Ухвала суду № 37491985, 05.03.2014, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕМНЕМ УКРАЇНИ

м. Чернівці «04» березня 2014р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

судді-доповідача Горецька С. О.

суддів Марчука В.Т., Семенюка К.М.

при секретарі Трасоруб А.О.

з участю учасників судового провадження:

прокурора Сілічевої А.В.

обвинувачених ОСОБА_2,ОСОБА_3

захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5

законних представників ОСОБА_6, ОСОБА_7

потерпілого ОСОБА_8

представника потерпілого ОСОБА_9

представника ВКМСД

Першотравневого РВ

УМВСУ в Чернівецькій області Малик І.І.

представника Служби у

справах дітей ЧМР Голубяка П.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12013270020001031 за апеляційними скаргами заступника прокурора Чернівецької області Ванзуряка П.К., обвинуваченого ОСОБА_2 та захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_5 на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 11 грудня 2013 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, учня Чернівецького професійного ліцею автомобільного сервісу, раніше не судимого;

визнано винним та засуджено за ст.296 ч.2 КК України до покарання у виді 1 (одного) року позбавленні волі.

На підставі ст.ст.75,104 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов'язки, передбачені ст.76 КК України.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, українця, громадянина України, учня Чернівецького

Кримінальне провадження №11-кп/794/55/14 Головуючий у І інстанції: Галичанський О.І.

Категорія: ст.296 ч.2 КК України Доповідач: Горецька С.О.

професійного ліцею автомобільного сервісу, раніше не судимого;

визнано винним та засуджено за ст.296 ч.2 КК України до покарання у виді 1 (одного) року позбавленні волі.

На підставі ст.ст.75,104 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування покарання, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов'язки, передбачені ст.76 КК України.

Цивільний позов прокурора задоволено повністю та стягнуто солідарно з обвинувачених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь Чернівецької обласної комунальної установи «Лікарня швидкої медичної допомоги» 2313 грн. - витрат, пов'язаних із лікуванням потерпілого ОСОБА_8

Стягнуто солідарно з обвинувачених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_8683 грн. 43 коп. матеріальної шкоди та 2000 грн. моральної шкоди.

Згідно вироку суду неповнолітній ОСОБА_2 та неповнолітній ОСОБА_3 визнані винними у тому, що вони близько 18.00 години 01 липня 2013 року, знаходячись на території гімназії №2, що в м. Чернівці по вул.Шевченко, 31, порушуючи громадський порядок, з хуліганських спонукань через використання незначного приводу, а саме, неповнолітній ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, розпочав конфлікт з охоронцем гімназії №2 ОСОБА_8 В присутності сторонніх осіб (своїх друзів) виражався на адресу потерпілого нецензурною лайкою та наносив останньому удари руками по тулубу і голові та удар цеглою по голові в тім'яну ділянку. Неповнолітній ОСОБА_3, приєднуючись до протиправних дій неповнолітнього ОСОБА_2, наніс ОСОБА_8 удар ногою по лівій нозі, від чого останній впав на землю, а в цей час неповнолітній ОСОБА_2 наніс удар ногою по голові потерпілого. В результаті таких дій обвинувачених потерпілому ОСОБА_8 були спричинені легкі тілесні ушкодження, що призвели до короткочасного розладу здоров'я.

На вказаний вирок суду заступником прокурора Чернівецької області Ванзуряком П.К., обвинуваченим ОСОБА_2 та захисником обвинуваченого ОСОБА_3 адвокатом ОСОБА_5 було подано апеляційні скарги.

В своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 просить суд вирок суду змінити, на підставі ст.105 КК України звільнити його від призначеного покарання, застосувавши до нього примусові заходи виховного характеру у виді його передачі до досягнення ним повноліття під нагляд батькові - ОСОБА_6 При цьому апелянт посилається на те, що призначене судом покарання є занадто суворим і не відповідає ступеню тяжкості скоєного ним правопорушення, а також його особі. Вказує, що судом було необґрунтовано виключено можливість застосування до нього примусових заходів виховного характеру, безпідставно не врахувавши його щире каяття.

Заступник прокурора Чернівецької області Ванзуряк П.К. в своїй апеляції просить суд вирок суду змінити в частині неправильного визначення порядку відшкодування витрат обвинуваченими, пов'язаних із лікуванням потерпілого ОСОБА_8 та моральної шкоди, завданої потерпілому діями неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3, визначивши розмір часток, в яких обвинувачені повинні відшкодувати дані витрати. Свої апеляційні вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд мав визначити витрати на стаціонарне лікування потерпілого в певних частках з урахуванням ступеня вини та майнового стану кожного із засуджених.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_5 в своїй апеляції просить вирок суду щодо її підзахисного скасувати, ухвалити новий, яким виправдати ОСОБА_3 на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, посилаючись на те, що досудовим слідством не зібрано доказів, які б підтверджували факт порушення громадського порядку, явної неповаги до суспільства, особливої зухвалості та виняткового цинізму. Умислу на вчинення будь-яких неправомірних дій у ОСОБА_3 не було, він втрутився у подію, щоб зупинити бійку. Суд безпідставно віднісся до показань неповнолітніх свідків критично, вважає посилання суду, про те, що неповнолітні свідки намагаються допомогти ОСОБА_3 уникнути відповідальності за скоєне - припущеннями. Вказує, що суд не може брати як доказ вини ОСОБА_3 висновок експерта №1132 МД. Показання потерпілого є сумнівними, оскільки він путається в них. При призначенні покарання судом безпідставно не взято до уваги таку обставину, що пом'якшує покарання, як неповнолітній вік ОСОБА_3, не було взято до уваги і думку потерпілого про передачу обвинуваченого під нагляд батьків.

Від інших учасників судового провадження апеляцій не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора і потерпілого ОСОБА_8, які підтримали апеляцію прокурора, а апеляції обвинуваченого ОСОБА_2 та захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_5 просили залишити без задоволення, обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, їх законних представників ОСОБА_6, ОСОБА_7 та захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, які підтримали подані ними апеляції, заперечуючи проти апеляції прокурора, вислухавши промови учасників судового провадження в судових дебатах, надавши обвинуваченим право виступити з останнім словом, розглянувши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляційні вимоги заступника прокурора Чернівецької області Ванзуряка П.К. підлягають задоволенню, а апеляції обвинуваченого ОСОБА_2 та захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_5 не підлягають задоволенню.

Винуватість обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, за кваліфікуючою ознакою групою осіб, повністю доведена зібраними по справі доказами, які належним чином досліджені судом і їм дана вірна юридична оцінка.

Не дивлячись на повне визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_2 та невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_3, вона повністю доведена наступним.

Із показань допитаного в судовому засіданні суду 1 інстанції потерпілого ОСОБА_8 вбачається, що 01.07.2013 року близько 17 годин 30 хвилин, під час охорони ним гімназії № 2, в м. Чернівці по вул. Шевченка, до нього підійшли двоє підлітків, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_2 пред'явив претензію про те, що він не вірно повівся напередодні з його знайомою і за це почав наносити йому удари руками по голові. Він намагався словами його заспокоїти, просив припинити такі дії, однак останній продовжував свої протиправні дії, взяв в руку цеглу. В цей момент ОСОБА_3, який весь цей час знаходився поруч з ОСОБА_2 наніс йому удар по нозі. Від цього удару він впав на землю і цей же хлопець став прижимати його до землі. Відразу ж після цього ОСОБА_2 наніс йому удар цеглою по голові, від чого він втратив свідомість. Цегли в цей раз він не бачив, але по відчуттях зрозумів, що удар був нанесений саме нею.

Аналогічні показання дав обвинувачений ОСОБА_2, який в суді вину в пред'явленому обвинувачені визнав повністю показавши, що 01.07.2013 року він разом з ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_3 проводили свій вільний час на території майданчика в гімназії №2 по вул. Шевченка в м. Чернівці. Він дійсно в цей час, випив пляшку пива і з приводу нанесеної напередодні ОСОБА_8 образи його знайомій ОСОБА_14, в присутності частини своїх приятелів розпочав конфлікт з потерпілим, використовуючи ненормативну лексику, наносив удари по його обличчю, після чого ударив цеглою по задній ділянці голови. До побиття потерпілого приєднався ОСОБА_3, який під час бійки знаходився поруч, і ударив потерпілого ногою по нозі. Від цього удару потерпілий впав на землю і він наніс йому удар ногою по голові.

Обвинувачений ОСОБА_3 не визнав своєї вини у пред'явленому обвинуваченні, пояснивши, що наніс потерпілому удар по нозі, захищаючи ОСОБА_2 та намагаючись припинити бійку.

Із виписки з історії хвороби потерпілого ОСОБА_8 вбачається, що останній 01.07.2013 року поступив у нейрохірургічне відділення ЛШМД із струсом головного мозку, забоєм, гепартрозом лівого колінного суглобу. (Т.1 а.с.21)

Із висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_8 вбачається, що потерпілий знаходився на стаціонарному лікуванні в відділенні нейрохірургії ЛШМД з 01.07.2013 р. по 16.07.2013 р. з діагнозом: струс головного мозку. Згідно наданих медичних документів у ОСОБА_8 в наявності струс головного мозку і осаднення в тім'яній області голови зліва. (Т.1 а.с. 25-26)

Із показань неповнолітніх свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 в суді вбачається, що вони в день бійки із охоронцем ОСОБА_8 перебували на території гімназії №2 разом із обвинуваченими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Бійку із потерпілим розпочав ОСОБА_2, який спочатку ображав ОСОБА_8 нецензурною лайкою, а згодом почав наносити йому удари. ОСОБА_3 участі у бійці не брав, а підбіг згодом розборонити їх учасників.

Разом з тим, вказані свідки однаково вказують те, що початок бійки вони не бачили, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_8 відійшли від них в бік і зникли з поля їх зору, після чого вони підбігали з метою розборонити їх. А під час самої бійки ОСОБА_14 декілька разів відбігала в сторону, спочатку щоб покликати ОСОБА_3, а потім тому, що не могла на це дивитися. Крім того, вони вказують, що коли ОСОБА_2 та ОСОБА_8 відходили від них в бік поговорити, вони всі разом із ОСОБА_3 лишилися сидіти на площадці, що явно суперечить показанням ОСОБА_3, який пояснював, що він залишився один на площадці, коли дівчата з ОСОБА_2 пішли за огорожу.

А тому, на думку колегії суддів, суд 1 інстанції вірно не поклав в основу обвинувального вироку показання свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15, оскільки вони є непослідовними, суперечливими між собою щодо обставин скоєного правопорушення, вони не були очевидцями вказаної бійки з самого її початку і до кінця, що впливає на об'єктивність сприйняття ними вказаного конфлікту, а також повністю спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_8 та визнавальними показаннями обвинуваченого ОСОБА_2, правдивість яких в колегії судів не викликає сумніву. Крім того, дані свідки являються друзями обвинувачених, які в той день разом відпочивали на території гімназії та розпивали слабоалкогольні напої, а тому, як вірно вказав суд 1 інстанції, вони намагаються допомогти обвинуваченим уникнути відповідальності за скоєне.

Із врахуванням вищевикладеного, на думку колегії суддів, судом було вірно кваліфіковано дії обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч.2 ст.296 КК України.

Всім вищенаведеним спростовуються доводи апелянта адвоката ОСОБА_5 про те, що досудовим слідством не зібрано доказів, які б підтверджували факт порушення громадського порядку, явної неповаги до суспільства, особливої зухвалості та виняткового цинізму, показання потерпілого є сумнівними, оскільки він путається в них, що суд безпідставно віднісся до показань неповнолітніх свідків критично, а посилання суду, про те, що неповнолітні свідки намагаються допомогти ОСОБА_3 уникнути відповідальності за скоєне - припущеннями.

Доводи апелянта адвоката ОСОБА_5 про те, що умислу на вчинення будь-яких неправомірних дій у ОСОБА_3 не було та, що він втрутився у подію, щоб зупинити бійку, на думку колегії суддів, є також необґрунтованими, оскільки як вбачається з матеріалів провадження ОСОБА_3 не припиняв бійку, а приймав у ній активну участь, так як бійки між ОСОБА_2 та потерпілим ОСОБА_8 не було, а було одностороннє нанесення ударів обвинуваченим ОСОБА_2 потерпілому, який у відповідь ударів не наносив, а лише ухилявся від них. Даний факт було визнано самим обвинуваченим ОСОБА_2 та підтверджується іншими доказами по справі.

Що стосується призначеного покарання, то воно обране обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з врахуванням вимог ст.ст.65-67 КК України.

При цьому судом враховано, ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, який є умисним, закінченим, середньої тяжкості, вчинений групою осіб, в результаті якого потерпілому спричинені легкі тілесні ушкодження, що призвели до короткочасного розладу здоров'я. Особу обвинувачених, які раніше не судимі, навчаються у професійному ліцеї, їх неповнолітній вік, позитивні характеристики по місцю проживання та навчання, на обліку у лікаря нарколога чи психіатра не перебувають, стан здоров'я ОСОБА_2, який перебуває на диспансерному обліку з діагнозом хронічний гастродуоденіт. Сприяння встановленню істини у справі та неповнолітній вік судом вірно визнано обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 Вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння судом визнано обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_2 Обставин, які б пом'якшували або обтяжували покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.

А тому, районний суд врахувавши все вищевикладене, вірно прийшов до висновку про можливість виправлення обвинувачених без ізоляції від суспільства і правильно призначив їм покарання із застосуванням вимог ст.ст.75, 76 КК України, яке є необхідним і достатнім для їх виправлення і попередження вчинення ними нових злочинів.

На думку колегії суддів, необґрунтованим є посилання в апеляції обвинуваченого ОСОБА_2, що судом було необґрунтовано виключено можливість застосування до нього примусових заходів виховного характеру у виді передачі його під нагляд батькові - ОСОБА_6, виходячи з наступного.

Згідно п.7 ПП ВСУ «Про практику розгляду справ про застосування примусових заходів виховного характеру» від 31.05.2002р., передача неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх заміняють (п. 3 ч. 2 ст. 105 КК ), допускається лише за наявності даних про те, що вони здатні забезпечити позитивний виховний вплив на нього та постійний контроль за його поведінкою.

Однак даних про те, що батько неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6 здатний забезпечити позитивний виховний вплив на свого сина та здійснювати постійний контроль за його поведінкою в матеріалах провадження не має, і самим апелянтом в своїй скарзі таких даних не наведено. Більше того, як вбачається із показань законного представника обвинуваченого ОСОБА_2, його батька ОСОБА_6 в суді першої інстанції, він вважає себе винним у тому, що сталося, оскільки не приділяв останнім часом сину належної уваги.

Доводи прокурора про те, що суд мав визначити витрати на лікування потерпілого та відшкодування моральної шкоди в певних частках з урахуванням ступеня вини та майнового стану кожного із засуджених, на думку колегії суддів, є такими, що заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ №11 зі змінами «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» від 07.07.1995р., у разі вчинення злочину групою осіб, судові (процесуальні) витрати мають визначатися в певних частках, з врахуванням майнового стану кожного із засуджених, а у справах щодо неповнолітніх, такі витрати можуть бути покладені в передбаченому законом порядку на їх батьків.

Як встановлено судом, обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ніде не працюють і не мають самостійного заробітку чи доходу, тому судова колегія вважає, що судові (процесуальні) витрати слід покласти на законних представників - батьків обвинувачених.

Отже, у дольовому порядку, а не солідарно суд повинен був вирішити питання про стягнення із законних представників обвинувачених суми судових (процесуальних) витрат.

А тому судова колегія вважає за необхідне змінити зазначений в резолютивній частині вироку суду 1 інстанції порядок стягнення судових витрат, вказавши, що суми судових витрат стягуються із законних представників обвинувачених в рівних частках.

Будь-яких істотних порушень вимог КПК України, які могли б потягнути за собою скасування вироку, колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.407, 408, 419 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу заступника прокурора Чернівецької області Ванзуряка П.К. задовольнити, а апеляції обвинуваченого ОСОБА_2 та захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_5 залишити без задоволення.

На підставі п.4 ч.1 ст.408 КПК України вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 11 грудня 2013 року щодо неповнолітніх обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - змінити.

Стягнути з законних представників обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - їх батьків ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на користь Чернівецької обласної комунальної установи «Лікарня швидкої медичної допомоги» витрати, пов'язані із лікуванням потерпілого ОСОБА_8 у сумі 2313 (дві тисячі триста тринадцять) гривень, у рівних частках, що становлять по 1156 (одна тисяча сто п'ятдесят шість) гривень 50 (п'ятдесят) копійки з кожного.

Стягнути з законних представників обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - їх батьків ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_8 683 (шістсот вісімдесят три) гривень 43 (сорок три) копійки матеріальної шкоди та 2000 (дві тисячі) гривень моральної шкоди, у рівних частках, що становлять: з законного представника обвинуваченого ОСОБА_2 - його батька ОСОБА_6 341 (триста сорок одна) гривень 70 (сімдесят) копійки на відшкодування матеріальної шкоди та 1000 (одна тисяча) гривень на відшкодування моральної шкоди, з законного представника обвинуваченого ОСОБА_3 - його батька ОСОБА_7 341 (триста сорок одна) гривень 70 (сімдесят) копійки на відшкодування матеріальної шкоди та 1000 (одна тисяча) гривень на відшкодування моральної шкоди.

Зарахувати в рахунок відшкодування судових (процесуальних) витрат кошти в сумі 2000 (дві тисячі) гривень, внесених законним представником обвинуваченого ОСОБА_2 - його батьком ОСОБА_6

В решті вирок суду залишити без зміни.

Судове рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня його проголошення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий С.О. Горецька

Судді К.М. Семенюк

В.Т. Марчук