Ухвала суду № 37490412, 26.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/13933/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

26 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Аліменка В.О., Федотова І.В.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» та Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 грудня 2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Львівські автобусні заводи» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.08.2013 року № 000022226, № 0000232206 та податкової вимоги від 04.09.2013 року № 201-22.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 грудня 2013 року позов задоволено частково: визнано протиправною та скасовано податкову вимогу від 04.09.2013 року № 201-22. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ «Львівські автобусні заводи» та ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві подали апеляційні скарги, в яких просять відповідно скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та в частині задоволення позовних вимог і постановити нову про задоволення позову та відмову в позові в повному обсязі відповідно. При цьому апелянти посилаються на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційних скарг та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію з огляду на слідуюче.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по імпортним контрактам, за результатами якої складено акт від 02.08.2013 року № 792/26-58-22-06-15-33894928.

Перевіркою встановлено допущення позивачем порушень ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»; п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» внаслідок не декларування дебіторської заборгованості за імпортними контрактами; не надання податковому органу до перевірки документів, що підтверджують погашення дебіторських заборгованостей за імпортними контрактами.

Наведені вище обставини слугували підставою для прийняття 15.08.2013 року спірних податкових повідомлень рішень:

- №0000222206, яким позивачу нараховано пеню у сфері ЗЕД у розмірі 8 341 362,27 грн.;

- №0000232206, яким позивачу нараховано штраф у сфері ЗЕД у розмірі 1 360,00 грн.

04.09.2013 року податковим органом складено податкову вимогу № 201-22, згідно якої позивач зобов'язаний терміново сплатити податковий борг за грошовими зобов'язаннями на загальну суму 8 344 382,27 грн.

Так, з матеріалів справи слідує, що підставою для нарахування позивачу пені та штрафу стало не подання останнім податковому органу під час проведення податкової перевірки документів, що підтверджують погашення дебіторських заборгованостей, зокрема: ВМД, виписок банку, що свідчать про повернення коштів ТОВ «Львівські автобусні заводи», внаслідок чого перевіряючі не мали можливості перевірити правильність та своєчасність розрахунків за валютними операціями.

Крім того, податковим органом не було одержано на його вимогу належним чином засвідчені оборотно-сальдові відомості, картки по рахункам (632, 312, 362) за весь період дії імпортних контрактів, що унеможливило перевірку відображення даних операцій у бухгалтерському обліку підприємства та визначити правильне сальдо станом на кінець перевірки. Також підставою для нарахування пені слугувало недотримання позивачем 180 денного строку одержання товару за імпортним контрактом з моменту його передплати.

В акті перевірки було встановлено наявність простроченої дебіторської заборгованості.

Відповідно до п. 86.7 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

За п. 44.6 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно до п. 44.7. Податкового кодексу України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

З матеріалів справи слідує, що позивач, після отримання акту перевірки, звертався до податкового органу з запереченнями на акт, проте, документів, про відсутність яких зазначав податковий орган в акті перевірки так і не було надано.

Вказані документи не надавалися також суду під час розгляду справи.

Відповідно до ст.ст. 1, 2, 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Таким чином, у випадку здійснення передоплати резидентом під час здійснення імпортної операції поставка товару не буде здійснена протягом 180 днів від дня передоплати, резидент зобов'язаний сплатити пеню у розмірі, встановленому законом. Виключенням з цього випадку є отримання висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, або звернення до суду з позовом про стягнення з нерезидента заборгованості.

Позивачем по 20 зовнішньоекономічних контрактах передплату поставленого товару все ж було здійснено, але зі спливом встановленого законом строку у 180 днів нерезидентами не було поставлено позивачу замовлений товар.

Крім того, всупереч ч. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» позивачем у поданих деклараціях станом на 01.07.2012 р., 01.01.2013 р., 01.04.2013 р., 01.07.2013 р. про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами не зазначено про наявність вказаних вище дебіторських заборгованостей нерезидентів.

За таких обставин, апеляційна інстанція повністю погоджується з доводами суду першої інстанції про порушення позивачем норм валютного законодавства, а тому нарахування пені та застосування штрафу є правомірним, а, отже, підстави для скасування спірних податкових повідомлень-рішень відсутні.

З приводу визнання протиправною та скасування податкової вимоги № 201-22 від 04.09.2013 року, якою позивача зобов'язано оплатити суму узгодженого податкового зобов'язання, судова колегія повністю солідарна з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для скасування спірної вимоги.

Відповідно до п. 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (п. 59.3. ст. 59 Податкового кодексу України).

Згідно положень п. 56.18. ст. 56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності - визначених статтею 102 цього Кодексу (1095 днів), платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Підставою для винесення спірної податкової вимоги від 04.09.2013 року слугувала несплата позивачем податкових зобов'язань, встановлених спірними податковими повідомленнями-рішеннями від 15.08.2013 року, отриманих товариством 20.08.2013 року.

28.08.2013 року позивач звернувся до суду з вимогою про оскарження податкових повідомлень-рішень від 15.08.13 року за № 0000222206 та № 0000232206, одночасно скерувавши до податкового органу лист-повідомлення про оскарження податкових повідомлень-рішень, яке було отримано відповідачем 02.09.2013 року, тобто до винесення спірної податкової вимоги. З огляду на зазначене, податкове зобов'язання жодним чином не можна вважати узгодженим, а тому податкова вимога є передчасною.

За ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до наведених вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду апеляційної інстанції достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень, на відміну від прийняття спірної податкової вимоги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» та Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 27.02.2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Аліменко В.О.

Федотов І.В.