Ухвала суду № 37491034, 04.03.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Копія:

Справа № 127/23875/13-ц Провадження № 22-ц/772/807/2014Головуючий в суді першої інстанції:Сичук М. М.Категорія: 27Доповідач: Стадник І. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Іменем України

04 березня 2014 року м. ВінницяКолегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого, судді Стадника І.М.,

Суддів: Міхасішина І.В., Голоти Л.О.,

при секретарі Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «ТК Домострой»

на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 січня 2014 року у справі за позовом Приватного підприємства «ТК Домострой» до Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк», ОСОБА_2 про визнання договорів частково недійсними, -

встановила:

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29 січня 2014 року в задоволенні позову Приватного підприємства «ТК Домострой» про визнання договорів частково недійсними - відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, ПП «ТК Домострой» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Представник позивача ПП «ТК Домострой» Пунько І.В. вимоги апеляційної скарги підтримала на умовах, викладених в ній.

Представник відповідача ПАТ «Кредитпромбанк» Мельник О.О. проти вимог апеляційної скарги заперечує, просить залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача ОСОБА_2 проти вимог апеляційної скарги не заперечує.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явились в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляції та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 03 вересня 2010 року між Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк», в особі Вінницької філії ПАТ «Кредитпромбанк» та Приватним підприємством «ТК Домострой» було укладено договір поруки №3.01.3ВН/04П01/10-Склт на забезпечення зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором№3.01.3ВН/04/10-Склт від 02.09.2010 року.

Відповідно до умов договору поруки - п.1.2 поручитель ПП «ТК Домострой» в момент підписання даного договору був ознайомлений з умовами кредитного договору, в тому числі і щодо пені у розмірі подвійної процентної ставки за кожний календарний день порушення строків повернення кредитів чи сплати процентів, від суми простроченого платежу (п.4.6).

Таким чином укладаючи договір поруки ПП «ТК Домострой» погодився із обсягом зобов'язань по кредитному договору.

Твердження позивача про те, що умови кредитного договору щодо сплати пені у розмірі подвійної процентної ставки у разі порушення строків повернення кредитів та процентів порушують його майнові права та інтереси, а також є такими, що суперечать положенням закону є безпідставними, не можуть бути прийняті до уваги.

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочину, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Статтею 553 ЦК України передбачено, що поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Частиною 3 ст. 553 ЦК України встановлено, що поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель на підставі ст. 554 ЦК України відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже законодавець надав сторонам договору поруки (поручителю і кредитору) право самостійно визначити як вид відповідальності - солідарна чи додаткова (субсидіарна), так і її обсяг.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 7 Постанови від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосування наслідків недійсності, передбачених законом.

Врахувавши обставини справи, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсними абзацу 7 п. 1.2 договору поруки та п. 4.6 кредитного договору.

Доводи апеляційної скарги про необхідність застосування до спірних правовідносин Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (далі Закон) щодо застосування пені у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України є безпідставними, оскільки розмір пені встановлено п. 4.6 кредитного договору, що є свободою договору -статті 627 ЦК України, а Закон на договори, укладені між юридичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності, яким є банк, і фізичною особою ОСОБА_2 не поширюється.

Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2013 року №7-рп/2013 вказав, що в аспекті конституційного звернення положення другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 року №543/96-ВРз наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями статей 1,3 цього Закону слід розуміти так, що обмеження пені у грошових зобов'язаннях подвійною обліковою ставкою Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, поширюється на правовідносини, суб'єктами яких є лише підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання та фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності (підприємці).

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог ПП «ТК Домострой» оскільки умови договорів поруки (п.1.2) та кредиту (п.4.6), зокрема в частині встановлення розміру пені, не є такими, що порушують майнові права та інтереси позивача.

Згідно з ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідивши обставини справи, надавши належну оцінку наявним у справі доказам, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. 304, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «ТК Домострой» відхилити, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 січня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ Стадник І.М.Судді: З оригіналом вірно: Суддя апеляційного суду /підпис/ Міхасішин І.В. /підпис/ Голота Л.О. Стадник І.М.