Постанова № 37492806, 26.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/15454/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Савченко А.І.

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Петрика І.Й.Суддів:Бабенка К.А., Ключковича В.Ю.,При секретарі судового засідання:Валяєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Міністерства доходів і зборів України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Компанії «Faeton s.r.o.» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, т.о. - Міністерство доходів і зборів України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Такт-Юг» про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Компанія «Faeton s.r.o.» (далі по тексту - позивач) пред'явила позов до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі по тексту - відповідач, Мінекономрозвитку України), третя особа -Міністерство доходів і зборів України (далі по тексту - третя особа 1, Міндоходів України) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2013 року позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано пункт 16 Переліку суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України, до яких застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності Додатка № 1 до наказу Мінекономрозвитку від 14 червня 2013 року № 667, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Міністерство економічного розвитку і торгівлі України та Міністерство доходів і зборів України звернулися з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційних скарг апелянти вказують, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до положень ч.1 ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи у порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а постанова суду - скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, п. 4 ч. 1ст. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 08 травня 2013 року від Міндоходів України на адресу відповідача надійшло подання про застосування спеціальних санкцій, зокрема, щодо позивача, у відповідності до статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

За результатами розгляду зазначеного подання 14 червня 2013 року Мінекономрозвитку України відповідно до статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» винесено наказ №667, яким за порушення пов'язаних із Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» законів України, що встановлюють порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, а саме статей 1 і 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» у 40-денний строк з дня набрання чинності цим наказом застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб'єктів господарської діяльності, зазначених у додатку до цього наказу.

Серед таких суб'єктів господарювання було визначено і позивача - за допущення ним порушення вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме не проведення розрахунку з ТОВ «Такт-Юг» у розмірі 27200 Євро.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суб'єкта владних повноважень, вважаючи його необґрунтованим та неправомірним, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття рішення відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів не погоджується із огляду на наступне.

Відповідно до положень частини 1 статті 1 Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994р. №185/94-ВР виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Статтею 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991р. №959-ХІІ передбачено, що всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право: самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам; вільно обирати банківсько-кредитні установи, які будуть вести їх валютні рахунки та розрахунки з іноземними суб'єктами господарської діяльності, користуватись їх послугами, з додержанням при цьому вимог чинних законів України.

У статті 32 Закону України від 16.04.1991р. №959-ХІІ визначені загальні засади відповідальності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, згідно з якою Україна як держава і всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності несуть відповідальність за порушення цього або пов'язаних з ним законів України та/або своїх зобов'язань, які випливають з договорів (контрактів), тільки на умовах і в порядку, визначених законами України.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть відповідальність у видах та формах, передбачених статтями 33 і 37 цього Закону, іншими законами України та/або зовнішньоекономічними договорами (контрактами).

Зокрема, у статті 37 згаданого Закону визначено, що за порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності можуть бути застосована спеціальна санкція у вигляді застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб'єктами цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, яка, застосовується центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та Національного банку України або за рішенням суду.

Подання щодо застосування санкцій повинно містити такі дані: найменування та реквізити суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності (для іноземних суб'єктів господарювання - мовою країни їхнього місцезнаходження), відомості про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства України, вид спеціальної санкції, яку пропонується застосувати, найменування та реквізити контрагента, при виконанні контракту з яким.

Індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України та скасовується центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

На реалізацію повноважень, закріплених постановою Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо забезпечення контролю за зовнішньоекономічною діяльністю та валютного контролю» від 26 грудня 1995 року №1044 з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин, 08 травня 2013 року Міндоходів України, у зв'язку з отримання інформації від ПАТ «ВТБ Банк» щодо встановлення порушення законодавчо визначених строків розрахунків по зовнішньоекономічному контракту №14.11.12/3 від 14 листопада 2012 року на загальну суму 27199,99 Євро, підготовлено подання до Мінекономрозвитку України про застосування спеціальних санкцій, зокрема, до позивача, у відповідності із статтею 37 Закону України від 16.04.1991р. №959-ХІІ.

У зв'язку з надходження зазначеного подання, яке відповідало вимогам статті 39 Закону України від 16.04.1991р. №959-ХІІ, наказом Мінекономрозвитку України від 14 червня 2013 року №667 до позивача застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності та території України як до іноземного суб'єкта господарської діяльності.

Отже, Мінекономрозвитку, керуючись статтею 19 Конституції України, на виконання вимог статті 37 Закону, правомірно застосувало до компанії FAETON s.r.o. спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, а вимога щодо її скасування є безпідставною.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що не є стороною контракту від 14.11.2012 № 14.11.12/3 за яким було експортовано продукцію та рахується дебіторська заборгованість.

Разом з тим, відповідно до частини 15 статті 37 Закону з метою уточнення інформації центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики може звертатися до державних органів, що здійснюють контроль у сфері зовнішньоекономічної діяльності, валютний контроль, та агентів валютного контролю із запитами про одержання додаткових матеріалів (інформації) щодо діяльності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, які звернулися до нього з клопотанням про скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії санкції.

Після отримання листа-звернення компанії «FAETON s.r.o.» від 28.06.2013 28-06/13 щодо скасування застосованої до нього спеціальної санкції Мінекономрозвитку звернулося листом від 23.07.2013 № 4122-17/25670-06 до ініціатора застосування санкції - Міністерства доходів та зборів України.

Листом від 05.09.2013 № 11582/5/99-99-22-03-01-16 Міндоходів повідомило Мінекономрозвитку про те, що TOB «Такт-Юг» здійснено експорт товару (горіхи волоські) на адресу FAETON s.r.o. згідно митних декларацій від 16.11.2012, 23.11.2012, 06.12.2012, 12.12.2012 на загальну суму 97,1 тис. євро.

TOB «Такт-Юг» має стан 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням (довідка від 30.01.2013). Податкова звітність до ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області не надавалася, інформація про погашення простроченої дебіторської заборгованості із зазначеним нерезидентом, відсутня.

Враховуючи, що прострочена дебіторська заборгованість непогашена, колегія суддів не вбачає підстав для скасування дії спеціальної санкції, застосованої до компанії «FAETON s.r.o.».

При цьому, додана позивачем до матеріалів справи копія Інвойсу від 04.12.2012 № 67-0034 не є належним доказом, не підтверджує той факт, що компанія «FAETON s.r.o.» не є стороною контракту від 14.11.2012 № 14.11.12/3 та що обов'язок оплати за поставлений TOB «Такт-Юг» товар покладено на компанію Fairplay Finance Limited, а не на нього.

При цьому, виходячи з Інвойсу, загальна вартість товару, поставленого за контрактом складає 15 187,5 євро, а спеціальну санкцію застосовано за наявність дебіторської заборгованості у розмірі 27 200 євро. Таким чином, підстави для скасування спеціальної санкції відсутні, а позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні постанови було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині є помилковим.

Доводи апеляційних скарг спростовують висновки суду першої інстанції, тому вбачаються підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 41, 94, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Міністерства доходів і зборів України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2013 року задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволені позовних вимог Компанії

«Faeton s.r.o.» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Й. Петрик

Судді: К.А. Бабенко

В.Ю. Ключкович

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Бабенко К.А

Ключкович В.Ю.