Ухвала суду № 37494940, 20.02.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

20 лютого 2014 р. Справа № 804/2775/14 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали позовної заяви гр. ОСОБА_1 до Голови Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська про визнання протиправною бездіяльності відповідача, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ

18.02.2014 року гр. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Голови Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська та просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача в поновленні прав позивача порушених посадовими особами Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача у ненаданні позивачеві належної відповіді у строки, передбачені законом про результати розгляду скарги позивача від 14.01.2014р. відповідачем;

- зобов'язати відповідача розглянути скаргу позивача від 15.01.2014р. і надати позивачеві належну відповідь у строк десять днів;

- відшкодувати позивачеві моральну шкоду;

- зобов'язати відповідача здійснити повторний автоматичний розподіл справи №200/11414/13-ц за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ТОВ ТРК «Фальстап».

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 14.01.2014р. подав скаргу відповідачеві, однак станом на 18.02.2014р. письмової відповіді не отримав у зв'язку з чим така бездіяльність відповідача призвела до порушення звичного життєвого укладу позивача, який змушений прикладати додаткових зусиль для організації та налагодження звичного режиму свого життя та викликало у позивача глибокі душевні страждання.

Проаналізувавши зміст вимог, норми чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що зазначену вище позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративного суду можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

За приписами п.1 ч.2 ст.17 вказаного Кодексу, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Водночас, пунктом 1 ч.3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що справа адміністративною юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування,їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч.2 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, правовідносини сторін стосуються позову, поданого позивачем до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська у цивільній справі №200/11414/13-ц за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ТОВ ТРК «Фальстап» щодо автоматизованого розподілу даної справи, тобто правовідносини сторін стосуються вчинення відповідачем процесуальних дій при розгляді цивільної справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що скарга позивача щодо бездіяльності відповідача з приводу автоматизованого розподілу цивільної справи №200/11414/13-ц пов'язана з процесуальною діяльністю суду, не є управлінською, вчиненою при виконанні своїх обов'язків по здійсненню правосуддя, а тому така діяльність суду може перевірятися лише судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом.

При цьому, слід зазначити, що законність процесуальних актів, дій або бездіяльності суду, вчинених при розгляді конкретної справи не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду.

Також, судом при вирішенні питання щодо відкриття провадження у даній справі врахована і позиція Верховного Суду України у п. 10 Постанови Пленуму № 8 від 13.06.2007р. «Про незалежність судової влади» зазначив, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом. У розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ ( постанова Пленуму Верховного Суду України № 6 від 12.06.2009р. «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними позовів до судів і суддів»).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що даний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки предмет даного позову не містить вимог щодо вирішення публічно-правового спору, стосується дій (бездіяльності) відповідача з приводу автоматизованого розподілу конкретної цивільної справи, які не відносяться до управлінських та врегульовані нормами процесуального законодавства при здійсненні правосуддя.

Згідно з положеннями пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 109, ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом гр.ОСОБА_1 до Голови Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська про визнання протиправною бездіяльності відповідача, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди.

Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими матеріалами надіслати позивачу за зазначеною у позовній заяві адресою.

Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 5 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства, повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом не допускається.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали згідно ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у порядку та у строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва