Рішення № 37486448, 06.12.2013, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц/791/3649/2013р. Головуючий в І інстанції Котьо І.В.

Категорія: 20 Доповідач - Вербицька Л.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року грудня місяця 06 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого: Вербицької Л.І.

Суддів: Слюсаренко О.В., Радченка С.В.

при секретарі: Грицак А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, на рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 07 жовтня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та стягнення коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом вказуючи на те, що 22.05.2012 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу відповідно до якого він продав сою, а відповідач зобов'язався сплатити йому вартість придбаного товару на загальну суму 87400 грн в строк до 10.06.2012 року про що ОСОБА_4 написав відповідну розписку. Посилаючись на те, що відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, просив суд визнати договір купівлі-продажу дійсним та стягнути з відповідача на його користь борг за вказаним договором в сумі 87400 грн.

В червні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою вказуючи на те, що між ним та ОСОБА_2 було обговорено умови складення договору купівлі-продажу товарної партії насіннєвого матеріалу - сої. Оскільки ОСОБА_2 завірив його у наданні йому відповідного пакету документів які б підтверджували походження та якість насіннєвого матеріалу пізніше, він погодився на завантаження належного йому транспорту та вивезення зі складу, який належить ОСОБА_2, вказаного матеріалу в кількості 5750 кг. Оскільки на день відвантаження матеріалу вказаних документів надано не було, на підтвердження факту отримання сої він 22.05.2012 року склав на прохання ОСОБА_2 розписку, а ОСОБА_2 в свою чергу зобов'язався до 10.06.2012 року надати відповідні документи, що ним не було виконано, хоча ОСОБА_3, в свою чергу, вніс частково плату за отриманий товар на суму 40000 грн. Посилаючись на те, що вказана угода не відповідає інтересам держави і суспільства та моральним засадам просив визнати вказаний договір недійсним та застосувати до нього наслідки недійсного правочину.

Рішенням Комсомольського районного суду м.Херсона від 07 жовтня 2013 року в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами 22.05.2012 року у простій письмовій формі було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_3 прийняв сою на суму 87400 грн. Вартість придбаного товару ОСОБА_3 зобов'язався повернути ОСОБА_5 в строк до 10 червня 2012 року. На виконання зазначеного договору співробітником ОСОБА_3 за його проханням на ім'я ОСОБА_2 було перераховано 40000 грн. (квитанції від 08.06.2012 року, 03.07.2012 року, 21.06.2012 року)

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи і сторонами під час слухання справи не оспорювалися.

Відповідно до положень ст.ст. 205, 206, ч. 1,2 ст. 207 ЦК України слід вважати, що договір купівлі-продажу рухомого майна (ч. 2 ст. 181 ЦК України) було укладено між сторонами у письмовій формі.

Згідно з вимогами, передбаченими ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. З огляду на те, що сторонами було обумовлено предмет договору, розмір і строки оплати товару слід вважати, що договір купівлі-продажу сої між сторонами є укладеним.

За таких обставин суд правильно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, оскільки правила, передбачені ст. 218 ЦК України, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані за вищезазначених обставин.

Доводи апеляційної скарги у частині незаконності рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу дійсним, колегією суддів до уваги не приймаються як такі, що суперечать нормам закону.

Однак, в порушення норм матеріального закону суд помилково дійшов висновку про відмову у стягненні коштів, невиплачених за договором купівлі-продажу. При цьому суд виходив з того, що сторонами не надано доказів, які б підтверджували факт отримання відповідного сертифікату якості, який діє протягом перевезення вантажу та його розпорядження, і надання якого передбачено Законом України «Про зерно та ринок зерна в Україні». З зазначених обставин суд дійшов висновку про те, що правочин є нікчемним і таким, що з початку не породжує передбачених законом правових наслідків.

Посилаючись при цьому на ч. 2 ст. 215 ЦК України суд не зазначив, якою нормою закону встановлена недійсність правочину, укладеного між сторонами, що свідчить про нікчемність правочину. Крім того, зазначений висновок суперечить іншому висновку суду щодо відповідності форми укладеного правочину вимогам ст. ст. 205, 207 ЦК України.

Заперечуючи проти заявленого позову про стягнення коштів відповідач посилався у зустрічній позовній заяві на те, що продавцем не були надані відповідні реєстраційні документи на суб'єкта підприємницької діяльності, від якого буде здійснюватися продаж придбаної ним сої, а також не надано документи якості товару.

З обставин справи вбачається, що покупець ОСОБА_3 перерахував продавцю частину коштів в рахунок оплати придбаного товару, що сторонами не оспорюється. Будь-яких претензій до продавця відповідно до положень ст. 666 ЦК України покупцем не було заявлено. Наслідком таких вимог зазначена норма передбачає право покупця відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_3 від придбаного товару у вигляді сої не відмовився, товар продавцю не повернув, а, крім того, здійснив його реалізацію, про що підтвердив у засіданні суду апеляційної інстанції та надав відповідні документи на підтвердження факту продажу сої.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Згідно ч. 2,3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором може бути передбачено розстрочення платежу; у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару.

З укладеного між сторонами договору вбачається, що покупець прийняв зобов'язання повернути 87400 грн. до 10.06.2012 року. Будь-яких інших умов, на які посилається ОСОБА_3, з укладеного договору не вбачається.

За таких обставин невиплачена відповідачем сума оплати передбаченого товару у розмірі 47400 грн. підлягає стягненню на користь ОСОБА_2

Оскільки при вирішенні спору в частині стягнення коштів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судом першої інстанції порушено вищезазначені норми матеріального закону, згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду у цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню з ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 825,70 грн.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, ст.ст. 205, 206, ч. 1,2 ст. 207, ч. 2 ст. 215, ч.1 ст. 638, ч. 1 ст. 691, ч. 2,3 ст. 692 ЦК України колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 07 жовтня 2013 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів скасувати, ухвалити нове. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 47400 грн. за договором купівлі-продажу, 825 грн. 70 коп. судових витрат.

Зазначене рішення суду в частині відмови у задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 залишити без змін.

Рішення набирає чинності після проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ у касаційному порядку.

Головуючий:

Судді: