Ухвала суду № 37483366, 05.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/18499/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Бухтіярової І.О., Приходько І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20 квітня 2010 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року

у справі № 2а-8249/08/4/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоегас.ком»

до Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим

про визнання частково протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоегас.ком» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі - відповідач) про визнання частково протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0015202301/0 від 18 листопада 2008 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 91066,17 грн., зобов'язання ДПІ в м. Сімферополі АР Крим відновити в картці особового рахунку ТОВ «Автоегас.ком» з податку на додану вартість суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 91066,17 грн. (в редакції заяви уточнення позовних вимог від 09 квітня 2010 року та ухвали Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20 квітня 2010 року про роз'єднання справ).

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20 квітня 2010 року позов задоволено частково. Визнано частково протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі АР Крим № 0015202301/0 від 18 листопада 2008 року в частині зменшення ТОВ «Автоегас.ком» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 91066,17 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ТОВ «Автоегас.ком» 1503,40 грн. судових витрат.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20 квітня 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ в м. Сімферополі АР Крим, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20 квітня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ в м. Сімферополі АР Крим провела позапланову виїзну перевірку ТОВ «Автоегас.ком» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2008 року за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01 липня 2008 року по 31 липня 2008 року, за результатами якої був складений акт № 8396/23-4/34058535 від 17 листопада 2008 року.

За висновками акта перевірки позивачем були порушені вимоги підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.1 пункту 7.5 статті 7, підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено завищення суми бюджетного відшкодування за серпень 2008 року на 107217,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що: ТОВ «Автоегас.ком» неправомірно включило до складу податкового кредиту липня 2008 року податок на додану вартість у сумі 41657,50 грн. податковими накладним від 29 травня 2008 року № 32 та № 33, виписаними ЗАТ «Долина Криму», тобто період виписки яких припадає на попередні податкові періоди, тоді як доказів отримання податкових накладних саме у липні 2008 року платником податку не надано; ТОВ «Автоегас.ком» неправомірно включило до складу податкового кредиту липня 2008 року податок на додану вартість у сумі 65649,17 грн., оскільки постачальник позивача - приватний підприємець ОСОБА_1 не виписав товариству податкову накладну на аванси на пшеницю на суму 393895,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість - 65649,17 грн.), з огляду на що позивачем до декларації з податку на додану вартість за липень 2008 року було додано скаргу на постачальника (вих. № 5 від 19 серпня 2008 року), проте до скарги не було додано розрахункових документів, які засвідчують факт сплати податку на додану вартість у складі вартості придбаної пшениці.

18 листопада 2008 року ДПІ в м. Сімферополі АР Крим на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0015202301/0, яким згідно з підпунктами «б», «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зменшила ТОВ «Автоегас.ком» суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за серпень 2008 року на 107216,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, з посиланням на висновок судово-економічної експертизи ТОВ «Кримське експертне бюро» № 154/09 від 19 лютого 2010 року, виходив з того, що у випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані, але з урахуванням граничного строку давності визначення сум податкових зобов'язань, встановленого статтею 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Також, суд виходив з того, що постачальник позивача - приватний підприємець ОСОБА_1 підтвердив факт продажу позивачу пшениці на загальну суму 393895,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість - 65649,17 грн.), що знайшло своє відображення у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2008 року у складі податкових зобов'язань постачальника, а також зважаючи на те, що факт оплати позивачем вартості пшениці (у тому числі податок на додану вартість) підтверджений належним чином оформленими платіжними документами.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість та, зокрема, податкового кредиту, регулюються статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Абзацом 3 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, у випадку коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, отримання позивачем податкових накладних від 29 травня 2008 року № 32 та № 33, виписаних ЗАТ «Долина Криму», саме у липні 2008 року підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових закладних за відповідний податковий період (т.1 арк. справи 147).

Виходячи з наведеного, колегія суддів вказує, що у разі, коли платник податку отримує належним чином оформлену податкову накладну із запізненням, то він відповідно до зазначених законодавчих норм, але з урахуванням граничного строку давності визначення сум податкових зобов'язань, встановленого статтею 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), а саме: не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації звітного періоду, не позбавляється права на включення вказаної в ній суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому вона була отримана.

Згідно з підпунктом 7.7.1. пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, виходячи зі змісту вказаного підпункту статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному, тому визначення суми податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, може здійснюватися за будь-який попередній податковий період, а не лише за період, який передував звітному.

З огляду на викладене, колегія суддів вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту податок на додану вартість у сумі 41657,50 грн. за податковими накладним № 32 та № 33, виписаними ЗАТ «Долина Криму» у травні 2008 року, проте отриманими позивачем у липня 2008 року.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Судами попередніх інстанцій також було встановлено та підтверджено висновком судово-економічної експертизи ТОВ «Кримське експертне бюро» № 154/09 від 19 лютого 2010 року, наданим на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03 грудня 2009 року, що у зв'язку з відмовою постачальника - приватного підприємця ОСОБА_1 видати податкову накладну на аванси за пшеницю на суму 393895,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість - 65649,17 грн.), позивачем до декларації з податку на додану вартість за липень 2008 року було додано скаргу на постачальника (вих. № 5 від 19 серпня 2008 року).

Як встановлено судовим експертом та підтверджується матеріалами справи, у листі Кременчуцької ОДПІ (Кобеляцьке відділення), наданому у відповідь на запит ДПІ в м. Сімферополі АР Крим щодо проведення зустрічної перевірки приватного підприємця ОСОБА_1, вказано, що приватний підприємець ОСОБА_1 підтвердив факт продажу позивачу пшениці на загальну суму 393895,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість - 65649,17 грн.), що знайшло своє відображення у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2008 року приватного підприємця ОСОБА_1 у складі податкових зобов'язань постачальника (т.1 арк. справи 103).

Факт оплати позивачем вартості пшениці (у тому числі податку на додану вартість у сумі 65649,17 грн.) підтверджений належним чином оформленими платіжними документами, копії яких знаходяться в матеріалах справи (т.1 арк. справи 156-159).

Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення в частині зменшення позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2008 року у сумі 91066,17 грн. та наявність підстав для його скасування у зазначеній частині.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ в м. Сімферополі АР Крим підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20 квітня 2010 року та ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20 квітня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ І.О. Бухтіярова

______ І.В. Приходько