комісарів Моторним ( транспортне) страховим бюро України сплачено 170,00 грн.

Зазначена шкода особисто винуватцем ДТП не була відшкодована потерпілій особі. Потерпілий ОСОБА_3 з метою отримання відшкодування за пошкоджений автомобіль звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України з відповідною заявою від 05.03.2010 року до якої було додано копію полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС /3414965(термін дії з 27.04.2009 р. по 26.04.2010р.)

Договірних зобов'язань між МТСБУ, потерпілою особою та відповідачем не виникало.

У зв'язку з настанням події МТСБУ 14.04.2010 року здійснило виплату відшкодування потерпілій особі в розмірі 8332,00 гривень. Таким чином, МТСБУ виконало покладений на нього Законом обов'язок по відшкодуванню шкоди заподіяної з вини власника транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

МТСБУ 20.05.2010 року за № 9724/3-2-05 звернулось листом до ОСОБА_2 про виплату у добровільному порядку заподіяної шкоди в сумі 8502,00 грн. Зазначена сума не була сплачена.

Просив суд стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати в сумі 8502,00 гривень, витрати за послуги з надання правової допомоги - 750,00 грн.; судовий збір в розмірі 229,40 грн.

Представник позивача Корсун М.М. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, дав пояснення аналогічні обставинам викладеним у позовній заяві. Просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі. Вважає, що ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якою встановлено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регрес ний позов, не підлягає застосуванню до правовідносин , що виниклі між ним та позивачем, оскільки підставою заявленого позивачем позов у є не право регресної вимоги, що виникає у страховика із виплатою за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а є вимога про стягнення з винної особи сплаченого страхувальнику страхового відшкодування у разі відсутності договору страхування. Також вважає, що позивачем при подачі даного позову був пропущений строк позовної давності. Просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У відповідності зі ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Як встановлено судом 23 січня 2010 року приблизно об 11.55 годин по вул. Куйбишева в м. Донецьку з вини ОСОБА_2, який керував автомобілем «ДЕО Нексия» з номерним знаком НОМЕР_2, була скоєна дорожньо-транспортна пригода (ДТП). На дату скоєння цієї пригоди, відповідач ОСОБА_2 не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Вина відповідача у скоєнні вищезазначеної ДТП підтверджується постановою Ленінського районного суду м. Донецька від 10.02.2010 року.

В результаті зазначеної ДТП був пошкоджений автомобіль «MITSUBISHI» з державним номерним знаком НОМЕР_1, що належить громадянину ОСОБА_3.

Розмір завданих збитків, згідно висновку № 184 від 15.02.2010 року про оцінку транспортного засобу TOB «ЕКСПЕРТ» - автотоварознавчого дослідження по факту спричинення пошкодження автомобіля «MITSUBISHI», реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 8382,95 грн. за пошкоджений транспортний засіб. Підтверджена шкода по майну - 8332,00 грн.

За послуги аварійних комісарів Моторним (транспортне) страховим бюро України сплачено 170,00 грн.

Зазначена шкода особисто винуватцем ДТП не була відшкодована потерпілій особі.

Відповідно до п.п. "а" п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

У зв'язку з настанням події, передбаченої п.п. '"а" п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ 14.04.2010 р. здійснило виплату відшкодування потерпілій особі в розмірі 8332,00 грн.

Таким чином, МТСБУ виконало покладений на нього Законом обов'язок по відшкодуванню шкоди заподіяної з вини власника транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

МТСБУ 20.05.2010 року за № 9724/3-2-05 звернулось листом до відповідача ОСОБА_2 про виплату у добровільному порядку заподіяної шкоди в сумі 8502,00 грн. Зазначена сума не була сплачена.

Ст. 1191 ЦК України та ті.38.2.1 ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Тому, відповідно до ст. 1191 ЦК України та ті.38.2.1 ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», після проведення виплати потерпілій особі у МТСБУ виникло право зворотної вимоги до відповідача. Оскільки МТСБУ відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснило відшкодування шкоди за водія транспортного засобу, який спричинив ДТП і не мав договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Також позивач вважає, що витрати на надання правової допомоги в сумі 750,00 гривень повинні бути відшкодовані йому заподіювачем шкоди, тобто відповідачем ОСОБА_2

Однак, з цим висновком погодитись неможна з наступних підстав.

Правила адвокатської етики, схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України протокол від 1- 2 жовтня 1999 року № 6/VI, визначають уніфіковане тлумачення норм адвокатської етики, у тому числі щодо винагороди адвоката за виконання ним дії по наданню правової допомоги. Згідно ст. 33 зазначених Правил гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути розумно обґрунтованим за розміром. Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе, в тому числі, обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення.

Відповідно до вимог п.2 ч.3 ст. 79 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, відносяться зокрема витрати на правову допомогу.

Згідно ч.ч.1,2 ст.84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

При цьому, правову допомогу, як це вбачається з ч.1 ст.56 ЦПК України, може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

Відповідно до ст.42 ЦПК України, повноваження представників сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, мають бути посвідчені такими документами, зокрема: повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватись ордером, який виданий відповідним адвокатським об'єднанням, або договором. До ордера адвоката обов'язково додається витяг із договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору.

Згідно Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року №590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави ", граничний розмір витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не перевищує суму, що обчисляється виходячи з 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи.

Як вбачається із матеріалів справи Корсун Михайло Миколайович представляв інтереси позивача як представник за довіреністю, а ні як адвокат. З огляду на це, відповідно до змісту ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою участі у справі представника сторони, не відносяться до судових витрат і не підлягають відшкодуванню у порядку, передбаченому ст. 88 ЦПК України.

Таким чином, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги позивача частково та стягнути з відповідача на користь позивача кошти в розмірі: понесених витрат з відшкодування потерпілій особі - 8502,00 грн.

На підставі ст. 88 ЦПК України на користь позивача з відповідача підлягає стягненню сплачені при подачі позовної заяви судовий збір в сумі 229,40 гривень.

На підставі ст. ст. 1166, 1187 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України кошти в розмірі: понесених витрат з відшкодування потерпілій особі - 8502,00 грн., судовий збір в розмірі 229,40 грн.

У задоволенні решти позовних вимог Моторного (транспортного) страхового бюро України - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: