Ухвала суду № 37485779, 27.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/12805/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

27 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.11.13р. у справі №826/12805/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бауштоффе» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, Управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі м. Києва, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Бауштоффе» заявлено позов про стягнення суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у сумі 718 110 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.11.13р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачі 1 та 3 подали апеляційні скарги, у яких просять суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт - ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві мотивує тим, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги те, що податковим органом не були прийняті уточнюючі розрахунки, а відтак позивачем безпідставно сформовано від'ємне значення ПДВ; відшкодування ПДВ можливе лише за результатами проведеної податковим органом перевірки суми заявленого бюджетного відшкодування та на підставі відповідного висновку податкового органу, чого не було у спірному випадку.

Апелянт - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві вважає, що не є учасником спірних правовідносин, оскільки не порушував право позивача на бюджетне відшкодування.

Враховуючи, що у судове засідання учасники процесу не з'явились, хоча належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи, розгляд апеляційної скарги було проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційні скарги відповідачів -1 та 3, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 17.12.10р. позивачем направлено поштою до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень-грудень 2008 року, за січень, квітень, липень, серпень, листопад та грудень 2009 року та за січень, лютий 2010 року з додатками.

Листом № 19324/10/28-312 від 09.09.2010р. ДПІ у Голосіївському районі м. Києва відмовлено позивачу у прийнятті вказаних уточнюючих розрахунків.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.10.11р. у справі № 2а-10584/11/2670 за позовом ТОВ «Бауштоффе» до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 визнано неправомірними дії ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо неприйняття вказаних уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із самостійним виправленням помилок та визнано нечинним і скасовано рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, яке оформлене листом № 19324/10/28-312 від 09.09.10р.

З врахуванням вказаних уточнюючих розрахунків сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість становить 718 110 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами порушено право позивача на отримання бюджетного відшкодування, регламентоване Законом України «Про податок на додану вартість», заявлене ним шляхом декларування відповідних показників у податковій звітності з ПДВ; наявність такого права у заявленій до стягнення сумі не спростована податковим органом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону N 168/97-ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону N 168/97-ВР).

З урахуванням наведених норм Закону N 168/97-ВР, позивачем, в межах строку давності, встановленого п. 15.3.1. ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року N 2181-III (чинного у період виникнення спірних правовідносин), подано до податкового органу уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень-грудень 2008 року, за січень, квітень, липень, серпень, листопад та грудень 2009 року та за січень, лютий 2010 року з додатками.

З врахуванням того, що у судовому порядку було визнано неправомірними дії податкового органу щодо неприйняття вказаних уточнюючих розрахунків та скасовано лист - відмову ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 19324/10/28-312 від 09.09.2010р., така податкова звітність вважається прийнятою у день її фактичного отримання податковим органом.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною першою статті 72 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Отже, за змістом частини першої статті 72 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи.

З огляду на викладене, доводи апелянта про те, що податковим органом не були прийняті уточнюючі розрахунки, а відтак позивачем безпідставно сформовано бюджетне відшкодування з ПДВ - не заслуговують на увагу.

В силу п.п.7.7.5 п.7.7. ст. 7 Закону N 168/97-ВР, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Отже, відповідно до вищевказаних правових норм, податковий орган мав провести перевірку щодо підтвердження суми заявленого позивачем бюджетного відшкодування та на підставі її висновків, у разі відповідності заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування направити до державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується податковим органом, останнім не було реалізоване право на проведення перевірки щодо підтвердження суми заявленого позивачем бюджетного відшкодування. Разом з тим, вказана обставина не може обмежувати право позивача на бюджетне відшкодування, у разі, якщо таке право виникає відповідно до Закону.

При цьому, виникнення права платника податку на отримання бюджетного відшкодування згідно з Законом України «Про податок на додану вартість» не ставиться у залежність від подання податковим органом до органу держказначейства відповідного висновку. Закон N 168/97-ВР встановлює порядок взаємодії державних органів між собою. Тому у разі, коли податковий орган в установлений законом строк не надає відповідний висновок органу державного казначейства, платник податку вправі скористатись своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення до суду з позовом про стягнення відповідної суми коштів з державного бюджету.

Отже, позивачем правильно обрано матеріально-правовий спосіб захисту порушеного права на одержання суми бюджетного відшкодування.

Відповідачами у справах розглядуваної категорії виступають податковий орган та орган державного казначейства. При цьому, позивач не зобов'язаний зазначати зміст позовних вимог окремо щодо кожного з них, оскільки податковий орган та орган державного казначейства діють як органи державної влади, як представники одного відповідача -держави, через які держава набуває та здійснює свої права та обов'язки.

Викладеним спростовуються доводи апелянтів з цього приводу.

Окремо колегія судів акцентує увагу на тому, що податковим органом не заперечується факт бюджетної заборгованості у заявленій до стягнення сумі, як і не заперечується факт сплати ПДВ постачальникам в ціні товарів, послуг.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянтів не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційних скарг.

Керуючись ст.ст.195, 197, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.11.13р. у справі №826/12805/13-а - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.11.13р. у справі №826/12805/13-а - без змін.

Дана ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Пилипенко О.Є.

Романчук О.М.

.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.