Ухвала суду № 37492949, 06.03.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

06 березня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/8394/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді -Яковлева Ю.В.судді -Запорожана Д.В.судді -Жука С.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року по адміністративній справі за позовом дочірнього підприємства «Проектний інститут «Одеський Промбудпроект» Державного публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія «УКРБУД» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.09.2013 року №0000222270,

встановила:

Позивач ДП «Проектний інститут «Одеський Промбудпроект» Державного ПАТ «Будівельна компанія «УКРБУД» 09.12.2013 року звернувся до суду з позовом до відповідача в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 18.09.2013 року №0000222270, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1665 гривень.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийняте всупереч законодавству та не ґрунтується на наявних у ДП «Проектний інститут «Одеський Промбудпроект» первинних документах. Так, ДП «Проектний інститут «Одеський Промбудпроект» придбало у ТОВ «Гамалс» будівельні матеріали на суму 7994,24 гривні, що підтверджується видатковою накладною. Розрахунки між підприємствами за отриманий товар здійснювалися у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів. ТОВ «Гамалс» виписало позивачу податкову накладну на загальну суму 7994,24 гривні, в т.ч. ПДВ - 1332,37 гривні.

Також позивач зазначив, що усі документи, отримані від ТОВ «Гамалс» підписані директором Демиденко Н.В., яка згідно даним, викладеним в акті перевірки, була директором ТОВ «Гамалс» у березні 2012 року. Будівельні матеріали були доставлені транспортом позивача і в подальшому використані для підтримки технічного стану приміщень, яке позивач використовує у своїй господарській діяльності.

З урахуванням наведеного, позивач вважав протиправним податкове повідомлення-рішення від 18.09.2013 року № 0000222270, прийняте ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області за результатами перевірки ДП «Проектний інститут «Одеський Промбудпроект».

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі і просив задовольнити адміністративний позов повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на доводи, викладені у наданих до суду запереченнях (а.с. 26-30).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року адміністративний позов Дочірнього підприємства «Проектний інститут «Одеський Промбудпроект» Державного публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія «УКРБУД» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.09.2013 року №0000222270 було задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 18.09.2013 року №0000222270.

У своїй апеляційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання щодо скасування вищезазначеної постанови суду та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом 1-ї інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 255364 ДП «Проектний інститут «Одеський Промбудпроект» Державного акціонерного товариства «Будівельна компанія «УКРБУД» зареєстроване як юридична особа 15.02.2005 року номер запису про державну реєстрацію 1 556 102 0000 005305 (а.с. 14).

Відповідно до п. 2.4 Акта перевірки підприємство взято на податковий облік в органах державної податкової служби 24.02.2005 року за № 15335. У періоді, що перевірявся, підприємство було платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.03.2005 року № 23215789.

Згідно з п. 2.6 Акта перевірки позивач у перевіряємому періоді мав право здійснювати такі види діяльності за КВЕД: здавання в оренду власного та орендованого нерухомого майна.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 21.08.2013 року по 28.08.2013 року головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за валютними операціями у сфері ЗЕД управління податкового аудиту управління ДПІ у Приморському районі ГУ Міндоходів в Одеській області Долгініною І.О. було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП «Проектний інститут «Одеський Промбудпроект» ДПАТ «Будівельна компанія «УКРБУД» (код ЄДРПОУ - 36851562) щодо підтвердження взаємовідносин з МП ТОВ «Гамалс» (код ЄДРПОУ - 13918998) за період березень 2012 року, за результатами якої був складений акт перевірки від 03.09.2013 року № 1272/22-7/33387120 (а.с. 5-10).

Відповідно до п. 2 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984 та зареєстрованого Мінюстом 12.01.2011 року за №34/18772, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом: податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. Документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з п. 6 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Актом перевірки було встановлено порушення ДП «Проектний інститут «Одеський Промбудпроект» пп. 14.1.178, пп. 14.1.181 п. 14.1, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 ПК України, в результаті чого було встановлено заниження позивачем податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 1332 гривні.

Згідно матеріалів справи, на підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.09.2013 року № 0000222270, яким ДП «Проектний інститут «Одеський Промбудпроект» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 1332 гривні та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 333 гривні (а.с. 11).

Відповідно до ст. 56 ПК України позивачем було застосовано процедуру адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням про результати розгляду скарги від 13.11.2013 року № 15203/6/99-99-10-01-15 Міністерство доходів і зборів України залишило без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення (а.с. 13).

Судом 1-ї інстанції було вірно встановлено, що у березні 2012 року ДП «Проектний інститут «Одеський Промбудпроект» (покупець) мало господарські відносини з МП ТОВ «Гамалс» (продавець) із закупівлі будівельних матеріалів, а саме лінолеуму, плінтуса, з'єднання, клею, рідких цвяхів.

Так, на підтвердження виконання вказаного договору в матеріалах справи знаходяться:

видаткова накладна від 15.03.2012 року № 15031 на загальну суму 7994,24 гривні, в т.ч. ПДВ - 1332,37 гривні (а.с. 50);

рахунок від 14.03.2013 року № 2919/П на загальну суму 7994,24 гривні, в т.ч. ПДВ - 1332,37 гривні (а.с. 52);

прибуткова накладна від 15.03.2012 року № ПН-000446, від 30.03.2012 року № ПМ-0000040 (а.с. 59-60);

платіжне доручення про перерахування грошових коштів за товар від 15.03.2012 року №248 (а.с. 63).

Згідно матеріалів справи, по факту отримання товару контрагентом позивача була виписана податкова накладна від 15.03.2012 року № 69 на загальну суму 7994,24 гривні, в т.ч. ПДВ - 1332,37 гривні (а.с. 54).

Відповідно до положень ст. 198 ПК України право формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Виходячи з вищевикладеного, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

На думку колегії суддів, суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оглянуті документи на підтвердження господарської операції з МП ТОВ «Гамалс» не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а отже підтверджують належним чином здійснення господарських операцій між ДП «Проектний інститут «Одеський Промбудпроект» та його контрагентом МП ТОВ «Гамалс».

Також суд 1-ї інстанції дійшов правомірного висновку, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області не було доведено нереальності спірної господарської операції, так як мотивом для судження відповідача про безтоварність спірного правочину є висновок про відсутність виробничої бази (складів, транспортних засобів, технічного персоналу та інш.) у контрагента МП ТОВ «Гамалс» ТОВ «Сітібуд Україна». З наведеного відповідач робив висновок про нереальність господарської операції з закупівлі будівельних матеріалів між ДП «Проектний інститут «Одеський Промбудпроект» та МП ТОВ «Гамалс».

В Акті перевірки суб'єктом владних повноважень не було викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірного правочину, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нереальність правочину.

Позивач вважав такий договір укладеним відповідно до вимог чинного законодавства та таким, що спрямований на реальне настання правових наслідків, адже з наданих позивачем документів вбачається, що придбані товари, підтверджують ведення господарської діяльності.

На час здійснення господарської операції між позивачем та контрагентом - постачальником, вони були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстровані як платники податку на додану вартість. Виходячи з принципу індивідуальної відповідальності позивач не повинен нести відповідальність за несплату податків постачальником чи недостовірність його відомостей.

Згідно положень ЦК України, ГК України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» ДП «Проектний інститут «Одеський Промбудпроект» та його контрагент МП ТОВ «Гамалс» є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак, за змістом ПК України, - окремими платниками податку на додану вартість.

Межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником.

Судом 1-ї інстанції було вірно встановлено, що позивач придбав будівельні матеріали у МП ТОВ «Гамалс», та доставляв їх власним транспортом до підприємства, що підтверджується подорожнім листом службового легкового автомобіля від 15.03.2012 року №162 (а.с. 66). Факт отримання товару від контрагента підтверджується випискою з журналу довіреностей позивача, відповідно до якої представнику ДП «Проектний інститут «Одеський Промбудпроект» Шахину В.Н. було надано довіреність на отримання товару від МП ТОВ «Гамалс» строком дії до 25.03.2012 року (а.с. 67).

Також з матеріалів справи вбачається, що в подальшому позивач використовував отримані будівельні матеріали для підтримки технічного стану приміщень, яке підприємство використовує у своїй господарській діяльності згідно з довідкою ДП «Проектний інститут «Одеський Промбудпроект» від 24.12.2013 року № 188 (а.с. 69).

В матеріалах справи містяться акти списання товарно-матеріальних цінностей від 30.03.2012 року № СпТ-000025, від 30.03.2012 року № СпТ-000032, відповідно до яких будівельні матеріали, придбані у МП ТОВ «Гамалс» були списані позивачем у зв'язку з використанням їх для підтримки технічного стану будівлі інституту (а.с. 55, 58).

Суд 1-ї інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги твердження податкового органу щодо нереальності господарської операції між ДП «Проектний інститут «Одеський Промбудпроект» та МП ТОВ «Гамалс» у зв'язку з тим, що останнє мало господарські відносини з ТОВ «Сітібуд Україна», операції якого мають ознаки нікчемності, адже таке твердження не є беззаперечним та однозначно не підтверджує безтоварність господарської операції із закупівлі будівельних матеріалів позивачем.

Також суд 1-ї інстанції вірно зазначив, що чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Припущення, висновки відповідача в акті перевірки, не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Саме на податковий орган покладений обов'язок контролю за сплатою податкових зобов'язань із врахуванням конституційного принципу щодо індивідуальності зобов'язань сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відтак вказані податковим органом заперечення не можуть бути причиною позбавлення позивача на віднесення сплачених ним у ціні послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1). В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2).

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції правильно і в достатньому об'ємі встановив обставини справи та ухвалив зазначену постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування або зміни вказаної постанови колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та висновків суду 1-ї інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 195, ст. 197, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 та п.1 ч.1 ст. 205 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року по адміністративній справі за позовом дочірнього підприємства «Проектний інститут «Одеський Промбудпроект» Державного публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія «УКРБУД» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.09.2013 року №0000222270 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5-ть днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена в касаційному порядку у відповідності до положень діючого законодавства до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:/підпис/Ю.В. ЯковлевСуддя:/підпис/Д.В. Запорожан Суддя:/підпис/С.І. Жук