Ухвала суду № 37483370, 12.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/17495/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Карася О.В., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19 жовтня 2010 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року

у справі № 2а-11738/10/14/0170

за позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Саки»

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Саки» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення від 02 вересня 2010 року № 0003251503/0, а також податкових повідомлень від 19 травня 2010 року № 101080013760016 та від 13 серпня 2010 року № 101080013787315.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19 жовтня 2010 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Сакської ОДПІ в АР Крим № 0003251503/0 від 02 вересня 2010 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Саки» витрати зі сплати судового збору у сумі 1,70 грн.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19 жовтня 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Сакська ОДПІ в АР Крим, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19 жовтня 2010 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

14 квітня 2009 року Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Саки» подало до Сакської ОДПІ в АР Крим розрахунок збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету за І квартал 2009 року (вх. № 6990), у якому задекларувало суму збору, яка підлягає сплаті до державного бюджету у звітному кварталі, в розмірі 24470,40 грн.

Згідно платіжних доручень № 588 від 14 травня 2009 року на суму 5000,00 грн. та №597 від 18 травня 2009 року на суму 19470,40 грн. Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Саки» сплатило до бюджету податкові зобов'язання зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, за 1 квартал 2009 року у повному обсязі.

Сакською ОДПІ в АР Крим була проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, по терміну сплати 20 травня 2009 року, за результатами якої складений акт № 1377/1503/03347678 від 30 серпня 2010 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги абзацу 1 підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», які полягали у несвоєчасній сплаті податкових зобов'язань зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, узгоджених згідно розрахунку № 6990 від 14 квітня 2009 року.

02 вересня 2010 року Сакська ОДПІ АР Крим на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0003251503/0, яким на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку 450 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем: збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, у розмірі 24470,40 грн. застосувала до Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Саки» штраф у розмірі 50 % у сумі 12235,21 грн.

Також, 19 травня 2010 року Сакська ОДПІ АР Крим надіслала позивачу повідомлення № 101080013760016, яким на підставі абзацу 2 підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» здійснила розподіл сплаченої платником податку 19 травня 2010 року суми згідно платіжного документа № 564 від 19 травня 2010 року на погашення: податкового боргу (крім пені) у розмірі 21577,16 грн. та пені у розмірі 1455,95 грн.

13 серпня 2010 року Сакська ОДПІ АР Крим надіслала позивачу повідомлення № 101080013787315, яким на підставі абзацу 2 підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» здійснила розподіл сплаченої платником податку 13 серпня 2010 року суми згідно платіжного документа № 1047 від 13 серпня 2010 року на погашення: податкового боргу (крім пені) у розмірі 18545,36 грн. та пені у розмірі 1454,64 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що норма пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не встановлює право чи обов'язок саме органу державної податкової служби якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Відмовляючи у задоволення решти позовних вимог, суд виходив з того, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів того, що податкові повідомлення від 19 травня 2010 року № 101080013760016 та від 13 серпня 2010 року № 101080013787315були прийняті податковим органом з порушенням вимог діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно пункту 1.5 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Відповідно до положень підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах, зокрема: при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, для застосування штрафу у відповідному розмірі необхідна наявність двох підстав: 1) наявність узгодженої суми податкового зобов'язання; 2) несплата цієї узгодженої суми податкового зобов'язання із затримкою, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Ці факти мають бути належним чином встановлені податковим органом. Інших підстав для застосування штрафу не передбачено.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Відповідно до пункту 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Колегія суддів відзначає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, самостійно узгоджена сума податкового зобов'язання зі сплати збору за геологорозвідувані роботи, виконані за рахунок державного бюджету, за І квартал 2009 року були сплачені позивачем у повному обсязі та у строк, встановлений законодавством, що підтверджується платіжними дорученнями № 588 від 14 травня 2009 року та № 597 від 18 травня 2009 року з відповідним призначенням платежу.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 02 вересня 2010 року № 0003251503/0 та наявність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

З огляду на те, що касаційна скарга не містить посилань на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень згідно положень частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Сакської ОДПІ в АР Крим підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19 жовтня 2010 року та ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19 жовтня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ О.В. Карась

______ А.О. Рибченко