Ухвала суду № 37493165, 06.03.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/7818/13-ц Головуючий у І інстанції Дубас Т.В.Провадження № 22-ц/780/1122/14 Доповідач у 2 інстанції ПриходькоКатегорія 26 06.03.2014

УХВАЛА

Іменем України

05 березня 2014 року колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого: Приходька К.П.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

при секретарі: Черепинець А.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» на рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 13 грудня 2013 року за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання недійсними іпотечного договору, договору поруки скасування заборони на відчуження та зобов»язання вчинити дії, -

встановила:

у серпні 2013 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Києво -Святошинського районного суду Київської області з позовом до ПАТ «Кредитпромбанк», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання недійсними іпотечного договору, договору поруки скасування заборони на відчуження та зобов'язання вчинити дії.

Свої вимоги позивачі обґрунтовували тим що, 24 травня 2012 року Шевченківським районним суду м. Києва було винесено рішення по справі за первісним позовом ПАТ «Кредитпромбанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1, про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1, та ОСОБА_2 до ПАТ «Кредитпромбанк» про визнання правочину недійсним, відповідно до якого у задоволенні первісного позову ПАТ «Кредитпромбанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено повністю.

Зустрічний позов ОСОБА_1, та ОСОБА_2 до ПАТ «Кредитпромбанк» про визнання правочину недійсним - задоволено в повному обсязі, кредитний договір №49.32/110/08-Сз від 16 січня 2008 року, укладений між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 - визнано недійсним.

Як забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором №49.32/110/08-Сз від 16 січня 2008 року, існує ще іпотечний договір № 49.12/110/131/08 від 16 січня 2008 року, який також, як і кредитний договір №49.32/110/08-Сз від 16 січня 2008 року, який не міг укладатись між «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2, оскільки, згідно відміток у закордонних паспортах в період 04 січня 2008 року по 18 січня 2008 року позивачі, перебували за кордоном (що підтверджується матеріалами цивільної справи №2-5166/11), а тому жодних договорів 16 січня 2008 року, підписувати не могли.

Позивачі просили визнати договір іпотеки №49.12/110/131/08 від 16 січня 2008 року, та договір поруки №49.32/110/08-Сз від 16 січня 2008 року - недійсними. Скасувати заборону на відчуження земельної ділянки загальною площею 0,2500га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення якої будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3222480601010220008, яка належить ОСОБА_2 на праві власності.

Зобов»язати нотаріуса внести відомості про скасування заборони на відчуження земельної ділянки загальною площею 0,2500га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 до Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек.

Рішенням Києво - Святошинського районного суду Київської області від 13 грудня 2013 року позов задоволено частково.

Визнано недійсними договір іпотеки №49.12/110/131/18 від 16 січня 2008 року та договір поруки №49.32/110/П1/08-Сз від 16 січня 2008 року.

Скасовано заборону на відчуження земельної ділянки загальною площею 0,2500га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3222480601:01:022:0008, яка належить ОСОБА_2 на праві власності. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням представник ПАТ «Кредитпромбанк» подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що рішення незаконне та винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, просив скасувати рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 13 грудня 2013 року в частині визнання недійсним договору іпотеки №49.12/110/131/18 від 16 січня 2008 року та договір поруки №49.32/110/П1/08-Сз від 16 січня 2008 року. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.4 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно положень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі роз»яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 01 листопада 1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість.

Згідно положень ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що згідно кредитного договору №49.32/110/08-Сз, укладеного 16 січня 2008 року між ВАТ «Кредитпромбанк», з одного боку та відповідачкою ОСОБА_2, з другого боку, банк надав позичальникові траншеву кредитну лінію на споживчі цілі у розмірі 978 000 грн. строком по 15 січня 2023 з оплатою за процентною ставкою 13,6% процентів річних.

Згідно договору поруки №49.32/110/08-Сз, укладеного між ОСОБА_1, з одного боку, та Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк», з другого боку, поручитель зобов»язується солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов»язань ОСОБА_2 за кредитним договором №49.32/110/08-Сз від 16 січня 2008 року.

Відповідно до іпотечного договору №49.12/110/131/08 від 16 січня 2008 року укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 у забезпечення зобов»язань іпотекодавця (ОСОБА_2) перед іпотеко держателем (ВАТ «Кредитпромбанк») за кредитним договором №49.32/110/08-Сз, іпотекодавець надав іпотекодержателю майно - предмет іпотеки, а саме земельну ділянку площею 0,2500га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення якої будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 3222480601:01:022:0008.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 травня 2012 року в цивільній справі за первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» про визнання правочину недійсним, у задоволенні первісного позову Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» про визнання правочину недійсним - задоволено у повному обсязі.

Визнано недійсним кредитний договір №49.32/110/08-Сз від 16 січня 2008 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2, з моменту його вчинення - 16 січня 2008 року.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 06 листопада 2012 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2013 року, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 травня 2012 року залишено без змін.

У ст.203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п»ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ст.553 ЦК України визначає, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов»язку.

Відповідно до ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов»язання, а також у разі зміни зобов»язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Також ст.572 ЦК України визначає що, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов»язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ст.593 ЦК України право застави припиняється у разі: припинення зобов»язання, забезпеченого заставою.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов»язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що оскільки рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 травня 2012 року, яке набрало законної сили, визнано недійсним кредитний договір №49.32/110/08-Сз від 16 січня 2008 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2, з моменту його вчинення - 16 січня 2008 року, тобто припинено основне зобов»язання, то і зобов»язання за договором поруки та договором іпотеки, є такими що припинили свою дію.

Тому, суд вірно встановив, що вимоги позивачів щодо визнання договорів поруки та іпотеки недійсними, та скасування заборони на відчуження земельної ділянки є обґрунтованими та такими що підлягають до задоволенню.

Також суд вірно вважав за необхідне відмовити у позовних вимогах щодо зобов»язання нотаріуса внести відомості по скасування заборони на відчуження земельної ділянки земельної ділянки загальною площею 0,2500га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 до Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек, оскільки приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, виступає по даній справі як третя особа без самостійних вимог, і в даному випадку рішення суду може вплинути на її права або обов»язки щодо однієї із сторін, однак суду не вправі зобов»язувати третю особу щодо вчинення певних дій.

Суд, правильно встановив, що відсутні підстави щодо відмови у позові у зв»язку із тим, що на думку відповідача у позивача сплинув строк позовної давності, виходячи з наступного.

Стаття 256 ЦК України визначає позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг строку позовної давності у позивача розпочався з 24 листопада 2010 року, а саме з моменту звернення ПАТ «Кредитпромбанк» до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Саме з цього моменту позивачі могли дізнатись про порушення їх права з боку відповідача, а тому позивачами не пропущений строк позовної давності.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах пред'явлених ними позовних вимог, вихід за які за ініціативою суду не допускається.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об»єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв»язок у сукупності, з»ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов вірного висновку про необхідність задоволення позову частково

Доводи апелянта в апеляційній скарзі про незаконність та необгрунтованість рішення, неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, на переконання колегії суддів апеляційної інстанції, не знайшли свого підтвердження і повністю спростовуються дослідженими належними та допустимими доказами по справі.

За таких обставин, колегія судів, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку задовольнивши позов частково.

Оскільки ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу і залишити ухвалу суду без змін.

Керуючись: ст.ст.303,307,308,313-315,317,319 ЦПК України колегія суддів, -

ухвалила :

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» відхилити, рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 13 грудня 2013 року, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді