Ухвала суду № 37485755, 25.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17968/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.

За участю секретаря Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційні скарги Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 січня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК ГРУП» до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТВК ГРУП» звернулось до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та про стягнення коштів

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 січня 2014 року позовні вимоги задоволено частково.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідачі Київська міжрегіональна митниця Міністерство доходів і зборів України та Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві подали апеляційні скарги в яких просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги залишити без задоволення.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «ТВК ГРУП» у липні і серпні 2013 року на підставі контракту №2/06/1 від 25.08.2006 року з InstalPlast Lask sp/ z o.o. імпортовано товар до України.

Під час митного оформлення Київською регіональною митницею ДМС України було винесено рішення про коригування митної вартості:№100270000/2013/400085/2 від 25.07.2013 року; №100270000/2013/400108/2 від 06.08.2013р; №100270000/2013/400113/2 від13.08.2013 року; №100270000/2013/400118/2 від 19.02.2013 року; №100270000/2013/400123/2 від 22.08.2013 року.

Відповідно до частини 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч.1, 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Частиною 2 ст. 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини ( ч. 3 ст. 53 МК).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості ( ч.1 ст. 54 МК).

Згідно частини 10 ст. 58 МК при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті ( ч.1 ст. 58 МК).

Як визначено частиною 6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Із матеріалів справи вбачається, що митним органом метод визначення митної вартості товарів за ціною контракту не застосовувався:

-№100270000/2013/400085/2 від 25.07.2013 року - документи містять неповні відомості, документи містять не всі дані відносно обраного методу визначення митної вартості, а саме в розрізі транспортування;

- №100270000/2013/400108/2 від 06.08.2013року - документи містять неповні відомості - документи не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості, а саме: в розрізі транспортування та виконання умов зовнішньоекономічної діяльності;

- №100270000/2013/400113/2 від13.08.2013 року - документи містять неповні відомості - документи не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості, а саме: в розрізі інформації, наданої в комерційному документі (прайсі);

- №100270000/2013/400118/2 від 19.02.2013 року - документи містять неповні відомості - документи не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості, а саме: в розрізі інформації, наданої в комерційному документі (прайсі);

-№100270000/2013/400123/2 від 22.08.2013 року - документи містять неповні відомості - документи не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості, а саме: в розрізі інформації наданої в комерційному документі (прайсі).

Колегія суддів погоджується із доводами суду першої інстанції щодо безпідставності викладених відповідачем недоліків транспортних документів.

Так, відповідачем безпідставно було витребувано у позивача додаткові документи у зв'язку з тим, що мало місце спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за кодом 121 «перевірка правильності визначення митної вартості», тоді як зазначена обставина не передбачена ч.3 ст. 53 МК України, хоча позивачем додаткові документи на вимогу відповідача надані були.

Судом першої інстанції було досліджено в судовому засіданні оригінал договору на перевезення від 05.01.2011 року №050/2011-1ТВК, у якому містився підпис перевізника.

Крім того, судом встановлено, що з наданих до суду відповідачем документів вбачається, що пред»явлена позивачем до митниці копія примірника додаткової угоди № 1 від 03 січня 2013 року підписана перевізником, що підтверджує умови первинного договору та вносить у нього відповідні коригування.

Також перевізник надав довідки транспортних витрат із зазначенням номерів ТЗ, яким здійснювались транспортні перевезення про які вказано у графі 18 ВМД, акти здачі виконаних робіт щодо перевезення, які надавались з листом від 07.10.20913 року.

Вірним є висновок суду першої інстанції і щодо заявок на перевезення, так як в оскаржуваному рішенні відсутні чіткі вказівки на зміст недоліків транспортних документів, які позивач міг би усунути відповідно до ч.8 ст. 53 МК України.

Щодо розбіжностей відомостей в прайс-листах та інвойсах, то митним органом не вказано які інвойси та з якими прайс-листами потрібно порівняти. Крім того, судом першої інстанції проводилось зрівняння даних документів, проте не встановлено, що дані документи мають розбіжності.

Як прайс-лист, так і інвойс містить ціну 4,47 євро, рахунок - фактура від 02.08.2013 року, товарна позиція 23 містить ціну 3,87 євро, а прайс-лист від 02/08/2013 по 06/08/2013 містить ціну 3,87 євро.

Інші зазначені відповідачем недоліки суд правомірно не прийняв до уваги, оскільки такі вимоги не ґрунтуються на Законі та не відповідають змісту документів.

Крім того, колегія суддів враховує, що відсутність певних документів, передбачених ч.3 ст. 53 МК України чи їх ненадання у повному обсязі не може бути підставою для коригування митної вартості.

З урахуванням вищевикладених доводів, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість суду першої інстанції щодо неправомірності оскаржуваних позивачем рішень відповідача.

Щодо стягнення з відповідача надміру сплачених коштів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, позивач був змушений сплатити до бюджету надміру мита та ПДВ, розмір яких становить відповідно 57 403,42 грн та 17 517,47 грн, а отже сплачені суми підлягають поверненню позивачу шляхом їх стягнення за рішенням суду з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України.

Сплата даних сум та їх зарахування до Державного бюджету України підтверджується матеріалами справи.

Відповідно з п. 43.1 ст. 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Частинами 1, 2, 3, 4 ст. 301 Митного кодексу України визначено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів митний орган не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб митного органу, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Згідно ст. 25 Бюджетного кодексу України державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Відповідно до п.1,3,4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, Державна казначейська служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМ України через Міністра фінансів України; здійснює реалізацію державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районних, районах у містах, містах обласного, республіканського значення (п.7 Положення).

Згідно з п.16 Положення виконавець рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМ України від 03.08.2011 року №845, органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевого бюджетів, зокрема, для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41,160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді: Костюк Л.О

Троян Н.М.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.