Рішення № 37494266, 12.02.2014, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Одинака О. О.

суддів: Кулянди М.І., Перепелюк Л.М.

секретар Тодоряк Г.Д.

за участю ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні власністю та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 4 грудня 2013 року,

встановила:

В серпні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом.

Просив зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом звільнення останньою торгівельного місця площею 26,8 кв.м., яке знаходиться в АДРЕСА_1 та належить позивачу на праві приватної власності на підставі біржового контракту купівлі-продажу майна від 19 травня 2007 року від торгівельного обладнання та передати позивачу ключ від вхідних дверей вищевказаного торгівельного місця.

Посилалася на те, що 19 травня 2007 року він придбав у власність торгівельне місце площею 26,8 кв.м., яке знаходиться в АДРЕСА_1, яке за його усною згодою використовувалося відповідачкою для здійснення підприємницької діяльності.

Після розірванню шлюбу між сторонами ОСОБА_1 не звільнила спірне приміщення та продовжує ним користуватися. На вимоги щодо звільнення торгового сектору не реагує.

В листопаді 2013 ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом.

Просила:

- визнати торгівельне місце площею 26,8 кв.м., яке знаходиться в АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на ? ідеальну частку вищевказане нерухоме майно.

Посилалася на те, що торгівельне місце площею 26,8 кв.м., яке знаходиться в АДРЕСА_1 сторони придбали за час шлюбу, а тому воно є об'єктом спільної сумісної власності.

Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 4 грудня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом звільнення останньою ? частки приміщення від торгівельного обладнання, яке знаходиться в АДРЕСА_1 та передачі позивачу ключів від вхідних дверей 1/2 частки торгівельного місця.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 ідеальну частку торгівельного місця площею 26,8 кв.м., яке знаходиться в АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_3 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні його позову у вказаній частині відмовити.

Посилається на те, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що спірне нерухоме майно сторони придбали за час шлюбу, а тому воно є спільної сумісною власністю сторін. ОСОБА_1 користується торгівельним місцем для здійснення підприємницької діяльності.

ОСОБА_3 належить 1/2 частки спірного нерухомого майна. У позивача відсутні ключі від вхідних дверей торгівельного місця.

Однак з такими висновками суду першої інстанції, в частині, що оскаржується, погодитись не можна.

Так, в частині 1 статті 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 1 статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Відповідно до статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно частин 1, 2, 3 статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно частини 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до вимог ст.ст. 213, 215 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим, а за змістом має містити встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. При встановленні фактів суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 214 ЦПК України суд ухвалюючи рішення повинен вирішити такі питання:

- чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

- які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

- яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи 19 травня 2007 року ОСОБА_3 придбав у власність торгівельне місце площею 26,8 кв.м., яке знаходиться в АДРЕСА_1, що підтверджується біржовим контрактом купівлі-продажу майна від 19 травня 2007 року №260 (а.с.4).

Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 1 грудня 2011 року шлюб між сторонами розірвано (а.с.7).

З матеріалів справи вбачається, що рішення суду в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 ідеальну частку торговельного місця площею 26,8 кв.м., яке знаходиться в АДРЕСА_1 не оскаржується.

З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_3, вважаючи себе одноосібним власником торговельного місця площею 26,8 кв.м., яке знаходиться в АДРЕСА_1 просив усунути перешкоди у користуванні свої майном шляхом звільнення ОСОБА_1 приміщення від торгівельного обладнання та передання ключів від вказаного нерухомого майна.

Рішенням суду першої інстанції визнано, що спірне майно є спільною власністю сторін і за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/2 ідеальну частку торговельного місця площею 26,8 кв.м., яке знаходиться в АДРЕСА_1.

За таких обставин вимоги ОСОБА_3 про зобов'язання ОСОБА_1 звільнити спірне приміщення від торгівельного обладнання та передати позивачу ключі від вказаного нерухомого майна є безпідставними. Задоволення таких вимог порушить право відповідачки як співвласника спірного майна на користування цим майном.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3 суд першої інстанції також не врахував, що спірне нерухоме майно не поділено між сторонами в натурі та не визначений порядок користування цим майном.

Враховуючи зазначені вище обставини колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення в частині задоволення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні власністю з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вказаного позову.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 4 грудня 2013 року в частині задоволення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні нерухомими майном відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його вступу в законну силу.

Головуючий

Судді: