Ухвала суду № 37485837, 27.02.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2014 р.Справа № 820/6810/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О. Г Касян В. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2013р. по справі № 820/6810/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройиндустрия"

до Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стройиндустрия" (далі - ТОВ "Стройиндустрия"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - Індустріальна ОДПІ, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень №0000542211 від 17.08.2012 р., №0000552211 від 17.08.2012 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2013 р. адміністративний позов ТОВ "Стройиндустрия" - задоволено частково.

Скасовано податкові повідомлення - рішення Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000542211 від 17.08.2012 р. в частині основного платежу в розмірі 166.289,30 грн., №0000552211 від 17.08.2012 р. в частині основного платежу в розмірі 79.277,00 грн. та в частині штрафу в розмірі 19.819,25 грн.

У решті вимог адміністративний позов - залишено без задоволення.

Не погодившись з прийнятою постановою в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати в зазначеній частині та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні представник відповідача повністю підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Стройиндустрия" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року, валютного законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 1635/22-106/14090900 від 03.08.2012 р., в якому зафіксовані порушення позивачем: ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.135.2 ст.135, п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України, п.1 підрозділу IV розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, а саме: невключення до складу доходів суми розбіжності в розмірі 165.999,00 грн. між даними бухгалтерського обліку та податкового обліку; порушення п.п.135.5.5 ст.135 Податкового кодексу України, а саме: невключення до складу доходів суми умовно нарахованих процентів в розмірі 1.211,00грн. через неповернення по завершенню IV кварталу 2011 року одержаної поворотної фінансової допомоги; п.14.1.11 ст.14 п.135.5.4 ст.135 Податкового кодексу України, а саме: невключення до складу доходів 55.512,00 грн. кредиторської заборгованості, яка залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності; п.п.11.2.1 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.1 підрозділу IV розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, а саме: завищення валових витрат з податку на прибуток за рахунок списання на фінансовий результат дебіторської заборгованості по постачальникам у сумі 61.138 грн. за І квартал 2011 року та у сумі 38.669,00 грн. за ІІІ-IV квартали 2011 року; п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, а саме: неправомірне збільшення витрат з податку на прибуток (396.385,00грн.) за рахунок показників первинних документів, складених у взаємовідносинах з ТОВ "Металіст-будметалконструкція", що мали місце за нікчемним правочином та по нереальних господарських операціях; п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: неправомірне збільшення податкового кредиту з ПДВ (79.277,00грн.) за рахунок показників первинних документів, складених у взаємовідносинах з ТОВ "Металіст-будметалконструкція", що мали місце за нікчемним правочином та по нереальних господарських операціях; ст.195, п.198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України, а саме: неправомірне збільшення податкового кредиту з ПДВ у розмірі 4.944,00грн. по вартості послуг з міжнародного перевезення вантажу, які оподатковуються за нульовою ставкою.

На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000542211 від 17.08.2012 р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 166.574,00 грн. (основний платіж - 166.573,00 грн., штраф - 1,00 грн.);

- №0000552211 від 17.08.2012 р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 105.276,25 грн. (основний платіж - 84.221,00 грн., штраф - 21.055,25 грн.).

Не погоджуючись з висновками акта перевірки та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що судовим розглядом встановлено факт порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин за окремими епізодами самостійного визначення контролюючим органом грошового зобов'язання платника податків з податку на прибуток та ПДВ, а також за окремими епізодами нарахування штрафу, за винятком епізоду невключення до складу доходів суми умовно нарахованих процентів в розмірі 1.211,00 грн. через неповернення по завершенню IV кварталу 2011 року одержаної поворотної фінансової допомоги (основний платіж з податку на прибуток - 283,70 грн., штраф - 1,00грн.) та епізоду збільшення податкового кредиту з ПДВ у розмірі 4.944,00 грн. по господарській операції з міжнародного перевезення вантажу, які оподатковуються за нульовою ставкою (основний платіж з ПДВ - 4.944,00 грн., штраф - 1.236,00 грн.), де обґрунтованість доводів платника податків не знайшла свого підтвердження.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Приписами пункту 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Щодо визначення позивачеві зобов'язань з податку на прибуток колегія суддів зауважує на таке.

Відповідно до п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Таким чином, показник валових витрат безпосередньо впливає на об'єкт оподаткування.

Відповідно до п. 138.1. ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються з:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1. Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Разом з тим, відповідно до пункту 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, необхідно зауважити на те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. При цьому, дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинна здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що 15.09.2010 р. між позивачем, ТОВ "Стройиндустрия" (в якості покупця) та ТОВ "Металіст-Будметалконструкція" (в якості продавця) укладено договір №15/09, предметом якого є проектування та виготовлення продукції виробничо-технічного призначення (металоконструкцій).

На підтвердження реальності проведених в межах вказаного правочину господарських операцій позивачем надано складені контрагентом видаткові накладні №РН-0000818 від 08.12.2011 року на суму 183.942,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 30.657,00 грн., товар - металоконструкції, вага - 16,722т.), №РН-0000821 від 13.12.2011 року на суму 174.790,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 29.131,67 грн., товар - металоконструкції, вага - 15,890т.), №РН-0000838 від 20.12.2011 року на суму 116.930,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 19.488,33 грн., товар -металоконструкції, вага - 10,630т.) (а.с.20, 25, 26 т.3), а також податкові накладні №19 від 08.12.2011 року на суму 183.942,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 30.657,00 грн.), №26 від 13.12.2011 року на суму 174.790,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 29.131,67 грн.), №42 від 20.12.2011 року на суму 183.942,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 30.657,00 грн.).

Загальна вартість товару і вага товару, що вказаний у перелічених первинних документах, збігається з вагою товару, наведеному податковою інспекцією на стор. 15 акту № 1635/22-106/14090900 від 03.08.2012р.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити на той факт, що відповідачем ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагента статусу платника ПДВ на момент вчинення та виконання правочину, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю ТОВ "Стройиндустрия". У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ТОВ "Стройиндустрия" збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів (послуг), отриманих від ТОВ "Металіст-Будметалконструкція", взаємопов'язаності позивача та вказаного контрагента, обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірним правочином. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Металіст-Будметалконструкція" і правомірність нарахування податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Колегія суддів зауважує, що позивачем не надано доказів оплати за поставлений товар у спірних правовідносинах, проте, оскільки питання виконання ТОВ "Стройиндустрия" зобов'язань по оплаті вартості товару за даними господарськими операціями податковою інспекцією у ході перевірки не досліджувалося, в основу спірних рішень мотиви відсутності розрахунків не покладалися, то підстав для додаткового дослідження даного питання у ході розгляду справи немає.

В свою чергу, в матеріалах справи відсутні будь-які фактичні дані, які б у спірних правовідносинах спростовували презумпцію добропорядності, добросовісності та сумлінності позивача, ТОВ "Стройиндустрия", як платника податків. Відповідач при реалізації владної управлінської функції контролю таких даних не здобув, в тексті акту перевірки не відобразив, а отже в основу спірних рішень не поклав. Сумнівів щодо реальності зазначених господарських операцій у відповідача в ході перевірки не виникало, оскільки в тексті акту перевірки відповідних мотивів не відображено. Ані в ході перевірки, ані в ході розгляду справи суб'єкт владних повноважень не заперечував та не спростовував факт використання позивачем придбаних за спірним правочином товарів у власній господарській діяльності.

Крім того, за висновком призначеної по справі судової економічної експертизи від 20.11.2013 р. №8835 документально судження відповідача про вчинення платником податків порушення вищезазначених статей Кодексу не підтверджується.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п.138.2 ст.138, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: неправомірне збільшення витрат з податку на прибуток (396.385,00грн.) та податкового кредиту з ПДВ (79.277,00грн.) за рахунок показників первинних документів, складених у взаємовідносинах з ТОВ "Металіст-будметалконструкція".

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що в даному випадку відповідна сторона, як суб'єкт владних повноважень, не довела суду правомірність прийнятих нею податкових повідомлень-рішень, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову в цій частині.

Щодо встановленого в акті перевірки № 1635/22-106/14090900 від 03.08.2012 р. факту вчинення позивачем податкового правопорушення за епізодом заниження доходу в розмірі 165.999,00 грн. колегія суддів зауважує на таке.

Правовідносини з приводу справляння податку на прибуток до 31.03.2011 року були унормовані приписами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а з 01.04.2011р. врегульовані приписами розділу ІІІ Податкового кодексу України.

З системного аналізу вказаних актів законодавства вбачається, що показник доходу, як одного з елементів механізму обчислення суми податку на прибуток, підлягав формуванню за рахунок проведення платником податків фінансово-господарських операцій (зокрема, за рахунок стану виконання господарських зобов'язань за фінансово-господарськими операціями), які мали наслідком зміну стану та структури активів такого платника податків. Дані бухгалтерського чи фінансового обліку за змістом норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не здатні самі по собі спричинити виникнення в діяльності платника податків доходу взагалі та прибутку зокрема.

Посилаючись в акті перевірки № 1635/22-106/14090900 від 03.08.2012 р. на існування розбіжності в розмірі 165.999,00 грн. між даними бухгалтерського обліку та податкового обліку ТОВ, відповідач поряд з цим не навів реквізитів жодних первинних документів та ознак тих господарських операцій, за якими у платника виник дохід в розмірі 165.999,00 грн.

В ході розгляду справи жодних пояснень відносно господарських операцій та реквізитів первинних документів про виконання зобов'язань за такими господарськими операціями, що зумовили виникнення у платника податків у спірних правовідносинах доходу в розмірі 165.999,00 грн., відповідач також не надав.

Крім того, за висновком призначеної по справі судової економічної експертизи від 20.11.2013р. №8835 документально судження відповідача про вчинення платником податків порушення за даним фактом не підтверджується.

Під час розгляду справи суб'єкт владних повноважень висновків проведеної експертизи не спростував.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про недоведеність відповідачем факту вчинення платником податків податкового правопорушення за епізодом заниження доходу в розмірі 165.999,00 грн.

Щодо встановленого відповідачем порушення платником податків п.14.1.11 ст.14 п.135.5.4 ст.135 Податкового кодексу України, а саме: невключення до складу доходів 55.512,00 грн. кредиторської заборгованості, яка залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, колегія суддів зазначає, що наявними у справі документами підтверджується факт виконання позивачем, ТОВ "Стройиндустрия", зобов'язань перед кредитором - ТОВ "Артніс".

Вказана обставина підтверджується рішенням Господарського суду Харківської області від 11.01.2012р. по справі №5023/8922/11, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2012р. по справі №5023/8922/11, постановою Вищого господарського суду України від 24.04.2012р. по справі №5023/8922/11, постановою головного державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС Харківського МУЮ від 02.04.2012р. "Про відкриття виконавчого провадження ВП №33067618", постановою старшого державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС Харківського МУЮ від 28.11.2012р. "Про закінчення виконавчого провадження ВП №33067618".

При цьому, факт винесення господарськими судами рішення про стягнення з ТОВ "Стройиндустрия" належної кредитору суми коштів спростовує припущення податкової інспекції про збіг строку позовної давності.

Виконання зобов'язання за змістом п.14.1.54 ст.14 Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.061999р. за № 391/3684; діяло до 18.03.2013р.), Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013р. №73, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.02.2013р. за №336/22868; дата набрання чинності - 19.03.2013р.) унеможливлює виникнення доходу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про недоведеність факту вчинення позивачем порушень п.14.1.11 ст.14 п.135.5.4 ст.135 Податкового кодексу України, а саме: невключення до складу доходів 55.512,00 грн. кредиторської заборгованості.

Стосовно викладеного в акті перевірки №1635/22-106/14090900 від 03.08.2012 р. факту вчинення позивачем порушень п.п.11.2.1 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.1 підрозділу IV розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, а саме: завищення валових витрат з податку на прибуток за рахунок списання на фінансовий результат дебіторської заборгованості по постачальникам у сумі 61.138 грн. за І квартал 2011 року та у сумі 38.669,00грн. за ІІІ-IV квартали 2011 року, колегія суддів зауважує, що ані приписи Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ані приписи розділу ІІІ Податкового кодексу України не містять імперативної вказівки на те, що прийняття суб'єктом господарювання певного рішення в бухгалтерському обліку має безумовним наслідком зміну підстав та розміру податкового обов'язку.

В ході розгляду справи відповідачем ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій не надано доказів віднесення платником податків вказаних вище сум до складу валових витрат з податку на прибуток.

В акті перевірки жодних фактичних даних, які б підтверджували формування платником податків витрат за рахунок цих показників, не викладено.

Крім того, висновком призначеної по справі судової економічної експертизи від 20.11.2013р. №8835 не встановлено віднесення ТОВ згаданих показників на формування витрат з податку на прибуток.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність факту вчинення платником податків порушень п.п.11.2.1 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.1 підрозділу IV розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, а саме: завищення валових витрат з податку на прибуток за рахунок списання на фінансовий результат дебіторської заборгованості по постачальникам у сумі 61.138 грн. за І квартал 2011 року та у сумі 38.669,00грн. за ІІІ-IV квартали 2011 року.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на те, що позивачем на підтвердження вищезазначених позовних вимог щодо реальності виконання господарських операцій до суду апеляційної інстанції надані наступні документи: копія договору кредитної лінії №591/31/2 від 26 липня 2012 року (14 арк.); копія договору застави майнових прав №591/31/2-3 від 26 липня 2012 року (16 арк.); копія договору застави обладнання №21 від 11 вересня 2012 року (10 арк.); копія договору на проектування та виготовлення продукції виробничо-технічного призначення №1-2/08 від 02 серпня 2010 року (3 арк.); копія додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року (3 арк.); копія договору оренди землі від 17 жовтня 2011 року (6 арк.); виписка по рахунку №26000860022790 з 12.08.2010 по 13.09.2010 року (1 арк.); копія видаткової накладної №РН-1001960 від 13 грудня 2011 р. (1 арк.); копія довіреності №1171 від 31 грудня 2011 року (1 арк.); копія видаткової накладної №РН-1001949 від 09 грудня 2011 року (1 арк.); копія довіреності №1147 від 07 грудня 2011 року (1 арк.); копія видаткової накладної №РН-1001970 від 20 грудня 2011 року (1 арк.); копія договору купівлі - продажу від 20 квітня 2007 року (3 арк.); копія податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року (4 арк.); штатний розклад (1 арк.)

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем частково не доведено правомірність його рішень, що оскаржуються.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені вищезазначеними нормами законодавства.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що в даному випадку відповідна сторона, як суб'єкт владних повноважень, частково не довела суду правомірність прийнятих нею податкових повідомлень-рішень, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову в частині скасування податкових повідомлень - рішень №0000542211 від 17.08.2012 р. в частині основного платежу в розмірі 166.289,30 грн., №0000552211 від 17.08.2012 р. в частині основного платежу в розмірі 79.277,00 грн. та в частині штрафу в розмірі 19.819,25 грн.

В апеляційній скарзі відповідачем зазначені лише норми податкового законодавства, проте жодних підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права не наведено.

В свою чергу, суд першої інстанції задовольнив частково позовні вимоги, а саме, за винятком епізоду невключення до складу доходів суми умовно нарахованих процентів в розмірі 1.211,00 грн. через неповернення по завершенню IV кварталу 2011 року одержаної поворотної фінансової допомоги (основний платіж з податку на прибуток - 283,70грн., штраф - 1,00грн.) та епізоду збільшення податкового кредиту з ПДВ у розмірі 4.944,00 грн. по господарській операції з міжнародного перевезення вантажу, які оподатковуються за нульовою ставкою (основний платіж з ПДВ - 4.944,00грн., штраф - 1.236,00грн.), оскільки обґрунтованість доводів платника податків не знайшла свого підтвердження.

Крім того, висновком призначеної по справі судової економічної експертизи від 20.11.2013р. №8835 підтверджено факт заниження платником розміру доходу за даними епізодами.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зауважує на той факт, що ані позивачем, ані відповідачем постанова суду в цій частині в апеляційному порядку оскаржена не була.

Згідно з ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Виходячи з вищезазначеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставними.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2013р. по справі № 820/6810/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя П'янова Я.В.Судді Зеленський В.В. Чалий І.С. Повний текст ухвали виготовлений 04.03.2014 р.